Суд: Роменський міськрайонний суд Сумської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №585/2419/26
Суддя: Шульга В. О.
Справа № 585/2419/26
Номер провадження 2/585/1568/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О. Шульги, за участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Фалінської Людмили Андріївни ,яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В :
Фалінська Л.А. яка діє в інтересах ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 і просить: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1560-8268 від 06.06.2025 р., в розмірі 19965,32 гривень та судові витрати у розмірі 2 662,40 гривень. Справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження. В обґрунтування позову вказано, що 06.06.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС”, Код ЄДРПОУ: 38548598 (надалі за текстом – ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», або «Кредитодавець», або «Позивач») і фізичною особою, якою є – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (надалі за текстом – «Відповідач», або «Позичальник», або «Боржник») за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1560-8268 (надалі за текстом – «Кредитний договір»). Зазначений Кредитний договір: - як вбачається із його змісту, разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію" (роздруківка Кредитного договору разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом та Таблицею споживчого кредиту додаються до цієї Позовної заяви). На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A7548, для підписання Кредитного договору №1560-8268 від 06.06.2025 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до вище наведеного, обґрунтованим висновком є те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідачу*. *Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, по справі 127/33824/19. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 3 000,00 грн.; строк кредитування – 365 днів; базовий період* – 28 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка : – 1,00 % в день; - промо-ставка - 0.80% за кожен день користування Кредитом протягом перших 28 календарних днів першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця; стандартна % ставка – 1,00 % в день. Також Додатковою угодою_№1 від 11.06.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1560-8268 від 06.06.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 600,00 грн. Умовами Кредитного договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем передбачено, що тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована та процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.06.2017 № 2401 «Про видачу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» Товариству з обмеженою відповідальність «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. 08.03.2024 року Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 38548598) на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги – надання коштів та банківських металів у кредит, (розміщено в загальному доступі на сайті https://creditkasa.com.ua/dozvilni-dokumenty). Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 р. та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772-рк від 29.04.2023 р.) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі. Таким чином на підтвердження факту видачі кредиту Кредитодавець додає до цієї Позовної заяви документи що підтверджують перерахування кредитних коштів (Довідка про перерахування суми кредиту та Квитанції про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи). Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Відповідач в загальній кількості 9 рази !!! оформлював кредитні відносини з Позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність Відповідача з процедурою оформлення та виконання Кредитного договору. В подальшому, Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором. Станом на 10.04.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить**: 19 965,32 гривень, а саме: - заборгованість за кредитом – 4 600,00 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами – 12 375,32 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст 625 ЦК – 2 300,00 гривень; - заборгованість по комісії – 690,00 гривень. Окремо зазначає, що включення до тексту Договору умов про сплату Відповідачем комісії за надання кредиту, неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, а рівно й подальше їх нарахування Позивачем та витребування від Відповідача (в т.ч. в судовому порядку), є законним та обґрунтованим – оскільки вони базуються на чинних нормах спеціального законодавства України, які регламентують питання щодо саме надання споживчих кредитів, яким і є по своїй правовій суті і Кредитний договір, з огляду на наступне. Статті 1048 та 1054 ЦК України містять лише загальні норми щодо кредитування. При цьому звертаємо увагу, що відповідно до частини другої статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. В частині третій статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Таким законом в даному випадку є Закон України «Про споживче кредитування» (надалі за текстом – «Закон про споживче кредитування»), яким Позивач керувався, укладаючи та виконуючи в подальшому Кредитний договір. Відповідно, за загальним правилом в такому випадку у разі конкуренції норм загального законодавства (ЦК України) та спеціального законодавства (Закон про споживче кредитування) у правовідносинах між учасниками цивільних правовідносин мають застосовуватись саме норми спеціального законодавства. Щодо правомірності нарахування неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання. 24.12.2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на підставі якого п 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону Про споживче кредитування викладено в новій редакції, а саме: у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Звертаємо увагу, що одночасно також відбулось виключення п.6.1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування, яким було передбачено норму про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування. Отже, чинна норма Закону Про споживче кредитування, яка також діяла на дату укладання Договору з Відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23.01.2024 року, тому Позивач має всі підстави для нарахування та витребування з Відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів. Закон Про споживче кредитування визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, тобто його норми є спеціальними, які регулюють правовідносини за договорами про надання споживчого кредиту, зокрема в частині правомірного нарахування неустойки в редакції Закону на дату укладення договору між Позивачем та Відповідачем. Щодо правомірності нарахування комісії за надання кредиту. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про споживче кредитування для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: - доходи кредитодавця у вигляді процентів; - комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; - інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). З вищенаведеного вбачається, що Закон про споживче кредитування безумовно та однозначно передбачає право Позивача (як Кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за Кредитним договором. Також, комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті Кредитного договору, який був підписаний Відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитним договором. Крім того, у відповідності до пункту 9 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затв. Постановою Правління НБУ № 113 від 03.11.2021р., яке визначає додаткові умови, не визначені ЦК України, Законом про споживче кредитування, Законом України «Про фінансові послуги» та іншими законами України, які містять норми щодо договірних відносин у частині надання фінансових послуг, вимоги договорів про надання фінансових послуг, що укладаються між споживачами та небанківськими фінансовими установами, Договір про надання фінансових послуг повинен містити, в т.ч. назви грошових зобов`язань (із роз`ясненням їх економічної сутності), включаючи комісії за надання та користування кредитом. До того ж, Позивач в цьому питанні також звертає особливу увагу суду, що Верховний Суд в Постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у своїй Постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц зазначає, що «умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів»(будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року». Відтак, починаючи з 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон про споживче кредитування, а рівно й зміни до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», після чого зазначена стаття 11 прийняла той вигляд, який має і до цього моменту («1. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування"»). Відповідно, через зазначені факти та обставини нормативне врегулювання спірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем має відбуватись саме так, як це і було наведено Позивачем вище в цьому пункті – насамперед, на основі вказаних норм Закону про споживче кредитування. Таким чином, спеціальним законодавством України прямо визначені можливості Позивача (як небанківської фінансової установи) як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від Відповідача. Відтак, враховуючи все вищезазначене в сукупності, є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту Кредитного договору умови про необхідність сплати Відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від Позивача є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, що регулює відносини, що склалися між Позивачем та Відповідачем. Вищезазначені доводи узгоджуються з правовим висновком викладеним у Постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/105423479. Відповідно до умов Договору у разі прострочення Позичальником сплати процентів за видачу Кредиту за користування Кредитом на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення Кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування Кредитом до настання дати закінчення Строку кредитування. Кредитодавець відповідно до умов Кредитного договору направив Позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту №1560-8268 від 06.06.2025 року щодо сплати процентів, однак дана вимога була проігнорована Позичальником, порушення не усунуто (копія вимоги та докази направлення її Позичальнику надаються). Таким чином, з боку Відповідача по відношенню до Позивача має місце свідоме порушення зобов`язання, визначеного в Кредитному договорі, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені Кредитним договором або законом. Виходячи із всього вищенаведеного, Позивач вважає, що його позовні вимоги, викладені в цій Позовній заяві, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом в повному обсязі (повністю).
Ухвалою судді від 15 червня 2026 року провадження у справі відкрито і на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
11 червня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд Відмовити у стягненні необґрунтовано нарахованих процентів, комісій, штрафів та інших платежів. Визначити розмір заборгованості виходячи з фактично отриманої суми кредиту та законних платежів. Врахувати її готовність сплатити тіло кредиту та обґрунтовану частину платежів. Зазначила: «Я, ОСОБА_1 , частково визнаю факт отримання кредитних коштів за кредитним договором №1560-8268 від 06.06.2025 року, укладеним із ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Із позовними вимогами в повному обсязі не погоджуюсь, оскільки вважаю розрахунок заборгованості необґрунтованим, а нарахування значної частини процентів та платежів такими, що порушують права споживача. Позивач просить стягнути 19 965,32 грн., хоча фактично отримана сума кредиту була меншою. Я не відмовляюсь від виконання зобов`язань та готова сплатити фактично отримане тіло кредиту та обґрунтовані платежі. Вважаю неправомірним збільшення суми боргу за рахунок надмірних процентів та інших платежів. Відповідно до ст. 3 ЦК України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання мають виконуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ст. 627 ЦК України свобода договору не може використовуватися для встановлення несправедливих умов для споживача. Згідно із Законом України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний надати повну та достовірну інформацію про реальну вартість кредиту та всі платежі.ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є професійною фінансовою установою та повинно діяти добросовісно. Нарахування процентів у розмірі, який значно перевищує отриману суму кредиту, фактично створює надмірний фінансовий тягар для споживача. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право зменшити розмір неустойки, якщо вона є надмірною. Відповідно до ст. 81 ЦПК України позивач повинен довести всі обставини, на які посилається, у тому числі законність кожної складової суми боргу. Сам факт укладення договору не підтверджує автоматичну законність усіх нарахувань. Позивач у своїй позовній заяві посилається на положення Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію», однак вважаю, що наведені норми не підтверджують правомірність заявленої до стягнення суми заборгованості в повному обсязі. Не заперечую факт можливого виникнення кредитних правовідносин, однак заперечую проти розміру заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведено законність кожної складової заборгованості. Посилання позивача на ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України щодо обов`язку належного виконання зобов`язань не означає, що кредитодавець має право нараховувати будь-які суми без обмежень. Відповідно до ст. 3 ЦК України цивільні відносини повинні ґрунтуватися на принципах справедливості, добросовісності та розумності. Відповідно до ст. 13 ЦК України при здійсненні цивільних прав особа повинна утримуватися від дій, які можуть порушувати права інших осіб. Позивач як професійна фінансова установа мав діяти добросовісно та не допускати встановлення для споживача надмірного фінансового навантаження. Посилання позивача на ст. 549, 610-612 ЦК України щодо відповідальності за порушення зобов`язання не є підставою для автоматичного стягнення заявлених сум, оскільки розмір таких нарахувань має бути підтверджений доказами та відповідати принципу співмірності. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право зменшити розмір неустойки, якщо вона є надмірною порівняно з наслідками порушення зобов`язання. Посилання позивача на ст. 625 ЦК України також не звільняє його від обов`язку довести правильність розрахунку заборгованості та правомірність нарахованих платежів. Щодо посилань на Закон України «Про електронну комерцію» зазначаю, що навіть у разі укладення електронного договору його умови не можуть суперечити вимогам законодавства України та порушувати права споживача. Факт укладення електронного договору може підтверджувати факт виникнення правовідносин, але не підтверджує автоматично законність усіх процентів, комісій, штрафів та інших платежів, які включені позивачем до суми позову. Відповідно до ст. 81 ЦПК України саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається, у тому числі: фактичну суму виданих коштів; правильність розрахунку процентів; правомірність кожного платежу; відповідність нарахувань умовам договору та законодавству. Крім того, відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідач має право надати заперечення проти позову та докази на їх підтвердження. Таким чином, вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині фактично отриманої суми кредиту та законних платежів, а вимоги щодо надмірно нарахованих процентів та інших платежів є необґрунтованими».
Крім того, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача ОСОБА_1 , якою остання просить у разі задоволення позовних вимог частково або визначення судом суми заборгованості, яку необхідно сплатити, врахувати її матеріальне становище та надати можливість виконувати рішення суду шляхом розстрочки платежів. Вона, ОСОБА_1 , не ухиляється від виконання своїх зобов`язань та визнає необхідність повернення фактично отриманих коштів. Разом з тим, одноразова сплата всієї суми заборгованості є для неї складною, тому просить надати можливість сплачувати визначену судом суму частинами. Відповідно до ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання рішення, враховуючи обставини, які істотно ускладнюють його виконання. Просить встановити порядок сплати заборгованості частинами, наприклад: щомісячно рівними платежами протягом 8 місяців; або інший порядок, який суд визнає справедливим. Вважаю, що такий спосіб виконання рішення буде відповідати принципам добросовісності, розумності та справедливості, а також дозволить виконати зобов`язання без порушення моїх законних прав та інтересів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено, що 06.06.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1560-8268, відповідно до умов якого кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 3000 грн.; строк кредитування – 365 днів. Договір підписаний відповідачкою шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 13-24).
Відповідач також підписав правила надання споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а.с.25-33, 33 зв.-34).
До матеріалів справи додано Паспорт споживчого кредиту до договору № 1560-8268 від 06.06.2025 року, в якому викладені всі істотні умови кредитного договору, погоджений ОСОБА_1 , шляхом підписання одноразовим ідентифікатором (а. с. 35-72).
Також Додатковою угодою №1 від 11.06.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1560-8268 від 06.06.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 600,00 грн. (а. с. 75 зв.-76).
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідками ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежів на карту відповідача, відповідно до умов укладеного Кредитного договору та додаткових угод до кредитного договору (а. с. 73,73 зв.).
Згідно з довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс», за допомогою платіжної системи LiqPay ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти за договором № 1560-8268: 06.06.2025 — у розмірі 3 000,00 грн та 11.06.2025 — у розмірі 1 600,00 грн. Кошти перераховано на платіжну картку № НОМЕР_2 (а. с. 78).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1560-8268 від 06.06.2025 року станом на 10.04.2026 року загальна сума заборгованості становить 19 965,32 гривень, а саме: - заборгованість за кредитом – 4 600,00 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами – 12 375,32 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст.. 625 ЦК – 2 300,00 гривень; - заборгованість по комісії – 690,00 гривень (а.с. 79-83).
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смскоду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Отже, із змісту вищеведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).
Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений (постанова Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, дослідивши зібрані в справі докази, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає позов обґрунтованим і доходить висновку про можливість його часткового задоволення.
Судом встановлено, що 06 червня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії №1560-8268, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 3 000 грн. строком на 365 днів.
11 червня 2025 року сторонами укладено додаткову угоду до зазначеного договору, відповідно до якої розмір кредиту було збільшено на 1 600 грн.
Факт укладення договору та додаткової угоди підтверджується наявними у матеріалах справи електронними документами, зокрема договором, додатковою угодою, правилами надання кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та паспортом споживчого кредиту.
Із наданих позивачем документів убачається, що відповідачка підписала кредитний договір та додаткову угоду шляхом використання одноразового ідентифікатора. Доказів того, що договір укладено без її волевиявлення або що електронний підпис було використано іншою особою, суду не надано.
Факт надання відповідачці кредитних коштів підтверджується довідкою та документами щодо здійснення переказів через платіжну систему LiqPay, згідно з якими 06 червня 2025 року їй перераховано 3 000 грн., а 11 червня 2025 року — 1 600 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 .
Таким чином, позивачем доведено факт перерахування відповідачці кредитних коштів у загальному розмірі 4 600 грн., а отже, виникнення між сторонами кредитних правовідносин та виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредиту.
Як убачається з умов кредитного договору, сторони погодили порядок нарахування процентів за користування кредитом, зокрема застосування процентної ставки 0,8 % на день протягом перших 28 днів користування кредитом, надалі — 1 % на день, а з 08 грудня 2025 року в розрахунку застосовано ставку 0,74 % на день.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 10 квітня 2026 року за користування кредитними коштами нараховано 12 375,32 грн. процентів.
Перевіряючи правильність цього розрахунку, суд установив, що нарахування здійснювалося на фактичний залишок основної суми кредиту 4 600 грн., а саме: за період з 06 червня 2025 року по 10 червня 2025 року — по 24 грн. на день, що становить 120 грн.; за період з 11 червня 2025 року по 03 липня 2025 року — по 36,80 грн. на день, що становить 846,40 грн.; за період з 04 липня 2025 року по 07 грудня 2025 року — по 46 грн. на день, що становить 7 222 грн.; за період з 08 грудня 2025 року по 09 квітня 2026 року — по 34,04 грн. на день, що становить 4 186,92 грн. Загальна сума нарахованих процентів становить 12 375,32 грн.
Отже, арифметична перевірка наданого розрахунку свідчить, що заявлена сума процентів відповідає наведеним у ньому щоденним нарахуванням та застосованим процентним ставкам. Водночас матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачкою платежів у рахунок погашення кредиту чи сплати процентів. Таким чином, відповідачка заборгованість за кредитним договором не погашала, а залишок основного боргу становить 4 600 грн.
Відповідачка не надала суду власного контррозрахунку, доказів погашення кредитної заборгованості або інших доказів, які б спростовували правильність визначення позивачем залишку основного боргу та суми договірних процентів.
З огляду на викладене суд вважає доведеними вимоги позивача в частині стягнення 4 600 грн. заборгованості за основною сумою кредиту та 12 375,32 грн. процентів за користування кредитом.
Водночас, вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 2 300,00 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, необхідно відмовити, оскільки відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення 690,00 грн. комісії.
З розрахунку заборгованості вбачається, що позивач нарахував комісію в сумі 450 грн. 06 червня 2025 року та 240 грн. 11 червня 2025 року, тобто загалом 690 грн. Зазначені суми становлять 15 % від відповідних сум наданого кредиту — 3 000 грн. та 1 600 грн.
Водночас саме по собі відображення комісії в розрахунку заборгованості та передбачення відповідного платежу умовами договору не є достатнім доказом наявності підстав для його стягнення.
Відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» умови договору споживчого кредиту повинні містити чітку інформацію про платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, а споживач має бути поінформований про їх зміст і розмір.
Однак позивачем не надано належних доказів того, які саме послуги були надані відповідачці за сплату комісії, у чому полягав їх зміст та яким чином визначено вартість таких послуг.
За відсутності належного підтвердження того, що комісія є платою за конкретну послугу, фактично надану відповідачці, суд не має підстав вважати доведеним обов`язок останньої сплатити 690,00 грн.
Отже, вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
Оцінюючи заперечення відповідачки щодо неспівмірності нарахованих платежів та надмірності кредитного навантаження, суд виходить із того, що укладення договору споживчого кредиту передбачає обов`язок кредитодавця надати споживачеві повну інформацію про умови кредитування, а споживача — належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання.
Доводи відповідачки не спростовують факту отримання нею кредитних коштів та виникнення обов`язку їх повернути. Водночас у частині комісії та нарахувань за статтею 625 ЦК України позивач не виконав покладений на нього статтею 81 ЦПК України обов`язок доказування.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 16 975,32 грн., яка складається з 4 600 грн. основного боргу та 12 375,32 грн. процентів за користування кредитом.
Щодо клопотання відповідачки про розстрочення виконання рішення.
Відповідачка також просила у разі задоволення позовних вимог визначити порядок сплати заборгованості частинами протягом восьми місяців, посилаючись на складність сплати всієї суми одноразово.
Відповідно до ч. 1ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч. 3ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як передбачено ч. 4ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке реалізується за наявності виняткових обставин, що об`єктивно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, та за умови їх належного підтвердження.
Разом із тим на час розгляду справи рішення суду, виконання якого відповідачка просить розстрочити, ще не ухвалене. Положення статті 435 ЦПК України регулюють питання відстрочення або розстрочення виконання вже ухваленого судового рішення.
Крім того, відповідачка не надала суду належних доказів свого матеріального становища, розміру доходів, наявності майна, утриманців, стану здоров`я чи інших обставин, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення у разі його ухвалення. Також не наведено обґрунтованого розрахунку запропонованих щомісячних платежів та доказів можливості виконувати зобов`язання саме у запропонований восьмимісячний строк.
Саме лише посилання на складність одноразової сплати присудженої суми без надання належних доказів не є достатньою підставою для розстрочення виконання судового рішення.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що клопотання відповідачки про розстрочення виконання рішення є передчасним та не підтверджене належними доказами, а тому задоволенню не підлягає. При цьому відповідачка не позбавлена права звернутися до суду із відповідною заявою після ухвалення рішення в порядку та за наявності підстав, передбачених статтею 435 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Заявлена до стягнення сума становила 19 965,32 грн., задоволенню підлягають вимоги на суму 16 975,32 грн., що становить приблизно 85,03 % від ціни позову.
Таким чином, із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 263,68 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355,435 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позов Фалінської Людмили Андріївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1560-8268 від 06 червня 2025 року в розмірі 16 975,32 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 32 копійки), та судовий збір у розмірі 2 263,68 грн. (дві тисячі двісті шістдесят три гривні 68 копійок).
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга
Оригінал: reyestr.court.gov.ua