Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №562/787/26 — Рівненський апеляційний суд

Суд: Рівненський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №562/787/26

Суддя: Хилевич С. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року

м. Рівне

Справа № 562/787/26

Провадження № 22-ц/4815/1736/26

Головуючий у Здолбунівському районному суді

Рівненської області: суддя Чорний І.А.

Рішення суду першої інстанції проголошено

о 14 год. 07 хв. 16 червня 2026 року в м. Здолбунів

Рівненського району Рівненської області

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 червня 2026 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів,

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року ОСОБА_2 звернувся в судз позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що він є батьком трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 28 червня 2023 року у справі № 562/532/23 змінено спосіб стягнення аліментів та стягнуто з позивача 1/4 частку усіх видів його доходів на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Звертав увагу на істотні зміни в його сімейному та матеріальному стані, оскільки, крім дочки ОСОБА_6 , він має на утриманні ще двох малолітніх дітей, які народилися після ухвалення рішення. Нині працює в сім`ї він один, адже дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Мізерний дохід не дозволяє в повному обсязі виконувати аліментні зобов`язання у визначеному розмірі та забезпечувати належний рівень існування інших осіб, які перебувають на його утриманні, тому він змушений звернутися до суду про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Здолбунівського районного суду від 28 червня 2023 року у справі № 562/532/23 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з розміру 1/4 частини до розміру 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 червня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 28 червня 2023 року у справі № 562/532/23, зменшивши їх розмір з 1/4 до 1/5 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 331,20 гривень судового збору.

Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що на час розгляду справи відбулася значна зміна матеріального та сімейного стану у позивача, а саме народження двох дітей від іншого шлюбу, які перебувають на його утриманні. Тому виходячи з засад розумності і справедливості, враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 192 СК України для зменшення розміру аліментів на утримання дочки позивача з 1/4 до 1/5 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

При цьому судом враховано й обов`язок матері утримувати малолітню дочку. Тому визнано, що такий розмір аліментів відповідає мінімальному рекомендованому розміру аліментів та буде достатнім для належного виховання та утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та забезпечення її рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

На рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, де покликалася на його незаконність та необґрунтованість.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вважає, що позивач не довів погіршення матеріального стану, не надав суду належних та допустимих доказів про зменшення його доходів, втрату роботи, погіршення стану здоров`я чи виникнення інших підстав, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти у попередньому розмірі. Навпаки, позивач продовжує працювати в Чеській Республіці та отримує стабільний дохід.

Стосовно наданої позивачем довідки про свої доходи, відповідач стверджує, що цей доказ містить дані лише за один місяць, в якому найменше робочих днів (за лютий 2026 року), хоча міг взяти довідку про свої доходи за останніх шість місяців роботи. Щодо іншої підстави зменшення аліментів - народження дітей, відповідач покликається на постанову Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), де зазначено, що народження інших дітей не може автоматично бути підставою для зменшення розміру аліментів на дитину від попереднього шлюбу без належного підтвердження погіршення матеріального становища платника аліментів.

Крім того, суд не врахував стан здоров`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка через захворювання потребує значних витрат на постійне лікування, медичний нагляд та придбання лікарських засобів. Усі витрати на утримання дочки несе відповідач, що створює значне фінансове навантаження.

З наведених підстав просить скасувати рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 червня 2026 року в частині задоволення позову про зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/5 частки та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю, залишивши чинним попередній розмір аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався, хоча йому про це роз`яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 27 липня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дочка - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20 жовтня 2014 року.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 28 червня 2023 року у справі № 562/532/23 змінено спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 з твердої грошової суми розміром 1 000 гривень, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму щомісячно на дитину відповідного віку, на аліменти розміром 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходів), щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 як на підставу задоволення своїх вимог покликався на зміну свого матеріального та сімейного стану, що полягало у народженні від шлюбу із ОСОБА_7 (після укладення шлюбу прізвище змінено на " ОСОБА_8 ") двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11).

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 працевлаштований у Чеській Республіці та отримує заробітну плату, розмір якої у лютому 2026 року складав 15 680 чеських крон.

За змістом консультаційного висновку спеціаліста № 134963460 від 22 квітня 2026 року спільній дочці ОСОБА_3 встановлено діагноз: Е06.3 – Аутоімунний тиреоїдит, субклінічний гіпотиреоз, Е55.9 – Дефіцит вітаміну D, не уточнений. Рекомендації спеціаліста: еутирокс 12.5 мкг до сніданку - постійно, йосен 150/90 після сніданку 3 міс., віт Д по 400 МО щодня – 3 міс., анантавакі кідс по 1 т 2 р/д – 1 міс, через 6-8 тижнів перездати кров на ТТГ, в Т4, в ТЗ. Відповідно до консультативного висновку від 15 квітня 2026 року ОСОБА_3 , рекомендовано: гормони щитовидної залози, F831, FТ4, FТ3, АРО, АТБ, віт. Д3, Феретин НОМЕР_2 , 333, УЗД щитовидної залози.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною першою ст. 32 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах визначено, що правовідносини батьків і дітей визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої постійно проживають діти.

Згідно зі ст.ст. 141, 150, 180 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України).

Частиною першою ст. 192 СК України унормовано, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Роз`яснення пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" вказують, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ст. 80, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Між тим, зміна сімейного стану позивача, а саме народження дітей від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Подібного висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 16 вересня 2020 року в справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20) та від 03 червня 2020 року в справі 760/9783/18-ц (провадження № 61-702св19).

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Хоча відповідач зважав на необхідність застосування при вирішення спірних правовідносин релевантних висновків Верховного Суду, проте суд залишив їх без уваги, що потягло за собою ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним, оскільки належними та допустимими доказами погіршення свого майнового стану, у т.ч. у зв`язку з народженням дітей, ОСОБА_2 не довів.

Передбачена статтею 192 СК України можливість зміни розміру аліментів не може реалізовуватися лише з огляду на формальну констатацію окремих змін у житті їх платника. Зменшення утримання дитини, право якої на належне матеріальне забезпечення охороняється державою, має спиратися на доведені обставини, достатньо вагомі за своїм впливом на виконання аліментного обов`язку, та відповідати необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини.

Натомість погіршення матеріального стану належним чином не є обґрунтованим, достовірних відомостей про заробіток (дохід) на час присудження аліментів та на час пред`явлення цього позову для їх порівняння не надано, а представлена в ході розгляду справи інформація про дохід позивача лише за лютий 2026 року неспроможна констатувати зміну матеріального стану.

Тому висновок про необхідність зменшення аліментів за таких обставин ґрунтується виключно на припущеннях, що з точки зору процесуального законодавства є недопустимим.

Зменшення розміру аліментів у зв`язку з народженням двох дітей без підтвердження погіршення матеріального становища позивача не буде спрямовано на належне забезпечення попередньої дитини та суперечитиме її інтересам.

Батько зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини, оскільки він не є непрацездатною особою. Це відповідає інтересам дитини та захищає її права.

Народження дітей від іншого шлюбу не презюмує відсутність змоги в платника надавати допомогу повнолітній дитині від іншого шлюбу.

Утворюючи іншу сім`ю відповідач повинен був усвідомлювати, що на нього покладається обов`язок дбати про таку сім`ю, матеріально її забезпечувати, а також виконувати відповідні обов`язки в помірному розмірі щодо дитини від попереднього шлюбу.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідно до п.п. 2, 4 ст. 376 ЦПК України є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 червня 2026 року скасувати.

ОСОБА_2 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В. Боймиструк

С.С. Шимків

Оригінал: reyestr.court.gov.ua