Суд: Чечелівський районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №204/7133/26
Суддя: Токар Н. В.
Справа № 204/7133/26
Провадження № 2/204/4441/26
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
за участю секретаря Павлюк Д.В.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , яким просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовної заяви, позивач посилався на те, що 19.01.2013 року між позивачем та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейні відносини між подружжям не склались та фактично були припинені з березня 2022 року, у зв`язку із чим шлюб було розірвано рішенням суду у справі №204/5959/24). Як зазначає позивач, дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з народження проживала і на теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а зареєстрована дитина за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи у шлюбі із відповідачкою, уся родина була зареєстрована у м.Дніпрі, проте фактично проживала у с.Чаплинка. З червня 2024 року відповідачка переїхала жити у м.Дніпро , а дитина залишилась проживати разом із позивачем у с.Чаплинка, відвідуючи дитячий садочок «Мрія» (раніше «Топольок») до липня 2025 року. Мати дитини інколи приїздила навідати дитину. Позивач наголошує, що працює в КП «Дніпроводоканал» ДМР та має бронювання. З серпня 2025 року відповідачка забрала дитину в м.Дніпро, оскільки батьки дитини планували віддати її на розвиваючі гуртки, але відповідачка звернулась до психіатрів через гіперактивність дочки, які не бачивши дитини, зі слів матері, призначили заспокійливі препарати, що викликають сонливість. Позивач не погоджувався із встановленим діагнозом та способом лікування дитини, напротязі 3-х місяців постійно навідував дитину у м.Дніпрі. При цьому, позивач зазначає, що відповідачка постійно чинила перепони у спілкуванні із дитиною. Одного разу, дитина розповіла позивачу, що мати застосовує фізичне насилля до неї, вважаючи що це виховання. Дитина постійно запитувала батька коли вона повернеться додому в с.Чаплинка, тому позивач забрав дитину до себе і подав позов до суду з метою визначенням місця проживання дитини. Таким чином, позивач зазначає, що дитина з листопада 2025 року проживає разом із батьком в с.Чаплинка. Вважає, що доказом перебування дитини з батьком є ухвала Чечелівського районного суду міста Дніпра від 27.11.2025 року, якою встановлено графік побачень матері та дитини, що має преюдиційне значення, тобто встановлений факт, що не підлягає доказуванню. Позивач також вказує, що ОСОБА_2 отримала судовий наказ від 22.10.2025 року по справі №204/10896/25, який на теперішній час позивачем оскаржується, оскільки дитина проживає разом із ним з листопада 2025 року. Прийнявши до уваги те, що позивач бажає регулярно та стабільно отримувати аліменти на утримання дитини, яка проживає разом із ним, ОСОБА_1 вимушений звернутись до суду про стягнення з відповідача аліментів.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 01 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 01.07.2026 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
З урахуванням вимог ст.ст. 19, 274, 276, 277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Відповідач у встановлений судом строк не надала суду відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.
Встановлено, що сторони одружені з 19 січня 2013 року. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22 липня 2024 року у справі №2045/5959/24 шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 19 січня 2013 року Виконавчим комітетом Чаплинської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області за актовим записом №01 - розірвано (а.с.30).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданим повторно 21 червня 2024 року Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_3 , батьками якої зазначено: батько – ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_2 (а.с.6).
До позовної заяви позивачем долучено витяг із військово-облікового документу Резерв + сформований 13.05.2026 року о 15:01 год. з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – НОМЕР_2 , є військовозобов`язаним та має бронювання до 22.01.2027 року (а.с.7).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом з батьком.
Згідно наданої 06.11.2025 року депутатом Юр`ївської селищної ради 8 скликання від 2020 року ОСОБА_6 характеристики на гр. ОСОБА_1 , 1985 р.н. вбачається, що останній проживає у с.Чаплинці з січня 2022 року. Відразу після народження дитини батько залучений до процесу догляду та виховання маляти. Батько забезпечує матеріально сім`ю та створює належні умови для розвитку дитини, виявляє турботу та любов до доньки. На думку депутата, ОСОБА_7 гарний батько для своєї дитини, який забезпечує достойне виховання (а.с.8).
Як вбачається із довідки від 01.10.2025 року №3 виданої Чаплинським закладом дошкільної освіти «Мрія» (ясла-садок) Юріївської селищної ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідувала вищевказаний заклад дошкільної освіти з 01 червня 2024 року по 04 липня 2025 року за змішаною формою навчання (а.с.9).
До матеріалів позову також долучено Акт про встановлення факту проживання особи без реєстрації місця проживання/не проживання особи за місцем реєстрації від 25.11.2025 року складений депутатами Юріївської селищної ради виборчого округу №6 Бубир А.А. та ОСОБА_8 , за участі сусідів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в присутності малолітньої особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо якої встановлюється факт проживання та її бабусі ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала з батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з лютого 2022 року до серпня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 . На момент обстеження, дитина перебувала за вказаною адресою разом із бабусею і татом (а.с.10).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , має укладену із КНП «Юріївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Юріївської селищної ради декларацію №0001-8Е23-4310 про вибір лікаря з надання первинної медичної допомоги від 25.11.2025 року; довіреною особою пацієнта зазначено ОСОБА_1 (а.с.11).
Надані позивачем документи, зокрема, карта профілактичних щеплень ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12), Звіт про здійснення відрахування та виплати складений КП «Дніпроводоканал» ДМР відносно ОСОБА_1 (а.с.15), квитанції та платіжні інструкції про оплату товарів та інше (а.с.16-28,31-32,35-48,50-58), суд не приймає до уваги (ч. 4 ст. 77 ЦПК України).
Встановлено, що ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 27 листопада 2025 року в рамках цивільної справи №204/11964/25 (провадження №2-з/204/97/25) заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю – задоволено частково; забезпечено позов шляхом встановлення побачень ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 09 год. 00 хв. ранку кожної середи місяця до 17 год. 00 хв. вечора кожного четверга місяця, з 09 год. 00 хв. ранку кожної суботи місяця до 17 год. 00 хв. вечора кожного неділі місяця в присутності батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини та часу відпочинку; в іншій частині заяви – відмовлено (а.с.13-14).
Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року, ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 27 листопада 2025 року змінено; абзац другий резолютивної частини ухвали Чечелівського районного суду міста Дніпра від 27 листопада 2025 року викладено у такій редакції: Забезпечити позов шляхом встановлення побачень ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 09 години 00 хвилин ранку до 17 години 00 хвилин вечора кожної середи місяця, з 09 години 00 хвилин ранку до 17 години 00 хвилин вечора кожної суботи місяця в присутності батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини та часу; в іншій частині залишено ухвалу суду першої інстанції без змін.
Постановою Верховного суду від 29 квітня 2026 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року скасовано; ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року залишено в силі. Зазначені судові рішення містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З матеріалів справи вбачається, що 22 жовтня 2025 року Чечелівським районним судом міста Дніпра у справі №204/10896/25 постановлено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , починаючи стягнення з 16 жовтня 2025 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.29).
Згідно ухвали Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18 березня 2026 року постановлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22.10.2025 у справі № 204/10896/25 – відмовити; виданий судовий наказ від 22.10.2025 залишено в силі.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2026 року повернуто апелянту. Постановою від 22 червня 2026 року Верховний суд відмовив у відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2026 року. Зазначені судові рішення містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Викладені обставини підтверджують, що між сторонами наявний спір що стосується прав та інтересів дитини.
У статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі (далі - СК) України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2024 року в справі № 759/14761/22, від 19 грудня 2022 року в справі № 643/3223/21 та ін.).
Отже, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на яку власне і стягуються аліменти (див. постанову Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 188/1029/19)
Момент, з якого починають стягуватися аліменти на дитину за рішенням суду чітко визначений у частині першій статті 191 СК України, згідно з якою аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Також законодавець передбачив можливість присудження аліментів за минулий час у випадках, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років (частина друга статті 191 СК України).
Так, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував, що під час вирішення справ, що стосується прав та інтересів дітей, суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, які, незважаючи на необхідність забезпечення балансу між інтересами дитини та сторін у справі, мають пріоритет над інтересами батьків.
Стягнення аліментів на дитину є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Отже, відповідно до сталої практики Верховного Суду, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на дитину має той з батьків, з ким фактично проживає дитина (див. постанову від 25 листопада 2022 року в справі № 521/5667/21), тобто суд не ставить це в залежність від попереднього вирішення спору про місце проживання дитини.
Враховуючи наведене, та незважаючи на те, що між сторонами існує спір про визначення місця проживання дитини, до моменту його вирішення дитина за жодних обставин не може бути позбавлена належних засобів для існування, оскільки її право на гідне життя, розвиток і забезпечення базових потреб є безумовним та підлягає першочерговому захисту. Обов`язок утримання дитини має пріоритетний характер і не може бути поставлений під сумнів або обмежений.
Надавши оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності за правилами ЦПК України, суд дійшов обґрунтованого висновку про спроможність відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків пожиточного мінімуму на дитину відповідного віку, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти за рішенням суду присуджуються від дня пред`явлення позову, враховуючи вимогу позивача про стягнення аліментів починаючи з листопада 2025 року, та пред`явлення позову 10.06.2026 року, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню та присудженню аліментів саме з 10.06.2026 року - від дня пред`явлення позову.
Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 180-184 СК України, ст.ст.12,13,76-82,133,141,259,263-265 ЦПК України, п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову, а саме з 10.06.2026 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити по справі негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 (двадцять) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ),
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 )
Суддя Н.В.Токар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua