Вирок від 10 листопада 2026 р. у справі №288/1997/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №288/1997/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/496/26

Категорія ч.1 ст.382 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря: ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6 ,

обвинуваченого: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2026 року у кримінальному провадженні № 12025060660000168, внесеному до ЄРДР 15.11.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Андрушки, Попільнянського району, Житомирської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня-базова, не працює, розлучений, має на утримання двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2026 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 не обирався.

Вирішено долю речових доказів.

За обставин встановлених судом та зазначених у вироку, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що, будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності в частині позбавлення права керувати транспортними засобами, умисно не виконав рішення суду при наступних обставинах.

23.08.2022 постановою Попільнянського районного суду Житомирської області у справі №288/1301/22, яка набрала законної сили 06.10.2022, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

03.02.2023 постановою Корольовського районного суду м. Житомир у справі №296/7956/22, яка набрала законної сили 14.02.2023, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

29.05.2023 постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області у справі №288/2583/23, яка набрала законної сили 09.06.2023, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

30.06.2025 постановою Бердичівського районного суду Житомирської області у справі № 274/3320/25, яка набрала законної сили 11.07.2025, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п?ять) років без оплатного вилучення

Незважаючи на наявність постанов суду, у ОСОБА_7 , який діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду та будучи ознайомлений з ними, виник злочинний умисел на умисне невиконання вказаних постанов суду в частині позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Реалізуючи свій злочинний умисел на умисне невиконання вищевказаних постанов суду про позбавлення його права керувати транспортним засобом, що набрали законної сили, будучи з ними ознайомленим, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_7 14.11.2025 близько 10 год. 23 хв., будучи позбавленим права керування транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанов суду в частині позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, керував автомобілем марки "GEELY" моделі "MR-7151A" д.н.з. НОМЕР_1 , та рухався по автомобільній дорозі по вул. Героїв Майдану, 3 в селищі Попільня Житомирського району Житомирської області, був зупинений працівниками поліції Відділення поліції № 1 Житомирського РУП № 2 ГУНП в Житомирській області, тим самим умисно не виконав судові рішення.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, встановлених судом, кваліфікації дій та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 , просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч.1 ст.382 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на 2 роки іспитового строку, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 раніше не судимий, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння та за повторне керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, невеликий проміжок часу між вчиненням адміністративних правопорушень та вчиненням кримінального правопорушення, що свідчить про свідоме невиконання рішення суду. Вважає покарання у виді штрафу недієвим, з огляду на те, що ОСОБА_7 не працює, штрафи за адміністративні правопорушення не сплатив, що особисто підтвердив в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, а також думку обвинуваченого, який не заперечував проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У вироку суду зазначено, що на підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом першої інстанції було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким із учасників процесу не оспорювалися. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції не було, йому роз`яснено, що у даному випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та в апеляційній скарзі не оспорюється. Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.382 КК України кваліфіковані правильно.

Що стосується призначеного обвинуваченому покарання, колегія суддів доходить наступних висновків.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст.66 КК України суд визнав повне визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 у відповідності до ст.67 КК України судом не встановлено.

Посилаючись на вимоги ст.ст.1, 50 КК України та Постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», місцевий суд призначив покарання ОСОБА_7 в межах санкції частини 1 статті 382 КК України у виді штрафу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.65 КК України призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені ч. 1 ст. 382 КК країни, але за своїм видом є явно несправедливим через м`якість.

Зокрема, судом першої інстанції не повною мірою враховано особливості невиконуваного рішення суду та особу обвинуваченого, який в період з 2022 по 2025рр. неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності та був позбавлений права керування транспортним засобом.

За грубе порушення Правил дорожнього руху України та керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а також будучи позбавленим такого права, на ОСОБА_7 було накладено більше трьох адміністративних стягнень у виді штрафу на загальну суму 130 тис. грн., яке не було ним виконане, а сума накладених адміністративних штрафів у кілька разів перевищує знову призначене за оскаржуваним вироком покарання.

Така зухвала поведінка ОСОБА_7 вже мала наслідком дорожньо-транспортну пригоду, винуватцем якої він став, допустивши керування в стані алкогольного сп`яніння.

Зазначене свідчить про підвищену суспільну небезпеку як обвинуваченого, так і вчиненого ним кримінального правопорушення, а також про недієвість застосованих до обвинуваченого адміністративних стягнень.

Крім того, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, в ході розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив, що штрафи за постановами суду не сплатив, офіційно не працює, що свідчить про небажання ОСОБА_7 виконувати обов`язки, передбачені законом та рішеннями судів, та неефективність призначеного вироком суду покарання у виді штрафу.

За таких обставин, особа обвинуваченого не може бути охарактеризована позитивно, а його поведінка після винесення попередніх рішень свідчить про повну неспроможність виправитися без впливу більш суворих заходів кримінально-правового характеру.

Також, поза увагою суду першої інстанції залишилась і усталена практика Верховного Суду, в якій неодноразово наголошувалось, що керування в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки руху. Тяжкість зумовлена ступенем суспільної небезпечності такого діяння, оскільки водій у стані алкогольного сп`яніння становить загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, безпосередньо для себе, і серед іншого для третіх осіб.

Вирішуючи питання щодо покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд не в повній мірі прийняв до уваги системну протиправну поведінку обвинуваченого, де попередньо накладені адміністративні стягнення не сприяли його виправленню та запобіганню вчиненню нових правопорушень, на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив, а вчинив умисний злочин, що свідчить про необхідність призначення обвинуваченому більш суворого покарання, ніж штраф.

Відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно з статтею 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Згідно з п 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Частина 1 статті 421 КПК України визначає, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, тільки у випадку, якщо за цими підставами апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий або його представник.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 колегія враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України те, що відповідно до ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення, віднесено до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, колегія суддів визнає повне визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого апеляційним судом не встановлено.

З врахуванням наведеного, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно призначив обвинуваченому мінімальне покарання є обґрунтованими, а тому колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_7 слід призначити більш суворе у виді позбавлення волі.

Однак, згідно з ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, особу винного, обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, а також те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, колегія суддів вважає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому до ОСОБА_7 слід застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на нього відповідні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На думку колегії суддів, призначення покарання з подальшим звільненням ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк два роки є справедливим та законним, з врахуванням всіх фактичних обставин в кримінальному провадженні у їх сукупності, і таким, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, і наведені в ній доводи дають підстави для її задоволення, а тому вирок суду першої інстанції, слід скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 414, 418, 420 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2026 року відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Здійснення нагляду за виконанням ОСОБА_7 обов`язків покласти на командира відповідної військової частини, а в разі звільнення з військової служби - на уповноважений орган з питань пробації.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його оголошення.

Судді: