Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №695/1404/26 — Черкаський апеляційний суд

Суд: Черкаський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, з них:

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №695/1404/26

Суддя: Василенко Л. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року

м. Черкаси

Справа № 695/1404/26

Провадження № 22-ц/821/1917/26

Категорія: 331030000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря – Волошиної Н. С.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Адміністрація Державної прикордонної служби України, Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державна міграційна служба України, військова частина НОМЕР_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси у режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Грицика Дениса Сергійовича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Адміністрація Державної прикордонної служби України, Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державна міграційна служба України, військова частина НОМЕР_1 , про оголошення фізичної особи померлою,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Грицик Д. С. звернувся до суду із заявою про оголошення померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяву мотивував тим, що заявниця є колишньою дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб між ними розірвано 11.11.1977.

Від спільного шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 молодший сержант ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання у складі військової частини НОМЕР_1 внаслідок мінометного обстрілу противником поблизу населеного пункту Єлизаветівка Покровського району Донецької області зник безвісти.

Заявник подала заяву до військової частини НОМЕР_1 про здійснення виплати грошового забезпечення зниклого безвісти, оскільки вона є матір`ю ОСОБА_4 .

Починаючи з грудня 2024 року по даний час заявниця отримує лише 25 % грошового забезпечення сина.

Інші 25 % грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_4 військова частина НОМЕР_1 депонує на власних рахунках та не виплачує їх ані ОСОБА_3 , оскільки його місцезнаходження, перебування невідоме, а також відсутні відомості про смерть тощо, ані заявниці.

Починаючи з 1985 року місцезнаходження ОСОБА_3 заявниці невідомо, будь-який зв`язок відсутній.

За непідтвердженою інформацією ОСОБА_3 перебував на території сучасної російської федерації із 1985 року, раніше проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Фактично відсутність будь-якого зв`язку заявниці із ОСОБА_3 протягом останніх 40 років свідчить про обґрунтоване припущення про смерть останнього.

Отримати свідоцтво про смерть у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки такі відомості відсутні в реєстрах.

Оголошення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим необхідне заявниці для належного оформлення документів на виплату заявниці від військової частини НОМЕР_1 25 % грошового забезпечення ОСОБА_3 за зниклого безвісти сина ОСОБА_4 .

Просить оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим та днем смерті вважати - з дня набрання законної сили рішення суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що заявниця не надала достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження факту смерті громадянина рф ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або наявності обставин, які доводили б, що ця особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку,

Вказуючи на вірогідність смерті громадянина рф ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як на підставу для оголошення його померлим, заявниця в достатній мірі не підтверджує свої доводи належними доказами, які вказували б на здійснення заходів щодо розшуку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вирішення питання про з`ясування можливих причин його зникнення.

Водночас суд зауважив, що обов`язок доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою, у місці її постійного проживання протягом трьох років, покладається чинним законодавством України саме на заявника.

Від`їзд до іншої країни шляхом перетину державного кордону України на заробітки або з іншою метою, зокрема на постійне місце проживання, не може бути підставою для визнання особи померлою.

Окрім того, у суду відсутні підтвердження щодо останнього відомого місця перебування та проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в іншій країні, заявницею не надано доказів звернення щодо розшуку вказаної особи у цій країні та відомостей того, що встановити місце її перебування неможливо.

У даній справі відсутня як достовірна інформація, так і припущення, згідно з якими судом можливим було б зробити висновок про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявниця та її представник не вказують на жодні обставини, які могли б спричинити смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд прийшов до висновку, що за встановлених обставин, не вичерпано всі можливі заходи для одержання відомостей про місце перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сам по собі факт відсутності у заявниці відомостей про місце перебування та подальшу долю батька її повнолітніх дітей, не є безумовною підставою для визнання такої особи померлою.

Відтак, враховуючи, що наявні у матеріалах справи докази не дають підстав з надзвичайно великою вірогідністю припускати смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у певний час і за певних обставин, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви про оголошення його померлим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Грицик Д. С. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що при винесенні рішення судом здійснено висновки, які не відповідають обставинам справи, порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Апеляційна скарга містить доводи аналогічні доводам заяви про оголошення померлим.

Крім того, вказує, що в матеріалах справи наявні як подані заявницею, так і зібрані за ініціативою суду факти, які з високою долею ймовірності припускають смерть такої особи.

Отримання в 1992 році ОСОБА_3 паспорту громадянина рф не може підтверджувати його проживання на цій території на даний час. Про дану фізичну особу нічого не відомо більше сорока років.

Суд першої інстанції не взяв до уваги наявну у справі заяву ОСОБА_2 до Золотоніського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області, талону – повідомлення єдиного обліку № 9903 від 07.05.2026 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію щодо батька – ОСОБА_3 . Також судом не враховано, що на даний час, відсутній будь-який правовий механізм з`ясування місця перебування ОСОБА_3 , оскільки компетентні державні органи не можуть надати дану інформацію.

Просить апеляційний суд скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2026 та ухвалити постанову, якою оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим. Днем смерті вважати з дня набрання законної сили постанови суду.

Відзив на апеляційну скаргу

У межах строку подання відзиву на апеляційну скаргу, 03.08.2026 Державна міграційна служба Україна через підсистему «Електронний суд» надіслала додаткові пояснення у справі, в яких вказує, що за наявними даними Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС, місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено.

За обліками картотеки Центрально-південого міжрегіонального управління Державної міграційної служби: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований паспортом громадянина колишнього СРСР, який був знищений у 1992 році, у зв`язку із обміном його на паспорт громадянина російської федерації.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується копіями повторних свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 12.03.2025 та серії НОМЕР_3 від 15.06.2022 (а.с. 11-12).

Відповідно до копії повторного Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 15.02.2006 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 21.06.1996 зареєстрували шлюб. Прізвище після реєстрації шлюбу дружини – ОСОБА_8 (а.с. 12).

Після реєстрації розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 дружині присвоєно прізвище – ОСОБА_8 (а.с. 12).

Згідно копії Свідоцтва про розірвання шлюб серії НОМЕР_5 від 28.04.1982 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано 11.11.1977 (а.с. 12).

Відповідно до листа Відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Золотоніської міської ради № 685 від 16.04.2026 відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні (а.с. 65).

За даними Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України лист № 6.2-6894/6-26 від 17.04.2026 за даними ДМС місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено (а.с. 66).

Як вбачається з листа Першої золотоніської державної нотаріальної контори Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 113/01-16 від 15.04.2026 згідно з інформацією зі Спадкового реєстру спадкова справа після померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в нотаріальній конторі, не заводилась (а.с. 67).

З листа Золотоніського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області № 31177/23.4-26 від 18.04.2026 вбачається, що актового запису про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – не виявлено (а.с. 71).

Згідно листа Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 8010.14-21231/80.3-26 від 22.04.2026, за даними картотек заяв про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року народження, які передані територіальними органами ДМС на централізоване зберігання, виявлено заяву про видачу паспорта на ім`я – ОСОБА_9 (мовою оригіналу), ІНФОРМАЦІЯ_1 , документувався паспортом серії НОМЕР_6 , дата видачі 07.07.1979 Чорнобаївським РВВС Черкаської області (а.с. 89-91).

Також на виконання ухвали суду від 13.04.2026 від Державної міграційної служби України 21.04.2026 надійшли до суду першої інстанції додаткові письмові пояснення, відповідно до яких за обліками картотеки Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований паспортом громадянина колишнього СРСР, який був знищений у 1992 році, у зв`язку з обміном його на паспорт громадянина російської федерації (а.с. 76-80).

Відповідно до листа Слідчого управління ГУНП в Черкаській області № 80603-2026 від 08.05.2026 відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом смерті чи зникнення безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вносились. Інформації про його смерть чи зникнення безвісти в Інформаційному порталі Національної поліції України, не виявлено (а.с. 103).

У матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_2 до Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та талон-повідомлення ЄО № 9903 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (а.с. 108-109).

Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19.5.1/35582-26-Вих від 15.05.2026, за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається у базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в?їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином рф ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 08.11.2017 по 15.05.2026 у Базі даних не виявлено (а.с. 121).

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Черкаській області № 3526/5/23-00-12-01-04-6 від 19.05.2026 згідно з відповіді на запит щодо пошуку реєстрації особи у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, особа з такими реєстраційними даними – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ДРФО не зареєстрована. Відповідно неможливо надати відомості з ДРФО про джерела суми/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_3 (а.с. 124).

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 2300-0705-7/39950 від 26.05.2026 у зв`язку із незазначенням у запиті РНОКПП або номеру паспорту громадянина України надати відомості з Реєстру застрахованих осіб щодо ОСОБА_3 немає можливості (а.с. 127).

Відповідно до сповіщення № 34 молодший сержант ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти під час виконання бойового завдання у складі військової частини НОМЕР_1 внаслідок мінометного обстрілу противником поблизу населеного пункту Єлизаветівка Покровського району Донецької області 30.11.2024 (а.с. 13).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заявниця ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 та представники військової частини НОМЕР_1 , Золотоніського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державної міграційної служби України в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У додаткових поясненнях у справі Державна міграційна служба України просила розгляд даної справи здійснювати без участі їхнього представника.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката Грицика Д. С., представника Адміністрації Державної прикордонної служби України – Дубас В. В., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції від 12.06.2026 відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України установлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

У відповідності до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

На цьому також наголошено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20.

Оголошення померлим (смерть in absentia) це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю.

Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Разом із тим, суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19-ц, від 08.02.2024 у справі № 148/1207/22.

З матеріалів справи вбачається, що заявниця в заяві вказує, що вона є колишньою дружиною ОСОБА_3 , з яким розлучилася в 1977 році.

Від даного шлюбу у них народилися двоє дітей: син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З 1985 року заявниці місцезнаходження ОСОБА_3 не відоме. За непідтвердженою інформацією ОСОБА_3 з 1985 року перебував на території російської федерації.

Оголошення померлим ОСОБА_3 необхідно заявниці для отримання невиплачених військовою частиною НОМЕР_1 25 % грошового забезпечення ОСОБА_3 за зниклого безвісти сина ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що за даними ДМС не встановлено місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також не виявлено і актового запису про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, за обліками картотеки Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований паспортом громадянина колишнього СРСР, який був знищений у 1992 році, у зв`язку з обміном його на паспорт громадянина російської федерації. Разом з тим, факт можливого перебування останнього на території російської федерації не перевірявся.

Отже за встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у даній справі відсутня як достовірна інформація, так і припущення, згідно з якими судом можливо було б зробити висновок про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути достатньою підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19.

При розгляді справ цієї категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності. Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19).

Таким чином, вказані факти відсутності на протязі 40 років ОСОБА_3 не містять викладення обставин, які б вказували на вірогідну його смерть, а лише вказують на втрату з ним зв`язку, що обумовлює можливість вважати ОСОБА_3 таким, що помер.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Слід зауважити, що обов`язок доказування обставин, які підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою, у місці її постійного проживання протягом трьох років, покладається чинним законодавством України саме на заявника (постанова Верховного Суду 08.02.2024 у справі №148/1207/22).

Обставин, які б могли свідчити про існування небезпеки для життя ОСОБА_3 , судом не встановлено і заявницею не наведено. Належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо було б зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_3 , у матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів також зауважує, про те, що жодних фактичних даних щодо перетину ОСОБА_3 кордону України, чи його смерті на території російської федерації справа також не містить.

Дослідивши надані заявником докази, враховуючи вимоги ст. 46 ЦК України, колегія суддів вважає, що встановлені обставини не дають підстав для висновку про ймовірну смерть ОСОБА_3 .

Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга адвоката Грицика Д. С. підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Грицика Дениса Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua