Суд: Новокодацький районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 02 вересня 2026 р.
Справа: №205/17255/25
Суддя: Мовчан Д. В.
Єдиний унікальний номер 205/17255/25
Номер провадження2/205/4228/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчана Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30 грудня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30.12.2024-100003307, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 15 000 грн 00 коп., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити передбачені договором проценти й інші платежі в установлені договором строки.
Позивач посилається на те, що відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, унаслідок чого станом на 06 листопада 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 42 519 грн 02 коп., з яких: 15 000 грн 00 коп. — заборгованість за основною сумою кредиту, 18 900 грн 00 коп. — заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 119 грн 02 коп. — заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, 7 500 грн 00 коп. — неустойка.
З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп.
Відповідач у строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відзиву на позовну заяву не подав.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача разом з позовною заявою подала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій заяві представник Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить судова повістка, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 30 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30.12.2024-100003307, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 15 000 грн 00 коп. строком на 140 днів із дати його надання. У договорі датою повернення кредиту зазначено 18 травня 2025 року.
Договір укладено в електронній формі. Матеріали справи містять пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), заявку на отримання кредиту та підтвердження укладення кредитного договору, підписані відповідачем електронним підписом.
Для отримання кредитних коштів відповідач зазначив свої анкетні й паспортні дані та реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 .
Умовами договору встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 1 % за кожний день користування кредитом, яка не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку.
Пунктом 7 кредитного договору передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, в розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 2 250 грн 00 коп.
Пунктом 15 кредитного договору передбачено неустойку в розмірі 150 грн 00 коп. за кожний день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми такого зобов`язання.
Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 03 листопада 2025 року № 163-0311, 30 грудня 2024 року о 22:17:08 на платіжну картку № НОМЕР_1 успішно перераховано 15 000 грн 00 коп. Номер транзакції в системі iPay.ua — 611481735, призначення платежу — видача коштів за кредитним договором № 30.12.2024-100003307.
Отже, позивач виконав зобов`язання щодо надання відповідачу кредитних коштів у передбаченому договором розмірі.
Згідно з наданою позивачем довідкою-розрахунком станом на 06 листопада 2025 року за кредитним договором № 30.12.2024-100003307 від 30 грудня 2024 року обліковується заборгованість у загальному розмірі 42 519 грн 02 коп., з яких: 15 000 грн 00 коп. — заборгованість за основною сумою кредиту, 18 900 грн 00 коп. — заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 119 грн 02 коп. — заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, 7 500 грн 00 коп. — неустойка.
Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Суд зазначає, що відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що кредитний договір від 30 грудня 2024 року № 30.12.2024-100003307 укладено в електронній формі з дотриманням установленого законом порядку. Зміст наданих документів дозволяє встановити сторони договору, суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку та інші погоджені сторонами умови.
Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 15 000 грн 00 коп. підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 03 листопада 2025 року № 163-0311, який містить відомості про успішне перерахування 30 грудня 2024 року зазначеної суми на платіжну картку, реквізити якої відповідач указав для отримання кредиту, та номер відповідного кредитного договору в призначенні платежу.
Таким чином, суд вважає, що отримання відповідачем кредитних коштів підтверджено належними доказами у справі, а відтак у нього на підставі укладеного договору виник обов`язок повернути такі кошти та сплатити проценти за користування ними в порядку та строки, визначені договором.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, урахувавши умови кредитного договору та докази перерахування коштів, суд вважає доведеною обставину неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення отриманого кредиту.
Доказів погашення заборгованості за основною сумою кредиту матеріали справи не містять.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 15 000 грн 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.
У цьому випадку умовами кредитного договору передбачено надання кредиту строком на 140 днів із дати його надання та встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 1 % за кожний день користування кредитом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість за процентами за користування кредитом становить 18 900 грн 00 коп. Зазначені проценти нараховано в межах установленого договором строку кредитування із застосуванням погодженої сторонами процентної ставки.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 18 900 грн 00 коп. підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем вимог.
Щодо стягнення заборгованості за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, в розмірі 1 119 грн 02 коп. та неустойки в розмірі 7 500 грн 00 коп. суд зазначає таке.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою та третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, законодавством допускається встановлення в договорі про споживчий кредит комісій. Водночас саме по собі включення платежу до загальної вартості кредиту не звільняє суд від перевірки правових підстав його стягнення та змісту послуг, за які встановлено відповідну плату.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір повернутої суми кредиту, надає відомості щодо погашення заборгованості та іншу передбачену законом і договором інформацію.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, установленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною. Зазначений висновок стосується платежів за інформацію, яка відповідно до закону має надаватися безоплатно.
У цій справі пунктом 7 кредитного договору передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, в розмірі 15 % від його суми, що становить 2 250 грн 00 коп. До стягнення позивачем заявлено заборгованість за цією комісією в розмірі 1 119 грн 02 коп.
Суд звертає увагу, що наведена умова договору визначає розмір комісії та порядок її обчислення, проте не розкриває змісту конкретних додаткових або супутніх послуг, за які встановлено відповідну плату. Позивач не надав доказів, які дозволяли б установити перелік таких послуг, їх фактичне надання відповідачу та підстави стягнення плати за них окремо від процентів за користування кредитом.
За таких обставин саме по собі зазначення в договорі комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та її відображення в розрахунку заборгованості не є достатнім підтвердженням обґрунтованості відповідної вимоги. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 1 119 грн 02 коп.
Щодо вимоги про стягнення неустойки суд ураховує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.
Оскільки спірний кредитний договір укладено 30 грудня 2024 року, а заявлену до стягнення неустойку нараховано за прострочення виконання зобов`язань у період дії воєнного стану, позовні вимоги в частині стягнення 7 500 грн 00 коп. неустойки задоволенню не підлягають.
Таким чином, за встановлених обставин позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором № 30.12.2024-100003307 від 30 грудня 2024 року станом на 06 листопада 2025 року в загальному розмірі 33 900 грн 00 коп., з яких: 15 000 грн 00 коп. — заборгованість за основною сумою кредиту, 18 900 грн 00 коп. — заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1 119 грн 02 коп. та неустойки в розмірі 7 500 грн 00 коп. слід відмовити.
Суд також ураховує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву та доказів на спростування заявлених вимог не подав. Водночас неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається, та не є самостійною підставою для задоволення позову. Висновки суду ґрунтуються на оцінці наявних у справі доказів у їх сукупності.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 33 900 грн 00 коп. із заявлених 42 519 грн 02 коп., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 931 грн 36 коп. (33 900 грн. 00 коп. х 2 422 грн. 40 коп. /42 519 грн. 02 коп. = 1 931 грн. 35 коп.).
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141,258, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, – задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою, як ВПО: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 30.12.2024-100003307 від 30.12.2024 року, станом на 06.11.2025 року, у загальному розмірі 33 900 грн. 00 коп., де заборгованість за тілом кредиту – 15 000 грн. 00 коп., заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом – 18 900 грн. 00 коп.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом – 1 119 грн. 02 коп. та неустойки - 7 500 грн. 00 коп., – відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою, як ВПО: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 931 грн. 36 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua