Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №523/12129/26 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №523/12129/26

Суддя: Копіца О. В.

Номер провадження: 33/813/1439/26

Номер справи місцевого суду: 523/12129/26

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участю секретаря судового засідання Стоянової Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 26.06.2026 стосовно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 ;

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн., а також стягнено з нього на користь держави судовий збір в розмірі 665, 60 грн.

Відповідно до вказаної постанови суду, 28.05.2026 о 23:55 год. по вул. Миколаївська дорога, буд. 265, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Audi A4», д.н.з НОМЕР_2 , по вул. Миколаївська дорога в м. Одесі в бік вул. Добровольського, не будучи уважним та не дотримуючись безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota», д.н.з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 який рухався в попутному напрямку, що призвело до механічних пошкоджень авто та завдано матеріальних збитків, чим порушив вимоги п.п. 13.1, 2.3 б) ПДР України.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодився із оскаржуваною постановою, зазначивши, що вона є незаконною, та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з огляду на таке:

- висновок суду 1-ої інстанції про те, що він порушив п.п. 13.1, 2.3 б) ПДР України не підтверджується наявними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, оскільки він не керував транспортним засобом, а перебував в салоні авто на попередньому сидінні як пасажир;

- судом 1-ої інстанції не надано оцінки діям поліцейських, які прибули на місце ДТП більше ніж через 2 години, без виклику через чергову частину, а також тому, що у нього та ОСОБА_3 , яка була учасницею ДТП, вони не відбирали пояснення;

- місцевим судом в описовій частині неправильно вказано про те, що свідок ОСОБА_3 має бажання навчитися керуванню, в той час як остання пояснила, що вона керувала авто, була учасницею ДТП та бажає навчитися в автошколі з метою отримання посвідчення водія, оскільки багато років керує авто без такого посвідчення, тож суд помилково вказав про те, що ОСОБА_3 не була свідком ДТП та не керувала авто, що зафіксовано на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських та камер відеоспостережень;

- суд не витребував з в/ч НОМЕР_4 , яка відповідає за систему відеоспостереження «Безпечне місто» відеозапис з місця ДТП;

- пояснення водія ОСОБА_2 не відповідають обставинам ДТП та відеозапису події;

- схема ДТП, на яку посилається суд, не може слугувати доказом його вини, оскільки вона складена поліцейським з грубим порушенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі Інструкції), затвердженої наказом МВС України 1395 від 07.11.2015, зокрема, на схемі відсутні орієнтири, до яких здійснена прив`язка, немає розмірів між транспортними засобами, учасниками ДТП, їх відстані між автомобілями та кутом будинку 265; розміри в схемі неточні, немає розмірів ширини проїжджої частини дороги, не вказано тротуар та узбіччя, місце зіткнення позначено неправильно, не вказано з чиїх слів, чому саме таке відбулось зіткнення; крім того, авто з`їхали з місця ДТП, оскільки ОСОБА_4 був з несправним акумулятором та без освітлення;

- суд залишив поза увагою той факт, що він не навчав ОСОБА_3 водінню свого авто, а передав їй керування, що є порушенням ст. 126 КУпАП.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В судові засідання апеляційного суду, призначені на 06.08.2026 та 13.10.2026 ОСОБА_1 не з`явився, натомість, подавав клопотання про відкладення апеляційного розгляду, посилаюсь на проходження ним військової служби в ЗСУ та виконання бойових завдань (а.с. 54-63 та 87-105).

Водночас, в судове засідання апеляційного суду, призначене на 09.11.2026, ОСОБА_1 знову не з`явився, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, про причини неприбуття не повідомив та жодних клопотань на адресу суду не подавав.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду також не з`явився, про причини не прибуття не повідомив та жодних клопотань на адресу суду не подавав.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, визначено, що суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Розгляд справи за відсутністю учасників процесу узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи неяку ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду, керуючись приписами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе апеляційний розгляд проводити за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 , а також фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, натомість, винуватість останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю підтверджується наступними наявними в матеріалах справи доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №678301 від 29.05.2026 (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 28.05.2026 о 23:55 год. в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, буд. 265, керуючи автомобілем «Audi A4», д.н.з НОМЕР_2 , по вул. Миколаївська дорога в бік вул. Добровольського, не будучи уважним та не дотримуючись безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota», д.н.з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку, що призвело до механічних пошкоджень авто та завдало матеріальних збитків, внаслідок чого ОСОБА_1 допустив порушення вимог п.п. 13.1, 2.3 б) ПДР України;

- схемою місця ДТП від 28.05.2026, на якій зафіксоване розташування транспортних засобів «Audi A4» та «Toyota Auris» на проїзній частині вул. Миколаївська дорога, біля буд. 265; місце зіткнення транспортних засобів, напрямок руху, відстані, а також перелік ушкоджень транспортних засобів, отриманих внаслідок ДТП (а.с. 2);

- поясненнями водія-учасника ДТП ОСОБА_2 , відповідно до яких 28.05.2026 о 23:55 год. він керував своїм транспортним засобом «Toyota Auris», д.н.з НОМЕР_3 , рухався по вул. Миколаївська дорога в напрямку буд. №301 у другій смузі для руху справа, не порушуючи ПДР України, після чого відчув удар в задню частину свого автомобіля; вийшовши з автомобіля він побачив транспортний засіб «Audi» темного кольору, д.н.з НОМЕР_2 , з явними пошкодженнями передньої частини авто; водій, вийшовши з авто, був з ознаками сильного алкогольного сп`яніння; місце події до приїзду працівників поліції не залишав (а.с. 3);

- поясненнями ОСОБА_1 , який зауважив, що в результаті різкої зупинки автомобіля «Toyota» чорного кольору по вул. Миколаївська дорога, буд. 265 в м. Одеса приблизно о 24 год. він здійснив зіткнення з вказаним вище автомобілем, після чого приїхали працівники поліції (а.с. 4).

На підставі аналізу вищезазначених доказів, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що встановлений місцевим судом механізм ДТП є вірним, оскільки ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Audi A4», д.н.з НОМЕР_2 , неналежно дотримавшись вимог п.п. 13.1, 2.3 б) ПДР України, зокрема, не будучи уважним та не дотримавшись безпечної дистанції руху, допустив зіткнення із транспортним засобом «Toyota», д.н.з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

В своїх письмових поясненнях водій ОСОБА_1 не заперечував факту того, що саме він здійснив зіткнення із автомобілем «Toyota», посилаючись на те, що зазначений автомобіль здійснив різку зупинку.

Разом із тим, в подальшому, заперечуючи обставини перебування за кермом та здійснення ДТП, ОСОБА_1 зауважив на тому, що за кермом перебувала інша особа – ОСОБА_3 , яка була допитана судом 1-ої інстанції.

В даному контексті апеляційний суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_3 , яка стверджувала, що саме вона перебувала за кермом транспортного засобу «Audi A4» та потім пересіла на його заднє сидіння, натомість, в своїх першочергових письмових поясненнях ОСОБА_1 взагалі не згадував про те, що за кермом перебувала інша особа, а саме ОСОБА_3 , а також про те, що вона була свідком ДТП.

Факт перебування на місці події іншої особи – ОСОБА_3 та факт керування автомобілем саме нею також спростовується поясненнями іншого водія-учасника ДТП ОСОБА_2 , який повідомив, що автомобілем «Audi A4» керувала особа чоловічої статі.

Відтак, апеляційний суд вважає, що надані ОСОБА_3 пояснення в суді 1-ої інстанції не були щирими та не надавались нею про обставини, які вона сприймала безпосередньо, натомість, матеріали справи свідчать про те, що зазначена особа була відсутня на місці події, внаслідок чого суд апеляційної інстанції зазначені пояснення відхиляє та вважає їх наданими з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності.

За встановлених обставин, є повністю спростованими посилання ОСОБА_1 на те, що він не перебував за кермом автомобіля «Audi A4».

Вищезазначений механізм розвитку ДТП, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується, серед іншого, місцем розташування ушкоджень, виявлених на транспортних засобах, зокрема, на автомобілі «Audi A4», д.н.з НОМЕР_2 , були виявлені деформація переднього бампера, капота, фари, крила з правого боку, а на автомобілі «Toyota», д.н.з НОМЕР_3 , були виявлені деформація заднього бампера, кришки багажника, крила, габариту з лівого боку (а.с. 2, зворотна сторона).

В даному контексті, надаючи оцінку твердженням ОСОБА_1 з приводу того, що схема ДТП складена із грубим порушенням вимог Інструкції, апеляційний суд вважає їх безпідставними, натомість, наявна в матеріалах справи схема ДТП відповідає, Розділу ІХ Інструкції, у повному обсязі, зокрема, містить розташування транспортних засобів на проїзній частині, розмітку дороги, ширину проїзної частини разом із роздільними смугами, назви об`єктів, зображених на схемі, а також фіксує місце зіткнення транспортних засобів, напрямок їх руху, містить опис спричинених внаслідок ДТП ушкоджень транспортних засобів.

Окремої уваги вартий той факт, що вищезгадана схема ДТП була підписана всіма учасниками ДТП, в тому числі й ОСОБА_1 , без жодних зауважень, що свідчить про те, що водій ОСОБА_1 повністю погодився із зазначеними у схемі відомостями.

Той факт, що транспортні засоби перемістились з безпосереднього місця ДТП, не може свідчити про помилковість зафіксованих на схемі ДТП даних та їх невідповідність реальним обставинам події.

Що стосується посилань апелянта на не витребування судом 1-ої інстанції відеозапису місця ДТП з в/ч НОМЕР_4 , яка відповідає за систему відеоспостереження «Безпечне місце», апеляційний суд зауважує на тому, що під час розгляду місцевим судом справи про притягнення його до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не заявлялось відповідне клопотання про витребування такого відеозапису, так само як і не було подано таке клопотання під час апеляційного розгляду справи.

Та обставина, що співробітники поліції прибули на місце ДТП майже через 2 год. не спростовує самого факту ДТП та не заперечує обставин, зазначених у зібраних у справі доказах, а посилання ОСОБА_1 на те, що поліцейськими не було відібрано у нього пояснень спростовуються наявністю в матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих безпосередньо після ДТП співробітникам патрульної поліції (а.с. 4).

Так, вимогами п. 13.1 ПДР України визначено, що водій, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

В свою чергу, відповідно до п. 2.3. «б» ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

З урахуванням викладених обставин, досліджені судом 1-ої інстанції та наявні в матеріалах справи докази, всупереч твердженням апелянта, підтверджують факт порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 13.1, 2.3 б) ПДР України стосовно недотримання безпечної дистанції руху та уважності під час керування транспортним засобом, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із ДТП, що мала місце.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд 1-ої інстанції, розглядаючи справу, на підставі всебічного, повного та об`єктивного аналізу наявних в матеріалах справи доказів, дійшов правильного висновку про те, що саме ОСОБА_1 допустив таке порушення правил дорожнього руху, яке перебуває в прямому причинному зв`язку із ДТП, зокрема, не був уважним та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення із іншим транспортним засобом, у зв`язку із чим правильно кваліфікував його дії за ст. 124 КУпАП, як порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП була повністю доведена та встановлена поза розумним сумнівом під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Відтак, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції як законну, обґрунтовану та вмотивовану – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 26.06.2026, про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца

Оригінал: reyestr.court.gov.ua