Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про позбавлення батьківських прав
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №276/868/25
Суддя: Бондар О. О.
Справа № 276/868/25 Головуючий у 1-й інст. Збаражський А.М.
Категорія 71 Доповідач Бондар О.О.
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 рокум. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.
за участі секретаря судового засідання Лугини О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Денисенко Вікторія Миколаївна, на рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Збаражського А. М. у селищі Хорошів,
та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Рудик Віталій Русланович, на рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2026 року
у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Житомирської міської ради, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною і визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Житомирської міської ради
УСТАНОВИВ
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1.У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач, мати) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі також ОСОБА_2 , відповідач, батько) про позбавлення його батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_2 (далі також син, дитина), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2.На обґрунтування позовних вимог зазначала, що після припинення спільного проживання ОСОБА_2 фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, унаслідок чого перестав приділяти належну увагу фізичному та емоційному розвитку сина, стану його здоров`я, не забезпечував необхідної участі в його лікуванні, попри наявність у дитини вродженого захворювання, а також не брав належної участі в матеріальному утриманні сина.
3. ОСОБА_2 проти первісного позову заперечував, зазначаючи, що після припинення спільного проживання його ставлення до сина не змінилося, він надавав кошти, купував необхідні для дитини речі, цікавився його здоров`ям та до квітня 2025 року спілкувався з ним, а надалі ОСОБА_1 почала чинити перешкоди у зустрічах із сином.
4.07 липня 2025 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
5.З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_2 просив визначити йому способи участі у спілкуванні та вихованні сина наступним чином: через один день в будь-який час протягом шести годин за місцем проживання батька без присутності матері; з 10 год. кожної другої та четвертої суботи місяця до 18 год. кожної другої та четвертої неділі місяця за місцем проживання батька без присутності матері; встановити можливість привітання дитини з днем народження за місцем його проживання у присутності матері. Такий порядок визначити до досягнення дитиною 6 років з наступним переглядом способів участі. Також просив зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти його про факт, термін від`їзду та місце перебування дитини за межами населеного пункту її проживання, а також не чинити перешкод у спілкуванні із сином.
Короткий зміст оскаржених рішення суду першої інстанції
6.Рішенням від 25 лютого 2026 року Хорошівський районний суд Житомирської області у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відмовив.
7.Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив частково.
8.Визначив ОСОБА_2 способи участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина: кожної другої, четвертої суботи та першої, третьої неділі місяця з 10 год. до 13 год. у присутності матері за місцем проживання дитини або, за домовленістю сторін, на нейтральній території; встановив можливість привітання дитини з днем народження, починаючи з 2026 року, за місцем проживання дитини в місті Житомирі у присутності матері. Такий порядок суд визначив до досягнення дитиною шести років із наступним переглядом способів участі. Зобов`язав ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином. У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовив.
9.Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що хоча ОСОБА_2 не в повному обсязі виконував обов`язки щодо виховання та утримання дитини, однак матеріали справи не містять достатніх доказів його свідомого та винного ухилення від виконання батьківських обов`язків, яке б давало підстави для застосування крайнього заходу впливу – позбавлення батьківських прав.
10.Частково задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини, урахувавши її малолітній вік, стан здоров`я, тривалу відсутність регулярного спілкування з батьком та зумовлену цим потребу в поступовому відновленні й налагодженні особистих контактів між ними. Суд також узяв до уваги висновок органу опіки та піклування, встановлені обставини чинення матір`ю перешкод у спілкуванні батька з сином, а також наявність між батьками тривалих конфліктних стосунків, які ускладнюють досягнення ними взаємної згоди щодо питань виховання дитини.
11.Оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що визначення порядку участі батька у вихованні сина має забезпечувати справедливий баланс між правом батька на особисте спілкування з дитиною та необхідністю врахування її вікових, фізичних і психологічних особливостей. З огляду на це суд визнав обґрунтованим часткове задоволення зустрічного позову, визначивши такий порядок спілкування, який сприятиме поступовому відновленню та зміцненню стосунків між батьком і сином і водночас відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційних скарг
12. ОСОБА_1 не погодилась з рішенням суду першої інстанції та 13 березня 2026 року через свого представник, адвокат Денисенко В. М., подала апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду.
13.В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.
14.В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки суд неповно з`ясував обставини справи, висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам що мають значення для правильного її вирішення , суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
15.Окремо вказує, що суд першої інстанції сам установив неналежне виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків, зокрема недостатнє спілкування з сином, недостатню матеріальну участь у його утриманні та неналежну увагу до лікування дитини, проте дійшов суперечливого висновку про відсутність підстав для позбавлення його батьківських прав.
16.Також зазначає, що звернення ОСОБА_2 до органу опіки та піклування і правоохоронних органів мало місце вже у зв`язку з виникненням судового спору та було спрямоване на створення доказів його зацікавленості у спілкуванні з дитиною.
17.Окремо наголошує на стані здоров`я дитини та стверджує, що ОСОБА_2 , знаючи про проведення у листопаді 2025 року оперативного втручання на серці сина, не виявляв належного інтересу до стану його здоров`я і не брав участі у відповідних витратах.
18.Крім того, вважає, що суд надав необґрунтовано вирішальне значення висновку органу опіки та піклування, не забезпечивши його належної оцінки в сукупності з іншими доказами у справі.
19. ОСОБА_2 також не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною та 30 березня 2026 року через представник, адвокат Рудик В. Р., подав апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду.
20.В апеляційній скарзі просить: (1) змінити рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 25.02.2026 в частині визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною; (2) ухвалити нове рішення в частині визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною та визначити ОСОБА_2 способи його участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_2 , наступним чином:
i.через один день в будь-який час, протягом 6 годин підряд на день, враховуючи режим дня дитини та режим роботи батька, за місцем проживання батька без присутності матері;
ii.з 10.00 год кожної другої та четвертої суботи місяця до 18.00 год кожної другої та четвертої неділі місяця за місцем проживання батька без присутності матері дитини;
iii.встановлення можливості привітання батьком дитини з днем народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 2026 року за місцем проживання дитини в м. Житомирі у присутності матері дитини;
iv. зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про факт, термін від`їзду та місце перебування дитини за межі населеного пункту проживання дитини.
21.На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на закріплений у міжнародному та національному законодавстві принцип рівності прав і обов`язків батьків щодо дитини та вважає, що визначений судом першої інстанції порядок його участі у вихованні сина є надмірно обмежувальним, оскільки передбачає рідкісні й нетривалі побачення виключно у присутності матері, з якою вони перебувають у конфліктних стосунках
22.На його переконання, такий порядок не забезпечує належної реалізації батьківських прав, перешкоджає підтриманню та розвитку особистих стосунків із сином і не відповідає найкращим інтересам дитини.
23.Стверджує, що суд без належного обґрунтування надав визначального значення малолітньому віку сина, помилково визнавши його достатньою підставою для встановлення зазначених обмежень, не врахував наявності належних умов для перебування дитини за місцем проживання батька, позитивної характеристики останнього та відсутності доказів того, що спілкування із сином без присутності матері може негативно вплинути на його здоров`я чи психологічний стан.
24.На підтвердження своїх доводів посилається на правові висновки Верховного Суду, практику Європейського суду з прав людини та судову практику Житомирського апеляційного суду, які, на його думку, є релевантними для вирішення цього спору та не були належним чином ураховані судом першої інстанції.
25.Також в апеляційній скарзі просить прийняти та врахувати фотознімки, здійснені у період із квітня 2024 року до квітня 2025 року, та фотознімок від 07 листопада 2025 року.
Узагальнені доводи та заперечення викладені в інших письмових заявах, які надійшли до апеляційного суду
26.11 червня 2026 року представник ОСОБА_2 , адвокат Рудик В. Р., подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову – без змін.
27.У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 вважає її доводи необґрунтованими, посилаючись на те, що ОСОБА_2 позитивно характеризується, не має шкідливих звичок, отримує постійний дохід та має належні житлово-побутові умови для перебування сина. Стверджує, що ОСОБА_2 вживав заходів для організації зустрічей із сином та підтримання спілкування з ним, однак ОСОБА_1 чинила цьому перешкоди, у зв`язку із чим він звертався до органу опіки та піклування, правоохоронних органів і пред`явив зустрічний позов.
28.На думку представника, наведені обставини свідчать про зацікавленість батька у вихованні сина та спростовують доводи апеляційної скарги щодо його самоусунення від виконання батьківських обов`язків.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
29.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 року визначено склад суду для розгляду справи № 276/868/25 у складі колегії суддів: Борисюк Р. М. (суддя-доповідач) Шевчук А. М., Павицька Т. М.
30.Ухвалами від 24 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Денисенко В. М. та призначив справу до розгляду на 10.30 16 червня 2026 року.
31.Ухвалами від 31 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката Рудика В. Р. та призначив справу до розгляду на 10.30 16 червня 2026 року.
32.14 липня 2026 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №276/868/25, яким суддю Борисюка Р. М. замінено на суддю Бондар О. О. у зв`язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя.
33.Ухвалою від 17 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у новому складі колегії суддів прийняв цивільну справу № 276/868/25 за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 – адвоката Денисенко В. М. та представника ОСОБА_2 – адвоката Рудика В. Р. до провадження та призначив до розгляду на 11 год 00 хв 15 вересня 2026 року з повідомленням учасників справи.
34.В судовому засіданні 15 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд залучив до розгляду справи прокурора на підставі частини 6 статті 56 ЦПК України, розгляд справи відклав на 12 год. 30 хв 29 вересня 2026 року у зв`язку із задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи, подане представником Лук`янчук І. М.
35.В судовому засіданні 29 вересня 2026 року оголошено перерву до 9.30 10 листопада 2026 року у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.
Позиції учасників справи в апеляційному суді
36. ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечували з огляду на неналежне виконання ним своїх батьківських обов`язків, відсутність у нього навиків поводження з дитиною, яка має потребу у посиленому догляді через наявність хвороби серця, малолітній вік дитини та нещирість його зацікавленості у виховані та утриманні сина.
37.Крім того, представником ОСОБА_1 подане клопотання про долучення доказів, які підтверджують обставини стану здоров`я дитини, відвідування ним закладу дошкільної освіти №40 з 15 червня 2026 року, відомості з сайту судової влади щодо розгляду щодо ОСОБА_2 кримінального провадження
38. ОСОБА_2 та його представник підтримали доводи своєї апеляційної скарги з викладених у ній підстав та просили її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечували посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Представник ОСОБА_2 звертав увагу суду на вкрай негативному ставленні матері до батька дитини, перешкоджання у спілкуванні з сином, систематичність конфліктів, які перешкоджають батьку належно здійснювати свої батьківські права та обов`язки.
39.Представник ОСОБА_2 просив долучити до матеріалів справи фотокартки дитини за період з квітня 2024 до квітня 2025 року.
40.Розглянувши заявлені сторонами клопотання з урахуванням положень статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд апеляційної інстанції відмовив у долученні до матеріалів справи фотознімків та відомостей із вебсайту судової влади, водночас прийнявши додаткові докази щодо стану здоров`я дитини та відвідування нею закладу дошкільної освіти. При цьому суд виходив із характеру спірних правовідносин, значення зазначених обставин для правильного вирішення спору та необхідності їх урахування під час оцінки найкращих інтересів дитини, зокрема при визначенні належного порядку участі батька в її вихованні.
41.В судовому засіданні сторони визнали, що ОСОБА_2 з 2026 року сплачує аліменти на утримання дитини на підставі рішення суду, копія рішення суду в матеріалах справи відсутня.
42.Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг сторін, вважав що за встановлених у справі обставин рішення суду першої інстанції потрібно залишити без змін.
43.Орган опіки та піклування, а також служба у справах дітей явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату час та місце судового засідання були повідомленні у спосіб встановлений законом. Направили до апеляційного суду заяви про розгляд справи без участі уповноважених представників, просили розглянути справу з урахуванням висновку органу опіки та піклування№1358 від 01 жовтня 2025 року.
Мотивувальна частина
Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
44.Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 02 липня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
45.Сторони у період 2023-2024 років перебували у фактичних шлюбних стосунках. У грудні 2024 року вони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства, після чого малолітній ОСОБА_3 залишився проживати разом із матір`ю.
46.З медичних документів за 2024–2026 роки встановлено, що малолітній ОСОБА_2 має вроджене захворювання серця, дитині проведене оперативне втручання, він потребує подальшого медичного спостереження, обстеження і лікування.
47.У період із січня по квітень 2025 року ОСОБА_2 здійснював грошові перекази на картковий рахунок ОСОБА_1 : 11 січня 2025 року — 5 025,13 грн, 16 лютого 2025 року — 2 010,05 грн, 27 лютого 2025 року — 2 010,05 грн, 3 березня 2025 року — 1 005,03 грн, 6 березня 2025 року — 1 005,03 грн, 13 березня 2025 року — 2 010,05 грн, 30 березня 2025 року — 1 005,03 грн та 28 квітня 2025 року — 5 025,13 грн, а всього 19 095,50 грн.
48.06 травня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до органу опіки та піклування Житомирської міської ради із заявою про встановлення порядку його участі у вихованні дитини, посилаючись на те, що мати дитини перешкоджає йому у побаченнях та спілкуванні із сином. Виконавчий комітет Житомирської міської ради повідомив його про відкладення розгляду цієї заяви до вирішення судом справи № 276/868/25.
49.30 травня 2025 року за зверненням ОСОБА_2 зареєстровано повідомлення в Єдиному обліку № 10808, у якому він зазначив про перешкоджання колишньою співмешканкою його спілкуванню з дитиною.
50.Відповідно до акта оцінки потреб сім`ї/особи № 50 від 13 червня 2025 року ОСОБА_2 проживає у власному будинку в с. Топорище, Житомирського району, Житомирської області, має постійну роботу, веде здоровий спосіб життя, а умови його проживання є задовільними та відповідають санітарно-гігієнічним вимогам.
51.З акта обстеження умов проживання від 13 червня 2025 року встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_2 створені умови для виховання та розвитку дитини, її сну, відпочинку, гри та проведення дозвілля, наявні дитячі речі та іграшки. В акті також зазначено про бажання та можливість батька брати участь у вихованні, догляді, спілкуванні й утриманні малолітнього сина.
52. Згідно з довідкою-характеристикою Хорошівської селищної ради № 566 від 13 червня 2025 року за час проживання ОСОБА_2 на території Топорищенського старостинського округу заяв та скарг на його неналежну поведінку не надходило; за місцем проживання він характеризується позитивно.
53.Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 1 жовтня 2025 року № 1360 затверджено висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_2 . За змістом висновку батько категорично заперечував проти позбавлення його батьківських прав, зазначав про своє спілкування з дитиною, участь у її утриманні та бажання надалі брати участь у житті сина.
54.Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 1 жовтня 2025 року № 1358 затверджено висновок органу опіки та піклування щодо визначення ОСОБА_2 способу участі у вихованні та спілкуванні із сином, відповідно до якого запропоновано спілкування кожної другої та четвертої суботи місяця з 10 год 00 хв до 13 год 00 хв у присутності матері на нейтральній території.
55.Згідно копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 також є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.231-232).
56.Показання свідків, допитаних судом першої інстанції, щодо обставин виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків та його участі у вихованні сина не узгоджуються між собою. Зокрема, свідки, допитані за клопотанням ОСОБА_1 , надали показання на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовувала свої вимоги, тоді як показання свідків, допитаних за клопотанням ОСОБА_2 , узгоджуються з його позицією у справі. За таких обставин показання свідків підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами.
Позиція апеляційного суду
57.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
58.Апеляційний суд, заслухав суддю-доповідача, сторін у справі, прокурора, дослідив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги та дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з огляду на таке.
Оцінка висновків суду першої інстанцій
59.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. ( частини 1 – 5 статті 263 ЦПК України).
60.Апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно і всебічно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, однак під час визначення способів участі батька у вихованні сина не повною мірою врахував принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини й необхідність забезпечення справедливого балансу їхніх прав та інтересів із наданням першочергового значення найкращим інтересам малолітнього сина. Унаслідок цього встановлений судом порядок участі батька у вихованні дитини не створює достатніх умов для формування, підтримання та зміцнення сталого емоційного зв`язку між батьком і сином, розвитку їхніх особистих стосунків і забезпечення права дитини на збереження сімейних зв`язків з обома батьками.
61.Спір між сторонами виник із сімейних правовідносин щодо позбавлення батька батьківських прав стосовно малолітнього сина, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька в її вихованні.
Щодо позбавлення батьківських прав
62. Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
63.Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (стаття 5 СК України).
64. Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 7 СК України сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.
65.Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу (стаття 121 СК України).
66.Підстави позбавлення батьківських прав визначенні статтею 164 СК України. Перелік таких підстав є вичерпними і не підлягає розширеному тлумаченню.
67.У цій справі позивач обґрунтовує вимогу про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина наявністю підстави, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України, а саме: ухиленням батька від виконання батьківських обов`язків.
68. Відмовляючи в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив із того, що, хоча відповідач не забезпечував належного рівня виконання своїх батьківських обов`язків, установлені у справі обставини, зокрема наявність конфліктних відносин між батьками, які ускладнюють реалізацію батьком своїх прав та виконання обов`язків щодо сина, а також висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення його батьківських прав, не дають достатніх підстав для застосування такого виняткового заходу сімейно-правової відповідальності. Оцінивши зазначені обставини та досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність свідомого та винного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а відтак і відсутність правових підстав для позбавлення його батьківських прав як крайнього заходу втручання у сімейні правовідносини.
69. Апеляційний суд погоджується з цим висновком, оскільки відповідно до усталеної практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який може застосовуватися лише у виключних випадках.
70. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
71.Стаття 9 Конвенції зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини;
72.У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2024 року у справі № 561/474/24 (провадження № 61-13691св24) вказано, що під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, провадження № 61-7357св21; від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22, провадження № 61-18610св23; від 01 серпня 2024 року у справі № 366/52/21, провадження № 61-8861св24).
73.Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE), № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
74.Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24).
75.У цій справі, попри встановлене недостатньо належне виконання ОСОБА_2 окремих батьківських обов`язків, не доведено його свідомого та винного ухилення від виховання сина, а також не встановлено обставин, які б свідчили про небезпечний чи негативний вплив батька на фізичний або психологічний розвиток дитини. При цьому суд ураховує наявність конфліктних відносин між батьками, які ускладнюють реалізацію відповідачем своїх батьківських прав та обов`язків, а також відсутність достатніх підстав вважати, що збереження правового зв`язку між батьком і сином суперечить найкращим інтересам останнього.
76.Обґрунтовуючи необхідність позбавлення відповідача батьківських прав, ОСОБА_1 посилалася, зокрема, на бажання, щоб у житті сина був інший батько, який належним чином піклуватиметься про нього та братиме активну участь у його вихованні.
77.Апеляційний суд не залишає поза увагою, що така позиція матері може бути зумовлена її занепокоєнням станом здоров`я дитини, яка потребувала лікування, та недостатньою участю відповідача в забезпеченні її потреб. Водночас ці обставини, хоча й заслуговують на належну правову оцінку, не доводять необхідності припинення правового зв`язку між батьком і сином.
78. Неналежне виконання обов`язку щодо матеріального утримання дитини може бути підставою для застосування інших передбачених законом способів захисту її прав, зокрема стягнення аліментів, зміни їх розміру та стягнення додаткових витрат, зумовлених захворюванням дитини, однак за встановлених у цій справі обставин не обґрунтовує необхідності позбавлення батьківських прав.
79.Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що наведені ОСОБА_1 обставини не підтверджують наявності передбачених законом підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та не свідчать про те, що застосування такого крайнього заходу є необхідним і пропорційним меті захисту найкращих інтересів дитини. Натомість збереження сімейно-правового зв`язку між батьком і сином створює умови для належного виконання батьком своїх обов`язків, відновлення та зміцнення особистих стосунків із дитиною, забезпечення її права на батьківське піклування та виховання, що за відсутності доведених обставин, які свідчили б про несумісність такого зв`язку з інтересами дитини, більшою мірою відповідає її найкращим інтересам, ніж позбавлення батька батьківських прав.
80.Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав апеляційний суд не встановив.
Щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
81. Статтею 18 Конвенції визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
82.У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
83.Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
84.Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
85.Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
86.Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
87.Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема, він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
88. У цій справі суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 звернулася з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, посилаючись на його самоусунення від виконання обов`язків щодо виховання та утримання сина. Водночас досліджені судом докази свідчать про наявність між сторонами тривалих неприязних і конфліктних відносин, які супроводжувалися неодноразовими зверненнями до правоохоронних органів та органів опіки і піклування, зокрема з боку батька у зв`язку з перешкоджанням спілкуванню з дитиною та участі в її вихованні.
89.Апеляційний суд ураховує, що вказане узгоджується з позицією ОСОБА_1 у справі, оскільки вона категорично заперечує проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , посилаючись на його нездатність забезпечити належний догляд за сином, та висловлює переконання, що найкращим інтересам дитини відповідатиме виховання її іншою особою, яка виконуватиме роль батька.
90.Оцінюючи наведені обставини, апеляційний суд виходить із того, що сам собою конфлікт між батьками не є безумовним доказом створення одним із них перешкод у спілкуванні з дитиною, однак у сукупності з іншими доказами має істотне значення для встановлення причин обмеження такого спілкування та необхідності судового захисту. При цьому особисті неприязні відносини між батьками, як і суб`єктивне переконання одного з них у недоцільності участі іншого у вихованні дитини, не можуть бути самостійною правовою підставою для обмеження батьківських прав за відсутності обставин, які свідчили б про невідповідність такого спілкування найкращим інтересам дитини.
91.За таких обставин, ураховуючи встановлений характер відносин між сторонами, їхню поведінку та досліджені докази, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для захисту права ОСОБА_2 на участь у вихованні та спілкуванні із сином шляхом зобов`язання ОСОБА_1 не чинити йому відповідних перешкод.
92.Верховний суд послідовно та усталено наголошує, що суди визначають способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
93.Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
94.Батько та мати мають рівні права та обов`язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.
95.Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
96.У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
97.Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
98.Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди (постанова Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі № 753/2281/23).
99.Визначаючи порядок участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні із сином, суд першої інстанції обґрунтовано врахував малолітній вік дитини, особливості стану її здоров`я, що зумовлюють необхідність підвищеної уваги та належного догляду, а також тривалу відсутність регулярного спілкування з батьком.
100.Водночас апеляційний суд уважає, що зазначені обставини, хоча й обумовлюють необхідність поступового відновлення особистого контакту між батьком і сином, не можуть самі собою виправдовувати встановлення обов`язкової присутності матері під час побачень на невизначений строк.
101.Апеляційний суд дійшов висновку, що належне врахування цих обставин передбачає встановлення розумного за тривалістю адаптаційного періоду, протягом якого побачення відбуватимуться у присутності матері з метою забезпечення емоційного комфорту дитини, її поступового звикання до спілкування з батьком та формування між ними довірливих стосунків. Між тим такий порядок має тимчасовий характер і не повинен перетворюватися на постійне обмеження права батька на безпосереднє особисте спілкування із сином.
102.При цьому апеляційний суд ураховує наявність між сторонами тривалих неприязних і конфліктних стосунків, за яких постійна присутність матері під час побачень може створювати додаткове емоційне напруження, негативно впливати на характер спілкування та перешкоджати формуванню самостійного емоційного зв`язку між батьком і дитиною. За відсутності встановлених обставин, які свідчили б про небезпеку такого спілкування для дитини, подальше збереження обов`язкової присутності матері не відповідатиме вимогам необхідності та пропорційності відповідного обмеження.
103.Отже, апеляційний суд доходить висновку, що найкращим інтересам дитини відповідатиме визначення поетапного порядку спілкування, який передбачатиме початковий адаптаційний період побачень у присутності матері з подальшим переходом до самостійного спілкування батька із сином без її обов`язкової участі. Такий підхід забезпечить належний баланс між необхідністю врахування віку, стану здоров`я та емоційних потреб дитини і правом батька на повноцінну участь у її вихованні, сприятиме поступовому зміцненню їхніх особистих стосунків та зменшенню негативного впливу конфлікту між батьками.
104.Такий підхід узгоджується з позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 04 березня 2026 року у справі №607/352/23, від 25 лютого 2026 року у справі № 531/2964/23.
105.Апеляційний суд також уважає помилковим встановлення судом першої інстанції кінцевого строку дії визначеного порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною. За своєю правовою природою сімейні правовідносини є динамічними, а обставини, які мають істотне значення для визначення способів участі батьків у вихованні дитини, зокрема її вік, стан здоров`я, потреби, рівень емоційної прив`язаності до кожного з батьків та характер їхніх взаємовідносин, можуть змінюватися з плином часу.
106. Тому визначений судом порядок спілкування має відповідати найкращим інтересам дитини не лише на момент ухвалення рішення, а й у процесі його виконання, що передбачає можливість його зміни за наявності істотних обставин, які цього потребують. Встановлення наперед визначеного кінцевого строку дії такого порядку без належного обґрунтування його необхідності не враховує динамічного характеру сімейних відносин та може створювати невиправдану правову невизначеність щодо подальшого здійснення батьківських прав. Водночас такий строк не може обмежувати право кожного з батьків звернутися до суду з вимогою про зміну встановленого порядку спілкування раніше його спливу, якщо цього вимагатимуть змінені обставини та найкращі інтереси дитини.
107.Отже, апеляційний суд не встановив правових підстав для обмеження дії визначеного порядку спілкування конкретним кінцевим строком, оскільки належний баланс прав та інтересів батьків і дитини забезпечується можливістю його перегляду відповідно до актуальних обставин, а не встановленням наперед визначеної дати припинення його дії.
108. З огляду на наведені обставини та мотиви апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення способів його участі у вихованні та спілкуванні із сином шляхом встановлення поетапного порядку побачень, який передбачатиме початковий адаптаційний період у присутності матері з подальшим переходом до самостійного спілкування батька з дитиною без її обов`язкової присутності та поступовим збільшенням тривалості побачень. Такий порядок, на переконання апеляційного суду, забезпечуватиме необхідну поступовість у відновленні особистих стосунків між батьком і сином, належне врахування віку, стану здоров`я та індивідуальних потреб дитини, а також справедливий баланс між правами батьків і найкращими інтересами дитини.
Оцінка аргументів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
109. Апеляційний суд урахував доводи апеляційних скарг обох сторін та надав їм належну правову оцінку в сукупності з установленими обставинами справи й дослідженими доказами. При цьому наведені в цій постанові мотиви охоплюють усі істотні аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення спору та перевірки законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
110.Оцінюючи доводи представника ОСОБА_2 щодо надмірного обмеження встановленим судом графіком кількості днів спілкування батька із сином та порушення принципу рівності батьківських прав, апеляційний суд частково погоджується з їх обґрунтованістю. Водночас принцип рівності прав та обов`язків батьків не передбачає необхідності забезпечення однакової тривалості їхнього спілкування з дитиною, оскільки визначальним критерієм під час вирішення цього питання є її найкращі інтереси. З огляду на встановлені у справі обставини, зокрема малолітній вік дитини, особливості стану її здоров`я, усталений спосіб життя та звичний режим дня, а також тривалу відсутність регулярного спілкування з батьком, апеляційний суд уважає, що визначений цією постановою поетапний порядок побачень із поступовим збільшенням їх тривалості на цьому етапі є обґрунтованим і пропорційним. Такий порядок забезпечує необхідну поступовість у відновленні особистих стосунків між батьком і сином, не порушуючи звичного для дитини життєвого укладу, та відповідає її індивідуальним потребам і найкращим інтересам.
111.Разом із тим апеляційний суд виходить із того, що встановлений судом порядок спілкування не має незмінного характеру, а найкращим інтересам дитини відповідатиме насамперед узгоджене батьками вирішення питань участі кожного з них у її вихованні з урахуванням вікових та індивідуальних потреб дитини, її звичного режиму дня і розвитку особистих стосунків із батьком. За відсутності такої згоди та виникнення обставин, які обґрунтовують необхідність зміни встановленого порядку, кожен із батьків має право звернутися за судовим захистом незалежно від досягнення дитиною певного віку. Саме тому апеляційний суд уважає за необхідне виключити з рішення суду першої інстанції положення про визначення порядку спілкування до досягнення дитиною шестирічного віку з подальшим його переглядом, оскільки встановлення такої вікової межі не є необхідним для забезпечення найкращих інтересів дитини та може створювати необґрунтовану невизначеність щодо можливості зміни порядку спілкування до її досягнення.
112. Апеляційний суд погоджується з посилання сторін на правові висновки Верховного Суду у спорах цієї категорії, які підлягають урахуванню з метою забезпечення правильного й однакового застосування норм права. Водночас такі висновки визначають правові підходи до вирішення відповідних спорів, проте не встановлюють універсального порядку врегулювання сімейних правовідносин, пов`язаних із вихованням дітей.
113.Особливість цієї категорії справ полягає в тому, що вирішення спору безпосередньо залежить від індивідуальних обставин, зокрема віку, стану здоров`я та потреб дитини, характеру її взаємовідносин із кожним із батьків, а також особливостей сімейного конфлікту. Тому врахування правових висновків Верховного Суду передбачає не механічне відтворення способу вирішення іншої справи, а застосування відповідних правових підходів з урахуванням подібності правовідносин та встановлених обставин конкретного спору. Саме такий підхід забезпечує індивідуальну оцінку найкращих інтересів дитини, які мають визначальне значення під час вирішення питань щодо її виховання та спілкування з батьками.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
114.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
115.Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
116.Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та/або резолютивної частини.
117.З огляду на наведені в цій постанові мотиви апеляційний суд доходить висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в позбавленні ОСОБА_2 батьківських прав – без змін. Водночас апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині визначення способів його участі у вихованні та спілкуванні із сином – зміні шляхом встановлення поетапного порядку побачень із початковим адаптаційним періодом у присутності матері, подальшим спілкуванням без її обов`язкової присутності та поступовим збільшенням тривалості побачень.
Висновки щодо розподілу судових витрат
118.Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
119.Ураховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню у спорі немайнового характеру шляхом зміни окремих умов визначеного судом порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, апеляційний суд увважає за доцільне понесені кожною зі сторін витрати зі сплати судового збору за подання відповідних апеляційних скарг залишити за сторонами, які їх понесли.
120.Керуючись статтями 141, 259, 263, 367, 368, 374–376, 381–384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд
УХВАЛИВ
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Денисенко Вікторія Миколаївна, залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Рудик Віталій Русланович, задовольнити частково.
3. Рішення Хорошівський районний суд Житомирської області від 25 лютого 2026 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції:
«Визначити ОСОБА_2 способи його участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , наступним чином:
спілкування кожної другої, четвертої суботи та першої, третьої неділі місяця з 10.00 год. до 13.00 год. дня у присутності матері за місцем проживання дитини або, за домовленістю сторін, на нейтральній території до 31 грудня 2026 року включно, з 01 січня 2027 року спілкування кожної другої, четвертої суботи та першої, третьої неділі місяця з 10.00 год. до 18.00 год. дня без присутності матері за місцем проживання батька;
встановлення можливості привітання батьком ОСОБА_2 з днем народження дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 2026 року, за місцем проживання дитини у присутності матері дитини».
4. Абзац четвертий рішення Хорошівський районний суд Житомирської області від 25 лютого 2026 року виключити.
5. В решті рішення Хорошівський районний суд Житомирської області від 25 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Підстави, строк, порядок касаційного оскарження, а також вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначенні статтями 389 – 392 ЦПК України.
Судді
О. О. Бондар (суддя-доповідач)
А. М. Шевчук
Т. М. Павицька
Повний текст постанови складений 11 листопада 2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua