Суд: Рівненський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №571/731/26
Суддя: Хилевич С. В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 року
м. Рівне
Справа № 571/731/26
Провадження № 22-ц/4815/1711/26
Головуючий у Рокитнівському районному суді
Рівненської області: суддя Верзун О.П.
Рішення суду першої інстанції ухвалено
19 червня 2026 року в селищі Рокитне
Сарненського району Рівненської області
без фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 19 червня 2026 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в :
У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (далі – ТОВ "Юніт Капітал") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 023,04 гривень.
Позов мотивовано тим, що внаслідок порушень ОСОБА_1 своїх зобов`язань за укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредіплюс" (далі – ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс") кредитним договором № 178432 в нього утворилась заборгованість, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у 19 217,37 гривень; заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у 5,67 гривень; заборгованості за комісією у 800 гривень; заборгованості за штрафними санкціями у 1 600 гривень, і котра у зв`язку з відступленням на користь ТОВ "Юніт Капітал" права вимоги підлягає стягненню на його користь в судовому порядку.
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 19 червня 2026 року ТОВ "Юніт Капітал" відмовлено в задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що позивачем не було надано доказів на підтвердження переказу коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , адже згідно з випискою АТ КБ "Приватбанк" в період з 09 по 14 квітня 2025 року на вказаний рахунок зараховано коштів на суму 2,51 гривень. Отже, за наявних у матеріалах справи доказів у суду відсутні підстави вважати про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором.
На рішення суду ТОВ "Юніт Капітал" подано апеляційну скаргу, де покликається, що воно ухвалене без повного та всебічного з`ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а також не погоджується з висновками, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вважає висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, що, у свою чергу, створює підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового. На підтвердження факту проведення взаємозаліку зобов`язань між сторонами в межах виконання умов кредитних договорів у матеріалах справи міститься відповідна довідка, котра засвідчує, що відповідні операції були здійснені у встановленому порядку: за кредитним договором № 164557 від 19 грудня 2024 року в сумі кредиту – 24 706 гривень, з яких сума перерахування на погашення заборгованості за договором взаємозаліку становить 20 997,59 гривень; сума перерахування на картковий рахунок позичальника у розмірі 2,51 гривень; комісія – 3 705, 90 гривень.
Судом не враховано той факт, що із наданої позичальнику суми кредиту 20 997,59 гривень зараховано для погашення заборгованості за раніше укладеним кредитним договором. Ці кошти фактично не перераховувались відповідачу, а тому твердження суду про необхідність надання доказів їх перерахування ОСОБА_1 є безпідставними.
Щодо зроблених висновків суду про зарахування коштів на рахунок відповідача у розмірі 2,51 гривень як неналежне виконання позивачем зобов`язань за договором, скаржник просить звернути увагу на постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 607/2658/20, де суд неодноразово стверджував, що навіть часткове перерахування коштів відповідно до умов договору є належним виконанням зобов`язань кредитодавця. Отже, суд безпідставно звів аналіз договору до формального зарахування лише частини суми грошових коштів, не беручи до уваги, що інша частина суми використана за цільовим призначенням, прямо передбаченим умовами договору.
З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення та стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 178432 від 09 квітня 2025 року у розмірі 20 023,04 гривень. Покласти на ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 19 656 гривень, з яких: судовий збір у розмірі 6 656 гривень; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 гривень
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, хоча йому про це роз`яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 27 липня 2026 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 09 квітня 2025 року між ТОВ "ФК "Кредіплюс" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 178432 на суму 24 706 гривні.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
За правилами ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
В подальшому, 10 жовтня 2025 року, між ТОВ "ФК "Кредіплюс" та ТОВ "Юніт капітал" укладено договір факторингу № 10102025.
За умовами пунктів 1.3, 1.5, 2.1, 4.1 договору факторингу 1 "право вимоги" означає всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників щодо сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
"Реєстр прав вимог" означає перелік прав вимог до боржників, що відступлено за цим договором. Форму реєстру прав вимог було наведено в додатку № 1 до цього договору.
Клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимог, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог та акта приймання-передачі реєстру за формами, встановленими у відповідних додатках.
Отже, відповідно до реєстру прав вимог № 2 від 05 листопада 2025 року до договору факторингу та акта приймання-передачі реєстру прав вимог № 2 від 05 листопада 2025 року до договору факторингу до ТОВ "Юніт Капітал" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором на момент пред`явлення позову заяви становила 21 623,04 гривні та складалася з: 19 217,37 гривні — заборгованість за тілом кредиту; 5,67 гривні — заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом; 800 гривень — заборгованість за комісією; 1 600 гривень — заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 1077, ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Як зазначалося, судом попередньої інстанції відмовлено у задоволенні позову через те, що позивач стверджував, що 30 січня 2025 року первісний кредитор ініціював переказ коштів шляхом їх безготівкового зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , чим виконав зобов`язання з надання грошових коштів у повному обсязі.
Проте, на переконання суду, зазначене твердження спростовувалося інформацією АТ КБ "Приватбанк", підтвердженими випискою за договором б/н за період із 09 квітня 2025 року до 14 квітня 2025 року, відповідно до яких на рахунок № НОМЕР_3 за вказаний період було зараховано кошти лише в сумі 2,51 гривні.
Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи докази в суду не було підстав для висновку про належне виконання кредитором зобов`язань за договором.
При цьому суд не врахував, що відповідно до пункту 2.2.1. кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становила 24 706 гривень та надавалася не пізніше наступного дня після укладення договору в такому порядку: 20 997,59 гривні — для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 164557 від 19 грудня 2024 року, укладеним із кредитодавцем; 2,51 гривні — на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті (далі — рахунок позичальника); 3 705,90 гривні — шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5 індивідуальної частини.
Частинами першою, другою ст. 604 ЦК України передбачено можливість припинення зобов`язання за домовленістю сторін, зокрема шляхом заміни первісного зобов`язання новим між тими самими сторонами. Отже, закон допускав договірне врегулювання попередньої заборгованості між позичальником і кредитодавцем, а правову природу та наслідки відповідної домовленості належало визначати з урахуванням її змісту.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
Суд першої інстанції не врахував, що сторони прямо погодили надання частини нового кредиту шляхом її спрямування на погашення заборгованості позичальника перед тим самим кредитодавцем за попереднім кредитним договором. Такий порядок не передбачав попереднього перерахування відповідних коштів на картку позичальника та їх подальшого повернення кредитодавцю. Згідно з пунктом 2.2.1 договору із загальної суми кредиту 24 706 гривень на картку підлягали зарахуванню лише 2,51 гривні, тоді як 20 997,59 гривні спрямовувалися на погашення попередньої заборгованості, а 3 705,90 гривні — на погашення комісії.
Тому зарахування на картку позичальника саме 2,51 гривні відповідало погодженим умовам договору та не спростовувало надання кредиту в інший передбачений ним спосіб. Ототожнивши загальний розмір кредиту із сумою, яка підлягала перерахуванню на картку, суд безпідставно визнав відсутність зарахування решти коштів доказом невиконання кредитодавцем своїх зобов`язань. Натомість виконання договору в цій частині належало встановлювати за доказами спрямування коштів на визначені договором цілі, у зв`язку із чим наведені судом мотиви відмови в позові є передчасними.
Разом з тим відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на викладене нараховані позивачем штрафні санкції в сумі 1 600 гривень не підлягають стягненню з ОСОБА_1 в силу прямої вказівки пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 023,04 гривні, яка складається з 19 217,37 гривні заборгованості за тілом кредиту, 5,67 гривні заборгованості за процентами та 800 гривень заборгованості за комісією.
Підставою для прийняття постанови про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" задовольнити частково.
Скасувати на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 19 червня 2026 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" 20 023 (двадцять тисяч двадцять три) гривні 04 копійки заборгованості.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал"; місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, місто Київ; код ЄДРПОУ: 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 .; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
С.С. Шимків
Оригінал: reyestr.court.gov.ua