Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №707/1957/25 — Черкаський апеляційний суд

Суд: Черкаський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №707/1957/25

Суддя: Сіренко Ю. В.

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2457/26Головуючий по 1 інстанції

Справа № 707/1957/25 Категорія: 331450000Петренко О.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,

секретар: Любченко Т.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головне управління Національної гвардії України, ОСОБА_2 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу – представник ОСОБА_1 – адвокат Шолох Ольга Володимирівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шолох Ольга Володимирівна на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 серпня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 19.03.2022 ОСОБА_3 був призваний по мобілізації до лав Збройних Сил України та, під час проходження ним військової служби в АДРЕСА_1 , у 2022 році познайомився із позивачкою та у них зав`язались романтичні відносини.

З січня 2023 року позивачка проживала разом із ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за місцем проживання позивачки, за адресою: АДРЕСА_1 .

За час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, між ними склались усталені відносини. ОСОБА_3 матеріально забезпечував позивача, вони робили спільні покупки.

Позивачка також зазначала про те, що за час спільного проживання з ОСОБА_3 вони почали здійснювати будівельні роботи в будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, товарними чеками, видатковими накладними.

Додатково позивачка зазначила про те, що саме її працівники військової частини, в якій проходив військову службу ОСОБА_3 , сповістили про те, що він зник безвісти; саме позивач надала контакти сестри ОСОБА_3 для здачі ДНК та якій надалі і прийшло сповіщення про зникнення безвісти ОСОБА_3 .

Позивач також звертає увагу суду, що вона передавала за ОСОБА_3 показники споживання води і газу за місцем його реєстрації проживання.

Під час проходження ОСОБА_3 військової служби в м. Черкаси, позивачка часто приїздила до нього.

15 листопада 2024 року ОСОБА_3 направили для проходження військової служби в Донецьку область. Навіть, перебуваючи в Донецькій області, як стверджує позивач, ОСОБА_3 постійно перебував на зв`язку з позивачем до середини січня 2025 року, тобто до часу зникнення безвісти.

Позивачка акцентувала увагу суду на тому, що саме вона прикладала всі зусилля для того щоб встановити місце перебування ОСОБА_3 , але оскільки шлюб між ними офіційно укладений не був, позивачка не мала можливості надсилати листи та звертатися за допомогою в розшуку до відповідних органів.

У заяві про зміну предмета позову від 11.02.2026 сторона позивача повідомила, що ОСОБА_3 загинув, а тому його статус змінився зі «зниклого безвісти» на «померлого».

Відтак, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивачка просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період з січня 2023 року по день його загибелі (смерті), яка настала під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Надія, Сватівського району, Луганської області.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 серпня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надала суду належних, допустимих і достовірних доказів щодо ведення спільного господарства протягом заявленого періоду, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах з утримання житла, його ремонту, досягнення усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які б засвідчували реальність сімейних відносин між позивачем та ОСОБА_3 .

Не погодившись з рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 серпня 2026 року, представник ОСОБА_1 – адвокат Шолох О.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що наведені в позовній заяві обставини підлягали оцінці судом першої інстанції не ізольовано, а у співвідношенні з усією сукупністю доказів, поданих позивачкою. Такий підхід призвів до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та не узгоджується з вимогами ЦПК України щодо достатності доказів і необхідності оцінки їх взаємного зв`язку у сукупності.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді, позивачку та її представника, які з`явилися в судове засідання, у режимі відеоконференції, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, місцем реєстрації проживання якої є будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , що виданий у листопаді 2007 року Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області і яким документована позивач, а також листом Новобілоусівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області № 15.7.1-05/68 від 06.02.2025 (а.с.11 зворот-12, 13 зворот т.1).

Крім того з листа Новобілоусівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області №15.7.1-05/68 від 06.02.2025 суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ОСОБА_1 проживає без реєстрації та веде спільно господарство, починаючи із січня 2023 року і дотепер, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13 зворот т.1).

Із копії військового квитка серії НОМЕР_3 , яким документований ОСОБА_3 , суд встановив, що він 19.03.2022 був призваний до Збройних Сил України по мобілізації на підставі Указу Президента України № 69/2022 (а.с.14-17 т.1).

Зі сповіщення сім`ї (близьких родичів) безвісти зниклого від 25.01.2025 суд встановив, що ОСОБА_2 була повідомлена про те, що її брат солдат ОСОБА_3 відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконуючи військовий обов`язок по захисту Батьківщини від російських загарбників зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Надія Сватівського району Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17 зворот т.1).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 45 о/с від 01.11.2024 зі змісту якого встановив, що на підставі рапорту ОСОБА_3 від 07.11.2024 останнього було призначено на рівнозначну посаду для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи (а.с.18-21 т.1).

Відповідно до виписки/особового рахунку з 01.11.2024 до 31.01.2025 щодо банківського рахунку, відкритого АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_1 , зі змісту якого встановив, що позивачу було зараховано на означений рахунок сукупно 535 476,15 грн. Грошові кошти в сумі 14000 грн (13.11.2024), 3200 грн (18.11.2024), 200 грн та 2000 грн (23.11.2024), 20000 грн (28.11.2024), 16000 грн (07.12.2024), 600 грн (09.12.2024), 10000 грн (18.12.2024), 4000 грн (19.12.2024) та 6000 грн (15.01.2025) перераховані були ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 .

Водночас, зі скриншоту «Історія операцій» мобільного додатку вбачається, що він містить інформацію про зарахування на банківський рахунок позивача грошових коштів, перерахованих ОСОБА_3 , зокрема: 20000 грн (28.11.2024), 200 грн та 600 грн (08.12.2024), 16000 грн (07.12.2024) та 6000 грн (15.01.2025) (а.с.28-29 т.1).

Також зі скриншоту щодо зарахування на банківський рахунок позивача грошових коштів вбачається, що 18.12.2024 було зараховано відповідно 3000 грн та 2000 грн, які були перераховані ОСОБА_3 (а.с.29 зворот).

Із видаткових накладних від 05.07.2024, 12.07.2024, 18.07.2024, 03.09.2024, 04.12.2024, 12.12.2024, замовлень клієнта від 14.10.2024, 15.10.2024, 22.10.2024, рахунків-фактур від 19.12.2023, 01.02.2024 та 05.02.2024, а також товарних чеків від 15.10.2024 та 16.10.2024 встановлено, що у різних постачальників були придбані різні будівельні матеріали (цвяхи, дюбеля, шурупи, скоби оцинковані, кронштейни, сітка кладочна, труби для зовнішнього водовідведення тощо), в яких відсутнє ім`я покупця, крім замовлення клієнта №20558 від 15.10.2024 та замовлення клієнта №21044 від 22.10.2024, в яких ім`я покупця зазначено як ОСОБА_4 (а.с.30-33 т.1).

Крім того із замовлення ID_1553 від 09.11.2023 суд встановив, що ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ) замовив виготовлення конструкції Rehau Euro-70 в кількості 4 одиниці загальною вартістю 74 035 грн (а.с.33 зворот-34).

Відповідно до рахунку на оплату № 21575 від 02.02.2024, що оформлений ФОП ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_1 на придбання планки J-trim «Золотий дуб» до сайдингу вартістю 651 грн (а.с.35 т.1).

Матеріали справи містять також фотознімки, із зображенням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у різні пори року та в різних місцях (а.с. 35-36 т. 1).

Із витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 7415-2153751-2018 від 02.11.2018 встановлено, що ОСОБА_3 , починаючи з 21.08.2018, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.37 т.1).

Із переписки у месенджері між позивачем ОСОБА_1 та абонентом на ім`я « ОСОБА_6 » судом встановлено, що ОСОБА_1 з`ясовує, чи можливе скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , що була зроблена 21.08.2018; надалі «Паспортист Журавка» повідомив, що прописка змінена з 21.08.2018 на 21.09.2018 (а.с.37 зворот 38 т.1).

Також із переписки у месенджері між позивачем ОСОБА_1 та абонентом на ім`я « ОСОБА_7 » суд встановив, що абонент « ОСОБА_7 » 15.04.2024 звертається до ОСОБА_1 з проханням скинути показники води у випадку, якщо позивач у Журавці; на що ОСОБА_1 повідомила про те, що наразі вони не в селі (38 зворот -39 т.1).

Крім того зі скриншотів із месенджера щодо подання показників спожитих житлово-комунальних послуг судом встановлено, що позивачем 31.01.2024 здійснено передачу показників споживання природного газу по рахунку № НОМЕР_4 , власником якого є фізична особа на прізвище « ОСОБА_8 » (а.с.39 зворот 40 т.1).

Із фотокопії накладної ТОВ «Нова Пошта» № 59001270280213 вбачається, що 01.12.2024 ОСОБА_1 надіслала ОСОБА_3 посилку (а.с.41 т.1).

Зі скриншотів із месенджера щодо спілкування ОСОБА_1 із абонентом на ім`я « ОСОБА_9 » встановлено, що ОСОБА_1 з`ясовує причини відключеного телефону в особи, ім`я якої відсутнє в означеній переписці (а.с.41 зворот-42 т.1).

Крім того з листів-відповідей військової частини НОМЕР_1 та Головного управління національної гвардії України на адвокатські запити адвоката Веремій Тетяни, направлені з метою надання правничої допомоги ОСОБА_3 , вбачається, що адвокатські запити стосувалися надання інформації стосовно рапорту ОСОБА_3 про направлення на проходження військово-лікарської комісії, за результатами розгляду яких були надані відповідні відповіді (а.с.45 зворот, 46, 46 зворот т.1).

Із матеріалів службового розслідування по факту невідомого місцезнаходження та перебування солдата призваного по мобілізації ОСОБА_3 , що проведене Військовою частиною НОМЕР_1 , суд встановив, що службовим розслідуванням підтверджений факт невідомого місцезнаходження та перебування солдата, призваного по мобілізації, ОСОБА_3 , а також обставинами, що призвели до зникнення та неможливості встановлення місця знаходження та перебування військовослужбовця стало застосування противником дрону зі скиданням боєприпасів невстановленого типу 20.01.2025 о 02 год 45 хв в н.п. Надія Луганської області (а.с.112-114 т.1).

Із квитанції на оплату послуг Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 12.02.2025 суд встановив, що ОСОБА_2 сплатила 14 000 грн за оплату вартості спожитого природного газу за адресою: АДРЕСА_3 , згідно з особовим рахунком № НОМЕР_4 , що оформлений на ім`я ОСОБА_3 (а.с.129 т.1).

Відповідно до довідки Журавського старостинського округу Прилуцького району Чернігівської області № 210 від 08.04.2025, ОСОБА_3 з 21.09.2018 по даний час зареєстрований на території Журавського старостинського округу за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстрований та проживав один (а.с.130 т.1).

Також зі змісту свідоцтв про право на спадщину за законом від 05.12.2021 у взаємозв`язку з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.12.2021 суд встановив, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_10 на спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_4 та земельні ділянки площами 0,1648 га та 0,1856 грн, які розташовані в с.Журавка, є його син ОСОБА_3 (а.с.134-136 т.1).

Із посвідчення серії НОМЕР_5 від 11.08.2015 суд встановив, що ОСОБА_3 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.139 т.1).

Із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00056850971 від 03.03.2026, що підготовлений відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконання ухвали суду від 27.02.2026, вбачається, що 04.09.2025 Варвинською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області складений актовий запис №183 про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Надія Сватівського району Луганської області (а.с.84-85 т.2).

Під час розгляду справи судом першої інстанції були допитані свідки, які надали покази щодо характеру взаємин позивачки та ОСОБА_3 , обставин їхнього спільного проживання та проведення часу разом.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Юридичні факти - це обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011). Аналіз змісту положень такого закону свідчить, що він передбачає ряд прав та пільг для осіб, які є членами сім`ї військовослужбовців, які зникли безвісти.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, провадження № 14-130цс19, зазначено, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, провадження № 14-283цс18).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі,без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може достовірно свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (див. постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, провадження № 61-30273св18, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, провадження № 61-43499св18, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, провадження № 61-13801св21, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20 провадження № 61-1904св22).

Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших достатніх доказів (див. правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22, провадження № 61-10702св23).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (див. постанову Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20, провадження № 61-7276св21).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У справі, що переглядається, позивач звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з загиблим військовослужбовцем ОСОБА_3 . Встановлення цього факту необхідне позивачу для реалізації прав, пов`язаних зі статусом дружини загиблого військовослужбовця, зокрема, отриманні виплат, пільг, компенсацій.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неповної оцінки судом першої інстанції доказів у їх сукупності, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 позивачка посилалася на спільне проживання за адресою її місця проживання, ведення спільного господарства, здійснення спільних витрат, надання ОСОБА_3 грошових коштів, проведення ремонтних робіт у будинку, а також на взаємну турботу та підтримку.

На підтвердження зазначених обставин позивачкою подано, зокрема, довідку сільської ради про місцепроживання, банківську виписку та скріншоти переказів грошових коштів, документи щодо придбання будівельних матеріалів, фотознімки, листування у месенджерах, а також допитано свідків.

Водночас сам по собі факт наявності між сторонами близьких особистих стосунків, матеріальної підтримки, спільного проведення часу чи допомоги у вирішенні побутових питань не є достатнім для висновку про існування між ними сімейних відносин у розумінні статті 3 СК України, оскільки визначальним є встановлення сукупності ознак, притаманних сім`ї, зокрема спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав і обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, довідкою Новобілоусівської сільської ради від 06 лютого 2025 року підтверджується проживання позивачки без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , а також зазначено, що з січня 2023 року разом із нею проживає ОСОБА_3 та веде спільне господарство.

Однак, зазначена довідка не містить відомостей про джерела отримання інформації, на підставі яких органом місцевого самоврядування зроблено такий висновок, зокрема про проведення опитування сусідів, складання відповідного акта чи встановлення інших обставин, які б підтверджували фактичне проживання ОСОБА_3 за вказаною адресою та ведення ним спільного господарства з позивачкою.

При цьому, з витягу з Єдиного державного демографічного реєстру та довідки Журавського старостинського округу вбачається, що ОСОБА_3 з вересня 2018 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де, за наявними відомостями, проживав один.

Щодо посилань позивачки на перерахування ОСОБА_3 грошових коштів на її банківський рахунок, апеляційний суд зазначає, що відповідно до виписки з банківського рахунку та скриншотів історії операцій підтверджується здійснення таких переказів у листопаді 2024 року – січні 2025 року.

Разом із тим, призначення відповідних платежів не містить відомостей, які б дозволяли встановити їх здійснення саме з метою формування спільного бюджету, покриття спільних побутових витрат чи забезпечення потреб сім`ї. Сам факт перерахування одним із осіб грошових коштів іншій може свідчити про надання матеріальної допомоги, однак без підтвердження інших обставин не є достатнім доказом існування спільного бюджету та ведення спільного господарства.

До того ж наведені перекази охоплюють лише частину заявленого періоду проживання однією сім`єю, а тому не підтверджують сталості відповідних майнових відносин протягом усього періоду з січня 2023 року до дня смерті ОСОБА_3 .

Не підтверджують належним чином зазначених обставин і подані позивачкою документи щодо придбання будівельних матеріалів та проведення ремонтних робіт.

Так, більшість видаткових накладних, замовлень клієнта, рахунків-фактур та товарних чеків не містять відомостей про особу покупця, а окремі документи, в яких зазначено ім`я ОСОБА_3 , не дають можливості встановити факт оплати відповідних товарів за рахунок спільних коштів позивачки та ОСОБА_3 або їх придбання саме для облаштування житла, яке вони спільно використовували.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені документи не підтверджують належним чином ані спільного фінансування ремонтних робіт, ані участі обох сторін у витратах на утримання житла.

Не змінюють наведених висновків і докази, на які позивачка посилалася як на підтвердження здійснення нею побутової допомоги ОСОБА_3 , зокрема передача показників споживання природного газу, листування щодо уточнення дати його реєстрації місця проживання, а також направлення йому поштового відправлення.

Такі дії можуть свідчити про наявність між сторонами певних особистих стосунків та надання взаємної допомоги, однак за відсутності інших достатніх доказів не підтверджують існування між ними усталених сімейних відносин, спільного бюджету та ведення спільного господарства.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що витрати на оплату заборгованості за спожитий природний газ за адресою реєстрації ОСОБА_3 у лютому 2025 року були здійснені його сестрою ОСОБА_2 , а не позивачкою.

Показання свідків у суді першої інстанції щодо характеру відносин між позивачкою та ОСОБА_3 значною мірою ґрунтуються на їхньому особистому сприйнятті цих відносин, окремих спільних зустрічах та відомостях, отриманих від самих сторін.

При цьому такі показання не отримали достатнього об`єктивного підтвердження іншими доказами щодо систематичного ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна для спільного користування та спільної участі в утриманні житла протягом усього заявленого періоду.

Наявність фотознімків, на яких зображені позивачка та ОСОБА_3 підтверджують факт їхнього спілкування та спільного проведення часу, однак не дає можливості встановити характер їхнього повсякденного побуту, наявність спільного господарства та бюджету.

Не залишає поза увагою апеляційний суд і те, що ОСОБА_3 проходив військову службу, у зв`язку з чим його фактична відсутність за місцем можливого спільного проживання могла бути зумовлена виконанням військового обов`язку. Водночас, сам по собі факт проходження військової служби та перебування в інших населених пунктах не виключає можливості проживання однією сім`єю, однак така обставина не звільняє позивачку від обов`язку довести, що саме житло за адресою АДРЕСА_2 було їхнім спільним місцем проживання, а відносини між ними характеризувалися спільним побутом та взаємними правами й обов`язками.

Натомість, матеріали справи не містять достатньої сукупності доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 сприймав зазначене житло як своє основне місце проживання, зберігав там переважну більшість особистих речей та здійснював спільно з позивачкою повсякденну організацію побуту.

Посилання позивачки на те, що після зникнення ОСОБА_3 саме вона вживала заходів щодо встановлення його місцезнаходження, взаємодіяла з представниками військової частини, надавала контакти його сестри для проведення ДНК-дослідження та передала особисту річ для проведення відповідної експертизи, свідчать про її небайдужість до долі ОСОБА_3 та намагання сприяти його розшуку.

Однак, ці обставини стосуються поведінки позивачки після зникнення ОСОБА_3 та самі по собі не підтверджують існування між ними сімейних відносин у період, за який заявлено вимогу про встановлення відповідного юридичного факту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що кожен із наведених позивачкою доказів має певне доказове значення щодо окремих обставин її взаємин із ОСОБА_3 , однак їх сукупність не дає достатніх підстав для висновку про наявність усіх необхідних ознак проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Доводи апеляційної скарги про необхідність оцінки доказів у їх сукупності не спростовують зазначених висновків, оскільки з мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції дослідив подані сторонами докази, надав оцінку кожному з них окремо та у взаємному зв`язку, навів мотиви врахування одних доказів і відхилення інших.

Незгода позивачки з наданою судом оцінкою доказів та її власне тлумачення їхнього змісту не свідчать про неповноту судового розгляду або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може ґрунтуватися виключно на припущеннях щодо характеру їхніх відносин, навіть якщо такі відносини були тривалими, близькими та передбачали взаємну підтримку. Для задоволення заявленої вимоги необхідне належне підтвердження саме сукупності обставин, визначених статтею 3 СК України.

За встановлених у справі обставин позивачкою не доведено належними, допустимими та достовірними доказами існування між нею та ОСОБА_3 протягом заявленого періоду сукупності ознак, притаманних сімейним відносинам, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Інших доводів, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шолох Ольги Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 серпня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2026 року.

Судді Ю.В. Сіренко

О.В. Карпенко

Л.І. Василенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua