Суд: Роменський міськрайонний суд Сумської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №585/2556/26
Суддя: Шульга В. О.
Справа № 585/2556/26
Номер провадження 2/585/1636/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О. Шульги, за участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Токаревої Анастасії Юріївни ,яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В :
Токарева А.Ю. яка діє в інтересах ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 і просить: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1398-3656 від 21.05.2024 р., в розмірі 44 500,32 гривень та судові витрати у розмірі 2 662,40 гривень. Справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позову вказано, що 21.05.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС”, Код ЄДРПОУ: 38548598 (надалі за текстом – ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», або «Кредитодавець», або «Позивач») і фізичною особою, якою є – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (надалі за текстом – «Відповідач», або «Позичальник», або «Боржник») за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1398-3656 (надалі за текстом – «Кредитний договір»). Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» - зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Зазначений Кредитний договір: - як вбачається із його змісту, разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений; - у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію" (роздруківка Кредитного договору разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом та Таблицею споживчого кредиту додаються до цієї Позовної заяви). Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. одноразовий ідентифікатор C6180, для підписання Кредитного договору №1398-3656 від 21.05.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до вище наведеного, обґрунтованим висновком є те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідачу*. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 8 900,00 грн.; строк кредитування – 365 днів; базовий період* – 30 днів; - комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка – 1,45 % в день; стандартна % ставка – 1,45 % в день. Умовами Кредитного договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем передбачено, що тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована та процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом. Звертаємо увагу суду, що Позивач здійснює лише нарахування по процентам за користування кредитом в строк договору, що погоджений між сторонами та не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору. Проценти за користування кредитом, правове регулювання яких передбачене відповідно ст. ст.ст.1048, 1056? ЦК України, що нараховуються протягом строку договору не є неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язань боржником за договором. Включення до тексту Кредитного договору умов про сплату Відповідачем комісії за надання кредиту, а рівно й подальше нарахування Позивачем зазначеної комісії та витребування її від Відповідача (в т.ч. в судовому порядку), є законним та обґрунтованим – оскільки вони базуються на чинних нормах спеціального законодавства України, які регламентують питання щодо саме надання споживчих кредитів, яким і є по своїй правовій суті і Кредитний договір, з огляду на наступне. Статті 1048 та 1054 ЦК України, містять лише загальні норми щодо кредитування. В той же час, в частині третій статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Таким законом в даному випадку є Закон України «Про споживче кредитування» (надалі за текстом – «Закон про споживче кредитування»), яким Позивач керувався, укладаючи та виконуючи в подальшому Кредитний договір. Відповідно, за загальним правилом в такому випадку у разі конкуренції норм загального законодавства (ЦК України) та спеціального законодавства (Закон про споживче кредитування) у правовідносинах між учасниками цивільних правовідносин мають застосовуватись саме норми спеціального законодавства (Закону про споживче кредитування – в даному випадку). Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про споживче кредитування для цілей споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: - доходи кредитодавця у вигляді процентів; - комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; - інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). З вищенаведеного вбачається, що Закон про споживче кредитування безумовно та однозначно передбачає право Позивача (як Кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за Кредитним договором. Також, комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті Кредитного договору, який був підписаний Відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитним договором. Крім того, у відповідності до пункту 9 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затв. Постановою Правління НБУ № 113 від 03.11.2021р., яке визначає додаткові умови, не визначені ЦК України, Законом про споживче кредитування, Законом України «Про фінансові послуги» та іншими законами України, які містять норми щодо договірних відносин у частині надання фінансових послуг, вимоги договорів про надання фінансових послуг, що укладаються між споживачами та небанківськими фінансовими установами, Договір про надання фінансових послуг повинен містити, в т.ч. назви грошових зобов`язань (із роз`ясненням їх економічної сутності), включаючи комісії за надання та користування кредитом. До того ж, Позивач в цьому питанні також звертає особливу увагу суду, що Верховний Суд в Постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у своїй Постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц зазначає, що «умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів»(будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року». Відтак, починаючи з 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон про споживче кредитування, а рівно й зміни до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», після чого зазначена стаття 11 прийняла той вигляд, який має і до цього моменту («1. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування"»). Відповідно, через зазначені факти та обставини нормативне врегулювання спірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем має відбуватись саме так, як це і було наведено Позивачем вище в цьому пункті – насамперед, на основі вказаних норм Закону про споживче кредитування. Таким чином, спеціальним законодавством України прямо визначені можливості Позивача (як небанківської фінансової установи) як включати до тексту кредитних договорів із споживачами (яким є і Відповідач) умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від Відповідача (в т.ч. і в судовому порядку). Відтак, враховуючи все вищезазначене в сукупності, є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту Кредитного договору умови про необхідність сплати Відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від Позивача є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, що регулює відносини, що склалися між Позивачем та Відповідачем. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі. Таким чином на підтвердження факту видачі кредиту Кредитодавець додає до цієї Позовної заяви документи що підтверджують перерахування кредитних коштів (Довідка про перерахування суми кредиту та Квитанція про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи). Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Окрім цього, звертаю увагу Суду на той факт, що Відповідач в загальній кількості 2 рази !!! оформлював кредитні відносини з Позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність Відповідача з процедурою оформлення та виконання Кредитного договору. В подальшому, Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором. Станом на 13.04.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 57 338,25 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом – 8 900,00 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 47 103,25 гривень, - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 1 335,00 гривень. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 12 838,25гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 44 500,00 гривень. Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом – 8 900,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 35 600,00 гривень; що разом становить 44 500,00 гривень. Звертає увагу суду, що у разі здійснення Позичальником часткового погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором у розмірі, який дорівнює сумі заявлених Позивачем у цій позовній заяві позовних вимог, а саме у розмірі 44 500,00 гривень та компенсації суми судового збору, сплаченої за подачу позовної заяви, Кредитодавцем буде здійснено списання залишку заборгованості за Кредитним договором у сумі 12 838,25 гривень, а дію Кредитного договору - припинено у зв`язку з його частковим виконанням та частковим прощенням боргу Позичальника. Таким чином, з боку Відповідача по відношенню до Позивача має місце свідоме порушення зобов`язання, визначеного в Кредитному договорі, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені Кредитним договором або законом. Виходячи із всього вищенаведеного, Позивач вважає, що його позовні вимоги, викладені в цій Позовній заяві, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом в повному обсязі (повністю).
Ухвалою судді від 22 червня 2026 року провадження у справі відкрито і на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
13 липня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить: позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково. Стягнути з Відповідача на користь Позивача суму реального отриманого тіла кредиту в розмірі 8 900,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення прострочених процентів та комісії — відмовити у повному обсязі через їхню неспівмірність, незаконність та суперечність вимогам цивільного законодавства України, особливо під час дії воєнного стану. Зменшити розмір витрат на оплату судового збору пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог. В обґрунтування зазначає: «У провадженні Роменського міськрайонного суду Сумської області перебуває цивільна справа за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1398-3656 від 21.05.2024 року. Позивач просить стягнути з Відповідача суму в розмірі 44 500,00 грн., посилаючись на те, що загальна сума нарахованої заборгованості становить 57 338,25 грн. (з яких: 8 900,00 грн. — тіло кредиту; 47 103,25 грн. — прострочені проценти; 1 335,00 грн. — комісія). Відповідач з позовом не згоден частково, оскільки розрахунок заборгованості є безпідставним, відсотки нараховані з порушенням закону з огляду на їхню повну безпідставність, незаконність та явну неспівмірність під час дії воєнного стану, виходячи з наступного: 1. Щодо незаконності та необґрунтованості нарахованих процентів Позивач нарахував проценти в розмірі 47 103,25 грн., що більше ніж у 5,2 раза перевищує суму самого тіла кредиту (8 900,00 грн.). Таке нарахування є грубим порушенням чинного законодавства України та суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного судочинства (ст. З, ст. 509, ст. 627 ЦК України), особливо під час дії воєнної стану. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності вони призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Встановлення непропорційно великої суми відсотків чи компенсації є прямим свідченням несправедливості умов кредитного договору. Згідно з матеріалами справи (Паспорт кредиту), Позивач встановив стандартну процентну ставку у розмірі 1,45% в день (529,25% річних). Проте, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності до моменту укладення договору, в Україні встановлено жорстке обмеження максимальної денної ставки за споживчим кредитом. Максимальний розмір не може перевищувати встановлений законом ліміт (у перехідний період максимальна ставка становила 1% на день). Нарахування Позивачем ставки 1,45% на день є прямим і грубим порушенням імперативних норм законодавства України, тому розрахована сума процентів у розмірі 47 103,25 грн. є незаконною. Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці (зокрема, у постановах по справах № 344/10730/14-ц та № 234/5735/16-ц) неодноразово наголошувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (або у разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення). Нарахування відсотків «поза межами строку договору» у такому колосальному розмірі є незаконним збагаченням фінансової установи. 2. Щодо неправомірності нарахування комісії Позивач заявив вимогу про стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 1 335,00 грн. Відповідно до стабільної правової позиції Верховного Суду (включно з Постановою Великої Палати ВС у справі № 490/8612/15-ц), нарахування фінансовою установою комісії за послуги, які супроводжують кредит (облік заборгованості, видача коштів тощо), є незаконним, якщо ці дії не становлять окремої супровідної послуги для клієнта, а є лише виконанням стандартних обов`язків самого кредитора. Споживач не повинен платити за те, що кредитор просто виконує умови договору зі свого боку. 3. Щодо так званої «Програми лояльності» У позовній заяві Позивач вказує на нібито добровільне зменшення вимог до 44 500,00 грн. у межах внутрішньої програми лояльності. Проте, навіть ця зменшена сума складається на 80% із безпідставно роздутих та незаконно нарахованих відсотків поза межами правового поля України. 4.Щодо соціального статусу, скрутного майнового стану та засудження Відповідача. На момент укладення зазначеного Кредитного договору (21.05.2024 р.) Відповідач був повнолітнім студентом та навчався у коледжі, не мав постійної роботи та стабільного самостійного заробітку, що свідчить про його фінансову вразливість. Фінансова компанія проігнорувала обов`язок щодо належної перевірки платоспроможності позичальника. Під час усього строку кредитування, а саме 365 днів, що зазначено в договорі в п.4.13, і по цей час Відповідач знаходиться в місті Стрий без права виїзду за межі Стрийського району, згідно Ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави від 2.10.2024 року, не мав офіційного заробітку та відповідно не міг сплатити кошти по кредиту. Його телефон, паспорт та майно було конфісковано при затриманні поліцією, тому повідомлення та дзвінки від Позивача про сплату процентів Відповідач не міг отримувати та відповідно сплачувати. Відповідач знаходився повністю на утриманні своїх батьків, які сплатили за нього заставу. На сьогодні ситуація погіршилась: вироком суду від 24 квітня 2026 року Відповідача ( ОСОБА_1 ) було засуджено за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 313 Кримінального кодексу України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Наразі він очікує на етапування до установи виконання покарань, офіційного доходу не має, а все його майно за законом підлягає конфіскації на користь держави, що унеможливлює задоволення будь-яких додаткових фінансових вимог щодо стягнення процентів чи комісій. Завдяки міцним соціальним зв`язкам, Відповідачу вдалося сплатити частину тіла кредиту, а саме 5 000 грн. та направити чек на цю суму Позивачу поштою, тим самим визначивши чітку позицію сплатити всю суму тіла кредита. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки та відсоткових нарахувань може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, зокрема — майнового стану боржника. Вимога стягнути відсотки, які більше ніж у 5,2 раза перевищують реальне тіло кредиту (8 900,00 грн.), зі студента, якого наразі засуджено до позбавлення волі, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного судочинства (ст. 3, ст. 509, ст. 627 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено, що 21.05.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1398-3656, відповідно до умов якого кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 8900,00 грн.; строк кредитування – 365 днів. Договір підписаний відповідачкою шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 12-21).
Відповідач також підписав правила надання споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а.с.22-29, 32).
До матеріалів справи додано Паспорт споживчого кредиту до договору № 1398-3656 від 21.05.2024 року, в якому викладені всі істотні умови кредитного договору, погоджений ОСОБА_1 , шляхом підписання одноразовим ідентифікатором (а. с. 30-31).
Факт перерахування коштів на платіжну картку відповідача підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» якою підтверджено успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта 21.05.2024 20:49 на суму 8900,00 грн. номер картки НОМЕР_2 *91, номер ID операції НОМЕР_3 , призначення платіжної операції: Видача кредитних коштів за договором 1398-3656, 2024-05-21 (а.с.33).
Згідно з довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс», за допомогою платіжної системи LiqPay ОСОБА_1 , перераховано кредитні кошти за договором № 1398-3656 від 21.05.2024 — у розмірі 8 900,00 грн. Кошти перераховано на платіжну картку № НОМЕР_4 (а. с. 34).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1398-3656 від 21.05.2024 року станом на 57 338,25 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом – 8 900,00 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 47 103,25 гривень, - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 1 335,00 гривень (а.с. 35-43).
До матеріалів справи відповідачем долучено платіжну інструкцію від 08 липня 2026 року, оформлену через АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої ОСОБА_2 перерахувала на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. У призначенні платежу зазначено: «Сплата по кредитному договору № 1398-3656 від 05.2024 року». При цьому фактичним платником зазначено ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.10.2024 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.
Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.11.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ч.3 ст. 311, ч. 2 ст. 313 Кримінального кодексу України та призначено остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смскоду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Отже, із змісту вищеведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).
Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений (постанова Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, дослідивши зібрані в справі докази, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає позов обґрунтованим і доходить висновку про можливість його часткового задоволення.
Судом встановлено, що 21 травня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1398-3656 в електронній формі шляхом використання веб-сайту кредитодавця.
За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 8 900,00 грн. строком на 365 днів зі сплатою процентів за користування кредитом відповідно до умов договору.
Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів підтверджується матеріалами справи. Зокрема, згідно з платіжними документами, 21 травня 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через платіжну систему LiqPay перерахувало на платіжну картку відповідача кредитні кошти в розмірі 8 900,00 грн.
Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тоді як відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у передбачені договором строки не виконав.
Водночас, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості за процентами, суд враховує положення Закону України «Про споживче кредитування» щодо граничного розміру денної процентної ставки. Саме по собі погодження сторонами процентної ставки в договорі не звільняє кредитодавця від обов`язку дотримуватися встановлених законом обмежень протягом відповідного періоду дії договору.
За розрахунком позивача, станом на 13 квітня 2026 року заборгованість відповідача становила 57 338,25 грн., з яких 8 900,00 грн. — основна сума кредиту, 47 103,25 грн. — проценти за користування кредитом та 1 335,00 грн. — комісія.
Разом із тим позивач, застосувавши програму лояльності та зменшивши розмір заявлених до стягнення вимог, просить стягнути з відповідача 44 500,00 грн., з яких 8 900,00 грн. — заборгованість за основною сумою кредиту та 35 600,00 грн. — проценти за користування кредитом.
Комісія в розмірі 1 335,00 грн. позивачем до стягнення не заявлена, а тому суд не вирішує питання щодо її стягнення.
Заперечуючи проти позову, відповідач просив відмовити у стягненні процентів та задовольнити позов лише в частині основної суми кредиту. На обґрунтування своїх заперечень посилався на надмірність процентів, скрутне матеріальне становище, перебування під вартою та відбування покарання.
Однак самі по собі обставини матеріального становища відповідача, його перебування в місцях позбавлення волі та відсутність доходу не припиняють кредитного зобов`язання та не звільняють його від обов`язку повернути отримані кошти. Такі обставини можуть бути враховані судом під час вирішення питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, однак самостійною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань не є.
Посилання відповідача на необхідність зменшення процентів на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України також не заслуговує на увагу, оскільки зазначена норма передбачає можливість зменшення неустойки, а проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є платою за користування грошовими коштами, а не штрафною санкцією.
Разом із тим судом встановлено, що 08 липня 2026 року здійснено платіж у розмірі 5 000,00 грн. на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором № 1398-3656, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.
Зазначений платіж здійснено після дати, станом на яку позивачем проведено розрахунок заборгованості. Отже, він підлягає врахуванню при визначенні суми боргу, яка залишилася несплаченою на час вирішення справи.
При цьому платіжна інструкція містить загальне призначення платежу — «Сплата по кредитному договору № 1398-3656 від 05.2024 року» та не містить відомостей про зарахування сплаченої суми саме в рахунок погашення основної суми кредиту. Доказів того, що зазначені кошти були зараховані кредитором саме на погашення тіла кредиту, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 534 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання в повному обсязі така сума зараховується у першу чергу на відшкодування витрат кредитора, пов`язаних з одержанням виконання, у другу чергу — на сплату процентів і неустойки, і лише в третю чергу — на основну суму боргу.
За таких обставин суд не має підстав вважати, що сплачені відповідачем 5 000,00 грн. погасили саме основну суму кредиту, а тому відсутні підстави для зменшення її розміру з 8 900,00 грн. до 3 900,00 грн.
Водночас, оскільки факт сплати 5 000,00 грн. на користь позивача підтверджений, зазначена сума повинна бути врахована при визначенні загального розміру заборгованості. Таким чином, з урахуванням здійсненого платежу загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню, становить 39 500,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Так, як позов задоволено частково, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 2 363,25 грн. (39 500,00 грн. ? 2 662,40 грн. : 44 500,00 грн.).
Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355,435 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 38548598, Рахунок в форматі IBAN НОМЕР_5 UAH, Банк АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1398-3656 від 21.05.2024 р., в розмірі 39 500,00 гривень (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), та судовий збір у розмірі 2 363,25 грн. (дві тисячі триста шістдесят три гривні 25 копійок).
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга
Оригінал: reyestr.court.gov.ua