Суд: Миколаївський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №473/983/26
Суддя: Базовкіна Т. М.
11.11.26
22-ц/812/2234/26
Провадження №22-ц/812/2234/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11 листопада 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Шаманської Н.О. та Царюк Л.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу №473/983/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке ухвалив Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Лузан Людмили Вікторівни у приміщенні цього суду 10 серпня 2026 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
у с т а н о в и в :
У березні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Позов, з урахуванням уточненої позовної заяви, мотивований тим, що у період з 18 липня 2015 року по 28 вересня 2018 року сторони перебували у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 вересня 2018 року шлюб сторін було розірвано. Син сторін проживає з позивачкою, перебуває на її утриманні. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 липня 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 17 серпня 2018 року. Проте відповідач судове рішення не виконує, аліменти не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість. Відповідно до розрахунку державного виконавця за період з 01 лютого 2023 року по 01 березня 2026 року відповідач сплатив частково аліменти тільки у травні, серпні, жовтні та листопаді 2025 року. За усі інші місяці відповідач аліменти не платив, внаслідок чого заборгованість складає тому позивачка має право на стягнення пені у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з 01 лютого 2023 року по 01 березня 2026 року, яка складає 81276 грн 96 коп. (в межах суми заборгованості).
Посилаючись на викладене, позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суми пені по сплаті аліментів.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі, зазначаючи, що розрахунки позивачки є неправильними. Так, на його думку, розрахунок треба проводити з листопада 2018 року, оскільки по кінець жовтня 2023 року сторони проживали разом в м. Одеса та їх син знаходився повністю на утриманні батька. Так, відповідач вважає, що заборгованість виникла не з його вини, а, зокрема, внаслідок повномасштабного вторгнення рф, оскільки він залишився без роботи та не міг організувати своє життя та життя своєї сім`ї. Крім того він хворів. На теперішній час відповідач неофіційно працює. Добровільно, за наявності можливості, відповідач завжди перераховував кошти своєму сину. Відповідач також зауважує, що серпень, жовтень та листопад 2025 року теж слід виключити з переліку прострочених платежів за аліменти. Вважає, що станом на 21 квітня 2026 року його заборгованість складає 53782 грн 89 коп., відповідно пеня складає 19892 грн 47 коп.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 серпня 2026 року позовні вимоги задоволено.
Рішення суду мотивовано тим, що факт наявності заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 березня 2026 р. підтверджується належними доказами – розрахунками заборгованості, і відповідачем не спростовано вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, отже вказана заборгованість виникла з вини відповідача. При цьому часткова сплата відповідачем заборгованості за аліментами не впливає на визначення розміру пені (неустойки), оскільки сплата заборгованості не звільняє його від сплати неустойки (пені) за період, в який ця заборгованість мала місце. Загальний розмір неустойки(пені) становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем та за розрахунками, зробленими судом першої інстанції, складає 512359 грн 93 коп. Однак, згідно положення ч.1 ст. 196 СК України, розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня, тому, виходячи з принципу диспозитивності, оскільки позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 81276 грн 96 коп., суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на її користь 81276 грн 96 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з липня 01 лютого 2023 р. по 01 березня 2026 р.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд у своєму рішенні зазначає, що відповідач не надав суду належних доказів, які б з достовірністю підтверджували відсутність вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, як і не надано доказів, що йому не було відомо про розмір аліментів, які він має сплачувати. Відповідач не погоджується з таким твердженням суду, оскільки на підтвердження спільного проживання з позивачкою він надав клопотання про залучення та допит свідків, яке суд залишив без задоволення, чим позбавив відповідача надати доказ відсутності вини у виникненні заборгованості по аліментах за період з лютого по кінець жовтня 2023 року, оскільки під час спільного проживання дитина знаходилась повністю на утриманні батька. Крім того, судом не було враховано часткову сплату аліментів за серпень, жовтень та листопад 2025 року, за які майже не було прострочено сплату аліментів. ОСОБА_1 наголошує, що з заборгованістю, визначеною судом у розмірі 81276 грн 96 коп., не згоден, посилаючись на підстави, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. З тих же підстав вважає, що сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів повинна рахуватись з листопада 2023 року по квітень 2025 року, коли аліменти взагалі не сплачувались, та мала б складати 19892 грн 47 коп. До того ж, відповідач стверджує, що його вини в простроченні сплати аліментів немає.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін, посилаючись на те, що відповідач на підтримку своїх заперечень щодо позову доказів не подав.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам закону не повною мірою.
Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, сторони з 18 липня 2015 року перебували у шлюбі, який розірваний рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 вересня 2018 року (справа № 473/3437/18) та є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15, 16).
Згідно судового наказу, виданого 28 вересня 2019 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області (справа № 473/3680/18), з ОСОБА_1 були стягнуті на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 27 вересня 2018 року і до повноліття дитини (а.с. 87).
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 липня 2021 року (справа № 473/2423/21) було зменшено розмір стягуваних з ОСОБА_1 аліментів з 1/4 до 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) останнього, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили 17 серпня 2021 року (а.с. 17).
Виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду від 15 липня 2021 року перебуває на примусовому виконанні у Першому відділі Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області ОМУМЮ України (виконавче провадження № 71485668).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 71485668 станом на 09 березня 2026 року за період з 01 лютого 2023 року по 01 березня 2026 року відповідач сплатив аліменти частково - у травні, червні, липні, серпні, жовтні та листопаді 2025 року, заборгованість становить 87747 грн. 50 коп. (а.с.3).
Посилаючись на неналежне виконання платником аліментів – відповідачем ОСОБА_1 свого обов`язку зі щомісячної сплати аліментів на сина, ОСОБА_2 звернулася з позовом та просить стягнути з відповідача пеню за період з 01 лютого 2023 року по 01 березня 2026 року в сумі 81276 грн 96 коп. (а.с.14).
Суд першої інстанції вважав такі вимоги обґрунтованими.
Вирішуючи правильність висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з таких міркувань.
Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
Частиною 1 статті 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.
Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, судам необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов`язаних з її матеріальним забезпеченням.
При цьому частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Відсутність гарантії виконання судового рішення у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Крім того, обов`язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько несе не лише на підставі рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогами СК України.
У справі, яка переглядається, станом на 28 лютого 2026 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на сина Нікіту становить 87747 грн. 50 коп., що підтверджено складеними державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області ОМУМЮ України (виконавче провадження № 71485668) розрахунками станом на 09 березня 2026 року (а.с. 3) та станом на 31 липня 2026 року (а.с. 82-84).
Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач у вказаний позивачкою період мав заборгованість зі сплати аліментів, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з нього неустойки (пені) у зв`язку із порушенням обов`язку зі сплати аліментів.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Колегія суддів виходить з того, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені – 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня – за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць помножена на кількість днів заборгованості помножена на 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені – 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
Суд першої інстанції при вирішенні вимог про стягнення пені у зв`язку із простроченням сплати аліментів ОСОБА_1 виходив саме з таких правил нарахування пені.
Обставини щодо наявності заборгованості зі сплати аліментів та її розміру не оспорювались платником та підтверджені розрахунками державного виконавця.
В той же час в апеляційній скарзі відповідач наводить доводи стосовно неправильності наведеного позивачкою та прийнятого судом першої інстанції розрахунку пені.
У постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) Верховний Суд дійшов наступних висновків: «Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина друга статті 181 СК України).
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).
Грошове зобов`язання представляє собою зобов`язання по сплаті грошових коштів. Воно може бути, зокрема: як договірним, так і недоговірним; готівковим і безготівковим та ін. У грошових зобов`язаннях предметом виконання виступає певна грошова сума, що має бути сплачена. Причому сплата коштів може відбуватися як готівкою, шляхом передачі коштів, так і в безготівковому порядку.
У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу (стаття 534 ЦК України).
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що:
загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії;
положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин;
в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням. Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України;
при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.»
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України)
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 2 частини другої статті 49 ЦПК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).
Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов`язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (частина третя статті 15 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що:
«правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження№ 61-18434св21) зазначено:
«Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства;
учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів.
невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи;
стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів;
розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;
при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованістьза аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.»
У справі, що переглядається:
позивачка в позові (а.с. 1-3) та заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 13) просила про стягнення пені за період з 01 лютого 2023 року по 01 березня 2026 року;
сукупний поточний розмір заборгованості по аліментах з 01 лютого 2023 року станом на березень 2026 року становив 85359,13 грн., при цьому у травні 2025 року відповідач сплатив 1731 грн. аліментів, у червні та липні 2026 року – по 2000 грн., у серпні, жовтні та листопаді 2026 оку – по 3000 грн.;
суд першої інстанції наведені положення закону та правову позицію Верховного Суду не врахував, не перевірив порядок обрахуванням заборгованості за кожен місць, а тому залишив поза увагою, що боржник ОСОБА_1 сплачував аліменти у травні – серпні 2025 року та жовтні, листопаді 2025 року і розмірах, які є недостатніми для погашення усієї заборгованості, що існувала на момент внесення відповідних платежів, а тому ці суми мали б бути зараховані на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення. Натомість державний виконавець при обрахування заборгованості та суд при обрахуванні пені провели зарахування сплачених відповідачем сум на погашення заборгованості по аліментах за місяць, в якій суми були сплачені.
Тому колегія суддів частково приймає аргументи апеляційної скарги щодо обрахування заборгованості та вважає, що розрахунок пені по аліментах за період з січня 2023 року по березень 2026 року належить здійснювати таким чином:
№Заборг№ Заборгованість по аліментах за відповідний місяцьКількість днів прострочення заборгованості по аліментах за відповідний місяць, починаючи з 01 числа наступного місяця по 01 лютого 2026 рокуРозрахунок пеніРозмір пені за відповідний період
1.лютий 2023 року - 2388,37 грн, після сплати у червні 2025 року – 1045,74 грн, яка погашена станом на 31 липня 2025 року853 312388,37х853Х1% 1045,74х31Х1%20372,80 324,18
2.березень 2023 року -2388,37 грн, після сплати у липні 2025 року – 1434,11, яка погашена станом на 31 серпня 2025 року853 312388,37х853х1% 1434,11х31х1%20372,80 444,57
3.квітень 2023 року - 2388,37 грн, після сплати у серпні 2025 року – 831,48, остаточно погашена станом на 31 жовтня 2025 року854 612388,37х854х1% 831,48х61х1%20396,68 508,03
4.травень 2023 року - 2388,37 грн, після часткової оплати у жовтні 2025 року – 219,85 грн, остаточно погашена станом на 30 листопада 2025 року884 312388,37х884х1% 219,85х31х1%21113,19 68,15
5.червень 2023 року - 2388,37 грн, повністю погашена після оплати у листопаді 2025 року8842388,37х884х1%20396,68
6.липень 2023 року – 2388,37 грн, після часткової оплати у листопаді 2025 року – 1996,59 грн823 1202388,37х823х1% 1996,59х120х1%19656,29 2395,91
7.серпень 2023 року - 2388,37 грн9122388,37х912х1%21781,93
8.вересень 2023 року - 2388,37 грн8822388,37х882х1%21065,42
9.жовтень 2023 року - 2388,37 грн8512388,37х851х1%20325,03
10.листопад 2023 року - 2388,37 грн8212388,37х821х1%19608,52
11.грудень 2023 року – 2388,37 грн7902388,37х790х1%18868,12
12.січень 2024 року – 2338,37 грн7592388,37х759х1%18127,73
13.лютий 2024 року- 2388,37 грн7302388,37х730х1%17435,10
14.березень 2024 року – 2388,37 грн6992388,37х699х1%16694,71
15.квітень 2024 року – 2388,37 грн6692388,37х669х1%15978,20
16.травень 2024 року – 2401,79 грн6382401,79х638х1%15323,42
17.червень 2024 року – 2401,79 грн6082401,79х608х1%14602,88
18.липень 2024 року – 2401,79 грн5772401,79х577х1%13858,33
19.серпень 2024 року - 2401,79 грн5462401,79х546х1%13113,77
20.вересень 2024 року – 2401,79 грн5162401,79х516х1%12393,24
21.жовтень 2024 року – 2401,79 грн4852401,79х485х1%11648,68
22.листопад 2024 року – 2401,79 грн4552401,79х455х1%10928,14
23.грудень 2024 року – 3396,95 грн4243396,95х424х1%14403,07
24.січень 2025 року – 3396,95 грн3933396,95 х393х1%13350,01
25.лютий 2025 року- 3396,95 грн3653396,95 х365х1%12398,87
26.березень 2025 року –3396,95 грн3343396,95 х334х1%11345,81
27.квітень 2025 року – 3396,95 грн3043396,95 х304х1%10326,73
28.травень 2025 року – 3051,59 грн2733051,59 х273х1%8248,94
29.червень 2025 року –3051,59 грн2433051,59х243х1%7415,36
30.липень 2025 року – 3051,59 грн2123051,59х212х1%6469,37
31.серпень 2025 року - 3051,59 грн1813051,59х181х1%5523,38
32.вересень 2025 року – 3051,59 грн1513051,59х151х1%4607,90
33.жовтень 2025 року –3051,59 грн1203051,59х120х1%3661,91
34.листопад 2025 року – 3051,59 грн903051,59х90х1%2746,43
35.грудень 2025 року – 3035,39 грн593035,39х59х1%1790,88
36.січень 2026 року - 3035,39 грн283035,39х28х1%849,91
37.Лютий 2026 року – 3035,39 грн за один день – 30,35 грн
Сукупний розмір пені за період, який зазначає позивачка складає 491168 грн. 63 коп., а враховуючи, що сукупний розмір заборгованості з лютого 2023 року по 01 березня 2026 року, на яку нараховувалася пеня, складає 85359,13 грн. Тому з урахуванням того, що пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, одержувач аліментів має право на стягнення 85359,13 грн, натомість оскільки, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 81276,96 грн. пені, виходячи з принципу диспозитивності, саме таке суму пені слід стягнути на користь позивачки.
Колегія суддів відхиляє інші доводи апеляційної скарги, які наведеного висновку не спростовують.
Так, доводи про наявність підстав для обрахування заборгованості з листопада 2023 року, а не з 01 лютого 2023 року, оскільки сторони у зазначений відповідачем період часу проживали разом та він утримував сина, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, оскільки навіть сам по собі факт проживання стягувача та платника аліментів за однією адресою не скасовує обов`язок виконувати судове рішення про стягнення аліментів, а з вимогами щодо припинення сплати аліментів, перерахунку заборгованості ОСОБА_1 не звертався.
Також не підтверджені доказами посилання відповідача на те, що заборгованість по аліментам виникли не з його вини. Зокрема, до об`єктивних причин, які можуть вплинути на оцінку вини платника аліментів в їх несплаті, не можна віднести втрату роботи, враховуючи також, що такі обставини не підтверджені.
Щодо розрахунку пені, який навів відповідач, він ґрунтується на хибному розумінні природи пені по аліментам, оскільки при обчисленні пені останній не врахував, що прострочення розпочинається з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені аліменти, а закінчується днем її повного погашення або обмежується заявленими вимогами. Щодо посилання на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у справі № 6-300цс16, то Велика Палата Верховного Суду відступила від нього у постанові від 03 квітня 2019 року
у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Щодо посилань відповідача на часткову оплату заборгованості у 2025 року та після звернення позивачки до суду із позовом, який розглядається, колегія суддів враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження№ 61-18434св21) про те, що при обчисленні пені «потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості на яку вона нараховується». Тому, оскільки за період, за який позивачка просить стягнути пеню: з 01 лютого 2023 року по 01 березня 2026 року, заборгованість існувала в розмірі 85359,13 грн. висновок суду першої про стягнення 81276,96 грн. пені з урахуванням заявлених позовних вимог є правильним.
За такого аргументи апеляційної скарги та відзиву на неї слід прийняти частково.
Враховуючи, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначився із змістом та характером спірних правовідносин сторін, натомість дещо помилився при проведенні розрахунків, що не потягло неправильність висновку щодо задоволення позову, рішення суду необхідно змінити на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки зміна мотивувальної частини рішення суду першої інстанції не призвело до зміни висновку суду про задоволення позову, відсутні підстави для розподілу судових витрат, які у цій справі покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 серпня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Н.О. Шаманська
Л.М. Царюк
____________________________________
Повна постанова складена 11 листопада 2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua