Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №655/199/20 — Херсонський апеляційний суд

Суд: Херсонський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №655/199/20

Суддя: Радченко С. В.

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

11 листопада 2026 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 655/199/20

Номер провадження: 22-ц/819/583/26

22-ц/819/585/26

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого – Радченка С.В.,

суддів: Базіль Л.В., Бездрабко В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Херсоні апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 17 грудня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Посунько Г.А., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з спадкоємця померлого боржника,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

У березні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до умов кредитного договору від 12 березня 2010 року АТ КБ "ПриватБанк" надав ОСОБА_2 кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, зі щомісячною сплатою процентів за користування кредитом, з поверненням у строк, що відповідає строку дії кредитної платіжної картки. Позичальник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час відкриття спадщини зобов`язання померлого ОСОБА_2 за кредитним договором залишилось не виконаним, прострочений кредит складає заборгованість у розмірі 14 985,28 грн. АТ КБ "ПриватБанк" 11 травня 2019 року направив претензію кредитора до Першої Харківської державної нотаріальної контори. Оскільки після смерті ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався, тому спадкова справа була заведена на підставі претензії кредитора. Відповідач ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем, тому, на думку позивача, вона прийняла спадщину, до складу якої увійшли кредитні зобов`язання померлого позичальника перед банком. 15 серпня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" направив відповідачеві ОСОБА_1 лист-претензію про погашення заборгованості померлого позичальника, на яку відповідач не відповіла. На підставі викладеного АТ КБ "ПриватБанк" просив суд стягнути з ОСОБА_1 , як спадкоємця померлого позичальника ОСОБА_2 , заборгованість за кредитним договором від 12 березня 2010 року в сумі 14 985,28 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.

Рішенням Горностаївського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Додатковим рішенням Горностаївського районного суду Херсонської області від 17 грудня 2021 року стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 714,00 грн.

Рішення суду від 15 листопада 2021 року мотивоване тим, що позивачем не доведено наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Позивачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що після смерті позичальника залишилось спадкове майно, в межах вартості якого спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора відповідно до приписів ч.1 ст.1282 ЦК України, та факту прийняття відповідачем спадщини після смерті свого батька та обсягу цього спадкового майна, яке саме прийняла відповідач. При цьому судом також зазначено, що позивач, достовірно будучи поінформованим про наявність декількох спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті позичальника ОСОБА_2 , пред`явив позов лише до одного з них, хоча відповідно до вимог ч.1 ст.1282 ЦК України, кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Відтак, неможливо покласти тягар задоволення вимог кредитора лише на одного спадкоємця, за наявності інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

На зазначені судові рішення АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду від 15 листопада 2021 року та додаткове рішення суду від 17 грудня 2021 року скасувати і ухвалити нові судові рішення, якими позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні заяви відповідача про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 714,00 грн. відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог. Зокрема зазначає про те, що суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що позивачем надано всі докази на підтвердження наявності спадкового майна та спадкоємців, які прийняли спадщину. А враховуючи те, що відповідач подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та прийняла спадщину, то позовні вимоги до ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині своєї частки у спадщині.

Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» щодо незгоди з додатковим рішенням суду мотивовані тим, що відповідачем не доведено справедливість та повноту витрат, які фактично понесені нею на правову допомогу. Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правову допомогу суд повинен врахувати положення законодавства про граничний розмір їх компенсації та з`ясувати який саме розмір такої компенсації підлягає сплаті на користь відповідача.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крижановський М.М., посилаючись на безпідставність доводів апеляційних скарг та законність судових рішень, просить скарги АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

12 березня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є позивач АТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.

Кредитний договір укладено між сторонами шляхом підписання 12 березня 2010 року анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду".

Позичальник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 15 грудня 2016 року виконавчий комітет Великоблаговіщенської сільської ради Горностаївського району Херсонської області склав актовий запис про смерть № 13 та видав свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Про смерть позичальника ОСОБА_2 кредитодавець АТ КБ "ПриватБанк" дізнався 22 лютого 2017 року, що підтверджується знімком екрану з банківського комплексу "Єдина клієнтська база".

З розрахунку АТ КБ "ПриватБанк" вбачається, що на день смерті заборгованість позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором від 12 березня 2010 року становила 14 985,28 грн. (прострочений кредит).

21 березня 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" склав на ім`я Горностаївської державної нотаріальної контори претензію кредитора № SAMDN34000035335026, якою пред`явив вимоги до спадкоємців, які приймають спадщину після смерті ОСОБА_2 , про повернення заборгованості за кредитним договором від 12 березня 2010 року в сумі 14 985,28 грн.

З реєстру згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів вбачається, що 10 квітня 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" направив претензію кредитора до Горностаївської державної нотаріальної контори.

12 квітня 2017 року Горностаївська державна нотаріальна контора отримала претензію кредитора АТ КБ "ПриватБанк", що підтверджується відповідним штампом вхідної кореспонденції нотаріальної контори.

З листа Горностаївської державної нотаріальної контори від 17 травня 2017 року № 80/02-14 вбачається, що після померлого ОСОБА_2 заведена спадкова справа за № 60/2017, претензія АТ КБ "ПриватБанк" зареєстрована.

17 грудня 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" склав на ім`я Горностаївської державної нотаріальної контори претензію кредитора № SAMDN34000035335026, якою пред`явив вимоги до спадкоємців, які приймають спадщину після смерті ОСОБА_2 , про повернення заборгованості за кредитним договором від 12 березня 2010 року в сумі 14 985,28 грн.

З реєстру згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів вбачається, що 11 травня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" направив претензію кредитора до Горностаївської державної нотаріальної контори.

Відомості про отримання цієї претензії Горностаївською державною нотаріальною конторою відсутні.

06 серпня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" склав на ім`я відповідача ОСОБА_1 лист-претензію № SAMDN34000035335026, якою пред`явив до останньої вимогу про повернення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 12 березня 2010 року в сумі 14 985,28 грн.

З реєстру згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів вбачається, що 15 серпня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" направив лист-претензію відповідачу ОСОБА_1 .

Відомості про отримання цієї претензії відповідачем ОСОБА_1 відсутні.

З матеріалів спадкової справи № 60/2017 вбачається, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 є його діти ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

17 березня 2017 року ОСОБА_2 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 .

17 березня 2017 року ОСОБА_1 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 .

12 січня 2018 року ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 .

В матеріалах спадкової справи відсутня інформація про обсяг та вартість спадкового майна, про поділ спадщини між спадкоємцями, про видачу спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину.

На підтвердження наявності у померлого позичальника ОСОБА_2 спадкового майна АТ КБ "ПриватБанк" надав суду інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 червня 2020 року № 210861576, з якої вбачається, що власником житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 .

З довідки Великоблаговіщенського старостинського округу Горностаївської селищної ради Херсонської області від 28 липня 2020 року № 128 вбачається, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав за адресою: - АДРЕСА_2 .

Позиція апеляційного суду

Згідно частини першої ст.368 ЦПК України, в апеляційному суді справа розглядається за правилами розгляду справ у суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За частиною третьою ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її розгляд здійснюється у письмовому провадженні, без виклику сторін.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, що відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 12 ЦПК України ).

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано доказів наявності спадкового майна та його обсягу. Обравши способом захисту стягнення боргу кредитором спадкодавця позивач в силу ст. ст. 12, 81 ЦПК України зобов`язаний на засадах змагальності переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. У тому числі довести наявність спадкового майна та його обсяг, що відповідає вимогам ст. 1282 ЦК України, за якою спадкоємець зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 28 серпня 2019 року у справі № 500/2593/15-ц та від 21 серпня 2019 року у справі № 320/6489/16-ц

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів, які підтверджують прийняття відповідачем спадкових прав у встановленому законом порядку та ненадання доказів наявності самої спадщини після смерті ОСОБА_2 та її обсягу. Наявна в матеріалах справи копія спадкової справи не містить таких відомостей (відсутні відповідні свідоцтва про прийняття спадщини спадкоємцями, обсяг спадкового майна та частки кожного із спадкоємців у спадковому майні).

Так, судом першої інстанції вірно зазначено, що інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 червня 2020 року № 210861576, яку банк надав на підтвердження наявності у померлого позичальника ОСОБА_2 спадкового майна, а саме житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , не може слугувати доказом на підтвердження зазначених обставин, оскільки пошук в Державному реєстрі проводився за адресою об`єкту нерухомого майна, а не за суб`єктом, внаслідок чого неможливо ідентифікувати особу власника. При цьому, з довідки Великоблаговіщенського старостинського округу Горностаївської селищної ради Херсонської області від 28 липня 2020 року № 128 вбачається, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав за іншою адресою - по АДРЕСА_2 .

Тобто, жодних доказів прийняття відповідачем спадщини після смерті свого батька, складу цього спадкового майна, а також його вартості для визначення меж відповідальності спадкоємця, позивачем суду не надано.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано той факт, що, як вбачається з копії спадкової справи, після смерті позичальника ОСОБА_2 наявні декілька спадкоємців, які, у відповідності до ч.1 ст.1282 ЦК України, зобов`язані задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частині у спадщині. Проте, позивачем не визначено належного кола відповідачів у справі, не зазначено інших осіб, які також прийняли спадщину з визначенням частки кожного з них у спадщині.

Посилання апелянта на ту обставину, що суд міг би задовольнити позов в частині одного спадкоємця колегією суддів не приймаються, оскільки саме на позивачеві лежить тягар доказування відносно кола спадкоємців, обсягу та вартості прийнятого ними у спадок майна, а також визначення суми зобов`язання по кожному із спадкоємців в межах отриманого ними спадку.

Враховуючи недоведеність позивачем факту наявності та об`єму спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , у межах вартості якого спадкоємець останнього несе відповідальність перед кредитором, а також зважаючи на не визначення позивачем належного кола відповідачів у справі, колегія судів погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позову банку до спадкоємця боржника.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки судом першої інстанції.

Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Щодо додаткового рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 17 грудня 2021 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_1 у справі був адвокат Крижановський М.М., який діяв на підставі ордеру серії АО № 1008287.

30 квітня 2020 року адвокатом Крижановським М.М. у відзиві на позовну заяву заявлено про стягнення судових витрат на професійну правничу. До відзиву додано договір про надання правової допомоги та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести в цивільній справі.

19 листопада 2021 року представник відповідача Крижановський М.М. направив до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, якою просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 714,00 грн. Таким чином, заява подана в п`ятиденний строк після ухвалення судового рішення.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідачем надано наступні докази.

Так, 24 квітня 2020 року між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Крижановським М.М., який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1654 від 12 вересня 2018 року, виданого Радою адвокатів Закарпатської області, було укладено договір № 2020/22 про надання правової допомоги.

Відповідно до п.1.1 Договору - адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Відповідно до п.1.2 Договору - адвокат відповідно до узгоджених сторонами питань: 1) надає клієнту правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, правовий супровід, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з метою захисту інтересів клієнта в судовій справі Горностаївського районного суду Херсонської області № 655/199/20 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; 2) представляти клієнта перед фізичними та юридичними особами, в усіх державних та недержавних органах та установах, в тому числі, але не виключно, в АТ КБ "ПриватБанк", в Національному банку України, в органах Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції, Національної поліції, прокуратури, Державної податкової служби України, органах нотаріату, в судах усіх інстанцій з усіма правами, які надані законом позивачу (цивільному позивачу), відповідачу (цивільному відповідачу), потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвал суду, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання; 3) вчиняти інші дії в інтересах клієнта, без будь-яких обмежень.

Відповідно до п.2.1 Договору - розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається попередньо, виходячи з розрахунку одного прожиткового мінімуму, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" для працездатних осіб за одну годину роботи адвоката, але не менше ніж 8000 грн.

Відповідно до п.2.2 Договору - загальний обсяг часу, витраченого адвокатом, та остаточний розмір гонорару погоджується сторонами шляхом підписання Акту здавання-приймання виконаних робіт (послуг).

Відповідно до п.2.3 Договору - клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар, розмір якого буде визначений в Акті здавання-приймання виконаних робіт (послуг) протягом п`яти банківських днів від набрання рішенням суду законної сили.

З акту здавання-приймання виконаних робіт (послуг) за договором про надання правничої допомоги № 2020/22 від 24 квітня 2020 року, складений 17 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Крижановським М.М., вбачається, що адвокат надав відповідачу правничу допомогу на загальну суму 14 714,00 грн., а саме:

- ознайомлення зі змістом позовної заяви та додатками - 1 година – 2 102 грн.,

- огляд законодавства, що регулює спірні відносини, та ознайомлення з правовими позиціями судів вищих інстанцій у спірних відносинах в аналогічних справах - 1 година – 2102 грн.,

- підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву, надіслання відзиву на адресу АТ КБ "ПриватБанк" - 3 години х 2102 грн. - 6306 грн.,

- участь в судових засіданнях - 2 години х 2102 грн. - 4204 грн.

Адвокат та клієнт підтвердили, що послуги виконані належним чином та прийняті клієнтом в повному обсязі. Претензії з боку клієнта до адвоката відсутні.

19 листопада 2021 року ОСОБА_3 сплатила адвокату Крижановському М.М. надані послуги професійної правничої допомоги в сумі 14 714, грн., що підтверджується квитанцією АТ КБ "ПриватБанк" № 0.0.2347858888.1 від 19 листопада 2021 року.

Апелянт вважає, що заявлена відповідачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 714,00 грн. є належним чином документально непідтвердженою, адже не надано розрахунку витрат часу, витраченого адвокатом на вчинення ним певних процесуальних дій та не враховано положення законодавства про граничний розмір їх компенсації.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VIвстановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Апеляційний суд переглядаючи додаткове рішення Горностаївського районного суду Херсонської області, яким вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважає за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, основним доводом представника позивача є те, що заявлена відповідачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 714,00 грн. є неналежним чином документально підтвердженою та судом не враховано положення законодавства про граничний розмір їх компенсації.

Проте, такі доводи представника позивача не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не підтверджені доказами, а є суб`єктивною оцінкою позивача та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що представник відповідача надавав правові послуги у відповідності до умов договору про надання правової допомоги від 24 квітня 2020 року і відповідачем доведено фактичне надання такої правничої допомоги. На думку колегії суддів заявлена відповідачем сума витрат на професійну правничу допомогу відповідає умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений адвокатом, є обґрунтованим.

Крім того, щодо правомірності витрат на правничу допомогу, зазначених у акті здавання-приймання виконаних робіт (послуг) від 17 листопада 2021 року, заперечень від представника позивача не надходило.

За таких обставин слід дійти висновку, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану відповідачем суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі, заява про їх відшкодування і докази були надані у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про її задоволення.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19).

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 17 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.В. Радченко

Судді Л.В. Базіль

В.О. Бездрабко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua