Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №274/621/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 274/621/25 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.

Категорія 81 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.,

за участі: секретаря судового засідання Лугини О. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі

апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 квітня 2025 року, ухвалене у складі головуючого судді Вдовиченко Т. М. у місті Бердичеві, повний текст рішення складений 28.04.2025,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів

УСТАНОВИВ

Описова частина

Короткий зміст заяви

1.24 січня 2025 ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі також АТ КБ «ПриватБанк», Банк, відповідач) про захист прав споживачів.

2.Позивач просив визнати незаконною бездіяльність посадових осіб банку щодо невідновлення залишку коштів на його банківському рахунку № НОМЕР_1 (заява № SAMDN50000065669738 від 10.07.2012) до стану, який існував до проведення операцій зі зняття коштів 12 вересня 2024 року; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , з виключенням із заборгованості суми коштів у розмірі 77 486,04 грн, знятих 12 вересня 2024 року, а також нарахованих та списаних відсотків за користування кредитним лімітом у розмірі 10 471,92 грн; зобов`язати відповідача зарахувати за вказаним кредитним договором суму готівкового поповнення в розмірі 3 992,00 грн.

3.В обґрунтування позову зазначав, що є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», у якому йому відкрито картковий рахунок із кредитним лімітом 80 000,00 грн. 12 вересня 2024 року невідома особа викрала його мобільний телефон із SIM-карткою та гаманець із банківською карткою, після чого, скориставшись номером телефону, змінила ідентифікаційні дані та пароль доступу до системи «Приват24» і протягом цього ж дня здійснила низку платіжних операцій на загальну суму 77 486,04 грн.

4.Позивач стверджував, що зазначених операцій не здійснював, згоди на їх проведення не надавав та своїми діями чи бездіяльністю не сприяв незаконному використанню інформації, необхідної для ініціювання платежів. Вважав, що списання коштів стало можливим унаслідок неналежного надання відповідачем банківських послуг.

5.13 вересня 2024 року позивач звернувся до поліції, за його заявою 14 вересня 2024 року до ЄРДР внесено відомості за № 12024060400002878 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України. 17 вересня 2024 року він також повідомив про несанкціоноване списання коштів службу безпеки АТ КБ «ПриватБанк».

6.Посилаючись на те, що банк, попри встановлення особи, причетної до несанкціонованого списання коштів, та направлення щодо неї обвинувального акта до суду, незважаючи на неодноразові звернення позивача, не відновив залишок коштів на його рахунку та не припинив нарахування відсотків за користування кредитними коштами, списаними без його згоди, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7.28 квітня 2025 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково: визнав незаконною бездіяльність посадових осіб АТ КБ «ПриватБанк» щодо невідновлення залишку коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 до стану, який існував до проведення операцій зі списання коштів 12 вересня 2024 року; зобов`язав банк здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним із позивачем, виключивши з неї суму несанкціоновано списаних коштів у розмірі 77 486,04 грн та нарахованих і списаних відсотків за користування кредитним лімітом у розмірі 10 471,92 грн; стягнув із відповідача на користь позивача 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

8.Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не ініціював та не здійснював спірних платіжних операцій на загальну суму 77 486,04 грн, а після виявлення несанкціонованого списання коштів 13 вересня 2024 року повідомив про це банк. Суд зазначив, що відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що списання коштів стало можливим унаслідок розголошення позивачем конфіденційної інформації, передачі третім особам платіжних даних, паролів чи іншої інформації, необхідної для ініціювання платіжних операцій. При цьому, врахувавши споживчий характер правовідносин сторін та становище споживача як слабшої сторони договірних відносин, суд зазначив, що за відсутності належних доказів відповідні сумніви мають тлумачитися на користь споживача. Обґрунтовуючи такий висновок, суд першої інстанції послався на правові позиції Верховного Суду, зокрема в постановах від 29 березня 2024 року у справі № 456/4026/21, від 14 лютого 2018 року в справі №127/23496/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

9.АТ КБ «ПриватБанк» не погодилось з рішенням суду першої інстанції та 28 травня 2025 року подало до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу.

10.В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також зменшити розмір стягнутих на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у випадку ухвалення судового рішення про залишення апеляційної скарги без задоволення.

11.Крім того, відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у цивільній справі № 274/621/25 до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі № 296/10388/24 за обвинуваченням ОСОБА_2 , у якій ОСОБА_1 визнаний потерпілим та яка перебуває на розгляді Корольовського районного суду міста Житомира, і просив вирішити зазначене клопотання до початку розгляду справи по суті.

12.На обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема безпідставне залишення відзиву без розгляду, невмотивована відмова зупинити провадження у справі та неповне з`ясування обставин, що мають значення для її вирішення.

13.Зазначає, що суд не врахував належного проходження автентифікації за ідентифікуючими відомостями позивача під час здійснення спірних платіжних операцій, повідомлення позивачем банку про викрадення телефону та банківської картки лише через 5 днів після події, а також встановлення особи, причетної до викрадення коштів, щодо якої обвинувальний акт направлено до суду.

14.Представник відповідача вважає, що суд безпідставно поклав відповідальність за несанкціоноване списання коштів на банк, неправильно застосував норми матеріального права та ухвалив рішення без належного дослідження обставин справи. Крім того, оспорює розмір стягнутих витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх необґрунтованість та неспівмірність зі складністю справи й обсягом наданих послуг.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

15.Відзиви на апеляційну скаргу від позивача на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

16.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 визначено склад суду для розгляду справи № 274/621/25: ОСОБА_3 (суддя-доповідач), Коломієць О. С., Павицька Т. М.

17.Ухвалами від 11 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 15 вересня 2025 року о 14 год. 30

18.В судовому засідання 15 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено до 01 грудня 2025 року о 14.30.

19.Судове засідання, призначене на 01.12.2025 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Борисюка Р. М. у відпустці, розгляд справи відкладено до 29 січня 2026 року о 14.00.

20.Судове засідання, призначене на 29.01.2026 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Борисюка Р. М. на лікарняному, розгляд справи відкладено до 30 квітня 2026 року об 11.30.

21.Судове засідання, призначене на 30.04.2026 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Борисюка Р. М. у відпустці, розгляд справи відкладено до 07 липня 2026 року об 11.30.

22.Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2026 суддю Борисюк Р. М. (суддя-доповідач) замінено на суддю Бондар О. О. у зв`язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя.

23.Ухвалою від 16 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд призначив справу до розгляду на 10 листопада об 11.00.

24.Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2026 суддю Коломієць О. С. замінено на суддю Шевчук А. М.. у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

Позиції учасників справи в апеляційному суді

25.Представник АТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні підтримала раніше подані клопотання про долучення доказів та зупинення провадження у справі. Апеляційний суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання про долучення доказів у зв`язку з надміру формальним рішенням суду першої інстанції про відмову у продовженні строку на подання відзиву, яке було подане у встановлений законом строк та було достатньо обґрунтованим. У задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до завершення розгляду справи в межах кримінального судочинства апеляційний суд відмовив ухвалою, яка оформлена окремим процесуальним документом із викладенням мотиві.

26.Вимоги апеляційної скарги представник АТ КБ «ПриватБанк» підтримала та просила її задовольнити з викладених у ній підстав.

27.Представник відповідача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Мотивувальна частина

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

28. ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», у якому йому відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 .

29.Договір укладений на підставі анкети-заяви на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 14 лютого 2011 року.

30.12 вересня 2024 року в період із 10:00 до 12:00 за адресою: місто Житомир, вул. Житній Ринок, 1, у позивача було викрадено мобільний телефон із SIM-карткою оператора ПрАТ «Київстар», номер якої використовувався як фінансовий, та гаманець із банківською карткою АТ КБ «ПриватБанк».

31.Після викрадення телефону та банківської картки невстановлена на той час особа, скориставшись фінансовим номером позивача, змінила його ідентифікаційні дані та пароль доступу до системи дистанційного банківського обслуговування «Приват24», отримавши таким чином доступ до банківського рахунку.

32. Упродовж 12 вересня 2024 року, з 12:22 до 22:07, з рахунку позивача здійснено низку операцій зі зняття готівки, переказу коштів та оплати товарів на загальну суму 77 486,04 грн, що підтверджується випискою за рахунком.

33.За заявою позивача 14 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12024060400002878 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.

34.17 вересня 2024 року позивач звернувся до служби безпеки «Північно-Західного» макрорегіонального управління АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про несанкціонований доступ третіх осіб до його банківського рахунку та списання коштів, яку зареєстровано за вхідним № 13810478 ВБ.

35.Листом від 20 вересня 2024 року № 20.1.0.0.0/7-240917/29749 банк повідомив позивача про неможливість повернення списаних коштів (а. с. 14).

36.19 листопада 2024 року позивач повторно звернувся до банку із заявою про припинення нарахування відсотків, зарахування відповідних сум та відшкодування збитків, до якої долучив витяг із ЄРДР.

37.Листом від 26 листопада 2024 року № 20.1.0.0.0/7-241119/14416 банк повторно відмовив у поверненні коштів.

38.Відповідно до листа Житомирського РУП ГУНП у Житомирській області від 26 листопада 2024 року № СЕД-80718-2024, 6 листопада 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024060400002878 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 185, частиною першою статті 361, частинами першою та третьою статті 357 КК України, направлено до Корольовського районного суду міста Житомира.

39.27 листопада 2024 року представник позивача повторно звернувся до банку з проханням розглянути заяву від 19 листопада 2024 року та вжити заходів щодо припинення нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

40.Листом від 16 грудня 2024 року № 20.1.0.0.0/7-241213/47786 банк відмовив у наданні інформації, посилаючись на відсутність згоди позивача на розкриття банківської таємниці.

41.За твердженням представника позивача, у період із 1 листопада 2024 року до 1 січня 2025 року банк нарахував та списав відсотки за користування кредитним лімітом за ставкою 3,5 % на загальну суму 10 471,92 грн, хоча позивач спірними кредитними коштами не користувався.

42.Крім того, 18 жовтня 2024 року позивач власними коштами поповнив картковий рахунок на суму 3 992,00 грн.

Позиція апеляційного суду

43.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

44.Апеляційний суд, дослідив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і дійшов висновку, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанції

45.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими судом (частини 1–5 статті 263 ЦПК України).

46.Апеляційний суд уважає, що оскаржена рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає та зазначає таке.

47.Спір у цій справі виник у зв`язку з несанкціонованим списанням коштів із банківського рахунку позивача та стосується визначення підстав і меж відповідальності банку та клієнта за наслідки здійснення таких платіжних операцій.

48.Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

49.Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

50.Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

51.Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

52.У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

53.За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).

54.Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

55.Нормою частини першої статті 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

56.Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

57.Законом України "Про платіжні послуги" у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон) регламентовано поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні.

58.Частиною1 та 5 статті 87 Закону встановлено, що платник несе відповідальність перед надавачем платіжних послуг, що його обслуговує, відповідно до умов укладеного між ними договору про надання платіжних послуг. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

59.Частиною 20 статті 38 Закону встановлений обов`язок користувача, якому наданий електронний платіжний засіб негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

60.У статті 1 в пункті 41 вказаного Закону визначено, що негайно - найкоротший можливий строк, але не пізніше наступного операційного дня, визначений внутрішніми документами надавача платіжних послуг та передбачений договором з користувачем платіжних послуг, у який мають виконуватися (відбуватися) відповідні дії з моменту настання підстави для їх виконання;

61.Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 164 (далі - Положення, у редакції, чинній на дату проведення оспорюваних операцій), Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

62.Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції(пункт 146 Положення).

63.Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

64.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

65.Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (див. постанову Верховного Суду України від 13 травня 2015 року в справі № 6-71цс15 та постанову Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року в справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року в справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року в справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року в справі № 176/1445/22 та ін.).

66.Саме банк відповідає за безпеку здійснення електронних платежів. Несанкціоноване списання коштів поза волею клієнта, свідчить про несанкціоноване втручання в систему здійснення банківських платежів, яка належить банку, з боку третіх осіб (див. постанову Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 922/4091/19).

67.Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності (див. постанову Верховного Суду від 21 лютого 2019 року в справі № 489/1649/17).

68.У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

69.Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

70.Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на позивача відповідальності за здійснення спірних несанкціонованих платіжних операцій, оскільки банком не доведено вчинення позивачем дій або допущення ним такої бездіяльності, які б сприяли незаконному використанню платіжного інструменту чи інформації, необхідної для ініціювання платіжних операцій.

71.При цьому доводи банку про те, що позивач не повідомив його негайно про викрадення платіжної картки та фінансового номера телефону, а отже, своєю бездіяльністю сприяв здійсненню спірних операцій, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив. Такі доводи банк обґрунтовував положеннями Умов та Правил банківського обслуговування, однак відповідні документи позивачем не підписані, а банк не довів, що їх конкретна редакція була належним чином доведена до відома позивача та погоджена ним як складова укладеного між сторонами договору. Крім того, банком не надано доказів того, що договором визначено конкретні канали та порядок повідомлення про втрату платіжного інструменту чи індивідуальної облікової інформації, а також момент, з якого таке повідомлення вважається отриманим банком і настає його відповідальність.

72.Окрім того, суд враховує, що спірні несанкціоновані платіжні операції були здійснені 12 вересня 2024 року, тобто в день викрадення платіжної картки та фінансового номера телефону позивача. За таких обставин навіть своєчасне повідомлення банку про їх втрату, з урахуванням законодавчого розуміння терміну негайного повідомлення як такого, що має бути виконаний не пізніше наступного операційного дня, об`єктивно не могло б запобігти проведенню операцій, здійснених того самого дня.

73.При цьому апеляційний суд враховує нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц".

74.Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, з висновками якого апеляційний суд погоджується, правильно визначився з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Оцінка доводів апеляційної скарги

75.Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що суд першої інстанції, вирішуючи клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, допустив надмірно формальний підхід до оцінки наведених у ньому обставин. Водночас зазначені доводи були враховані апеляційним судом під час перегляду оскаржуваного рішення: клопотання відповідача задоволено, подані ним докази прийнято та досліджено, а законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевірено з урахуванням усіх доводів і доказів сторін, у тому числі тих, які відповідач не мав можливості подати до суду першої інстанції.

76.Посилання відповідача на належну автентифікацію позивача під час здійснення спірних платіжних операцій, а також на невиконання ним обов`язку негайно повідомити про втрату фінансового номера телефону та кредитної картки апеляційний суд відхиляє з мотивів викладених у попередній частині цієї постанови.

77.Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу на вибірковість тлумачення відповідачем положень Закону України «Про платіжні послуги» та Положення Національного банку України № 164, що виявляється у їх фрагментарному цитуванні без урахування повного змісту відповідних нормативних приписів. Обґрунтовуючи свої заперечення невиконанням позивачем обов`язку негайно повідомити про втрату платіжного інструменту та індивідуальної облікової інформації, відповідач залишає поза увагою, що відповідне правове регулювання пов`язує визначення порядку такого повідомлення, зокрема каналів зв`язку, за допомогою яких воно здійснюється, а також моменту, з якого настає відповідальність емітента, з умовами договору між сторонами. Такі умови мають бути чітко визначені в договорі.

78.Суд апеляційної інстанції враховує, що позивач повідомив відповідача про втрату платіжної картки та фінансового номера телефону. Водночас сторони не погодили в договорі конкретного порядку, каналів зв`язку та строку здійснення такого повідомлення, недотримання яких могло б свідчити про порушення позивачем договірних обов`язків. За відсутності визначених договором умов немає підстав стверджувати про їх порушення позивачем, оскільки йому не може ставитися у провину недотримання порядку та строків, які сторонами не встановлювалися. Крім того, відповідач не довів, що поведінка позивача сприяла здійсненню спірних несанкціонованих платіжних операцій, а тому підстав для покладення на нього відповідальності за їх проведення немає.

79.Не спростовує наведених висновків і помилкове зазначення судом першої інстанції дати повідомлення позивачем банку про втрату платіжної картки та фінансового номера телефону – 13 вересня 2024 року, тоді як зі змісту заяви встановлено, що таке повідомлення було здійснено 17 вересня 2024 року. Ця неточність не впливає на правильність вирішення спору, оскільки спірні несанкціоновані платіжні операції були проведені 12 вересня 2024 року, тобто до повідомлення банку про втрату платіжних інструментів. За відсутності погоджених сторонами договірних умов щодо порядку та строків такого повідомлення різниця між зазначеними датами не має правового значення для оцінки поведінки позивача та не змінює висновку про те, що відповідач не довів сприяння позивача здійсненню спірних операцій. Більше того, з огляду на те, що всі спірні операції були проведені 12 вересня 2024 року, повідомлення банку як 13, так і 17 вересня 2024 року об`єктивно не могло запобігти їх здійсненню.

80.Доводи позивача щодо необхідності зупинення провадження у цій справі до встановлення вироком суду вини особи, обвинуваченої у викраденні телефона та гаманця позивача, апеляційний суд відхиляє. Вичерпні мотиви такого висновку наведено в ухвалі апеляційного суду про відмову в зупиненні провадження у справі, постановленій окремим процесуальним документом.

81.Доводи відповідача щодо неспівмірності та необґрунтованості розміру стягнутих судом витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд відхиляє, оскільки вони зводяться до суб`єктивної оцінки представником відповідача обсягу наданих правничих послуг та їх вартості й не підтверджені належними доказами. Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. Отже, за відсутності належних і достатніх доказів на підтвердження неспівмірності таких витрат із критеріями, визначеними процесуальним законом, підстав для їх зменшення немає.

82.Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та охоплюються наведеними в цій постанові мотивами, а тому не потребують окремого аналізу, оскільки не мають самостійного значення для вирішення питання про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

83.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

84.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

85.З огляду на наведені в цій постанові мотиви, зокрема недоведеність вчинення позивачем дій або допущення ним бездіяльності, які сприяли здійсненню спірних несанкціонованих платіжних операцій, а також споживчий характер правовідносин сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення немає. Тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

86.Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

87.Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

88.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381 – 384, 442 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» залишити без задоволення.

2. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 квітня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Підстави, строк, порядок касаційного оскарження, а також вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначенні статтями 389 – 392 ЦПК України.

Судді

О. О. Бондар (суддя -доповідач)

А. М. Шевчук

Т. М. Павицька

Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2026 року.