Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №354/1174/26 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №354/1174/26

Суддя: Бучинський А. Б.

Справа№354/1174/26

Провадження № 2/938/719/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року, селище Верховина Верховинського району Івано-Франківської області

Верховинський районний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого судді Бучинського А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовними вимогами до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №235992 від 26.05.2023 в розмірі 18000 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.05.2023 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачем укладено кредитний договір №235992 в електронному вигляді, відповідно до умов якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» надало відповідачу кредит у розмірі 5000 грн на електронний платіжний засіб вказаний позичальником у договорі. 28.11.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №568/ФК-24 за яким права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №235992 перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Зазначає, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідач всупереч умовам кредитного договору, та ст.ст.525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови кредитного договору, своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до умов договору, первісному кредитору не надавав, у зв`язку із чим за договором утворилася заборгованість у загальному розмірі 18000 гривень. Оскільки, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором, просить позов задовольнити. Також просить стягнути судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 6000,00грн.

Ухвалою судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 цивільну справу за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Верховинського районного суду Івано-Франківської області за підсудністю.

Ухвалою судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 06.10.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначивши дату та час розгляду справи 11.11.2026 о 09.30год, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов. Задоволено клопотання позивача та витребувано в АТ КБ "ПриватБанк" докази в справі.

На виконання вимог ухвали судді від 06.10.2026, АТ КБ "ПриватБанк" 02.11.2026 надав витребувані судом докази.

Відповідачем у строк встановлений судом відзиву на позов не подано. Судова повістка та ухвала про відкриття провадження у справі надсилалися відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання. Однак такі повернулися суду з підстав відсутності адресата за вказаною адресою, що згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України є належним повідомленням сторони про розгляд справи.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вказана вимога ЦПК України роз`яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі. Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило та суд не вбачає підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.

З врахуванням наведеного та положень ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України, розгляд справи проводиться судом за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.05.2026 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №235992 згідно якого, ТОВ «ЗАЙМЕР» надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. (а.с.53-58).

Згідно п. 1.2. договору кредит надається строком на 14 днів, тобто до 08.06.2023 року. Строк дії договору 14 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.3. договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Згідно до п. 1.4. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Відповідно до п. 6.1. договору цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону Украхни «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 6.7. договору підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства. Клієнт підтверджує, що отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 6.8 договору).

Кредитний договір підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором CL4555. Позичальник також вказав свої паспортні дані, місце проживання, ідентифікаційний номер, номер електронного платіжного засобу: 414960ХХХХ2108.

Також сторонами було погоджено графік платежів, який підписаний відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: CL4555.

Факт надання банком позичальнику кредитних грошових коштів в сумі 5000, 00 грн відповідно умов кредитного договору підтверджується інформацією наданою АТ КБ "ПриватБанк" від 02.11.2026, згідно якої 26.05.2023 на карту НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в сумі 5000,00 грн.

Таким чином, з наведеного вбачається, що первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Згідно витягу з ЄДР, 14.09.2023 ТОВ «ЗАЙМЕР» змінило назву на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ».

З розрахунку заборгованості ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» вбачається, що за договором про надання фінансового кредиту № 235992 від 26.05.2026 року відповідач допустив перед позивачем заборгованість, яка становить 18000,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 13000,00 грн. - заборгованості за відсотками (а.с. 24-26).

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач виходив з того, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до відповідача перейшло до позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Так, встановлено, що 19.04.2024 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ (клієнт) було укладено Договір факторингу № 568/ФК-24, відповідно до п. 2.1. якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

19.04.2024 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» було підписано акт приймання-передачі реєстру прави вимог за договором факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024 року .

З копії витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024 року вбачається, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» передано, зокрема, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 235992 від 26.05.2026 року відповідач допустив перед позивачем заборгованість, яка становить 18000,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 13000,00 грн. - заборгованості за відсотками.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з приписами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не установлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля його сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до норм статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII (далі Закону № 675-VIII).

Статтею 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Цією статтею зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ (частина сьома, дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).

Норми статті 11 Закону № 675-VIII відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що представлений стороною позивача Договір факторингу та Реєстр права вимоги є належними та допустимими доказами, які у встановленому законом порядку підтверджують перехід до позивача пред`явлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 235992 від 26.05.2026 року, оскільки укладаючи договір факторингу сторони узгодили всі істотні умови для такого виду договорів відповідно до чинного законодавства та дійшли згоди щодо укладання договорів на зазначених у них умовах, а тому з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Належних та допустимих доказів того, що сторонами договору факторингу в момент їх підписання не додержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.

Оскільки судом встановлено, що позичальником умови кредитного договору № 235992 від 26.05.2026 року не виконано, грошові кошти на умовах визначених кредитним договором не повернуто, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором. А тому, позовні вимоги є підставними та позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн. та 13000,00 грн. заборгованості за відсотками, а всього в сумі 18000,00 гривень.

Будь-яких належних, достовірних та допустимих доказів, які б спростовували проведений ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» розрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідачем ОСОБА_1 , суду не представлено.

З огляду на наведене позов слід задовольнити повністю.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена позивачем сума судового збору у сумі 2662.40 гривень.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 6000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з висновків викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц та від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи

На підтвердження отримання професійної правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги №42649746/02 від 01.06.2026, додаткову угоду №235992 від 21.07.2026 до Договору про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01 червня 2026 року, акт про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ФОП ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості.

Дійсно як вбачається з представлених позивачем доказів, фактичний розмір понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката становить 6000,00грн. В той же час оцінивши надані адвокатом послуги та витрачений ним час на складання процесуальних документів, а саме позовної заяви, зважаючи зокрема на складність справи, ціну позову, часткове задоволення позову, суд приходить до висновку, що визначений стороною та його адвокатом розмір витрат на правову допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору і з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати пов`язані з наданням правничої допомоги в розмірі 2000 гривень 00 копійок.

Керуючись статями 10-13, 49, 76-81, 141, 142, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №235992 від 26.05.2025 в сумі 18000 гривень 00 копійок (вісімнадцять тисяч гривень нуль копійок).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати в сумі 2662 гривні 40 копійок (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 гривень 00 копійок (дві тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд.21/1, м. Бровари, Київська область; код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: Андрій БУЧИНСЬКИЙ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua