Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №277/513/26
Суддя: Галацевич О. М.
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №277/513/26 Головуючий у 1-й інст. Заполовський В. В.
Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого – судді Галацевич О.М.
суддів: Панкеєвої В.А., Миколайчука П.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Житомирі цивільну справу №277/513/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Дармограй-Матвієнко Дар`ї Іванівни,
на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Заполовського В.В. у селищі Ємільчине,
в с т а н о в и в :
У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 27 лютого 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії №1517-8483.
За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 15 000 грн строком на 300 календарних днів. Базовий період становить 14 календарних днів, знижена процентна ставка - 0,90 % на день, стандартна процентна ставка - 1 % на день. Договором також передбачено комісію за видачу кредиту в розмірі 20 % від його суми.
Позивач зазначав, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, однак останній отриманий кредит не повернув та проценти за користування ним не сплатив.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань станом на 18 березня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 70 290 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 44 790 грн - заборгованість за договірними процентами, 7 500 грн - проценти, нараховані на підставі статті 625 ЦК України, 3 000 грн - комісія за видачу кредиту.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість та понесені судові витрати.
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 червня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1517-8483 від 27 лютого 2025 року в розмірі 59 790 грн, з яких 15 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 44 790 грн - заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2 264,64 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за процентами, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Дармограй-Матвієнко Д. І. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Представник відповідача вважає, що стягнута судом заборгованість за процентами в розмірі 44 790 грн є надмірною та неспівмірною із сумою отриманого кредиту, а умови договору щодо їх нарахування порушують принципи справедливості, добросовісності та розумності.
Посилається на положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», зазначаючи, що встановлений договором розмір процентів призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.
На думку представника відповідача, розмір процентів не повинен перевищувати 15 % від суми простроченого платежу, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості має становити 17 250 грн, з яких 15 000 грн - основна сума кредиту та 2 250 грн - проценти.
Крім того, представник відповідача вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним і допустимим доказом, оскільки не підтверджений відповідними бухгалтерськими документами, які б давали змогу встановити періоди та розмір її виникнення.
Зазначає також, що позивач як професійний учасник ринку фінансових послуг, скориставшись необізнаністю позичальника, спонукав його до укладення кредитного договору на невигідних умовах, які останній не міг належним чином оцінити.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зазначає, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та наявності заборгованості, проте не погоджується з її розміром.
Позивач наголошує, що кредитний договір та додатки до нього підписані відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А9833, чим останній підтвердив ознайомлення з умовами кредитування та згоду з ними.
Також посилається на наявність у матеріалах справи належних доказів перерахування відповідачу кредитних коштів та правомірність здійснених нарахувань відповідно до умов договору.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 368, частини першої статті 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як останній не виконав обов`язку щодо їх повернення та сплати процентів за користування кредитом.
Суд визнав доведеними наявність заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 15 000 грн та за процентами в розмірі 44 790 грн, нарахованими протягом погодженого сторонами строку кредитування.
Водночас суд першої інстанції відмовив у стягненні 7 500 грн процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, та 3 000 грн комісії за видачу кредиту.
Оскільки апеляційну скаргу подано відповідачем, який заперечує правомірність стягнення договірних процентів, а рішення суду в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог позивачем не оскаржено, колегія суддів перевіряє його законність та обґрунтованість у межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 44 790 грн з огляду на таке.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 лютого 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії №1517-8483 продукту «НА ВСЕ», за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 15 000 грн на умовах строковості, повернення та платності.
Договір підписано відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А9833.
Відповідно до пункту 4.1 договору сума кредиту становить 15 000 грн.
Пунктом 4.10 договору передбачено, що строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредитних коштів, а датою повернення кредиту визначено 23 грудня 2025 року.
Згідно з пунктами 4.4–4.6 договору базовий період сплати процентів становить 14 календарних днів, стандартна процентна ставка - 1 % за кожен день користування кредитом, а знижена процентна ставка - 0,9 % за кожен день користування кредитом.
При цьому стандартна процентна ставка застосовується протягом строку кредитування, за винятком періоду користування кредитом за зниженою процентною ставкою.
Отже, умовами договору розмежовано базовий період сплати процентів та загальний строк кредитування. Встановлення базового періоду тривалістю 14 календарних днів не змінює погодженого сторонами строку кредитування, який становить 300 календарних днів.
Факт перерахування відповідачу 27 лютого 2025 року кредитних коштів у розмірі 15 000 грн підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 30 березня 2026 року №231353-1565191014-30032026, відповідно до якого за дорученням кредитодавця здійснено успішний переказ зазначеної суми на банківську картку, вказану позичальником, із використанням платіжної системи EasyPay.
Відповідач факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів в апеляційній скарзі не заперечує.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 18 березня 2026 року заборгованість за основною сумою кредиту становить 15 000 грн, а за процентами за користування кредитом - 44 790 грн.
Із зазначеного розрахунку вбачається, що за період із 27 лютого до 12 березня 2025 року включно проценти нараховувалися за зниженою ставкою 0,9 % на день, а з 13 березня до 23 грудня 2025 року - за стандартною ставкою 1 % на день.
За перші 14 календарних днів користування кредитом розмір процентів становить 1 890 грн (15 000 грн ? 0,9 % ? 14 днів).
За наступні 286 календарних днів розмір процентів становить 42 900 грн (15 000 грн ? 1 % ? 286 днів).
Таким чином, загальний розмір процентів за користування кредитом протягом погодженого сторонами 300-денного строку кредитування становить 44 790 грн (1 890 грн + 42 900 грн).
Отже, заявлені позивачем до стягнення договірні проценти нараховані в межах установленого договором строку кредитування та із застосуванням передбачених ним процентних ставок. Нарахування договірних процентів після 23 грудня 2025 року позивачем не здійснювалося.
Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Згідно з пунктом 4.13 кредитного договору денна процентна ставка на дату його укладення становила 0,946 %, що не перевищує встановленого законом максимального розміру. Отже, умови договору щодо нарахування процентів відповідають зазначеним вимогам закону.
У постанові від 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів. Водночас це не перешкоджає суду без окремої вимоги тлумачити нечіткі або двозначні положення договору на користь споживача.
Отже, значний розмір нарахованих процентів або їх неспівмірність із сумою отриманого кредиту за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови договору не є достатньою підставою для самостійного зменшення судом погодженого сторонами розміру процентів без відповідної позовної вимоги споживача.
У справі, яка переглядається, умови кредитного договору щодо строку кредитування та розміру процентних ставок визначені конкретно і не містять неоднозначності, яка давала б підстави для їх іншого тлумачення.
Зокрема, договором прямо передбачено 300-денний строк кредитування, визначено дату його закінчення - 23 грудня 2025 року, а також установлено розмір процентних ставок, які застосовуються протягом відповідних періодів користування кредитними коштами.
Відповідач не заявляв вимог про визнання недійсними чи зміну умов кредитного договору щодо розміру процентів, а підстав для застосування нікчемності відповідних умов договору колегія суддів не встановила.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про несправедливість та надмірність нарахованих процентів не дають підстав для зменшення їх розміру всупереч погодженим сторонами умовам договору.
Помилковими є також посилання представника відповідача на те, що розмір процентів обмежується 15 % від суми простроченого платежу та подвійною обліковою ставкою Національного банку України.
За змістом частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» зазначені обмеження встановлені щодо розміру пені за невиконання зобов`язання з повернення кредиту та процентів за ним.
Натомість проценти за користування кредитом, передбачені статтею 1048 ЦК України, є платою за користування кредитними коштами, а не заходом відповідальності за порушення зобов`язання. Оскільки проценти в розмірі 44 790 грн нараховані протягом погодженого сторонами строку кредитування, обмеження, на які посилається представник відповідача, до них не застосовуються.
Необґрунтованими є й доводи апеляційної скарги про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не підтверджує її розміру.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 80, 81 та 89 ЦПК України суд встановлює обставини справи на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, оцінюючи їх у сукупності, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наданий позивачем розрахунок містить відомості про суму основного боргу, періоди нарахування процентів, застосовані процентні ставки та розмір нарахувань.
Зазначені відомості узгоджуються з умовами кредитного договору щодо суми кредиту, строку кредитування та розміру процентних ставок, а факт надання кредитних коштів підтверджується іншими наявними у справі доказами.
Колегія суддів перевірила наведений розрахунок і встановила, що сума процентів у розмірі 44 790 грн відповідає умовам договору та періоду їх нарахування.
Представник відповідача не навела конкретних помилок у визначенні періодів нарахування процентів чи застосованих процентних ставок, а запропонований в апеляційній скарзі розмір процентів у сумі 2 250 грн ґрунтується на помилковому ототожненні плати за користування кредитом із відповідальністю за прострочення грошового зобов`язання.
Тому заперечення щодо належності та допустимості розрахунку заборгованості не спростовують установленого судом першої інстанції розміру договірних процентів.
Не дають підстав для іншого висновку й доводи апеляційної скарги про укладення відповідачем договору на невигідних умовах унаслідок його необізнаності.
Матеріалами справи підтверджено укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. Умови щодо суми кредиту, строку кредитування та процентних ставок викладені безпосередньо в договорі, а доказів, які б підтверджували твердження представника відповідача про спонукання позичальника до укладення договору всупереч його волевиявленню, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 44 790 грн, нарахованими протягом установленого договором строку кредитування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності та розміру зазначеної заборгованості й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права.
Суд першої інстанції належним чином встановив обставини, які мають значення для вирішення спору в оскаржуваній частині, надав оцінку наявним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за процентами в розмірі 44 790 грн.
Підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не встановила.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дармограй-Матвієнко Д.І. підлягає залишенню без задоволення, а рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 червня 2026 року - без змін.
З урахуванням положень частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України ця справа є малозначною, тому постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених зазначеною нормою.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381–384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дармограй-Матвієнко Дар`ї Іванівни залишити без задоволення.
Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua