Суд: Херсонський міський суд Херсонської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Колабораційна діяльність
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №766/18956/24
Суддя: Рєпін К. К.
Справа № 766/18956/24
н/п 1-кп/766/1646/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.11.2026 року м.Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,
прокурора – ОСОБА_3 ,
захисника – ОСОБА_4
обвинуваченого – ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження № 62024080200000971 від 02.07.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Широке Скадовського району Херсонської області, українця, громадянина України, одруженого, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,-
в с т а н о в и в:
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.
ОСОБА_5 , будучи громадянином України, будучи обізнаним про факт ведення російською федерацією агресивної війни проти України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, у липні 2022 року, точної дати не встановлено, перебуваючи у м. Херсоні, добровільно зайняв посаду «младший инспектор 1 категории» у незаконному правоохоронному органі - «ИК «Дарьевская исправительная колония (№ 10)» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области», створеному на тимчасово окупованій території України у с. Дар`ївка Херсонського району Херсонської області.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 , за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, а саме добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
ІІ. Позиція сторін кримінального провадження.
Прокурор в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та просив призначити відповідне покарання в межах санкції вказаної статті у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна обвинуваченого , з позбавленням ОСОБА_5 спеціального звання - прапорщик внутрішньої служби.
Захисник в судовому засіданні вказав на не доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України належними та допустимими доказами, того, що він добровільно міг зайняти посаду в незаконному правоохоронному органі рф.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , вину не визнав, вказав, що до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну працював в Дар`ївський виправній колонії № 10 , після початку війни з побратимом пішов до територіальної оборони і більше не повертався до колонії , при цьому ОСОБА_6 неодноразово дзвонив йому та погрожував звільненням, якщо він не вийде на роботу в колонію. Обвинувачений вказав, що він в подальшому переховувався від росіян 3 місяці в лісополосі і передавав ЗСУ дані щодо переміщення окупаційних військ в бік м Миколаєва, потім він переховувався в селі Інгулець Херсонської області. Зазначив, що в період окупації йому дзвонив перший заступник колонії ОСОБА_7 , казав, щоб він не виходив на роботу в колонію, ОСОБА_7 знав, що він перебуває в територіальній обороні. ОСОБА_5 вказав, що допитані свідки обвинувачення казали неправду. Зазначив, що він захищав державу від агресії рф.
ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви не врахування окремих доказів.
Вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України, підтверджується наведеними нижче доказами, дослідженими судом з урахуванням положень ст.ст. 22, 23 КПК України, обсяг яких був визначений згідно ст. 349 КПК України, які суд визнає належними, допустимими та достовірними і які узгоджуються між собою щодо часу, місця та способу вчиненого кримінального правопорушення, а саме.
- протоколом пред?явлення особи до впізнання за фотознімком від 10.07.2024 з додатком у виді фототаблиці, довідки до фототаблиці, відповідно до якого свідок ОСОБА_6 , впізнав ОСОБА_5 , як особу, що в 2022 році працював на території Дар`ївський виправній колонії № 10, під час її окупації рф;
- протоколом пред?явлення особи до впізнання за фотознімком від 10.07.2024 з додатком у виді фототаблиці, довідки до фототаблиці, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 , впізнав ОСОБА_5 , як особу, що в 2022 році працював на території Дар`ївський виправній колонії № 10, під час її окупації рф;
- протоколом пред?явлення особи до впізнання за фотознімком від 10.07.2024 з додатком у виді фототаблиці, довідки до фототаблиці, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 , впізнала ОСОБА_5 , як особу, що в 2022 році працював в Дар`ївський виправній колонії № 10, під час її окупації рф;
- протоколом пред?явлення особи до впізнання за фотознімком від 10.07.2024 з додатком у виді фототаблиці, довідки до фототаблиці, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 , впізнав ОСОБА_5 , як особу, що в 2022 році працював в Дар`ївський виправній колонії № 10, під час її окупації рф;
- документом складеним російською мовою – штатним розписом так званого «учреждения исправительной колонии «Дарьевская исправительная колония (№ 10) Управления служби исполнения наказаний по Херсонской области» в якому зазначений ОСОБА_5 , як «младший инспектор 1 категории», «прапорщик внутренней служби». Вказаний документ оглянутий, згідно протоколу огляду документів від 05.11.2024;
-копією паспорта громадянина України ОСОБА_5 , виданого 13.08.2021, що підверджує,що ОСОБА_5 є громадянином України;
- довідкою ДУ «Дар`ївська виправна колонія ( № 10) від 16.09.2024 № 26/7-1324, згідно якої ОСОБА_5 займав у вказаній установі посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки та звільнений зі служби 13 травня 2022 року , наказ № 44/Ос від 12 травня 2022 року.
Крім того, вина ОСОБА_5 підтверджується показами свідків, допитаних за клопотанням прокурора, а саме.
Свідок ОСОБА_6 показав, що він разом з ОСОБА_5 , до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, проходив службу в Дар`ївський виправній колонії, військові рф захопили цю установу 11 травня 2022 року , в подальшому працівників колонії зібрали в приміщенні колонії та повідомили, що хто з працівників бажає надалі працювати в установі , той продовжить працювати, хто не бажає , то буде звільнений. ОСОБА_5 погодився далі працювати в колонії при окупаційній владі. В подальшому, він зустрів ОСОБА_5 біля приміщення колонії , ОСОБА_5 сказав йому, що працює в Дар`ївський виправній колонії, він був одягнутий в форму зеленого кольору з російським прапором. Свідок вказав, що ОСОБА_5 був задоволений роботою в колонії при окупаційній владі, оскільки за словами ОСОБА_5 за роботу в колонії при окупаційній владі він отримував великі гроші.
Свідок ОСОБА_10 показав, що він разом з ОСОБА_5 , до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, проходив службу в Дар`ївський виправній колонії, коли військові рф захопили цю установу, працівників колонії зібрали в приміщенні колонії в актовому залі та повідомили, що хто з працівників бажає надалі працювати в установі , той продовжить працювати, Йому відомо , що ОСОБА_5 погодився далі працювати в колонії при окупаційній владі. В період окупації с.Дар`ївка, він бачив ОСОБА_5 в формі російського зразка.
Свідок ОСОБА_9 показала, що в період окупації м.Херсона, з червня 2022 року Північна виправна колонія № 90 працювала під російським прапором під окупаційною владою , в період коли ця установа працювала під окупаційною владою, вона працювала там вахтером на прохідній, бачила ОСОБА_5 , який проходив через прохідну до відділу кадрів, при цьому, представляючись працівником Дар`ївської виправної колонії.
Свідок ОСОБА_8 показав, що він разом з ОСОБА_5 , до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, проходив службу в Дар`ївський виправній колонії № 10, ОСОБА_5 займав посаду інспектора, коли військові рф захопили цю установу , в травні 2022 року працівників зібрали в приміщенні колонії в актовому залі та повідомили, що хто з працівників бажає надалі працювати в установі по законам рф , той продовжить працювати та може зайти до кабінету начальника установи та отримати грошові кошти . Йому відомо , що ОСОБА_5 погодився далі працювати в колонії при окупаційній владі. Вказав, що бачив ОСОБА_5 в с.Дар`ївка , з військовими рф , а в приміщенні Дар`ївської виправної колонії бачив ОСОБА_5 в камуфляжній формі з російським прапором .Свідок зазначив, що примусу до співпраці з окупаційною владою не було, за роботу в колонії при окупаційній владі, працівники отримували великі гроші.
Свідок ОСОБА_7 показав, що до окупації с.Дар`ївка працював в Дар`ївський виправній колонії № 10 на посаді першого заступника начальника установи, а ОСОБА_5 працював в цій установі на посаді молодшого інспектора, після того , як військові рф захопили цю колонію, в травні 2022 року всіх працівників зібрали в приміщенні установи та пропонували співпрацю з окупаційною владою, після деокупації працюючи в цій установі, виконуючи заходи щодо інвентаризації документів , що залишилися в установі , в кабінеті бухгалтерії , ним було виявлено список осіб, які працювали в колонії в період окупації.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 року) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані стороною захисту.
За клопотанням сторони захисту у судовому засіданні було допитано наступних свідків.
- свідка ОСОБА_11 , яка показала, що є дружиною ОСОБА_5 , він до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, проходив службу в Дар`ївський виправній колонії № 10, в період окупації вони проживали в с.Інгулець , ОСОБА_5 ніде не працював, жили вони за рахунок заощаджень, ОСОБА_5 у формі російського зразка вона ніколи не бачила, російський паспорт він не отримував , він надавав інформацію українським військовим про кількість російської військової техніки , яку бачив у період вторгнення рф в Україну.
- свідка ОСОБА_12 , яка показала, що ОСОБА_5 є знайомим її колишнього чоловіка, з яким він працював до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну в Дар`ївський виправній колонії № 10, в період окупації вона проживала в с.Інгулець Херсонської області недалеко від ОСОБА_5 , у формі російського зразка вона ніколи його не бачила, на окупаційну владу він ніколи не працював, вказала, що ОСОБА_5 разом з її чоловіком обороняли Антонівській міст від російських військових, після деокупації, ОСОБА_5 вступив до лав Збройних Сил України.
- свідка ОСОБА_13 , який показав, що до окупації працював разом з ОСОБА_5 в Дар`ївський виправній колонії № 10, вказав, що на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну ОСОБА_5 пішов до територіальної оборони та до того часу коли він перебував в Дар`ївський виправній колонії № 10 ( до кінця травня 2022 року) ОСОБА_5 до цієї установи не повертався, в подальшому під час окупації він працював в Північній виправної колонії № 90 та на території Північній виправної колонії № 90 він ОСОБА_5 не бачив. Свідок вказав, що наразі перебуває в установі виконання покарань, як обвинувачений в державній зраді.
Суд ставиться критично до показів обвинуваченого, а також показів свідків сторони захисту про те, що ОСОБА_5 не працював у незаконному правоохоронному органі – «ИК Дарьевская исправительная колония (№10), оскільки їх покази спростовуються наведеними вище судом показами свідків сторони обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , а також письмовими доказами, крім того, суд бере до уваги, що свідок ОСОБА_11 є дружиною ОСОБА_5 , свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 є його знайомими, а також свідку ОСОБА_13 було висунуто обвинувачення у державній зраді.
Крім того, у судовому засіданні встановлено, що неприязних відносин, між свідками сторони обвинувачення та обвинуваченим ОСОБА_5 не було, що свідчить про відсутність у свідків будь-яких підстав для спотворення вказаних ними подій, шляхом надання неправдивих показань.
Під час судового слідства не встановлено обставин, на підтвердження того, що дії обвинуваченого вчинено під фізичним чи психологічним примусом.
Аналізуючи, чи наявна у діях обвинуваченого ОСОБА_5 , ознака добровільності, суд враховує постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №638/5446/22, провадження №51-4092км23, відповідно до якої зазначено, що в кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.
Наведені вище докази, зокрема, покази допитаних свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 свідчать про невимушеність поведінки ОСОБА_5 , відсутність жодного примусу, та навпаки впевненість у своїх службових можливостях, планування свого майбутнього життя і служби в окупаційних органах влади, а відтак про добровільність його дій.
За викладених обставин, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд, оцінивши сукупність зібраних доказів , що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч.7 ст.111-1 КК України знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом у повному обсязі.
IV. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України не встановлено
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст.67 КК України не встановлено.
V. Мотиви призначення покарання
Згідно зі ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
При обранні виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину , сукупність усіх характеризуючих обвинуваченого даних.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 , встановлено, що він є громадянином України, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває , раніше не судимий , утриманців немає, проходив службу в лавах Збройних Сил України, є учасником бойових дій, отримав поранення під час виконання службових обов`язків під час захисту Батьквівщини, за місцем служби характеризується позитивно.
Разом з тим, враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки України в умовах прямої військової агресії проти України, який посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 , можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства.
Конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_5 , покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, а також органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 14 років у межах санкції встановленої ч.7 ст.111-1 КК України.
Відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачено застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
У зв`язку із встановленим, серед іншого, корисливим мотивом вчинення злочину, спрямованого на одержання ОСОБА_5 стабільних доходів від представників держави- агресора, у зв`язку із зайняттям посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, необхідно застосувати конфіскацію усього належного обвинуваченому майна.
Підстави для призначення обвинуваченому більш м`якого покарання - відсутні.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Згідно приписів ст. 54 КК України, суд вважає за необхідне позбавити обвинуваченого ОСОБА_5 спеціального звання «прапорщик внутрішньої служби».
VI. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.
VIІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
У строк відбування покарання ОСОБА_5 , підлягає зарахуванню строк його попереднього ув`язнення з 26.09.2024 до дня набрання вироком законної сили з розрахунку: одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
Долю речових доказів вирішити у порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.349,370, 373 - 376 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять ) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, а також органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 14 (чотирнадцять) років та з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спеціального звання - прапорщик внутрішньої служби.
Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, а також органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг виконується самостійно та обчислюється з моменту відбуття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , основного покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 26.09.2024 до дня набрання вироком законної сили з розрахунку: одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили -залишити без змін.
Речовий доказ: копію документу на шести аркушах із заголовком : «Список по штатному расписанию учреждения исправительной колонии «Дарьевская исправительная колония (№ 10)» Управления служби исполнения наказаний по Херсонской области» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області . Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинувачений, захисник мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Копію вироку після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
СуддяОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua