Суд: Рівненський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №569/7083/26
Суддя: Хилевич С. В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/7083/26
Провадження № 22-ц/4815/1766/26
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Гордійчук І.О.
Рішення суду першої інстанції ухвалено
о 15 год. 17 хв. 15 червня 2026 року в м. Рівне
Рівненської області
Повний текст рішення складено: 15 червня 2026 року.
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В. Шимків С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 червня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі ТОВ "ФК "Кредит-Капітал") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 34 955 гривень заборгованості за кредитним договором.
Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що внаслідок порушень ОСОБА_1 своїх зобов`язань за укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" (далі ТОВ "Лінеура Україна") договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 690890 від 03 квітня 2020 року утворилась спірна заборгованість, яка складалася з: 10 000 гривень за тілом кредиту; 22 795 гривень за відсотками; 2 160 гривень за пенею, а у зв`язку з відступленням на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" права вимоги підлягала стягненню на користь кредитора в судовому порядку.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 червня 2026 року у задоволенні позову ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" відмовлено.
При ухваленні судового рішення суд виходив із того, що сам по собі текст кредитного договору, укладеного в електронній формі, не є безумовним підтвердженням виникнення грошового зобов`язання, оскільки відповідно до правової природи кредитного договору його істотною умовою є не лише досягнення згоди сторін, а й фактичне надання грошових коштів позичальнику. Проте цього підтверджено не було. Оскільки, як встановлено судом, належних доказів перерахування грошових коштів ОСОБА_1 позивач не надав, а отримана судом інформація від банківської установи спростовує доводи ТОВ "ФК "Кредит-капітал" щодо зарахування коштів на зазначений ним рахунок.
На рішення суду ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" подано апеляційну скаргу, де покликалося на його незаконність і необґрунтованість, які полягали в невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося, що надані позивачем докази, а саме копія кредитного договору № 690890, копія паспорту споживчого кредиту, копія розрахунку заборгованості до кредитного договору № 690890 та копія довідки про ідентифікацію підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі, а наданий лист-повідомлення ТОВ "Універсальні платіжні рішення" вих. № 1-0701 від 07 січня 2026 року про переказ коштів — про успішне перерахування коштів містить усі необхідні реквізити електронного розрахункового документа, що може підтвердити здійснення переказу кредитних коштів на банківську картку, реквізити якої були зазначені ОСОБА_1 під час укладення договору.
Звертає увагу на платіж, здійснений ОСОБА_1 на часткове погашення кредитної заборгованості за кредитним договором, який свідчить про визнання боргу та його складових згідно з практикою Верховного Суду, зокрема постанови Верховного Суду у справі № 916/2403/18 від 10 вересня 2019 року.
Крім цього, заявник зауважує на відповіді АТ КБ "ПриватБанк", де вказано, що зарахування коштів на суму 10 000 гривень за період з 03 квітня 2020 року до 03 квітня 2020 року відсутнє, що не спростовує факту надання кредиту, оскільки містить інформацію лише щодо відсутності зарахування коштів 03 квітня 2020 року. Натомість пунктом 2.2. кредитного договору та пунктом 8.4. статті Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено можливість здійснення міжбанківського переказу протягом трьох днів операційних (банківських) днів.
У зв`язку з цим просить долучити клопотання про витребування доказів до матеріалів справи та витребувати у АТ КБ "Приватбанк": чи надходили кошти у розмірі 10 000 гривень на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 в період з 03 квітня до 08 квітня 2020 року; надати виписку руху коштів за банківською карткою № НОМЕР_1 за період з 03 квітня до 08 квітня 2020 року.
За результатами перегляду справи апеляційним судом просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про задоволення позову.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, хоча йому про це роз`яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 06 серпня 2026 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За правилами ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як з`ясовано судом, 03 квітня 2020 року між ТОВ "Лінеура" та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 690890, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 10 000 гривень (п. 1.2 договору) строком на 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 договору, якщо клієнт не виконав умови зазначені в пп. 1.4.1 договору для застосування зниженої процентної ставки. Знижена процентна ставка становить 0,95 %. Загальна вартість кредиту становить 15 700 гривень за стандартною ставкою та 12 850 гривень з урахуванням періоду застосування зниженої ставки.
Факт перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 позивач підтверджував довідкою, виданою ТОВ "Універсальні платіжні рішення", згідно з якою через систему іPay.ua на картковий рахунок НОМЕР_2 було зараховано 10 000 гривень.
Разом з тим номер даної картки був наданий відповідачем при укладення договору.
Також до позову позивачем додано клопотання про витребування у банка-емітента платіжного інструмента позичальника – АТ КБ "Приватбанк" інформацію про те, чи було здійснено перерахування 03 квітня 2020 року в сумі 10 000 гривень на відповідний платіжний засіб позичальника.
Підтвердженням укладення відповідачем договору, на думку позивача, є також паспорт споживчого кредиту, графік платежів, який є додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту.
16 листопада 2020 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ ФК "Кредит-Капітал" укладено договір факторингу № ККЛУ-16112020, за умовами якого ТОВ ФК "Кредит-Капітал" набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками ТОВ "Лінеура Україна".
Як убачається з копії платіжної інструкції № 20164 від 18 листопада 2020 року ТОВ ФК "Кредит-Капітал", на рахунок ТОВ "Лінеура Україна" за договором факторингу № ККЛУ-16112020 від 16 листопада 2020 року сплачено загальну суму у розмірі 502 890 гривень.
З витягу реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-16112020 видно, що до ТОВ ФК "Кредит-Капітал" перейшло право вимоги за кредитним договором № 690890 від 03 квітня 2020 року, укладеного з ОСОБА_1 , на загальну суму заборгованості у розмірі 34 955 гривень, що складається з тіла кредиту в розмірі 10 000 гривень; залишку за відсотками у розмірі 5 700 гривень; залишку за простроченими відсотками у розмірі 17 095 гривень та пенею у розмірі 2 160 гривень.
При цьому із витребуваної судом інформації від АТ КБ "Приватбанк" вбачається, що на ім`я " ОСОБА_1 " банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ).
Проте факт зарахування коштів на суму 10 000 гривень за період 03.04.2020-03.04.2020 відсутній.
Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої цієї статті суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, лише сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, але не підміняє сторону у виконанні її процесуального обов`язку з доказування.
Звертаючись до суду, позивач стверджував про перерахування відповідачу 10 000 гривень саме в день укладення договору, тобто 03 квітня 2020 року.
Так, з доданої до позовної заяви довідки ТОВ "Універсальні платіжні рішення" убачається, що на виконання укладених з первинним кредитором умов договору про переказ грошових коштів саме 03 квітня 2020 року 09 год. 41 хв. було здійснено переказ грошових коштів у сумі 10 000 гривень на платіжну картку НОМЕР_2 .
Суд першої інстанції задовольнив відповідне клопотання позивача та витребував інформацію саме за визначеними ним параметрами у АТ КБ "Приватбанк", проте отримана за результатами цих дій відповідь банку спростувала обставину зарахування коштів.
Будучи професійним учасником ринку фінансових послуг та посилаючись на умови пункту 2.2 кредитного договору і норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", позивач під час розгляду справи в суді мав бути обізнаний зі строками проведення міжбанківських розрахунків та мав усі процесуальні можливості просити суд витребувати інформацію за ширший проміжок часу (зокрема з 03 квітня до 08 квітня 2020 року).
Вирішуючи ж питання щодо клопотання про витребування доказів, які не подавалися до суду попередньої інстанції, а саме інформації та виписки руху коштів за банківською карткою № НОМЕР_1 за період з 03 квітня до 08 квітня 2020 року (з посиланням на можливість проведення міжбанківського переказу протягом трьох операційних днів), апеляційний суд враховує вимоги ч. 1 ст. 44 та ч. 3 ст. 367 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки.
Проте ТОВ "ФК "Кредит-капітал" не доведено об`єктивної неможливості подання цих доказів або заявлення відповідного клопотання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. При цьому саме на сторони покладено обов`язок своєчасно подавати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень, а не відкладати реалізацію відповідних процесуальних прав до моменту ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову з підстав недоведеності заявлених вимог, а згодом намагатися усунути допущені недоліки доказування в суді апеляційної інстанції.
Оскільки позивач сам визначив обсяг і часові межі витребуваної інформації в суді попередньої інстанції, він несе ризик наслідків своїх процесуальних дій, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про витребування доказів слід відмовити.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382, 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 червня 2026 року – без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
С.С. Шимків
Оригінал: reyestr.court.gov.ua