Суд: Деснянський районний суд м. Чернігова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №750/7217/26
Суддя: Сапон А. В.
Справа № 750/7217/26
Провадження № 2/750/3667/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Сапона А.В., при секретарі Потапенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
Позивач ТОВ «МАКС КРЕДИТ» звернувся до суду з позовом до выдповыдача про стягнення боргу в розмірі 11802,67 грн за договором кредитної лінії. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.11.2025 року між відповідачем та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» було укладено договір кредитної лінії № 00-10724316. Під час укладення Кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема, розмір кредитного ліміту в сумі 6500 грн., строк дії договору 360 календарних днів. Стандартна відсоткова ставка за договором становить 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, утворилася заборгованість на суму 11802,67 грн., яка складається з: 6500 грн. заборгованість з тіла кредиту; 155,97 грн. заборгованість за комісією; 2871,70 грн. сума заборгованості за процентами; 2275 грн. заборгованість зі штрафів. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість за договором та понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн., а також на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
У відзиві на позов відповідач просить вимоги позову задовольнити частково, зменшивши розмір нарахованих процентів до справедливого розміру та витрат на правничу допомогу у зв`язку з його неспівмірністю складності справи. Щодо розміру нарахованих відсотків та штрафних санкцій відповідач вважає, що заявлений позивачем розмір заборгованості є явно непропорційним, надмірним та несправедливим. Нарахування надмірних процентів порушує суттєвий дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу (ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Крім того, за доводами відповідача, відповідно до ст. 625 ЦК України та судової практики Великої Палати Верховного Суду, після настання терміну виконання зобов`язання кредитор втрачає право нараховувати передбачені договором проценти у попередньому розмірі, а має право лише на компенсаційні виплати. Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою. Дана справа є типовою та незначної складності, у зв`язку з чим вказані витрати підлягають зменшенню або відмові у їх задоволенні.
У відповіді на відзив представник позивача, ознайомившись із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх необґрунтованими, такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та спростовуються матеріалами справи
Представник позивача у судове засіданні не з`явився, при цьому просив розглядати справу без його участі.
Відповідач у судове засіданні не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-10724316 від 06.11.2025.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
Відповідно до пункту 1.2. Договору сума Кредитного ліміту складає: 6500,00 гривень. Тип кредиту - Кредитна лінія (безвідклична).
Відповідно до пункту 1.3. Договору Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Суму кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - 01.11.2026 згідно умов пункту 3.7 цього Договору.
Відповідно до пункту 1.4. Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в Періодичні дати платежів, які є останнім днем кожного Розрахункового платіжного періоду, тобто: 21.11.2025, та кожного 15 дня після цієї дати протягом Строку дії кредитної лінії (Строку кредитування).
Відповідно до пункту 1.5.1. Договору стандартна процентна ставка складає 0,94 % від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки).
Відповідно до пункту 4.3.1. Договору, Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.
Згідно п. 4.2.6. у разі прострочення Позичальником сплати процентів за користування Кредитом на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець, відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» має право вимагати від Позичальника повернення Кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування Кредитом, а також у повному розмірі комісії за надання Кредиту.
Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, про що зазначено в реквізитах Договору: одноразовий ідентифікатор: 02338 підписано ел.підписом позичальника (електронний підпис Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб.телефону НОМЕР_1 ).
Кредитодавець свої зобов`язання за Договором виконав, про що свідчить підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів через платіжну установу.
Стаття 207 ЦК України вказує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Пункт 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Стаття 612 ч. 1 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк.
Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, встановлені договором.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису усіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правових висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
У разі заперечень проти позову, обов`язок доведення їх відповідними доказами покладено саме на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Судом встановлено, що зобов`язання за договором позики відповідач не виконав та не надав суду доказів погашення заборгованості.
За розрахунком позивача, заборгованість становить 11802,67 грн., що складається з заборгованості з тіла кредиту в сумі 6500 грн, заборгованості за комісією 155,97 грн., заборгованості за процентами 2871,70 грн. та заборгованості зі штрафів 2275 грн.
Перевіривши вищевказаний розрахунок, суд вважає вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування позивачем комісії, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця на встановлення комісії за надання кредитів, тому аргументи представника відповідача про незаконність стягнення комісії не ґрунтуються на вимогах закону.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 155,97 грн. підлягає задоволенню.
Як визначено п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).
Отже, нарахування позивачем штрафів є таким, що не відповідає діючому законодавству, тому вимоги про їх стягнення в сумі 2275 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, та стягнення з відповідача на користь позивача ТОВ «МАКС КРЕДИТ» заборгованості за договором кредитної лінії №00-10724316 від 06.11.2025 в розмірі 9527,67 грн., яка складається з: 6500 грн. заборгованість за тілом кредиту; 155,97 грн. заборгованість за комісією; 2871,70 грн. сума заборгованості за процентами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат.
Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі. Проте, враховуючи складність справи, часткове задоволення позову, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (81%).
Керуючись статтями 2, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9-А, ЄДРПОУ: 42806643) заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10724316 від 06.11.2025 в розмірі 9527,67 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2156,54 грн. та 3000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.В. Сапон
Оригінал: reyestr.court.gov.ua