Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №205/5159/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Суд: Новокодацький районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 19 серпня 2026 р.

Справа: №205/5159/26

Суддя: Мовчан Д. В.

Єдиний унікальний номер 205/5159/26

Номер провадження2/205/4018/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» (далі – ТОВ «Санфорд капітал», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 06.05.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № R01.00401.005226131, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти на умовах строковості, повернення та платності.

За твердженням позивача, відповідач належним чином свої зобов`язання за вказаним договором не виконував, унаслідок чого станом на 16.11.2023 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 123 879 грн. 42 коп., з яких: 64 196 грн. 90 коп. – заборгованість за основною сумою кредиту, 59 682 грн. 52 коп. – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Також позивач посилається на те, що 16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «СОНАТІ» укладено Договір факторингу № 16/11-23, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «СОНАТІ» права грошової вимоги до боржників, визначених у Реєстрі боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № R01.00401.005226131 від 06.05.2019 року.

Далі, 29.12.2023 року між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «Санфорд капітал» укладено Договір факторингу № 29/12-23, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № R01.00401.005226131 від 06.05.2019 року у загальному розмірі 123 879 4 грн. 42 коп., а також понесені судові витрати.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав. Інші заяви по суті справи від відповідача до суду не надходили.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник ТОВ «Санфорд капітал» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.

У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 06.05.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № R01.00401.005226131.

Також, 06.05.2019 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов якого йому було встановлено кредитний ліміт 66 423 грн. 50 коп. на 42 місяці зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 28,05 % річних на залишок заборгованості за кредитом.

Матеріалами справи підтверджено, що 16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «СОНАТІ» укладено Договір факторингу № 16/11-23, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «СОНАТІ» права грошової вимоги до боржників, визначених у Реєстрі боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № R01.00401.005226131 від 06.05.2019 року.

Матеріалами справи також підтверджено, що 29.12.2023 року між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «Санфорд капітал» було укладено Договір факторингу № 29/12-23, за умовами якого ТОВ «ФК «СОНАТІ відступило позивачу належні йому права грошової вимоги до боржників, визначених у Реєстрі боржників.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023 року до ТОВ «Санфорд капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № R01.00401.005226131 від 06.05.2019 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 16.11.2023 року за вказаним кредитним договором обліковується заборгованість у загальному розмірі 123 879 грн. 42 коп., з яких: 64 196 грн. 90 коп. – заборгованість за основною сумою кредиту, 59 682 грн. 52 коп. – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання грошового зобов`язання за кредитним договором та реалізації позивачем набутого за договором факторингу права грошової вимоги.

Предметом спору у цій справі є наявність та розмір невиконаного відповідачем грошового зобов`язання за Договором № R01.00401.005226131 від 06.05.2019 року, а також наявність у позивача правових підстав для стягнення заявленої заборгованості у відповідному розмірі.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого майнового права чи інтересу.

За змістом статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а укладений сторонами договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, що передбачено статтею 1055 ЦК України.

За правилами статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися, зокрема, у письмовій (електронній) формі, а письмова форма правочину вважається дотриманою, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні такого договору.

За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції другою стороною, а підписання електронного правочину може здійснюватися, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Як установлено судом, 06.05.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № R01.00401.005226131 про надання кредиту у розмірі 66 423 грн. 50 коп. строком на 42 місяці зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 28,05 % річних.

Матеріали справи також містять паспорт споживчого кредиту, в якому визначено суму кредиту, строк кредитування, спосіб його отримання, процентну ставку та інші істотні умови кредитування.

Оцінивши зазначені докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що між АТ «Ідея Банк» та відповідачем виникли кредитні правовідносини, за якими банк виконав свій обов`язок щодо надання кредитних коштів, у той час як у відповідача виник зустрічний обов`язок повернути отриманий кредит та здійснити передбачені законом і договором платежі.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних коштів. Доказів погашення кредитної заборгованості у повному обсязі відповідач суду не надав.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 16.11.2023 року непогашена заборгованість за основною сумою кредиту становить 64 196 грн. 90 коп.

Вказаний розмір основної заборгованості матеріалами справи не спростований, доказів її погашення суду не надано, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основної суми кредиту у розмірі 64 196 грн. 90 коп. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає про таке.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких установлюються договором.

Відповідно до умов Договору № R01.00401.005226131 від 06.05.2019 року, кредит було надано строком на 42 місяці зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 28,05 % річних.

Отже, погоджений сторонами строк кредитування сплинув 06.11.2022 року.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування права та інтереси кредитора у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитом у загальному розмірі 59 682 грн. 52 коп., визначену станом на 16 листопада 2023 року.

Водночас, з огляду на сплив погодженого сторонами строку кредитування 06.11.2022 року, правові підстави для нарахування передбачених договором процентів після цієї дати відсутні.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума процентів за користування кредитом, нарахованих у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 06.11.2022 року включно, становить 38 649 грн.89 коп.

Відтак позовні вимоги про стягнення процентів підлягають задоволенню у розмірі 38 649 грн.89 коп.

Натомість проценти, нараховані після закінчення строку кредитування, за період з 07.11.2022 року по 16.11.2023 року у розмірі 21 032 грн. 63 коп., не можуть бути стягнуті як проценти за користування кредитом на підставі статті 1048 ЦК України, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

При цьому вимог про стягнення передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум у межах цього спору позивачем не заявлено.

Таким чином, враховуючи, що позивачем без належних для цього правових підстав нараховані проценти за користування кредитом згідно з Договором № R01.00401.005226131 від 06.05.2019 року за межами строку дії такого кредиту, у задоволенні вимог позивача в частині стягнення процентів за користування кредитом за період з 07.11.2022 року по 16.11.2023 року у розмірі 21 032 грн. 63 коп. слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Щодо наявності у позивача права вимоги за Договором факторингу № 16/11-23 та Договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023 року, суд зазначає про таке.

Відповідно до статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу, фінансування під відступлення права грошової вимоги, одна сторона, фактор, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони, клієнта, за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи, боржника.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, наявна вимога, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Судом встановлено, що 16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «СОНАТІ» було укладено Договір № 16/11-23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «СОНАТІ» право грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у тому числі за Кредитним договором № R01.00401.005226131 від 06.05.2019 року, укладеним із ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що 29.12.2023 року між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «Санфорд капітал» було укладено Договір факторингу № 29/12-23, відповідно до умов якого ТОВ «Санфорд капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № R01.00401.005226131 від 06.05.2019 року.

Доказів недійсності зазначених договорів відступлення права вимоги або договору факторингу суду не надано. Відповідачем наявність у позивача права вимоги не спростовано.

За таких обставин суд доходить висновку, що ТОВ «Санфорд капітал» є належним кредитором за спірними кредитними договорами та має право вимагати стягнення заборгованості з відповідача.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування суду не надав.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вимоги закону, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № R01.00401.005226131 від 06.05.2019 року у загальному розмірі 102 846 грн. 79 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 64 196 грн. 90 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 38 649 грн.89 коп. за період з 06.05.2019 року по 06.11.2022 року. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення нарахованих процентів за період з 07.11.2022 року по 16.11.2023 року у розмірі 21 032 грн. 63 коп. необхідно відмовити, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на законі.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної цивільної справи по суті, у судове засідання не з`явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Отже, в матеріалах даної справи наявний укладений 01.04.2024 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» Договір про надання правової допомоги № 1/04, відповідно до умов якого, адвокатському об`єднанню надається право представляти права та інтереси клієнта (бути представником клієнта) в усіх судових установах України, а також, в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах та організаціях, органах МВС України, прокуратурі, у приватних виконавців. Адвокатському об`єднанню надається право на подання та підписання усіх документів, необхідних для виконання доручень клієнта, в тому числі й від імені клієнта.

Згідно п.п.3.1 та 3.3 вказаного Договору отримання винагороди Адвокатським об`єднанням з надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. При визначені розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосується доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатським об`єднанням інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин Адвокатського об`єднання з клієнтом; професійний досвід, науково - теоретична підготовка та репутація Адвокатського об`єднання.

Згідно п.3.2 Договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами цього Договору: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника – 1 200 грн. 00 коп.; складання, підписання та відправлення боржнику претензії щодо сплати заборгованості – 1 200 грн. 00 коп., складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з боржника 6 000 грн. 00 коп., участь адвоката у судовому засіданні – від 1 200 грн. 00 коп. складання, підписання та подання до суду клопотань, пояснень, заперечень тощо – від 2 400 грн.00 коп., отримання копії рішення суду, виконавчого документу – 600 грн. 00 коп. тощо.

Договором про надання правничої допомоги передбачено, що після належного виконання доручення Адвокатське об`єднання надає клієнту Акт прийому – передачі наданих послуг.

Відповідно до Акту прийому – передачі послуг з правничої допомоги, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року, Адвокатським об`єднанням надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» наступні послуги по клієнту ОСОБА_1 : складання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № R01.00401.005226131 від 06.05.2019 року - 6000 грн. 00 коп.; проведення юридичного та фінансового аналізу по боржнику Кредитним договором № R01.00401.005226131 від 06.05.2019 року – 1 200 грн. 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права, будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є значно завищеною, оскільки її обсяг становить 12 односторонніх аркушів, а також містить прохальну частина позову та перелік додатків до позовної заяви, виконання яких не потребує додаткового та надмірного інтелектуального навантаження. При цьому у самому тексті позову здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є виключно типовим для даного виду цивільно-правових спорів, та процесуальні застереження, формулювання та наявність яких визначена нормами ЦПК України. Окрім цього безпосередньо представник позивача участь у судових засіданнях не приймав.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, адже витрати на консультацію та написання позовної заяви у сумарній кількості є завищеними, відтак, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги у загальному розмірі 123 879 грн. 42 коп. підлягають задоволенню частково – у розмірі 102 846 грн. 79 коп., понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 210 грн. 37 коп., виходячи з розрахунку: 102 846 грн. 79 коп. ? 2662 грн. 40 коп. / 123 879 грн. 42 коп. = 2 210 грн. 37 коп.

Разом з цим у позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача вказаних судових витрат на оплату послуг поштового зв`язку в сумі відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку, однак, матеріали справи не містять жодного обґрунтування розміру та доцільності таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 629, 1048, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263–265, 280–282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» (місце знаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, прим. 68,69, код ЄДРПОУ 43575686) заборгованість за Кредитним договором № R01.00401.005226131 від 06.05.2019 року, у загальному розмірі 102 846 грн. 79 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 64 196 грн. 90 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 38 649 грн.89 коп. за період з 06.05.2019 року по 06.11.2022 року.

3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом за Кредитним договором № R01.00401.005226131 від 06.05.2019 року, за період з 07.11.2022 року по 16.11.2023 року у розмірі 21 032 грн. 63 коп. – відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» (місце знаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, прим. 68,69, код ЄДРПОУ 43575686) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. 00 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» (місце знаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, прим. 68,69, код ЄДРПОУ 43575686) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2 210 грн. 37 коп.

6. В задоволенні судових витрат по справі на оплату послуг поштового зв`язку в сумі відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua