Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №205/13922/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Суд: Новокодацький районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №205/13922/25

Суддя: Курбанова Н. М.

Єдиний унікальний номер 205/13922/25

Номер провадження2/205/1403/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Курбанової Н. М.

за участю секретаря судового засідання Коваленко Т. О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в місті Дніпрі, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (далі ТОВ «ФК «Гелексі») - адвокат Рудзей Ю. В., звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просили: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики у розмірі 31 524 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 423 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що 02 січня 2021 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, був укладений договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №205799 в електронній формі. Відповідно до укладеного договору позики, позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк встановлений цим договором. Позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів позичальникам, позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг ТОВ «ФК «Елаенс» (ТМ «Фонді»), яка є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору № 04/08-17-ПК від 04.08.2017, ТОВ «ФК «Елаенс» (ТМ «Фонді») надавало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 7000 грн. В результаті платіжної операції ініційованої позикодавцем, за посередництва надавача платіжних послуг, сума коштів у розмірі позики була перерахована на картковий рахунок вказаний позичальником при укладенні договору позики. На підставі вказаного договору позичальнику надано грошові кошти у якості позики у сумі 7000 грн., на умовах строковості, поворотності та платності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 1,5% у день, підвищена процентна ставка у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем, на дату подання позову, складає 31 524 грн., з яких: 7000 грн. - заборгованість за позикою; 24 524 грн. - заборгованість по процентам за користування позикою. Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 20 жовтня 2025 року зобов`язано Державну міграційну службу України надати відомості щодо відповідача.

Ухвалою судді від 04 листопада 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, однак в прохальній частині позовної заяви (п. 3) зазначено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, а також відсутність заперечень проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про що є підтвердження в матеріалах справи. (а.с. 84) Про причини неявки відповідач не повідомила, будь-яких заяв, клопотань, відзиву на позов суду не надала, у зв`язку з чим суд, відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за її відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів та за відсутності заперечень позивача ухвалити заочне рішення у справі.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02 січня 2021 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_2 укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №205799 згідно якого позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору в національній грошовій одиниці України – гривні.

Відповідно до умов укладеного договору ОСОБА_2 отримала грошові кошти у позику у розмірі 7000 грн. на строк до 31 січня 2021 року, зі сплатою за користування позикою процентів у розмірі 0,8% в день від початкового залишку позики. (п. 1.5.1-1.5.2. Договору)

Нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. (п. 1.6 Договору)

Відповідно до п 1.7 Договору плата за користування позикою за цим договором встановлюється у виді процентів та складає 3,0% в день від загального розміру невідновлювальної кредитної лінії відповідно до п. 1.9 Договору.

Загальний розмір невідновлювальної кредитної лінії за цим Договором складає 7000 грн. (п. 1.9 Договору)

Строк дії договору становить три роки з дати підписання сторонами. (п. 1.10 Договору)

Позичальник зобов`язався в передбачені договором терміни повністю повернути позикодавцю суми отриманих позик за траншами, сплатити плату за користування позикою та виконати всі інші зобов`язання, встановлені Договором. (п.п. 2.4.1, 3.1)

Вказаний договір позики укладено в електронному виді та підписано відповідачем електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора «xgq7x6qg».

Надана позивачем копія паспорта позики містить аналогічні умови кредитування, а також інформацію про контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію.

Вказаний паспорт позики також підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора «1g3fzw5w».

Відповідно до повідомлення №205799 від 01.08.2025, ТОВ «ФК «Елаєнс» на підставі договору №04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на карту) від 04.08.2017 надавало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку. У результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача ОСОБА_1 було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 7000 грн., номер банківської картки НОМЕР_1 у АТ КБ «ПриватБанк».

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за Договором позики № 205799 від 02 січня 2021 року становить 31 524 грн.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» при цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже слід виснувати, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Варто звернути увагу, що засади доказування у цивільному судочинстві свідчать, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд зобов`язаний власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі №219/1704/17 зазначив, що «в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.»

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже зобов`язання позичальника з повернення кредиту виникає не з моменту підписання кредитного договору, а з моменту отримання кредитних коштів. Видача кредиту має бути підтверджена належними доказами. За відсутності доказів на підтвердження факту передання позичальнику кредитних коштів суд не має правових підстав задовольняти позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості.

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15, від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17)

У постанові від 22.09.2021 року у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

У постанові Верховного Суду від 14.09.2021 року у справі №910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В цьому контексті слід звернути увагу, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі № 755/2284/16-ц.

Суд зазначає, що належних та допустимих доказів фактичного надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів за договором позики № 205799 від 02.01.2021 матеріали справи не містять. Зокрема позивачем не надано платіжних інструкцій, банківських виписок, документів платіжної системи або інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Аналізуючи у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання відповідачу грошових коштів у розмірі визначеному договором позики № 205799 від 02.01.2021, що б свідчило про належне виконання кредитором/позикодавцем своїх зобов`язань за вказаними договорами, наданий позивачем розрахунок заборгованості, як і лист ТОВ «ФК «Елаєнс» №205799 від 01.08.2025, щодо повідомлення про перерахування грошових коштів, не є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не свідчать про видачу відповідачу грошових коштів, які зазначені в договорі.

Сам по собі факт укладення вказаних договорів в електронній формі не є безумовним доказом отримання відповідачем грошових коштів, оскільки кредитний договір є реальним та вважається виконаним кредитодавцем після надання коштів позичальнику.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не скористався своїм правом та не заявляв до суду клопотань про витребування відповідних доказів із банківської установи, в якій відкрито рахунок відповідача, на які нібито здійснювалось фактичне перерахування грошових коштів.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту видачі відповідачу кредитних коштів за договором позики № 205799 від 02.01.2021, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За відсутності доказів видачі кредиту суд позбавлений можливості дійти висновку про виникнення у відповідача обов`язку з повернення кредитних коштів.

Підсумовуючи викладене, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, приймаючи до уваги недоведеність видачі позивачем кредитних коштів відповідачу за умовами договору позики № 205799 від 02.01.2021, у зв`язку з чим, недоведеність наявності заборгованості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаним договором позики № 205799 від 02.01.2021, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, та, як наслідок, відмовою у задоволенні позову у повному обсязі.

Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України та у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, вважає за необхідне покласти судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 141, 142, 247, 263, 265, 268, ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Новокодацьким районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», ЄДРПОУ 41229318, адреса: 01054, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, б. 10/1;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н. М. Курбанова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua