Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №490/8188/26 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про приватну власність, з них:

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №490/8188/26

Суддя: Томашевський О. О.

11.11.26

22-ц/812/2470/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року м. Миколаїв

справа №490/8188/26

провадження №22-ц/812/2470/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Томашевського О.О.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2026 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державного підприємства «СЕТАМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про визнання недійсним електронного аукціону, визнання недійсними наслідків електронного аукціону, визнання недійсними постанови та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності, -

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2026 року позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом ТОВ «ФК «Форінт», Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського МУ МЮ України, ДП «СЕТАМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 про визнання недійсним електронного аукціону, визнання недійсними наслідків електронного аукціону, визнання недійсними постанови та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ДП «СЕТАМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про визнання недійсним електронного аукціону, визнання недійсними наслідків електронного аукціону, визнання недійсними постанови та акту про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності, визнано неподаною та повернуто позивачці.

Постановлену ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що 08.09.2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ДП «СЕТАМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про визнання недійсним електронного аукціону, визнання недійсними наслідків електронного аукціону, визнання недійсними постанови та акту про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалою судді від 11.09.2026 року вказану позовну заяву було залишено без руху, надано позивачці термін для виправлення недоліків позовної заяви строком 10 (десять) днів з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання суду доказів надсилання копій всіх поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 ЦПК України на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 .

Станом на 28.09.2026 року позивачка, відповідно до ухвали судді, не виконала вимоги у встановлений судом строк (не надала доказів надсилання копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 ЦПК України на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 ) та з заявою про продовження строку для усунення недоліків у позові, не зверталась, тому згідно частини третьої статті 185 ЦПК України матеріали позовної заяви вважаються неподаними і повертаються позивачці.

При цьому, суд зазначив, що позивачці було достеменно відомо про винесення судом ухвали від 11.09.2026 року, судом було надано позивачці достатній час для усунення недоліків позовної заяви, будь-які перешкоди для виконання вимог ухвали судді від 11.09.2026 року відсутні, але позивачка свідомо обрала процесуальну позицію - невиконання вимог ухвали судді від 11.09.2026 року та не надала суду докази надсилання копій всіх поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 ЦПК України на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 .

Не погодившись із вказаною ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2026 року, представницею ОСОБА_1 – ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу, яка надійшла до апеляційного суду через систему «Електронний суд».

Апеляційну скаргу мотивовано незаконністю ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2026 року, постановленої судом з порушенням норм процесуального права, якою обмежується право на доступ до правосуддя. Як зазначає скаржник, суд першої інстанції не розглянув доводи заяви позивачки про усунення недоліків позовної заяви, зокрема, зазначені нею причини не направлення третій особі матеріалів позовної заяви, які полягали у тому, що третя особа ОСОБА_3 має у своєму розпорядженні кредитний договір та супутні документи кредитування, інші документи, пов`язані з торгами та судові рішення є публічно доступними, а також містяться в матеріалах справи № 490/436/26 учасником якої є ОСОБА_3 .

Відтак, суд першої інстанції не врахував частину дев`яту статті 83 ЦПК України, яка визначає, що суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або є публічно доступними.

Таким чином, скаржник вказує, що повернення позову через не відправлення загальнодоступних доказів є непропорційним заходом зі сторони суду, який створює штучні перешкоди для судового захисту та просить скасувати ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі).

За приписами частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, вимоги до позовної заяви визначено статтею 175 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб – громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з вимогами статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (абзац перший частини першої статті 185 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не виконані вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме, нею не було подано доказів надіслання матеріалів позовної заяви на адресу третьої особи, а тому наявні підстави для її повернення позивачеві.

Колегія суддів не може повною мірою погодитися з таким висновком суду з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 11 вересня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з недотриманням вимог процесуального закону щодо надання доказів направлення третій особі копій документів, доданих до позовної заяви.

На виконання зазначеної ухвали позивачка у встановлений судом строк подала заяву про усунення недоліків, у якій навела пояснення щодо відсутності, на її думку, необхідності повторного направлення третій особі всіх документів, доданих до позовної заяви. Зокрема, позивачка зазначила, що частина цих документів уже перебуває у розпорядженні третьої особи, в тому числі, у зв`язку з її участю в іншій судовій справі № 490/436/26, а інші документи є загальнодоступними.

Ухвалою від 28 вересня 2026 року суд першої інстанції повернув позовну заяву, виходячи з того, що позивачка не надала доказів направлення третій особі копій відповідних документів.

Колегія суддів уважає, що за наведених обставин такий висновок є передчасним, оскільки суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам заяви про усунення недоліків та не з`ясував усіх обставин, необхідних для правильного вирішення питання про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Відповідно до частини дев`ятої статті 83 ЦПК України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи, за винятком речових доказів. Суд не бере до уваги відповідні докази за відсутності підтвердження їх направлення або надання іншим учасникам справи, крім випадків, передбачених цією нормою, зокрема коли такі докази вже перебувають у розпорядженні відповідного учасника справи, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Зі змісту наведеного положення вбачається, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження направлення копій доказів із забезпеченням процесуальних прав інших учасників справи, водночас передбачаючи випадки, за яких повторне направлення таких доказів не є необхідним.

Отже, вирішуючи питання про наслідки невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції мав оцінити не лише відсутність доказів направлення документів, а й наведені позивачкою пояснення щодо фактичної наявності частини документів у третьої особи та загальнодоступності інших документів, а окрім цього й врахувати їх наявність в електронній формі у суду.

Саме по собі посилання позивачки на участь третьої особи в іншій судовій справі не є безумовним підтвердженням перебування в її розпорядженні всіх документів, доданих до позовної заяви. Так само загальнодоступність окремих документів не означає, що відповідний статус мають усі подані матеріали. Водночас наведені обставини становили змістовні доводи позивачки щодо застосування передбачених законом винятків і тому підлягали перевірці та оцінці судом.

Проте суд першої інстанції не навів мотивів відхилення цих доводів, не розмежував документи залежно від їх характеру та доступності й не з`ясував, чи справді позивачка не усунула недоліків позовної заяви в обсязі, необхідному для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Колегія суддів наголошує, що метою процесуальних вимог щодо направлення документів іншим учасникам справи є забезпечення їхньої обізнаності з матеріалами, на які посилається сторона, та створення належних умов для реалізації права на подання пояснень, заперечень і доказів. Дотримання цих вимог має оцінюватися з урахуванням їхнього призначення та конкретних обставин справи.

Зазначене не звільняє позивача від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків і не надає суду підстав ігнорувати встановлені законом вимоги. Однак застосування процесуальних наслідків їх невиконання має ґрунтуватися на належному з`ясуванні обставин, які свідчать про наявність відповідних підстав.

У даній справі позивачка не залишила ухвалу про залишення позовної заяви без руху без реагування, а у встановлений строк подала заяву про усунення недоліків, у якій виклала конкретні міркування щодо виконання відповідних вимог. За таких обставин суд першої інстанції мав надати цим міркуванням належну правову оцінку та встановити, чи є відсутність доказів повторного направлення документів достатньою підставою для повернення позовної заяви з урахуванням змісту поданої заяви та передбачених законом винятків.

Крім того, колегія суддів ураховує, що повернення позовної заяви є процесуальним рішенням, яке перешкоджає подальшому розгляду справи за поданим позовом. Тому під час вирішення питання про застосування такого наслідку суд має забезпечити належне співвідношення між дотриманням процесуальних вимог та необхідністю гарантувати учасникам справи ефективну реалізацію права на судовий захист.

У разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо наявності в третьої особи окремих документів суд не позбавлений можливості належним чином з`ясувати ці обставини, а під час подальшого розгляду справи, — забезпечити учасникам можливість ознайомлення з матеріалами справи, отримання матеріалів наявних в електронній та письмовій формі та реалізації відповідних процесуальних прав. Такі можливості самі по собі не замінюють установленого законом обов`язку направлення копій документів, проте мають значення для оцінки того, чи було повернення позовної заяви необхідним процесуальним наслідком за конкретних обставин.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, є формальним та не відповідає порядку, визначеному вказаними нормами цивільного процесуального права.

За таких обставин, слід визнати, що наведені в апеляційній скарзі доводи знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, та дають підстави вважати, що суд першої інстанції передчасно повернув позивачці позовну заяву, з підстав не усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до положень статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала судді першої інстанції від 28 вересня 2026 року постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вона відповідно до статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню, а матеріали справи направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. 379, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою в її інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2026 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державного підприємства «СЕТАМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про визнання недійсним електронного аукціону, визнання недійсними наслідків електронного аукціону, визнання недійсними постанови та акту про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.О. Томашевський

Судді О.В. Локітонова

О.О. Ямкова

Повне судове рішення складено 11 листопада 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua