Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №274/4453/25 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №274/4453/25

Суддя: Бондар О. О.

Справа № 274/4453/25 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б.

Категорія 69 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Миколайчук П. В.

за участі секретаря судового засідання Лугини О. С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 червня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Большакової Т. Б., у місті Бердичеві, повний текс рішення складений 15.06.2026

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та скасування заборгованості зі сплати аліментів

УСТАНОВИВ

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.26 червня 2025 року ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 (далі також відповідач, ОСОБА_4 ) про припинення стягнення аліментів та скасування заборгованості зі сплати аліментів.

2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою з інвалідністю II групи, потребує дороговартісного лікування, у зв`язку із чим не має можливості працювати, сплачувати аліменти на утримання дітей та погасити заборгованість за аліментами в розмірі 173 550 грн.

3.Крім того, позивач стверджує, що зазначена заборгованість утворилася з вини відповідача, а стягнення аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 вважає безпідставним, оскільки не визнає себе його батьком.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

4Рішенням від 02 червня 2026 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у задоволенні позову відмовив.

5Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності законних підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами та подальшого виконання аліментних зобов`язань. Суд зазначив, що захворювання позивача діагностовано лише у 2023 році, тоді як заборгованість виникла у вересні 2021 року, а тому причинно-наслідкового зв`язку між станом здоров`я позивача та утворенням заборгованості не доведено. Крім того, позивач не надав доказів відсутності у нього майна та інших активів, які б підтверджували його дійсний майновий стан, і продовжує частково сплачувати аліменти. Урахувавши тривалість невиконання аліментних зобов`язань, необхідність забезпечення потреб дітей та принцип якнайкращого забезпечення їхніх інтересів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

6 ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої інстанції та 08 липня 2026 року через представника ОСОБА_2 подав до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу.

7 В апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

8 Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, неналежно оцінив докази, що підтверджують наявність тяжкої хвороби у позивача, його реальний майновий стан та об`єктивну спроможність виконувати всі аліментні зобов`язання.

9Також представник позивача вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування статті 197 Сімейного кодексу України (далі – СК України).

10Разом з апеляційною скаргою позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії посвідчення особи з інвалідністю.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

11Відзив від ОСОБА_3 на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

12Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 визначено склад суду для розгляду справи № 274/4453/25: ОСОБА_6 (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицька Т. М.

1313 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд постановив ухвалу про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження судового рішення, залишення апеляційної скарги без руху в зв`язку з виявленими недоліками та надання строку на їх усунення.

14 Після усунення недоліків апеляційної скарги Житомирський апеляційний суд ухвалою від 31 липня 2026 року задовольнив клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та відкриття провадження у справі.

1507 вересня 2026 року Житомирський Апеляційний суд постановив ухвалу про призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 20 жовтня 2026 року о 10 год. 30 хв.

1620 жовтня 2026 року у судовому засіданні оголошено перерву для вирішення заяви судді Павицької Т. М. про самовідвід.

17Ухвалою від 20 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд задовольнив заяву судді Павицької Т. М. про самовідвід та передав справу для визначення заміни відведеного судді у порядку визначеному статтею 33 ЦПК України

18Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2026 суддю Павицьку Т. М. замінено на суддю Миколайчука П. В.

19Справу призначено до розгляду на 10 листопада 2026 року о 12.00.

Мотивувальна частина

Позиції учасників справи в апеляційному суді

16.Представник позивача в судовому засіданні підтримала клопотання подані позивачем про долучення доказів, що підтверджують наявність у позивача захворювання, та матеріальний стан позивача, виконання ним зобов`язань та постанову державного виконавця від 16.07.2026 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

17.Розглянувши заявлені клопотання з урахуванням положень статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд апеляційної інстанції відмовив у долученні до матеріалів справи доказів, що підтверджують матеріальний стан позивача, виконання ним зобов`язань та постанову державного виконавця від 16.07.2026 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Водночас долучив до матеріалів справи копію посвідчення особи з інвалідністю.

18.Представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити з викладених у ній підстав. Окремо наголосила на наявності у позивача інших аліментних зобов`язань та значні витрати на лікування.

19.Відповідач 20 жовтня 2026 року подала до Житомирського апеляційного суду заяву про розгляд справи без її участі.

20.За таких обставин, неявка учасника справи не перешкоджає розгляду справи (частини 2 статті 372 ЦПК України).

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

21. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , яка була матір`ю трьох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

22.Позивач у цій справі є батьком вказаних дітей.

23.21 лютого 2022 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області ухвалив рішення у справі № 274/5793/21, яким задовольнив позов Органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради до ОСОБА_1 про відібрання дітей від батька без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

24.Цим рішенням суд відібрав у ОСОБА_1 без позбавлення його батьківських прав трьох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і передав їх органу опіки та піклування - виконавчому комітету Бердичівської міської ради Житомирської області для подальшого влаштування.

25.Крім того, суд стягнув із ОСОБА_1 аліменти на утримання кожної дитини в розмірі 1 500 грн щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішення набрало законної сили 28 вересня 2022 року.

26.Надалі, рішенням від 09 січня 2023 року у справі № 274/4384/23 Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області задовольнив позов виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області та позбавив ОСОБА_1 батьківських прав щодо його дітей: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 . Рішення набрало законної сили 19 лютого 2025 року.

27.З 04 травня 2023 року діти влаштовані на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_10 та ОСОБА_3 на підставі рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 04 травня 2023 року №93

28.Згідно з повідомленням Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі від 13.06.2025, на виконанні у відділі знаходиться виконавчий лист № 274/5793/21, виданий Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області 25.11.2022 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей : ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі по 1500 грн. 00 коп., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на кожну дитину окремо, шляхом перерахування коштів на особові рахунки дітей, які будуть відкриті у відділенні Ощадного банку України, починаючи з 08.09.2021 і до досягнення кожною дитиною повноліття.

29.Станом на 13.06.2025 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої, згідно розрахунку від 31.05.2025 за період з 08.09.2021 по 31.05.2025, становить 173550 грн, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

30.В матеріалах справи містяться медичні документи згідно з якими ОСОБА_1 хворіє на розсіяний склероз із первинно-прогресуючим перебігом та періодами загострення (довідки КНП «ЦПМСД» Бердичівської міської ради № 801 від 07.08.2023 та № 892 від 31.12.2024).

31.Крім того, згідно з довідкою № 885 від 26.12.2024 йому встановлено діагноз «посттравматичний стрес».

32.Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 409956 від 11.12.2025 підтверджено встановлення ОСОБА_1 . II групи інвалідності з 21.08.2023 до 01.01.2026 та наявність протипоказань до виконання важкої фізичної праці.

33.Згідно з медичними довідками лікаря загальної практики Райнера Фойтлінске (Німеччина) від 20.09.2023 та відомостями про повторне звернення до клініки 15.11.2023, стан здоров`я ОСОБА_1 потребував лікування, а через захворювання він був тимчасово непридатним до роботи на невизначений строк.

34.Відповідно до висновку ВЛК № 35 від 04.06.2025 ОСОБА_1 потребує медикаментозного лікування. Необхідність такого лікування також підтверджується рецептами № 0257, № 0258 та № 0270 від 10.06.2025 на лікарські засоби Lacosamide, Carbamazepine та Pregabalin.

35.Посилаючись на встановлений йому діагноз, групу інвалідності, необхідність дороговартісного лікування та неможливість працювати ОСОБА_1 у січні 2024 року вперше звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про звільнення його від сплати заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 71918673, яка виникла під час примусового виконання виконавчого листа № 274/5793/21 від 15 листопада 2022 року, виданого Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області; звільнити його від сплати аліментів, які стягуються на підставі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 лютого 2022 року у справі № 274/5793/21.

36.19 вересня 2024 Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у справі № 274/876/24 ухвалив рішення про задоволення позову та звільнив ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами, яка тоді станом на 01 січня 2024 року становила 126 000 грн та від сплати аліментів, які стягуються на утримання дітей: ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

37.Житомирський апеляційний суд постановою від 09 квітня 2025 скасував рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 вересня 2024 року у справі № 274/876/24 у задоволені позову ОСОБА_1 відмовив.

38.Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження на постанову Житомирського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 274/876/24.

39.Згідно з довідкою Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі від 21.01.2026 № 7770 позивач з липня по вересень 2025 року та у грудні 2025 року сплатив по 393,33 грн щомісячно на виконання виконавчого листа № 274/5793/21 про стягнення з нього аліментів на утримання дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

40.Також згідно з довідкою Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі від 08.12.2025 № 155898 позивач з липня по вересень 2025 року сплатив по 393,33 грн щомісячно на виконання виконавчого листа № 274/8724/23 про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_12 на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 11.12.2023 до досягнення сином ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

41.З довідки Управління сім"ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради від 15.04.2025 № 1296 встановлено, що ОСОБА_1 з 14.06.2024 по теперішній час (дату видачі довідки) призначено державну соціальну допомогу по інвалідності.

Позиція апеляційного суду

28. Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

29.Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційних скарг та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанцій

30.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. ( частини 1 – 5 статті 263 ЦПК України).

31.Апеляційний суд уважає, що рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає з огляду на таке.

32.Спір між сторонами в цій справі виник із сімейних правовідносин в частині виконання батьками свого обов`язку щодо утримання неповнолітніх дітей.

33.Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що звільнення від сплати заборгованості за аліментами та звільнення від сплати аліментів на майбутнє є самостійними правовими інститутами, кожен із яких має окремі, визначені законом підстави та умови застосування, які підлягають самостійному доведенню й оцінці судом.

34.При цьому, відповідно до частини першої статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню їхніх інтересів. Тому вирішуючи питання про звільнення платника від аліментних зобов`язань, суд має враховувати не лише стан здоров`я та матеріальне становище платника, а й необхідність забезпечення належного утримання дітей. Самі по собі обставини, на які посилається платник, не є безумовною підставою для такого звільнення без доведення передбачених законом умов та з`ясування наслідків відповідного рішення для інтересів дітей.

35.Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частини 1 та 2 статті 10 ЦПК України).

36.Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

37.Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі – СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

38.Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (частина 2 статті 173 СК України).

39.Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (частина 2 статті 166 СК України).

40.За змістом частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом із яким проживає дитина.

41.Згідно з частиною 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

42.У цій справі суд першої інстанції правильно виходив з того, що позбавлення позивача батьківських прав не звільняє його від обов`язку утримувати дітей, а присуджені судом аліменти визначені на рівні в мінімально гарантованому державою розмірі, тобто в мінімальному обсязі матеріального забезпечення, який законодавець визначив як необхідну гарантію реалізації права дитини на утримання За таких обставин відсутні підстави вважати покладений на позивача обов`язок надмірним або таким, що порушує його права, оскільки він спрямований насамперед на забезпечення належного утримання дитини та захист її найкращих інтересів.

43.Звільнення від сплати аліментів або заборгованості за аліментами врегульовано статтями 197 та 274 СК України .

44.Статтею 197 СК України визначено, що з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

45.Відповідно до статті 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

46.Суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем заявлено одночасно дві самостійні вимоги: про звільнення від сплати аліментів на майбутнє та про звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Зазначені вимоги не є тотожними за своєю правовою природою, оскільки стосуються різних за змістом правовідносин і передбачають різні правові підстави для їх задоволення. Вимога про звільнення від сплати аліментів спрямована на припинення обов`язку з утримання дитини на майбутнє, тоді як вимога про звільнення від заборгованості стосується вже нарахованих, але несплачених аліментів. Відповідно, кожна із заявлених вимог потребує окремого обґрунтування та перевірки наявності передбачених законом підстав для її задоволення. Саме по собі заявлення обох вимог у межах одного позову не об`єднує їх в одну правову підставу та не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, які відповідно до закону дають підстави для задоволення кожної з них.

Щодо звільнення від сплати аліментів

47.Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив звільнити його від сплати аліментів щодо дітей посилаючись на те, що йому діагностовано «розсіяний склероз у березні 2023 року внаслідок чого він позбавлений можливості працювати і потребує лікування. Також позивач вказав, що не вважає ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 своїм біологічним сином.

48.Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме лише твердження позивача про невизнання себе батьком ОСОБА_14 не спростовує його чинного юридичного статусу батька дитини та не припиняє покладеного на нього законом обов`язку щодо її утримання. За відсутності належних доказів, які б спростовували батьківство позивача, та за умови, що відповідні відомості в актовому записі про народження дитини не виключені у встановленому законом порядку, такі доводи не можуть бути самостійною підставою для звільнення позивача від сплати аліментів на майбутнє або від заборгованості, що утворилася на підставі судового рішення. Саме по собі суб`єктивне заперечення позивачем свого біологічного батьківства не підміняє передбаченої законом процедури його оспорювання та не усуває правових наслідків установленого батьківства.

49.Наявність у позивача діагностованого захворювання та встановлення йому II групи інвалідності самі по собі не є безумовною підставою для звільнення від сплати аліментів на майбутнє. Такі обставини безперечно мають істотне значення для оцінки стану здоров`я позивача, однак для вирішення заявленої вимоги необхідно встановити, чи спричинили вони такі зміни в його матеріальному становищі, які відповідно до статті 273 СК України можуть бути підставою для припинення аліментного обов`язку.

50.Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зміна матеріального чи сімейного стану, а також погіршення стану здоров`я платника аліментів можуть бути підставами для перегляду раніше визначеного розміру аліментів за умови доведення відповідних обставин у судовому порядку (постанови Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19). Отже, сам факт виникнення обставин, які можуть впливати на матеріальні можливості платника, не звільняє суд від необхідності встановити їхній реальний вплив на виконання аліментного обов`язку.

51.У цій справі позивач не надав належних і допустимих доказів того, що захворювання, встановлення інвалідності та необхідність лікування призвели до такого погіршення його матеріального становища, яке об`єктивно унеможливлює подальшу сплату аліментів. Зокрема, твердження про необхідність дороговартісного лікування не підтверджені доказами фактично понесених витрат, їхнього розміру та періодичності. Також позивач не надав повних відомостей про свої доходи, наявне рухоме й нерухоме майно, інші майнові активи та джерела матеріального забезпечення, що не дає можливості об`єктивно оцінити його фактичний майновий стан і фінансові можливості.

52.Крім того, з наданих позивачем документів про встановлення статусу особи з інвалідністю встановлено, що цей статус дійсний до 03.2025. Актуальних відомостей щодо продовження цього статусу після цієї дати, позивач не надав (а.с.33 том2)

53.Також з матеріалів справи встановлено, що позивач отримав у Федеративній Республіці Німеччина документ, який підтверджує встановлення йому інвалідності, та звертався до лікувальних закладів цієї держави. Водночас відомостей про призначення або отримання ним соціальних, пенсійних чи інших виплат у зв`язку з інвалідністю, їхній розмір та період виплати за місцем держави перебування суду не надав.

54.За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що позивач фактично обмежився посиланням на стан здоров`я та встановлену інвалідність, не довівши обставин, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для повного звільнення від сплати аліментів на майбутнє. При цьому суд ураховує, що аліменти присуджені в мінімально гарантованому державою розмірі, а тому питання про звільнення від їх сплати потребує особливо ретельної оцінки з огляду на необхідність забезпечення права дитини на належне матеріальне утримання.

55.Отже, встановлення позивачу II групи інвалідності та наявність у нього захворювання, за відсутності належних доказів їхнього впливу на можливість виконувати аліментний обов`язок і без підтвердження передбачених законом підстав для його припинення, не можуть бути достатньою підставою для задоволення заявленої позовної вимоги.

Щодо звільнення від заборгованості за аліментами

56.Обґрунтовуючи вимоги про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, позивач посилається фактично на ті самі обставини, що й на обґрунтування вимоги про звільнення від сплати аліментів на майбутнє, а саме на стан здоров`я та встановлення йому інвалідності.

57.Водночас відповідно до частини другої статті 197 СК України суд може повністю або частково звільнити платника аліментів від сплати заборгованості за ними лише за умови встановлення, що така заборгованість виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Отже, для застосування зазначеної норми недостатньо самого факту наявності у платника аліментів захворювання чи іншої істотної обставини – необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між такою обставиною та виникненням заборгованості.

58.Як установлено судом першої інстанції, захворювання позивача було діагностовано в березні 2023 року, тоді як заборгованість зі сплати аліментів виникла ще у вересні 2021 року. Отже, заборгованість почала утворюватися задовго до діагностування захворювання, на яке позивач посилається як на підставу звільнення від її сплати. За таких обставин саме по собі подальше погіршення стану здоров`я позивача не підтверджує, що заборгованість виникла внаслідок тяжкої хвороби, як того вимагає частина друга статті 197 СК України.

59.При цьому позивач не надав належних і допустимих доказів того, що до виникнення заборгованості або протягом періоду її утворення існували інші обставини істотного значення, які об`єктивно перешкоджали йому виконувати обов`язок з утримання дитини. Відтак наведені ним доводи не підтверджують наявності передбачених законом підстав для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

60.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

61.Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

62.З огляду на те, що заборгованість виникла до діагностування захворювання, а позивач не довів наявності інших обставин, які перебували в причинному зв`язку з її утворенням, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами.

63.Така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 26 грудня 2019 року у справі № 219/6287/17, від 22 січня 2020 року у справі № 691/1497/18 та від 03 червня 2026 року справа № 283/292/25.

64.Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що вказані обставини вже були преюдиційно встановлені у межах розгляду справи 274/876/24 в якій постановою Житомирського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року відмовлено у задоволені аналогічного позову. Вказана постанова набула чинності з дня її ухвалення, а ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження

65.Відмовляючи у задоволенні позову Житомирський апеляційний суд зазначив таке «наявність у позивача інвалідності ІІ групи загального захворювання, яку він отримав після проходження періоду (11 грудня 2023 року), за який виникла заборгованість, не є беззаперечним доказом тяжкої хвороби позивача в розумінні ч. 2 ст.197СК України та неможливості у зв`язку з цим сплачувати аліменти на утримання дітей, а тому вказана обставина не може слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами».

66.Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України).

67.Повторно звертаючись до суду з аналогічним позовом, ОСОБА_1 не навів нових обставин і не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду, викладені у справі № 274/876/24. Зокрема, позивач не довів, що встановлення йому II групи інвалідності внаслідок загального захворювання є безпосередньою причиною заборгованості за аліментами.

68.З огляду на встановлені у справі обставини та надані сторонами докази, апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини, які мають значення для правильного її вирішення, надав належну правову оцінку доводам позивача та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Висновки суду першої інстанції узгоджуються з установленими фактичними обставинами справи, а доводи позивача не спростовують їх та не свідчать про наявність передбачених законом підстав для задоволення заявлених вимог.

69.Апеляційний суд не встановив підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, яке є законним та обґрунтованим.

Оцінка аргументів, викладених в апеляційній скарзі

70.Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та неналежну оцінку доказів у зв`язку з нез`ясуванням реальної фінансової спроможності позивача виконувати покладені на нього аліментні зобов`язання з урахуванням стану здоров`я, рівня доходів і постійних витрат на лікування, оскільки такі доводи не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

71.Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

72.Отже, саме на позивача покладався обов`язок надати належні та допустимі докази на підтвердження того, що стан його здоров`я та пов`язані з ним витрати істотно впливають на матеріальне становище і зумовлюють неможливість виконання аліментного обов`язку.

73.Однак позивач не надав суду достатніх доказів свого реального майнового стану, зокрема повних відомостей про наявні джерела доходів, належне йому рухоме та нерухоме майно, інші майнові активи. Це стосується й заходів соціальної підтримки у зв`язку з інвалідністю з огляду на оформлення позивачем відповідних документів у Федеративній Республіці Німеччина .За відсутності таких відомостей неможливо об`єктивно оцінити сукупність його матеріальних ресурсів, співвіднести їх із заявленими витратами та встановити, чи справді стан здоров`я позивача унеможливлює виконання покладених на нього зобов`язань.

74.Не підтверджено належними доказами й твердження позивача про значні та постійні витрати на лікування. Самі по собі рецепти на лікарські засоби та медичні рекомендації щодо їх застосування підтверджують призначення відповідного лікування або потребу в ньому, проте не засвідчують факту придбання лікарських засобів, фактично понесених витрат, їхнього розміру та періодичності. Такі обставини могли б підтверджувати, зокрема, фіскальні чеки, квитанції, платіжні документи, рахунки медичних закладів та інші докази фактичної оплати лікування. Проте відповідних доказів позивач суду не надав.

75.Апеляційний суд уважає релевантними до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23 червня 2022 року у справі № 545/96/20, на які посилається представник позивача. Водночас зміст зазначеної постанови не підтверджує доводів апеляційної скарги, а навпаки, узгоджується з висновками суду першої інстанції у цій справі.

76.Так, за результатами касаційного перегляду справи № 545/96/20 Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено в задоволенні позову про звільнення від сплати заборгованості за аліментами у зв`язку з недоведеністю передбачених законом підстав для такого звільнення. Отже, наведена постанова не свідчить про можливість звільнення платника аліментів від відповідного обов`язку лише на підставі посилання на певні обставини, а підтверджує необхідність установлення та належного доказового підтвердження обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування такого правового наслідку.

77.Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції наявності в позивача інших фінансових зобов`язань, а саме обов`язку сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_12 у розмірі 1/6 усіх видів його заробітку до досягнення спільною дитиною трирічного віку відповідно до виконавчого листа у справі № 274/8724/23, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

78.Як встановлено з матеріалів справи, наявність зазначеного фінансового зобов`язання не була покладена позивачем в основу заявлених позовних вимог та не зазначалася ним як обставина, що обґрунтовує необхідність звільнення від сплати аліментів. Водночас відповідно до частини шостої статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються та не розглядаються позовні вимоги й підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. За таких обставин посилання на зазначене зобов`язання як на нову підставу для задоволення позову не може бути прийняте судом апеляційної інстанції.

79.Інші доводи апеляційної скарги охоплюються мотивами цієї постанови, що викладені в попередній частині постанови і окремої повторної оцінки не потребують.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

80.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суд за результатами розгляду апеляційної скарги.

81.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

82.Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які є наслідком повного та всебічного встановлення обставин справи, правильного тлумачення та застосування норм матеріального права із дотримання норм процесуального права, апеляційний суд уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

83.Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

84. Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, а апеляційна скарга – без задоволення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

85.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

2. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Підстави, строк, порядок касаційного оскарження, а також вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначені статтями 389–392 ЦПК України.

Судді:

О. О. Бондар (суддя доповідач)

А. М. Шевчук

П. В. Миколайчук

Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua