Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №179/1425/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №179/1425/26

Суддя: Кравченко О. Ю.

179/1425/26

2/179/1299/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Кравченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Чабаненко К.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що зареєстрував шлюб з відповідачем 13.04.2026, але фактично з нею спільно не проживав. Від цього шлюбу дітей не мають. Подружнє життя не склалося по причині несумісності характерів, різних поглядів на життя та сімейні цінності Між ними взагалі не склалися відносини, які притаманні подружжю. Вони залишилися чужими один одного. З моменту реєстрації шлюбу проживають окремо, у кожного з них своє життя. При тих відносинах, що між ними склалися, вважає, що подальше збереження сім`ї неможливе, і він не має намір на відновлення шлюбних відносин. Підстав для примирення немає. Спір про майно, що є спільною сумісною власністю, відсутній.

Просить шлюб між ним та відповідачкою, зареєстрований 13.04.2024 Новомосковським відділом ДРАЦС у Новомосковському районі, актовий запис №175.

Ухвалою суду від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачці запропоновано подати відзив.

15.09.2026 відповідачкою подана зустрічна позовна заява до позивача ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним.

Ухвалою від 17 вересня 2026 року зустрічну позовну заяву залишено без руху з наданням відповідачу строку для усунення недоліків заяви.

Ухвалою від 03 листопада 2026 року зустрічну позовну заяву повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків.

04 листопада 2026 року відповідачкою повторно подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним.

Ухвалою суду від 06.11.2026 відмовлено у прийняття до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, зустрічну позовну заяву повернуто.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач вмовив її укласти шлюб, обіцяв, що у них буде сім`я, але фактично шлюбних відносин між ними не було, вони не спілкуються. Вважає, що позивач познущався з її почуттів до неї, ввів її в оману, уклавши з нею шлюб без наміру вести шлюбне життя, використавши її для своєї невідомої для неї мети. Позивач був військовослужбовцем та вона вважала, що він перебуває на службі, але 01 червня 2026 року вона дізналася, що він 2 роки перебуває вдома та живе з іншою жінкою.

Вислухав пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 105 ч. 3 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.

Відповідно до ст. 110 ч. 1 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Отже шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Незгода будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу.

Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, порушуватиме його законні права та інтереси і суперечитиме вимогам закону.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 369/7035/18, провадження № 61-1658св20.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, який зареєстрований 13 квітня 2024 року Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №175.

Неповнолітніх дітей сторони не мають.

З доводів позивача, викладених у позовній заяві, випливає, що спільне життя подружжя не склалося з причин несумісності характерів, різних поглядів на життя та сімейні цінності. З моменту реєстрації шлюбу вони проживають окремо, у кожного з них своє життя. При тих відносинах, що склалися, позивач вважає, що подальше збереження сім`ї неможливе і не має наміру на відновлення шлюбних відносин.

Відповідачка заперечує проти розірвання шлюбу, посилаючись на те, що укладаючи шлюб, позивач не мав наміру на створення сім`ї та ввів її в оману щодо своїх намірів.

Надаючи оцінку доводам відповідачки щодо фіктивності шлюбу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

Сімейний союз жінки та чоловіка після реєстрації шлюбу породжує певні правовідносини між подружжям, породжує взаємні права і обов`язки. Виникають особисті немайнові та майнові відносини, наявність певних прав і обов`язків подружжя для забезпечення і реалізації прав членів сім`ї.

Згідно з частиною другою статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Під час розгляду справ про визнання шлюбу недійсним судам необхідно мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).

У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме з речей неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц.

Шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім`ю.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 761/11845/19, провадження № 61-10406св20.

З пояснень відповідачки у судовому засіданні судом встановлено, що вона мала намір на створення сім`ї з відповідачем, добровільно уклала шлюб, та до подання позивачем заяви про розірвання шлюбу не зверталася до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним.

Доказів того, що при укладенні шлюбу позивач не мав наміру на створення сім`ї з відповідачкою суду також не надано.

Приймаючи до уваги існуючі взаємини між подружжям, причини розлучення, вказані в позовній заяві, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню, оскільки почуттів взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки у родині немає, тобто морально-правові основи шлюбу відсутні, заходи щодо примирення подружжя та збереження родини неможливі, оскільки жодна із сторін не висловила бажання щодо надання строку для примирення.

Враховуючи те, що однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, суд вважає, що у зв`язку з відсутністю вільної згоди позивача на продовження шлюбу, а також згідно принципу добровільності шлюбу, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.

Згідно ч.2 ст.114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч.3 ст.115 СК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 13 квітня 2024 року Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №175.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 10.11.2026.

Суддя О.Ю. Кравченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua