Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №766/5837/21 — Херсонський апеляційний суд

Суд: Херсонський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: щодо реєстрації або обліку прав на майно

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №766/5837/21

Суддя: Радченко С. В.

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

11 листопада 2026 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справа : 766/5837/21

Номер провадження : 22-ц/819/1313/26

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Радченка С.В.

суддів : Базіль Л.В., Приходько Л.А.

секретар: Андреєва В.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Крижановського М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Крижановського Миколи Михайловича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Рядчої Т.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Дмитро Миколайович, про скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності. Позов мотивований тим, що в межах справи № 766/10737/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики на суму 40 000 дол. США, яка до цього часу перебуває на розгляді в суді, ухвалою від 27 червня 2017 року було застосовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту на все майно, належне ОСОБА_3 , і відомості про це обтяження внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29 червня 2017 року. Проте, державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Д.М. під час дії вказаної ухвали здійснив реєстраційні дії, які призвели до вибуття майна із власності ОСОБА_3 , а саме: 25 березня 2021 року зареєстрував право власності на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 , а 03 липня 2020 року на житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_4 - за ОСОБА_4 .

Позивач вважає, що дії відповідачів були спрямовані на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів – боргу за договорами позики.

Посилаючись на те, що дії державного реєстратора є протиправними, ОСОБА_2 просив суд скасувати державну реєстрацію права власності з одночасним припиненням прав власності:

- ОСОБА_4 на житловий будинок

АДРЕСА_4 та на земельну ділянку із кадастровим номером 6520381400:01:021:0031, розташовану за тією ж адресою;

- ОСОБА_1 на квартири АДРЕСА_5 ;

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію права власності із одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_6 , на квартиру АДРЕСА_7 , на квартиру АДРЕСА_3 , які були здійсненні на підставі рішень державного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханова Дмитра Миколайовича № 57379595, №57379999, №57379803, від 30.03.2021.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі по 272,40 грн з кожного.

В іншій частині позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації нерухомого майна за ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на існування арешту, застосованого ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27 червня 2017 року, у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови в реєстрації за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6520381400:01:021:0031 та будинок АДРЕСА_8 , оскільки така реєстрація фактично була проведена на підставі рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 14 лютого 2020 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції оцінив дії ОСОБА_3

на предмет їх добросовісності та врахував вимоги пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент здійснення державної реєстрації), відповідно до яких наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації прав. За встановлених обставин суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора Суханова Д.М. № 57379595, № 57379999, №57379803 від 30 березня 2021 року не відповідають вимогам закону, а державна реєстрація права власності на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 , залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, вказав, що дії ОСОБА_3 щодо відмови від права власності на квартири були спрямовані на уникнення звернення стягнення на це майно в рахунок погашення боргу перед позивачем, у випадку виконання відповідного рішення суду. Такі дії, з урахуванням застосованого судом обтяження всього його майна, є недобросовісними.

Постановою Верховного Суду від 16.09.2026 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 листопада 2025 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року залишено без змін.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись з рішенням суду, адвокат Крижановський М.М., діючи в інтересах відповідача ОСОБА_1 , 06 березня 2026 року звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просив скасувати рішення суду в задоволеній частині позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Апелянт посилався на наступні обставини:

- суд порушив право ОСОБА_1 як добросовісного набувача на мирне володіння майном;

- державний реєстратор не має повноважень оцінувати правочини (договори) на предмет їх відповідності закону, а лише перевіряє наявність підстав для реєстрації, справжність підписів та відсутність суперечностей між заявленими правами та вже зареєстрованими;

- у разі звернення третьої особи (не сторони договору) з метою захисту прав та інтересів кредитора належним та ефективним способом захисту є вимога про визнання недійсним правочину, як фраудаторного;

- договір купівлі-продажу майнових прав не був визнаний недійсним рішенням суду і чинним законодавством прямо не встановлена недійсність цього договору;

- ОСОБА_1 не брав участі у судових засіданнях в суді першої інстанції, оскільки проходив військову службу, внаслідок чого був позбавлений можливості належим чином реалізувати свої процесуальні права.

Апелянт вважав, що зазначені обставини не були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

Письмовий відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.06.2017 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу – задоволено. Суд ухвалив: Вжити до набрання рішенням суду законної сили, заходи забезпечення позову. Накласти арешт на все майно, що перебуває у власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження свідчить, що з 29.06.2017 року предметом обтяження є все майно, а особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 .

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.04.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Нікодон Ольги Олександрівни, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору – відмовлено.

Відповідно до матеріалів реєстраційних справ, наданих на виконання ухвали про витребування, встановлено, що

-16.06.2017 року приватним нотаріусом Нікодон О.О на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності, від 31.05.2017; двох протоколів та однієї довідки ОСББ «Гірського,18» - здійснено державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_3

-декларація про готовність об`єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності, від 31.05.2017 свідчить, що замовником є ОСОБА_3 , він же є генеральним підрядником ( т.1 а.с.165-172), а також виступав забудовником виконання реконструкції житлового будинку АДРЕСА_9 ( т.1.а.с.90)

-10.03.2021 року, після відмови суду першої інстанції у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, ОСОБА_3 звернувся до суб`єкта державної реєстрації речових прав на нерухоме майно із заявою від 10.03.2021 про відмову від особистого права власності на зазначені квартири по АДРЕСА_9 , у зв`язку із відсутністю в нього майнових прав на зазначені об`єкти нерухомості, з огляду на їх продаж за договором купівлі-продажу майнових прав;

-після звернення ОСОБА_3 з заявою про відмову від особистого права власності на зазначені квартири по АДРЕСА_9 в матеріалах реєстраційних справ з`явився договір купівлі-продажу майнових прав від 18.02.2017, згідно якого Покупець ОСОБА_1 зобов`язується прийняти у власність, а Продавець ОСОБА_3 зобов`язується передати у власність майнові права на об`єкт нерухомості (три однокімнатні квартири по АДРЕСА_9 ).

Рішеннями державного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханова Д.М. № 57379595, №57379999, №57379803, від 30.03.2021 здійснено реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 відповідно.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до положень ст. 370 ЦПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятого ним судового рішення та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення права власності мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність (постанова Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2776цс16).

За умовами договору купівлі-продажу майнових прав, у власність ОСОБА_1 перешли майнові права на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Також за вказаним договором ОСОБА_1 набув право на реєстрацію за собою права власності на вказані квартири після закінчення будівництва. За отримання у власність майнових прав на квартири ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 грошові кошти.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.10.2019 року у справі № 922/3537/17 вказала, що «добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень».

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України. (п. 6.44. постанови ВП ВС від 02.11.2021 року по справі № 925/1351/19).

З матеріалів справи вбачається, що її розгляд відбувся за відсутності відповідача ОСОБА_1 , який не висловив свою думку щодо заявлених відносно нього позовних вимог, однак в апеляційній скарзі належно обґрунтував обставини набуття ним майнових прав на спірні квартири, що було підставою для проведення державної реєстрації права власності на них. Для проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 було надано повний перелік документів, визначений ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно». Будь яких порушень в частині невідповідності поданих для реєстрації документів вимогам закону не було встановлено і ці обставини не спростовуються висновками суду.

У постанові від 03.03.2026 року у справі № 759/13369/23 Верховний Суд виснує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована.

Отже, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили.

Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд у кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року справа № 916/379/23).

Під час розгляду даної справи у суді першої та апеляційної інстанції, судами було зроблено висновок, що здійснення ОСОБА_3 дій по відмові від своїх прав на майно з урахуванням наявності обтяження всього майна ( визначення якого міститься в ст. 190 ЦК України), що перебуває у його власності суперечить стандарту добросовісності та є його діями з ознаками фраудаторності. При цьому, до зазначеного висновку суди дійшли за відсутності перевірки добросовісності набуття прав на спірне майно відповідачем ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові 04 лютого 2026 року у справі № 910/6654/24 зробила висновок, що за захистом своїх невизнаних, оспорених або порушених прав має насамперед звертатися особа, чиї права не визнаються, оспорюються або порушуються. У цьому випадку такою особою, безумовно, є кредитор - стягувач у виконавчому провадженні. Отже, стягувач самостійно як заінтересована особа, яка заперечує дійсність договору з підстав, установлених законом, має право самостійно звернутися до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України».

В нашому випадку, позивач обрав спосіб захисту свого права, як майбутнього кредитора, шляхом скасування державної реєстрації права власності на майно боржника, не оспорюючи при цьому правомірність укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу майнових прав від 18.02.2017 року.

В постанові від 18.05.2022 року (справа № 643/15604/17) Верховний Суд зазначив, що ефективним способом захисту права/інтересу кредитора за вимогою про повернення сторін в первісний стан, тобто відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), є повернення відповідного майна боржнику і для такого повернення оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках;

Разом з тим, позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на майно, набуте при цьому добросовісним відповідачем за правочином, який є правомірним в силу закону і правомірність якого не оспорена, тому, враховуючи межі заявлених ним вимог, у задоволенні позову слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності.

Згідно ч.1ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Крижановського Миколи Михайловича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 листопада 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , а також постанову Херсонського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 408,60 грн судових витрат по оплаті судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2026 року.

Головуючий С.В. Радченка

Судді Л.В. Базіль

Л.А. Приходько

Оригінал: reyestr.court.gov.ua