Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №522/12924/24-Е — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №522/12924/24-Е

Суддя: Сєвєрова Є. С.

Номер провадження: 22-ц/813/5664/26

Справа № 522/12924/24-Е

Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Вадовської Л.М., Варакіної Н.Б.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Юнекс Банк»,

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2026 року у складі судді Ковтун Ю.І.,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2024 року АТ «ЮНЕКС БАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» борг за кредитним договором № 10.26.1017.ФО_К від 05.10.2017 у розмірі 456371,17 гривень, а також сплачений судовий збір у розмірі 6845,57 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 05.10.2017 між Публічним акціонерним товариством «ЮНЕКC БАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №10.26.1017.ФО_К. Відповідно до умов Кредитного договору зі змінами та доповненнями, ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 1000000,00 грн із кінцевим терміном повернення кредиту до 05 січня 2022 року. Судовим рішенням у справі №522/19669/21 від 10.10.2023 змінено рішення суду першої інстанції та постановлено стягнути з ОСОБА_1 борг за кредитним договором, що виник станом на 28.09.2021 в сумі 600447,36 гривень, який складається з простроченої заборгованості за кредитом 389834,14 гривень, простроченої заборгованості за процентами 177237,65 грн, пені за прострочення сплати кредиту та процентів 18352,53 грн; судовий збір у розмірі 5765,00 грн. Станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою, відповідачами сплачено за судовим рішенням частину грошових коштів з заборгованості за процентами у розмірі 132522,17 гривень. Залишок боргу за кредитним договором боржників за судовим рішенням у справі №522/19669/21 від 10.10.2023 до сплати станом на 22.07.2024 становить суму 467925,19 гривень. Станом на дату звернення до суду боржниця ОСОБА_1 не виконала судове рішення у справі №522/19669/21 від 10.10.2023 та не виконала умови кредитного договору щодо сплати кредитних коштів і відсотків. Станом на 22 липня 2024 року заборгованість за кредитним договором становить 905943,83 гривень, з яких заборгованість по поверненню кредитних коштів - 846205,31 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами: 59738,52 гривень. Залишок основного боргу за кредитним договором за період з 29.09.2021 по дату звернення до суду з новою позовною заявою, який не охоплений судовим рішенням у справі №522/19669/21 від 10.10.2023 становить 456371,17 гривень, яка складається з заборгованості по поверненню кредитних коштів за кредитним договором №10.26.1017.ФО_К від 05.10.2017.

05 жовтня 2017 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК», та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №10.26.1017.ФО_31 та в подальшому додаткові угоди до нього №10.26.1017.ФО_31/251017 від 25 жовтня 2017 року та №10.26.1017.ФО_31/071218 від 07 грудня 2018 року. Згідно з п.1.1. Договору поруки, Поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №10.26.1017.ФО_К від 05 жовтня 2017 року. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить його задовольнити.

Позиція сторін в суді першої інстанції

Представника ОСОБА_1 – адвокат Безсмертний С.М у відзиві на позовну заяву просив відмовити повністю у задоволенні позову та вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати, зокрема по оплаті послуг за надання правової допомоги у розмірі 9000,00 гривень.

Відзив обґрунтовував тим, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси та Одеського апеляційного суду перебула інша справа № 522/19669/21 за позовом Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Так, справа № 522/12924/24-Е та справа № 522/19669/21 стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором №10.26.1017.ФО_К від 05.10.2017. Тому, вказані справи містять спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Позивач користуючись своїм процесуальним правом на звернення до суду зловживає таким правом, двічі подаючи до суду позови одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача з однаковим предметом спору та з однакових підстав. Стягнення заборгованості за Кредитним договором №10.26.1017.ФО_К від 05.10.2017 відбувається двічі. За рішенням суду по справі № 522/19669/21, 13.02.2024, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В., було відкрито виконавче провадження № 74146666 на підставі виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/19669/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» заборгованості за кредитним договором. Наразі виконавче провадження № 74146666 є відкритим та виконавець здійснює примусове стягнення заборгованості, згідно рішення суду. Крім цього, відповідачка самостійно здійснює погашення заборгованості за вказаним виконавчим провадженням на реквізити приватного виконавця Мельниченко А.В. Також, за вказаним рішенням, 13.02.2024, приватним виконавцем Мельниченко А.В., було відкрито виконавче провадження № 74143749 на підставі виконавчого листа Приморського районного суду я Одеси по справі № 522/19669/21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» заборгованості за кредитним договором. Наразі виконавче провадження № 74143749 є відкритим та виконавець здійснює примусове стягнення заборгованості. Згідно з Звітом про здійснені відрахування та виплати, загальний розмір стягнутих коштів за виконавчим провадженням становить 60168,98 грн. Зазначив, що наявність іншого судового рішення про стягнення заборгованості буде подвійним стягненням всієї заборгованості за одним і тим же кредитним договором в судовому порядку. Після направлення 07.09.2021 вимоги про дострокове погашення кредиту від 06 вересня 2021 року, Банк втратив своє право на нарахування відсотків за кредитним договором. Банк повторно звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, нарахувавши заборгованість після направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. (а.с. 123-126).

АТ «ЮНЕКС БАНК» у відповідь на відзив, в якій зокрема зазначив, що не згоден з твердженнями відповідача, вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне. Суд апеляційної інстанції постановив стягнути не всю суму заборгованості за кредитним договором, а лише прострочену, що не позбавляє АТ «ЮНЕКС БАНК» права на звернення до суду з позовом про стягнення залишку заборгованості за кредитним договором у разі його не погашення боржником в добровільному порядку. В справі №522/19669/21 від 04.04.2023 позивач просив частково стягнути заборгованість достроково. В справі 522/12924/24-Е позивач просить стягнути суму заборгованості термін погашення якої за Кредитним договором настав. Позивач направив на адресу відповідачів вимоги про повернення коштів від 26.01.2024. Враховуючи, що відповідачі протягом тривалого часу не сплачують заборгованість, позивач звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 28.09.2021 в сумі залишку тіла кредиту, який не охоплений судовим рішенням у справі №522/19669/21 від 10.10.2023. Отже, твердження відповідача висловлені у відзиві є безпідставними. Залишок основного боргу за кредитним договором за період з 29.09.2021 по дату звернення до суду з новою позовною заявою, який не охоплений судовим рішенням у справі №522/19669/21 від 10.10.2023 становить 456371,17 гривень, який складається з заборгованості по поверненню кредитних коштів за кредитним договором №10.26.1017.ФО_К від 05.10.2017. Станом на дату звернення до суду з позовною заявою в справі №522/12924/24-Е, термін погашення кредитної заборгованості та всіх інших платежів за кредитним договором настав. Проте відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, не сплатив щомісячні платежі за кредитом та проценти за користування кредитом та інші платежі, тим самим допустив порушення умов Кредитного договору і винну поведінку. Також зазначив, що АТ «ЮНЕКС БАНК» не погоджується з вимогами відповідача про стягнення з АТ «ЮНЕКС БАНК» витрат на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн. Відповідач не надав доказів на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також не довів розумність та співмірність таких витрат (а.с. 140 – 142).

Представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Безсмертний С.М. в запереченнях на відповідь на відзив, в яких зокрема зазначив наступне. Справа № 522/12924/24-Е та справа № 522/19669/21 стосується стягнення заборгованості за кредитним договором №10.26.1017.ФО_К від 05.10.2017, тому вказані справи містять спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Наголосив, що кінцевий термін повернення кредиту - до 05 жовтня 2022 року. 22.02.2022 Приморським районним судом м. Одеси було закрито підготовче засідання у справі № 522/19669/21 за позовом Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Кінцевий термін повернення кредиту настав до того, як суд закрив підготовче засідання у справі № 522/19669/21. Проте, позивач не скористався своїми правами на збільшення розміру позовних вимог. Більш того, Одеським апеляційним судом було стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 389834,14 грн простроченої заборгованості по процентам 177237,65 грн та заборгованість за процентами 15023,65 грн пені за прострочення сплати кредиту та процентів 18352,53 грн, а загалом 600447,36 грн. (а.с. 147 – 150).

Короткий зміст рішення суду та мотивування його висновків

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2026 року позовні вимоги АТ «Юнекс Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» заборгованість за кредитним договором №10.26.1017.ФО_К від 05.10.2017 у розмірі 456371,17 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3422,79 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3422,79 гривень.

Рішення суду мотивовано тим, що термін погашення кредиту сплинув, а відповідачкою умови кредитного договору не виконані, залишок заборгованості не сплачено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитним договором №10.26.1017.ФО_К від 05.10.2017 у розмірі 456371,17 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13.02.2026 скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу, що Позивач раніше у справі 522/19669/21 просив стягнути строкову заборгованість за кредитом та за процентами, однак Постановою Одеського апеляційного суду було змінено Рішення суду першої інстанції в частині стягнення цієї складової заборгованості, однак, не зважаючи на вказане, Позивач вказану Постанову апеляційного суду у касаційному порядку не оскаржував, натомість, звернувся до суду повторно з новим позовом про стягнення заборгованості по тілу кредиту.

Справа № 522/12924/24-Е та справа № 522/19669/21 стосується стягнення заборгованості за Кредитним договором №10.26.1017.ФО К від 05.10.2017 (повернення тіла кредиту). Тому, вказані справи містять спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Позивач користуючись своїм процесуальним правом на звернення до суду зловживав таким правом, двічі подаючи до суду позови одного й того самого позивача до одного й того ж самого відповідача з однаковим предметом спору та з однакових підстав, однак на вказану обставину, суд першої інстанції не звернув належної уваги та не надав належної оцінки аргументам сторони відповідача.

Судом першої інстанції не було враховано, що наявність іншого судового рішення про стягнення заборгованості буде подвійним стягненням всієї заборгованості за одним і тим же кредитним договором в судовому порядку.

Крім того, апелянт звертав увагу, що після направлення 07.09.2021 вимоги про дострокове погашення кредиту від 06 вересня 2021 року, Банк втратив своє право на нарахування відсотків за кредитним договором.

Позиція позивача в апеляційному суді

АТ «Юнекс Банк» у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити в її задоволенні. Відзив обґрунтовував тим, що суд апеляційної інстанції у справі №522/19669/21 постановив стягнути не всю суму заборгованості за кредитним договором, а лише прострочену, що не позбавляє АТ «ЮНЕКС БАНК» права на звернення до суду з позовом про стягнення залишку заборгованості за кредитним договором у разі його не погашення боржником в добровільному порядку.

В справі №522/19669/21 Позивач просив частково стягнути заборгованість достроково. В справі 522/12924/24-Е Позивач просить стягнути суму заборгованості термін погашення якої за Кредитним договором настав.

Позивач направив на адресу Відповідачів вимоги про повернення коштів від

26.01.2024. Враховуючи, що Відповідачі протягом тривалого часу не сплачують заборгованість, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором за період з 28.09.2021 в сумі залишку тіла кредиту, який не охоплений судовим рішенням у справі №522/19669/21 від 10.10.2023.

Явка сторін в суді апеляційної інстанції

Учасники справи в судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

05 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «ЮНЕКC БАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК» та ОСОБА_1 , було укладено Кредитний договір № 10.26.1017.ФО_К.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень терміном користування до 05 жовтня 2022 року (день остаточного повернення кредиту), а позичальник зобов`язується повернути отримані кредитні кошти, сплатити нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим договором, а також виконати інші умови цього договору.

Цільове призначення (мета) кредиту споживчі цілі (п. 1.2 Кредитного договору).

За користування кредитними коштами у відповідності до п.1.5.1. Кредитного договору встановлена плата у розмірі 24 процентів річних.

Згідно з п.2.2. кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється Банком не рідше ніж один раз на місяць за період з першого по останній календарний день поточного місяця включно, а за останній період користування кредитом по день повного погашення кредиту. Проценти нараховуються методом «факт/факт» на фактичний залишок заборгованості.

Відповідно до умов п. 2.3. Кредитного договору, погашення кредиту та нарахованих процентів здійснюється Позичальником щомісячно в період з 01 по 10 (включно) число кожного місяця протягом строку дії цього договору, починаючи з місяця наступного за місяцем підписання цього договору у сумі 14387,98 грн. (а.с. 58 – 62).

25 жовтня 2017 року між ПАТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №10.26.1017.ФО_К/251017 до Кредитного договору №10.26.1017.ФО_К від 05 жовтня 2017 року, згідно з якою до п.1.1., 2.3. Кредитного договору було внесено наступні зміни:

- Банк на умовах Кредитного договору надає Позичальнику кредит у сумі 1000000 (один мільйон) гривень, терміном користування до 05 жовтня 2022 року;

- Погашення кредиту та нарахованих процентів здійснюється Позичальником щомісячно в період з 01 по 10 (включно) число кожного місяця протягом строку дії цього договору, починаючи з місяця наступного за місяцем підписання цього договору у сумі 28775,97 гривень (а.с. 65 зворотна сторона).

Внесено зміни до Графіку погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за Кредитним договором (Додаток 1 до Додаткової угоди № 1) та до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за Кредитним договором (Додаток 2 до Додаткової угоди № 1) (а.с. 66 - 68).

07 грудня 2018 року між ПАТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №10.26.1017.ФО_К/071218 до Кредитного договору № 10.26.1017.ФО_К від 05 жовтня 2017 року (далі Додаткова угода №2), згідно з якою до п.2.3. Кредитного договору було внесено наступні зміни:

- погашення кредиту та нарахованих процентів здійснюється Позичальником щомісячно в період з 01 по 10 (включно) число кожного місяця протягом дії Кредитного договору, наступним чином:

а) з грудня 2018 року по травень 2019 року включно у розмірі не менше встановленому згідно Графіку погашення кредиту, що є Додатком 1 до Додаткова угода №2;

б) з червня 2019 року в сумі 30467,46 грн (а.с. 69).

Внесено зміни до Графіку погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за Кредитним договором (Додаток 1 до Додаткової угоди № 2) та до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за Кредитним договором (Додаток 2 до Додаткової угоди № 2) (а.с. 69зв .- 71).

Факт отримання відповідачкою ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується випискою за особовим рахунком позичальника (а.с. 77 - 99).

05 жовтня 2017 року в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 10.26.1017.ФО_К від 05 жовтня 2017 року, між Публічним акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК», та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №10.26.1017.ФО_31 та в подальшому додаткові угоди до нього №10.26.1017.ФО_31/251017 від 25 жовтня 2017 року та №10.26.1017.ФО_31/071218 від 07 грудня 2018 року.

Згідно з п. 1.1. Договору поруки, Поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Кредитним договором № 10.26.1017.ФО_К від 05 жовтня 2017 року, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії.

У відповідності п. 1.3. Договору поруки, Поручитель бере на себе зобов`язання відповідати перед Банком в тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки що і Позичальник.

За умовами п. 2.2. Договору поруки, відповідальність Поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена Кредитним договором (а.с. 92 - 93).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2023 року у справі № 522/19669/21 було задоволено позов Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» борг за Кредитним договором №10.26.1017.ФО-К від 05жовтня 2017року у розмірі 1056818 (один мільйон п`ятдесят шість тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень 53 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» судовий збір в розмірі 7926,14 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» судовий збір в розмірі 7926,14 гривень (а.с. 45 – 48).

Постановою Одеського апеляційного суду від 10.10.2023 у справі № 522/19669/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2023 року змінено, зменшивши суму стягнутої з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Акціонерного товариства «Юнекс банк» боргу за кредитним договором з 1056818,53 грн до 600447,36 грн, та виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Рішення суду в частині судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 , скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто з Акціонерного товариства «Юнекс банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5765 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с. 50 – 56).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття доводів відзиву на апеляційну скаргу

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

За приписом ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги, щодо наявності підстав для закриття провадження у справі та на зловживання позивачем своїми процесуальним правом на звернення до суду, оскільки останній двічі подавав позов до одного й того ж самого відповідача з однаковим предметом спору та з однакових підстав, з огляду на наступне.

Так дійсно, як вбачається з матеріалів справи в жовтні 2021 року АТ «Юнекс Банк» зверталось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2017 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «ЮНЕКC БАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК» та ОСОБА_1 , № 10.26.1017.ФО_К, з відповідними змінами на підставі додаткових угод укладених між сторонами.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2023 року у справі № 522/19669/21 було задоволено позов Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» борг за Кредитним договором №10.26.1017.ФО-К від 05жовтня 2017року у розмірі 1056818 (один мільйон п`ятдесят шість тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень 53 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» судовий збір в розмірі 7926,14 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» судовий збір в розмірі 7926,14 гривень (а.с. 45 – 48).

Постановою Одеського апеляційного суду від 10.10.2023 у справі № 522/19669/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2023 року змінено, зменшивши суму стягнутої з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Акціонерного товариства «Юнекс банк» боргу за кредитним договором з 1056818,53 грн до 600447,36 грн, та виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Рішення суду в частині судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 , скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто з Акціонерного товариства «Юнекс банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5765 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с. 50 – 56).

Посилання апелянта на наявність рішення суду про стягнення заборгованості, як на підставу для недопустимості повторного звернення до суду з вимогами про стягнення залишку основної суми кредитної заборгованості є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, підставою для закриття провадження у справі є наявність рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Однак у цьому випадку відсутня тотожність підстав позову.

Так, кредитний договір № 10.26.1017.ФО_К було укладено 05.10.2017 зі строком повернення кредиту до 05.10.2022.

Первісний позов кредитора було подано в жовтні 2021 року, тобто до закінчення встановленого договором строку кредитування, а тому заявлені вимоги щодо повернення непогашеної частини кредиту ґрунтувалися на реалізації кредитором права на дострокове повернення кредиту.

За результатами розгляду справи №522/19669/21 Одеський апеляційний суд у постанові від 10.10.2023 дійшов висновку, що:

«…Вказаній обставині щодо відсутності права банку на дострокове повернення кредиту у випадку неотримання вимоги позичальником, суд першої інстанції належної оцінки не дав та помилково не врахував, що у разі неотримання досудової вимоги щодо дострокового погашення заборгованості відповідачка була позбавлена можливості виконувати зобов`язання за кредитним договором. А тому у зв`язку із порушенням умов кредитного договору у позивача було очевидним та обґрунтованим лише звернення банку до суду з позовом про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором.

Позиція суду про можливість дострокового стягнення усієї кредитної заборгованості не відповідає умовам кредитного договору, приписам ЗУ «Про споживче кредитування» та останнім правовим позиціям Верховного Суду.»

«…Таким чином, вказані доводи скаржниці ОСОБА_1 як позичальника за кредитним договором колегія визнає обґрунтованими, оскільки остання не отримала вимоги банку про дострокове повернення кредиту, а тому банк не набув відповідного права на погашення всієї кредитної заборгованості достроково (простроченої і поточної), а має право лише на стягнення простроченої заборгованості, яку визначив за позовною заявою станом на 28 вересня 2021 року.

Натомість, вірним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи є висновок суду про задоволення позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості, яка складається з:

Простроченої заборгованості за кредитом - 389834,14 грн, простроченої заборгованості за процентами - 177237,65 грн та заборгованість за процентами 15023,65 грн, пені за прострочення сплати кредиту та процентів - 18352,53 грн, а загалом 600447,36 грн.».

Отже, звертаючись до суду з позовом у справі №522/19669/21 позивач просив, зокрема, частково стягнути заборгованість по тілу кредиту достроково.

Таким чином, постановою апеляційного суду від 10.10.2023 встановлено відсутність передбачених законом та договором підстав для дострокового стягнення всієї суми кредитної заборгованості. Водночас судом було задоволено вимоги лише в частині простроченої заборгованості.

Таким чином, попереднім судовим рішенням не було присуджено до стягнення залишок основної суми кредиту, оскільки на момент звернення кредитора з первісним позовом не настав передбачений договором строк повернення відповідної частини кредиту.

Натомість підставою звернення з теперішнім позовом є настання 05.10.2022 кінцевого строку виконання кредитного зобов`язання та невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення залишку основної суми кредиту.

Таким чином, вимоги та підстави позову у даній справі відрізняються, від фактичних підстав у справі №522/19669/21.

Зокрема, право кредитора вимагати повернення залишку основної суми кредиту в межах теперішнього спору ґрунтується не на достроковому стягненні кредиту, а на закінченні погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, наявність попереднього судового рішення сама по собі не свідчить про тотожність спорів, оскільки нова вимога ґрунтується на іншому юридичному факті – настанні договірного строку повернення кредиту після пред`явлення первісного позову.

Крім того, залишок основної суми кредиту не був присуджений до стягнення попереднім судовим рішенням, а тому повторне звернення з вимогою про його повернення не є повторним стягненням уже присудженої заборгованості, та не призводить до подвійного стягнення.

З огляду на вищезазначене, вірними є висновки суду першої інстанції, що звертаючись до суду з даним позовом 02.08.2024, позивач як на підставу його задоволення вказує на те, що термін погашення заборгованості за Кредитним договором, з урахуванням зазначених вище обставин, уже настав, у зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідачів заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором, у розмірі 456371,17 грн. Тобто, з наведеного слідує, що стороною позивача зазначено інші підстави для звернення до суду ніж у справі №522/19669/21, що спростовує доводи відповідача в цій частині.

З огляду на викладене, правові підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України були відсутні.

Крім того, як вірно було встановлено судом першої інстанції, що відповідачкою ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору № 10.26.1017.ФО_К від 05 жовтня 2017 року, у зв`язку з чим вона має заборгованість по поверненню кредитних коштів (тіло кредиту) в розмірі 846205,31 гривень.

При цьому як вірно було враховано судом, що прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 389834,14 грн вже стягнута з відповідачів постановою Одеського апеляційного суду від 10.10.2023 у справі № 522/19669/21.

Таким чином, залишок заборгованості по поверненню тілу кредиту становить 456371,17 грн.

Враховуючи те, що термін погашення кредиту сплинув, а відповідачкою умови кредитного договору не виконані, залишок заборгованості не сплачено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог на наявності підстав для стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитним договором №10.26.1017.ФО_К від 05.10.2017 у розмірі 456371,17 грн.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання апелянта на положення ст. 1050 ЦК України про відсутність у кредитора права на нарахування відсотків після направлення вимоги про дострокове погашення кредиту, з огляду на те, що в даному випадку позивачем не заявлялись вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, а лише щодо стягнення залишку тіла кредиту.

На підставі вищевказаного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної ОСОБА_1 є не обґрунтованими, а тому вона не підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 11.11.2026

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

Н.Б. Варакіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua