Суд: Чернігівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №751/8317/26
Суддя: Мамонова О. Є.
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
11 листопада 2026 рокум. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/8317/26
Головуючий у першій інстанції – Діденко А. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2081/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Мамонової О. Є.,
суддів Луговця О. А., Стельмаха А. П.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2026 року про передачу за підсудністю справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 04.01.2023 відділом державної реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 6; після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище ОСОБА_3 .
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.08.2026 цивільну справу №751/8317/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передано на розгляд Ріпкинському районному суду Чернігівської області за територіальною підсудністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та залишити цивільну справу для розгляду Новозаводським районним судом м. Чернігова, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням ч. 2 ст. 28 ЦПК України, оскільки на її утриманні перебуває малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею за її місцем реєстрації, а тому справа підлягає розгляду Новозаводським районним судом м. Чернігова.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції керуючись положеннями ч. 1 ст. 27 ЦПК України виходив з того, що відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а тому вказана справа не належить до територіальної юрисдикції Ріпкинського районного суду Чернігівської області.
Проте з такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує, що у серпні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 04.01.2023 відділом державної реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 6; після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище ОСОБА_3 .
У позовній заяві адреса зареєстрованого місця проживання позивача зазначена: АДРЕСА_2 . Зазначене підтверджується відповіддю №3356446 від 22.09.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 23).
Згідно із відповіддю №3167404 від 12.08.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Сторони є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17.10.2023 (а.с. 4).
З витягу з реєстру територіальної громади від 13.08.2026 №2026/013926614 вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 13).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Стаття 187 ЦПК України регламентує дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Правила підсудності регулюються статтями 27-30 ЦПК України.
Частиною першою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною другою статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Стаття 28 ЦПК України встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів. А отже суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.
У постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі №725/2910/19 зазначено, що тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у справах про розірвання шлюбу, за наявності на утриманні позивача малолітніх або неповнолітніх дітей, законодавець передбачив можливість пред`явлення позову як за зареєстрованим місцем проживання чи перебування відповідача, так і за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
У цій справі встановлено, що сторони мають спільну малолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на утриманні позивачки ОСОБА_1 та зареєстрований разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.
Зазначеного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що підсудність даної справи має визначатись за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Так, ураховуючи, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває малолітній син ОСОБА_5 вимоги про розірвання шлюбу можуть розглядатись за місцем проживання позивача, даний позов міг бути поданий до суду саме за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , яким є Новозаводський районний суд м. Чернігова.
За викладених обставин, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права та дійшов помилкового висновку про передачу справи за територіальною підсудністю до Ріпкинського районного суду Чернігівської області, а тому така ухвала не може бути визнана законною і обґрунтованою.
Відтак, ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.08.2026 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2026 року – скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О. Є. Мамонова
Судді О. А. Луговець
А. П. Стельмах
Оригінал: reyestr.court.gov.ua