Суд: Рівненський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №564/1353/26
Суддя: Хилевич С. В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 року
м. Рівне
Справа № 564/1353/26
Провадження № 22-ц/4815/1807/26
Головуючий у Костопільському районному суді
Рівненської області: суддя Снітчук Р.М.
Рішення суду першої інстанції ухвалено
19 червня 2026 року в м. Костопіль
Рівненського району Рівненської області
без фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В. Шимків С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 19 червня 2026 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" (далі ТОВ "ФК "Позика") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2018408 у розмірі 37 030 гривень, з яких: 7 000 гривень склали тіло кредиту, 16 030 гривень - нараховані відсотки, 14 000 гривень - штрафні санкції.
Позов мотивовано тим, що за укладеним 11 січня 2025 року електронним кредитним договором з Товариством з обмежено відповідальністю "Селфі Кредит" (далі ТОВ "Селфі Кредит") у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка у зв`язку з отриманням ТОВ "ФК "Позика" прав на грошову вимогу підлягала стягненню на його користь в судовому порядку.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 19 червня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Позика" заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 030 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Позика" понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 655,74 гривні.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Позика" витрати на правничу допомогу у розмірі 3 731,40 гривні.
Стягнуто з ТОВ "ФК "Позика" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 890,50 гривні.
При ухваленні судового рішення суд виходив із того, що позичальник не виконав зобов`язання за кредитним договором як перед первісним кредитором, так і перед фактором. Доказів протилежного надано не було. При цьому відповідач не спростував факт укладення кредитного договору, а також наявності простроченої заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
На рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, де покликалася на його незаконність і необґрунтованість, які полягали в невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи її, вказувалося, що юридичні послуги, надані позивачу ОСОБА_2 , здійснені як фізичною особою-підприємцем, а не як адвокатом, що здійснює свою адвокатську діяльність індивідуально. Це вбачається з договору про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року № 39493634/03, а також детального опису робіт, виконаних ОСОБА_2 від 17 березня 2026 року. На думку заявника, укладення договору з метою надання правової допомоги фізичною особою як фізичною особою-підприємцем не позбавляє таку особу статусу адвоката, тоді як такий правочин не є договором про надання правової допомоги згідно з положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Отже, на підставі такого договору витрати на професійну правничу допомогу не підлягають розподілу в порядку статей 133, 137 ЦПК України. При цьому покликалася на практику Верховного Суду у справах № 910/7523/25, № 760/32929/18 та № 910/10935/20.
З наведених підстав просить змінити рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
У поданому відзиві ТОВ "ФК "Позика" просить оскаржуване рішення залишити без змін як законне і обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Тому судом апеляційної інстанції рішення суду попередньої інстанції переглядається виключно в частині відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у розмірі 3 731,40 гривні.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до пункту 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (ч. 1 ст. 29 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики).
Згідно із ч. 3 ст. 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
З огляду на викладене правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.
Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу позивача у розмірі 6 000 гривень в суді були надані такі документи: договір про надання правової допомоги № 39493634/03, укладений 02 січня 2026 року між ТОВ "ФК "Позика" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ; додаткова угода № 2018408 до договору № 39493634/03 про надання правової допомоги, укладена 17 березня 2026 року; детальний опис робіт (надання послуг) від 17 березня 2026 року; акт про підтвердження факту надання правової допомоги від 17 березня 2026 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Горобей Р.Г. серії КС № 11628/10 (а.с. 25-32).
Згідно з актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 17 березня 2026 року загальна вартість робіт, наданих послуг і виконаних робіт складає 6 000 гривень, де: 250 гривень — за усну консультацію клієнта щодо спірних правовідносин; 500 гривень — за письмову консультацію клієнта щодо спірних правовідносин; 1 500 гривень — за правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ "ФК "Позика"; 3 000 гривень — за складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості; 750 гривень — за формування додатків до позовної заяви (письмові докази).
Питання про розподіл судових витрат суд вирішив відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, визначивши, що вони підлягали стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (23 030 х100) : 37030 = 62,19%, тобто позов було задоволено на 62,19%.
Беручи до уваги те, що фактично правову допомогу у справі було надано, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягали стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 731,40 гривень (6 000 гривень х 62,19%).
Разом з тим згідно з договором про надання правничої допомоги від 05 травня 2026 року, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Середою О.В., сторони обумовили, що загальна вартість послуг, які надаються за умовами цього договору, розраховується на підставі погодинної вартості роботи адвоката і становить 1 000 гривень за одну годину роботи.
З акта надання послуг від 20 травня 2026 року та додаткової угоди до договору від 20 травня 2026 року вбачається, що адвокат Середа О.В. надала відповідачу правничу допомогу відповідно до договору, вартість якої становила 5 000 гривень. Оплата послуг повинна здійснюватися після набрання рішенням суду законної сили.
Урахувавши те, що ОСОБА_1 правова допомога у цій справі була надана фактично, її надання було документально підтвердженим, а обсяг встановлено з матеріалів справи, суд попередньої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру відхилених позовних вимог у сумі 1 890,50 гривень (5 000 гривень х 37,81%).
На переконання колегії суддів, зазначені документи є належними доказами, які підтверджують наявність договірних правовідносин між адвокатом та позивачем, а також факт надання юридичних послуг.
Доводи заявника про те, що договір від 02 січня 2026 року № 39493634/03 не є договором про надання правової допомоги в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а юридичні послуги надані позивачу ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем, а не як адвокатом, спростовуються змістом самого правочину та додатків до нього. Сторони прямо обумовили предмет правочину як надання правової допомоги та закріпили у додатковій угоді до правочину, детальному описі, що при його укладенні та виконанні вони керуються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і Правилами адвокатської етики. Наявність у Горобей Р.Г. статусу адвоката підтверджена належним доказом у матеріалах справи — свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11628/10 (а.с. 25–32).
Формальне зазначення статусу фізичної особи-підприємця у реквізитах виконавця не нівелює правової природи такого договору.
Отже, дійсна воля сторін відповідно до ст. 213 ЦК України була спрямована саме на отримання професійної правничої допомоги від адвоката.
Посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду у справах № 910/7523/25, № 760/32929/18 та № 910/10935/20 є нерелевантними до обставин цієї справи та не надають аргументам заявника тієї переконливості, яка б безумовно свідчила про хибність висновків суду першої інстанції та необхідність скасування рішення в оскаржуваній частині.
При цьому питання співвідношення податкового статусу фізичної особи-підприємця та спеціального статусу адвоката при відшкодуванні судових витрат у практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не є остаточно усталеним (зокрема, з огляду на передачу відповідного правового питання на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6494/25). Водночас у цій справі правова природа договору як договору про надання правової допомоги саме адвокатом не викликає сумнівів.
Підставою для залишення рішення в оскаржуваній частині без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 19 червня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
С.С. Шимків
Оригінал: reyestr.court.gov.ua