Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №192/3251/26 — Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №192/3251/26

Суддя: Щербина Н. О.

Справа № 192/3251/26

Провадження № 3/192/895/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2026 року суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області Щербина Н. О., розглянувши в с-щі Солоне Дніпровського (колишнього Солонянського) району Дніпропетровської області матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітнього

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , студент 1 курсу Дніпровського національного університету ім. О. Гончара, РНОКПП – НОМЕР_1 ,

за правопорушення, передбачене ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу серії ВАД № 955612 від 24 вересня 2026 року, неповнолітній ОСОБА_1 о 20 годині 00 хвилин в с. Військове по вул. Центральна зателефонував на лінію 102 та повідомив про грабіж, хоча цього факту не було, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Неповнолітній ОСОБА_1 в суді пояснив, що ввечері 24 вересня 2026 року він разом зі своїми друзями приїхав на мотоциклі до магазину, який розташований на вул. Центральна в с. Військове. Через деякий час з магазину вийшов військовий, сів за кермо свого автомобіля та виконуючи рух заднім ходом наїхав на його мотоцикл та мотоцикл його товариша, тобто вчинив ДТП. Після цього ОСОБА_1 підійшов до військового з метою з`ясування всіх обставин ДТП та вирішення питання про відшкодування завданого мотоциклам збитку, на що військовий став йому погрожувати, намагався вчинити бійку та між ними сталася штовханина під час якої ОСОБА_1 загубив свій телефон. Потім військовий сів за кермо свого автомобіля, від`їхав приблизно 20 метрів. Знову зупинився і вийшов, підійшов до ОСОБА_1 та його друзів, щось їм говорив, погрожував, а потім знову пішов до свого авто та під час цього підібрав з землі мобільний телефон ОСОБА_1 і забрав його з собою. Саме тому ОСОБА_1 з телефону свого товариша викликав поліцію.

Представник неповнолітнього – мати ОСОБА_2 пояснила, що в діях її сина відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки під час вказаних подій син побоювався за своє життя та здоров`я, майно, а тому і викликав поліцію. Син вважав, що телефон у нього викрали під час бійки. Хоча потім з`ясувалося, що він його загубив, але невідомий чоловік все одно забрав телефон з собою та лише поліцейські його повернули. Про вказану подію вона також повідомляла поліцейських, а також її чоловік, про що надала відповідні докази, в тому числі відеозапис з місця події.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до наступного висновку.

У силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 7 КУпАП встановлено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Підставами притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП є: Завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Дослідивши надані до протоколу докази, а також докази, які були надані законним представником неповнолітнього ОСОБА_1 суддею встановлено, що згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 11806, 24 вересня 2026 року о 20 годині 05 хвилин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що в АДРЕСА_2 військовий в стані алкогольного сп`яніння з гранатою в руках вибіг з авто та погрожував підірвати всіх, потім заявник повідомив, що даний поліцейський здавав назад на авто та наїхав на два мотоцикли припарковані, травмованих немає. При розмові повідомив, що даний поліцейський сів за кермо автомобіля ВАЗ, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_2 та хоче поїхати з місця події. Є відеокамери.

Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 11807 - 24 вересня 2026 року о 20 годині 11 хвилин ОСОБА_1 додатково повідомив про погрози фізичною розправою або вбивством.

Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 11808 - 24 вересня 2026 року о 20 годині 24 хвилин ОСОБА_2 повідомила на лінію 102, що в АДРЕСА_2 невідомий чоловік погрожував сину заявниці – ОСОБА_1 фізичною розправою, забрав телефон, чіпав, сталася бійка, погрожував гранатою.

Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 13290 – 28 жовтня 2026 року об 11 годині 18 хвилин ОСОБА_2 повідомила, що 24 вересня 2026 року о 20 годині 30 хвилин в АДРЕСА_2 невідомий чоловік погрожував сину заявниці – ОСОБА_1 фізичною розправою.

Листом від 23 жовтня 2026 року ОСОБА_2 було повідомлено про те, що вказані повідомлення №№ 11806, 11807, 11808 були розглянуті керівництвом ВП № 1 ДРУП № 1 та прийнято рішення щодо розгляду таких матеріалів в порядку Закону України «Про звернення громадян», а на ОСОБА_1 складено протокол за ст. 183 КУпАП.

Також суддею було оглянуто відеозапис подій, які відбувалися 24 вересня 2026 року приблизно о 20 годині в АДРЕСА_2 . З вказаного відеозапису встановлено, що автомобіль рухається заднім ходом, здійснює наїзд на невідомі предмети, після чого між невідомими особами відбувається конфлікт.

Суддя зазначає, що завідомо неправдивий виклик спеціальних служб - це адміністративне правопорушення, яке полягає в зверненні (телефоном або іншим способом) до зокрема поліції із завідомо вигаданою, неправдивою інформацією про подію, якої насправді не було.

Проте з досліджених доказів суддею було встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1 мав всі законні підстави для виклику поліції в даній ситуації, оскільки відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» поліція - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Отже неповнолітній ОСОБА_1 побоюючись за свої права і свободи, з метою протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку здійснив виклик поліції шляхом телефонного дзвінка на лінію 102, маючи для цього всі підстави.

Правильність зазначення правової кваліфікації діянь, які відбуваються не належить до обов`язку особи, яка звертається до поліції. Це є завданнями наступних етапів досудового розслідування та належить до компетенції дізнавача, слідчого, прокурора та суду.

Тому складання протоколу на неповнолітню особу за начебто неправдивий виклик поліції з повідомленням про грабіж, склад якого охоплюється ст. 186 КК України, якого не було в ситуації, де можливо було вчинене інше адміністративне чи кримінальне правопорушення, не може кваліфікуватися за ст. 183 КУпАП.

Статтею 62 Конституції визначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». Згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Оскільки належні та допустимі докази щодо вчинення неповнолітнім ОСОБА_1 правопорушення до протоколу не надано, тому суддя приходить до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Також суддя не вбачає підстав для направлення матеріалів прокурору або органу досудового розслідування в порядку ст. 253 КУпАП, оскільки погроза вбивством, умисне легке тілесне ушкодження, погроза знищення майна належать до складів кримінальних правопорушень приватного обвинувачення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 247, 266, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітнього ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП – закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Суддя Н. О. Щербина

Оригінал: reyestr.court.gov.ua