Суд: Центральний районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок ДТП
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №203/5151/26
Суддя: Казак С. Ю.
Справа № 203/5151/26
Провадження № 2/0203/2619/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Биченковій Г.С.
за участю представника позивачки - ОСОБА_1
представника відповідачки - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що 22.01.2026 року в м.Дніпрі сталась ДТП за участю автомобіля «Toyota RAV4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під її керуванням та автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням відповідачки ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП автомобілю «Toyota RAV4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_1 , було заподіяно механічні пошкодження. Постановою Центрального районного суду міста Дніпра від 11.02.2026 року у справі №203/831/26, ОСОБА_4 було визнано винною у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. З метою визначення розміру завдано матеріального збитку, позивачка звернулась до судового експерта-автотоварознавця Крутінь В.І., згідно висновку якого №10511 від 11.03.2026 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota RAV4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 460764 грн. 83 коп., а розмір втрати товарної вартості транспортного засобу склав 29875 грн. 24 коп. Реальні збитки позивачки по проведенню відновлювального ремонту автомобіля склали 318439 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс» згідно полісу №ЕР-231199644 від 29.07.2025 року, а цивільно-правова відповідальність позивачки у ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» згідно полісу №227880175 від 19.03.2025 року. В порядку ст.19 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» по процедурі прямого врегулювання, ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» на рахунок СТО – ТОВ Фірма «АЛМАЗ МОТОР, ЛТД» було перераховано кошти в сумі 250000 грн., що є страховою виплатою. Позивачкою за проведення ремонту було сплачено кошти в сумі 68439 грн. Також внаслідок пошкодження транспортного засобу, на час його ремонту, позивачкою було понесено витрати з прокату іншого автомобіля в сумі 46800 грн. Крім того, внаслідок ДТП відповідачці було заподіяно моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях, оскільки в результаті ДТП, внаслідок якої було пошкоджено її транспортний засіб, у позивачки виникли психотравматичні фактори, що призвели до погіршення здоров`я, депресії, порушень сну, втрати душевного спокою. Позивачка була вимушена витрачати додатковий час, змінювати плани та відволікатись від своїх звичайних занять та роботи для врегулювання ситуації навколо ДТП. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила стягнути з відповідачки різницю між вартістю ремонту транспортного засобу та виплаченим страховим відшкодуванням в сумі 68439 грн., розмір втрати товарної вартості автомобіля в сумі 29875 грн. 24 коп., витрати на прокат іншого транспортного засобу в сумі 46800 грн., моральну шкоду в сумі 25000 грн., а також витрати по оплаті послуг судового експерта в сумі 8000 грн., на правову допомогу в сумі 25000 грн. та по оплаті судового збору в сумі 1360 грн. 91 коп.
У наданому відзиві представник відповідачки просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування заперечень посилалась на те, що огляд пошкодженого транспортного засобу позивачки проводився експертом без належного повідомлення та участі відповідачки, внаслідок чого вона була позбавлена можливості поставити питання експерту, звернути увагу на наявність можливих попередніх пошкоджень транспортного засобу, надати свої пояснення щодо характеру пошкоджень, висловити можливі зауваження стосовно проведення огляду. На момент розгляду справи транспортний засіб було відремонтовано, що позбавляє відповідачку можливості ініціювати проведення альтернативного огляду або перевірити правильність висновків експерта щодо обсягу пошкоджень, їх походження та необхідності виконання ремонтних робіт. В зв`язку з цим, висновок експерта №10511 від 11.03.2026 року не може розглядатись як беззаперечний доказ розміру збитків, а також визначеного розміру втрати товарної вартості транспортного засобу. Також слід врахувати, що автомобіль позивачки 2021 року випуску та на момент проведення огляду перебував в експлуатації протягом тривалого часу. За таких обставин не можливо виключити наявність на кузові останнього експлуатаційних пошкоджень, зокрема, сколів лакофарбового покриття, подряпин, потертостей, локальних підфарбувань, незначних деформацій або наслідків попередніх ремонтних робіт. Доказів, що до моменту ДТП автомобіль не мав таких пошкоджень, не піддавався відновлювальному ремонту стороною позивача не надано. Оскільки відповідачка не була присутня при проведенні огляду транспортного засобу, є передчасними та недостатнього обгрунтованими і позовні вимоги в частині стягнення різниці між вартістю відновлювального ремонту та виплаченим страховим відшкодуванням, так як сам факт проведення відновлювального ремонту та його оплати не є безумовним підтвердженням того, що всі виконані роботи та замінені складові були необхідними саме для усунення пошкоджень, отриманих в результаті ДТП. Також відсутні докази, що визначена обраною позивачкою станцією технічного обслуговування вартість ремонту є ринковою, економічно обгрунтованою та відповідає середній вартості аналогічних робіт та запасних частин на дату проведення ремонту. Надані позивачкою фіскальні чеки щодо оплати вартості відновлювального ремонту не містять повних та однозначних відомостей, необхідних для ідентифікації особи, яка здійснила оплату. Акт виконаних робіт та рахунок станції технічного обслуговування є документами, складеними суб`єктом господарювання, який безпосередньо зацікавлений у реалізації власних послуг та запасних частин. Такі документи підтверджують факт проведення ремонту та визначення його вартості конкретним виконавцем, однак самі по собі не підтверджують, що саме такий обсяг робіт був необхідним та, що їх вартість відповідає ринковому рівню. Факт перебування транспортного засобу в ремонті не є безумовною підставою для покладення на відповідачу обов`язку з відшкодування будь-яких витрат, які понесла позивачка на власний розсуд після ДТП. Позивачкою не надано доказів, що вона була позбавлена користуватись громадським транспортом, послугами таксі або іншими способами пересування, які є значно менш витратними ніж оренда транспортного засобу, а також, що орендований транспортний засіб використовувався для здійснення трудової діяльності, перевезення членів сім`ї або інших обставин, які об`єктивно вимагали постійного користування саме орендованим транспортним засобом. Матеріали справи не містять доказів, що позивачка здійснювала пошук більш економічних варіантів пересування або оренди транспортного засобу за меншою вартістю. Орендований відповідачкою транспортний засіб «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_3 , є автомобілем 2025 року випуску. Водночас пошкоджений в результаті ДТП автомобіль позивачки 2021 року випуску. Таким чином, відповідачка для власного пересування обрала автомобіль, новіший за той, що було пошкоджено внаслідок ДТП. Обгрунтовуючи вимоги щодо завдання моральної шкоди, позивачка не надала жодних медичних документів, висновків лікарів, психологів, психотерапевтів, довідок про звернення за медичною допомогою, призначення лікування, проходження обстежень або інших документів, які б підтверджували факт погіршення її здоров`я, негативних психологічних наслідків саме внаслідок ДТП. Саме по собі участь у ДТП та необхідність здійснення ремонту транспортного засобу не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Також представник відповідачки посилалась на те, що сума заявлених до стягнення витрат на правову допомогу є завищеною та неспівмірною із характером спору та фактичним обсягом виконаних робіт.
У відповіді на відзив представник позивачки зазначив, що позивачка повідомляла відповідачку про огляд транспортного засобу, однак остання для огляду не з`явилась. При цьому, відповідачкою не зазначено жодної позиції, що стосується пошкоджень автомобіля позивачки, з якою вона була б не згодна чи яка б не відносилась до даної ДТП. В той час, як огляд автомобіля проводився на СТО – ТОВ Фірма «АЛМАЗ МОТОР, ЛТД» особисто експертом ОСОБА_5 , який є атестованим судовим експертом України. Огляд і фіксація пошкоджень відображені в акті огляду, що є додатком №1 до висновку експерта та у фото таблиці, що є додатком №3 до висновку. Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не вимагає присутності другого учасника ДТП при огляді та така оцінка не може бути поставлена під сумнів з цих підстав. Відповідачкою не доведено, що її відсутність при огляді транспортного засобу призвела до неправомірності наведених у висновку розрахунків. Відповідні доводи носять характер припущень та не можуть бути враховані судом. Також на припущеннях грунтується позиція відповідачки щодо неправомірності розрахунку втрати товарної вартості. В той час, як такий розрахунок зроблено експертом, який несе кримінальну відповідальність за складений висновок. Ремонт автомобіля відбувався на спеціалізованому гарантійному СТО, яке здійснює обслуговування та ремонт автомобілів «Toyota» - ТОВ Фірма «АЛМАЗ МОТОР, ЛТД». ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» виплатила страхове відшкодування на банківські реквізити вказаного товариства, що свідчить про те, що дані кошти пішли саме на ремонт транспортного засобу позивачки. Витрати на послуги з прокату автомобіля були понесені в силу того, що автомобіль позивачки був суттєво пошкоджений та перебував в ремонті на СТО в період з 22.01.2026 року по 31.03.2026 року. Тому, позивачка була вимушена взяти в прокат інший автомобіль. Дані витрати безпосередньо пов`язані із даним ДТП та позивач їх не понесла б, якщо такої пригоди не сталось. Витрати на правову допомогу підтверджено ордером, договором про надання правничої допомоги №23/04/26 від 23.04.2026 року та додатковим договором №1, в якому узгоджено розмір гонорару адвоката в сумі 25000 грн.. Згідно підписано сторонами акту про надання правничої допомоги №1, за договором було виконано відповідні дії на загальну суму 25000 грн.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідачки додатково зазначила, що доводи позивачки щодо належного повідомлення відповідачки про проведення огляду транспортного засобу не відповідають дійсності, оскільки на момент отримання такого повідомлення відповідачка проходила службу за контрактом у військовій частині в АДРЕСА_1 . Про проведення огляду її було повідомлено лише 24.02.2026 року, тобто за один день до його проведення шляхом надсилання фотокопії повідомлення в месенджері «Viber» та телефонного дзвінка. Під час телефонної розмови відповідачка повідомила представника позивачки про об`єктивну неможливість прибути на огляд в зв`язку із проходженням служби в іншому регіоні. При цьому, не відмовлялась від участі у огляді. В іншій частині, представник відповідачки посилалась на доводи, викладені у відзиві, щодо недоведеності заявлених позовних вимог належними та достатніми доказами.
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 21.05.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.
Протокольною ухвалою суду від 22.06.2026 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено останню до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідачки в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.
Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи, викладені сторонами в поданих заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд враховує наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.01.2026 року в м.Дніпрі сталась ДТП за участю автомобіля «Toyota RAV4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивачки ОСОБА_3 , який належить останній згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , та автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням відповідачки ОСОБА_4 .
Внаслідок ДТП автомобілям було заподіяно механічні пошкодження.
Постановою Центрального районного суду міста Дніпра від 11.02.2026 року у справі №203/831/26, яка набрала законної сили, було встановлено вину ОСОБА_4 у вчиненні зазначеної вище ДТП та притягнуто її до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
З метою визначення розміру завдано матеріального збитку, позивачка звернулась до судового експерта-автотоварознавця Крутінь В.І., згідно висновку якого №10511 від 11.03.2026 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota RAV4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 460764 грн. 83 коп., а розмір втрати товарної вартості транспортного засобу склав 29875 грн. 24 коп.
За послуги експерта позивачкою було сплачено 8000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №10511 від 26.02.2026 року.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс» згідно полісу №ЕР-231199644 від 29.07.2025 року, а цивільно-правова відповідальність позивачки у ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» згідно полісу №227880175 від 19.03.2025 року.
З метою проведення відновлювального ремонту позивачка звернулась до ТОВ Фірма «АЛМАЗ МОТОР, ЛТД».
Згідно акту надання послуг №А1014880 від 31.03.2026 року ТОВ Фірма «АЛМАЗ МОТОР, ЛТД» фактична вартість проведеного відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota RAV4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням ПДВ, склала 318439 грн.
Відповідно до інформаційного повідомлення про зарахування коштів №16630 від 06.03.2026 року підтверджено перерахування ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» на рахунок ТОВ Фірма «»АЛМАЗ МОТОР, ЛТД» страхового відшкодування в сумі 250000 грн.
Згідно чеків ТОВ Фірма «АЛМАЗ МОТОР, ЛТД» від 23.02.2026 року та 31.03.2026 року підтверджено сплату позивачкою коштів за ремонт транспортного засобу на рахунок вказаного товариства в сумі 49999 грн. та 18440 грн., на загальну суму 68439 грн.
Також згідно довідки ТОВ Фірма «АЛМАЗ МОТОР, ЛТД» №53 від 23.04.2026 року вбачається, що належним позивачі транспортний засіб «Toyota RAV4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував на території СТО у відділі кузовних та фарбувальних робіт в період з 22.01.2026 року по 31.03.2026 року.
30.01.2026 року між позивачкою та ТОВ Фірма «АЛМАЗ МОТОР, ЛТД» було укладено договір прокату №229, відповідного до якого та акту надання послуг №с3032 від 23.03.2026 року позивачці в прокат було надано автомобіль «Toyota RAV-4», реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Згідно останніх вартість прокату автомобіля за 52 дні, з урахуванням ПДВ, склала 46800 грн. та була оплачена позивачкою згідно фіскального чеку від 02.03.2026 року.
Частинами 1-3 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).
До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Згідно ст.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом.
Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.
Статтею 5 вказаного вище Закону визначено, що страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.
Згідно ч.ч.1,2,4 ст.19 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участю лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку.
Пряме врегулювання страхового випадку передбачає виконання страховиком потерпілої особи визначених цим Законом прав і обов`язків страховика відповідальної особи щодо розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати в разі прийняття відповідного рішення.
Потерпіла особа, яка скористалася правом на пряме врегулювання страхового випадку і звернулася із заявою про страхову виплату до страховика потерпілої особи, втрачає право на звернення до страховика відповідальної особи за отриманням страхової виплати. Потерпіла особа, яка не скористалася правом на пряме врегулювання страхового випадку і звернулася із заявою про страхову виплату до страховика відповідальної особи, втрачає право на звернення до страховика потерпілої особи за отриманням страхової виплати.
Страховик потерпілої особи, якому подано заяву про страхову виплату, зобов`язаний прийняти таку заяву, якщо на момент її подання такий страховик є членом МТСБУ, обставини дорожньо-транспортної пригоди відповідають умовам, визначеним абзацом першим частини першої цієї статті, і потерпіла особа письмово повідомила про те, що заява про страхову виплату не подавалася страховику відповідальної особи.
Страховик потерпілої особи, який прийняв заяву про страхову виплату відповідно до цього Закону, зобов`язаний її розглянути, прийняти рішення за результатами розгляду та, за умови відсутності випадків, визначених статтею 30 цього Закону, здійснити страхову виплату.
Страховик потерпілої особи, який здійснив пряме врегулювання страхового випадку, має право зворотної вимоги до страховика відповідальної особи у розмірі фактично здійснених витрат на врегулювання страхового випадку та здійсненої страхової виплати з урахуванням положень частини п`ятої цієї статті. Розмір такої вимоги не може перевищувати розміру витрат, розрахованих відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.
Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.
Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.
Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.
Для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідна особа обирається потерпілою особою з визначеного страховиком (МТСБУ) переліку.
Страховик (МТСБУ) у встановленому ним порядку визначає перелік осіб, які відповідно до своїх установчих документів мають право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів та відповідають його вимогам, та оприлюднює його на своєму веб-сайті.
Страховик (МТСБУ) зобов`язаний надати потерпілій особі інформацію про осіб, включених до переліку, передбаченого цією частиною.
Якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік включає менше трьох осіб, розташованих в межах 150 кілометрів від місця проживання потерпілої особи або місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу, потерпіла особа має право самостійно обрати особу, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.
У разі якщо строк експлуатації транспортного засобу до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо нього є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, для здійснення відновлювального ремонту на вимогу потерпілої особи має бути визначений авторизований сервісний центр відповідного виробника, якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік не містить такого авторизованого сервісного центру.
За згодою страховика (МТСБУ) відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу може здійснюватися на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх статутних документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, за вибором потерпілої особи поза переліком, визначеним страховиком (МТСБУ).
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ч.1 ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Згідно ч.ч.1,2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1,2 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч.4,5,6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Під час розгляду справи встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належним позивачці транспортний засіб, сталась з вини відповідачки.
Фактична вартість проведеного відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, що належить позивачці, склала 318439 грн.
Такий ремонт було проведено на спеціалізованому гарантійному СТО, яке здійснює обслуговування та ремонт автомобілів «Toyota» - ТОВ Фірма «АЛМАЗ МОТОР, ЛТД», на рахунок якого страховою компанією позивачки – ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» було перераховано страхове відшкодування в максимальному розмірі, передбаченому полісом страхування, в сумі 250000 грн., що узгоджується із порядком такого відшкодування, визначеним наведеними вище положеннями ст.ст.19,27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Залишок вартості відновлювального ремонту в сумі 68439 грн. було оплачено позивачкою за власний рахунок.
Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.
Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.
Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.
Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.
Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.
Відповідно до пункту 8.6.1. Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).
Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.
Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).
Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.
Системний аналіз наведених вище положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЦК України та Методики, дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.
При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Подібні правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №420/998/18 (провадження №61-11714св19) та від 07 квітня 2021 року у справі №757/29950/14-ц (провадження №2/755/1997/23).
З урахуванням наведеного, у відповідності до положень ст.1194 ЦК України на відповідачку покладається обов`язок зі сплатити позивачці різниці між фактичним розміром шкоди (вартості відновлювального ремонту транспортного засобу) і страховою виплатою, а також відшкодування втрати товарної вартості транспортного засобу.
Стосовно заперечень сторони відповідача щодо врахування вказаного висновку через неналежне повідомлення відповідачки про проведення огляду транспортного засобу, суд враховує, що згідно відповіді на заперечення відповідачка підтвердила, що про огляд транспортного засобу експертом вона повідомлялась позивачкою через месенджер «Viber» та в телефонному режимі, однак не змогла прийняти участь в огляді через про ходження військової служби в іншій місцевості.
Також суд враховує, що відповідно до п.5.2 Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
У постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року у справі №643/10751/16-ц викладено правовий висновок, що методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не вимагає присутності винуватця при огляді, а передбачає лише його бажане повідомлення про час та місце огляду.
Отже, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби. Якщо ж його не було при проведені огляду, то оцінка не може бути поставлена під сумнів з цих підстав.
Суд враховує, що при цьому, відповідачкою не наведено будь-яких обставин та доказів, які б свідчили про неповноту та або неправильність висновку, який відповідає вимогам ст.ст.102,106 КПК України, складено атестованим експертом, з попередженням про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України, за результатами безпосереднього огляду транспортного засобу, у відповідності до положень наведеної вище Методики.
Таким чином, суд приймає висновок експерта №10511 від 11.03.206 року в якості належного та допустимого доказу на підтвердження завданих позивачці збитків.
В своїх запереченнях представник відповідачки також посилалась на те, що надані чеки не підтверджують здійснення саме позивачкою оплати варті відновлювального ремонту в сумі 68439 грн., а також, що акт виконаних робіт та рахунок станції технічного обслуговування є документами, складеними суб`єктом господарювання, який безпосередньо зацікавлений у реалізації власних послуг та запасних частин, а тому самі по собі не підтверджують, що саме такий обсяг робіт був необхідним та, що їх вартість відповідає ринковому рівню.
Вказані доводи суд також відхиляє як безпідставні, оскільки з матеріалів справи вбачається, що саме позивачка є власником транспортного засобу «Toyota RAV4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_1 , замовником його відновлювального ремонту, який проводився на спеціалізованому СТО у ТОВ Фірма «АЛМАЗ МОТОР, ЛТД», а відповідно і платником цих послуг згідно чеків від 23.02.2026 року та від 31.03.2026 року на суму 49999 грн. та 18440 грн., оплата за яким здійснена саме в період перебування транспортного засобу позивачки на СТО та оригінали яких перебувають в розпорядження саме позивачки, а вид оплачених послуг та деталей за якими, відповідає переліку, зазначеному в акті №А1014880 від 31.03.2026 року.
Також суд враховує, що вказаний в зазначеному вище акті перелік відновлювальних робіт, деталей та матеріалів, не протирічить ремонтній калькуляції, що визначена експертом та є додатком до висновку №10511 від 11.03.2026 року.
При цьому вартість фактичного відновлювального ремонту транспортного засобу є меншою за вартість, визначену експертом.
В зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку про обгрунтованість, доведеність та необхідність задоволення позовних вимог в цій частині, стягнувши з відповідачки на користь позивачки різницю між фактичною вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та страховим відшкодуванням в сумі 68439 грн., а також збитки у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу в сумі 29875 грн. 24 коп., розраховані у висновку експерта №10511 від 11.03.2026 року.
Стосовно заявлених позивачкою витрат на прокат іншого транспортного засобу в сумі 46800 грн., суд враховує, що вказані витрати доведено наведеними вище довідкою ТОВ Фірма «АЛМАЗ МОТОР, ЛТД» №53 від 23.04.2026 року про перебування пошкодженого транспортного засобу позивачки в ремонті на території СТО у відділі кузовних та фарбувальних робіт в період з 22.01.2026 року по 31.03.2026 року; договором прокату №229 від 30.01.2026 року між позивачкою та ТОВ Фірма «АЛМАЗ МОТОР, ЛТД», відповідного до якого та акту надання послуг №с3032 від 23.03.2026 року позивачці в прокат було надано автомобіль «Toyota RAV-4», реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Суд враховує, що позивачка має посвідчення водія та безпосередньо користувалась належним їм транспортним засобом. Внаслідок суттєвого пошкодження останнього, що виключав можливості його експлуатації, було порушено право позивачки на вільне володіння свої майном та користування транспортним засобом у повсякденному житті. Орендований нею транспортний засіб був аналогічним за маркою та моделлю, використовувався саме в період перебування транспортного засобу позивачки в ремонті.
За вказаних обставин, суд вважає, що понесені у відповідний період позивачкою витрати на прокат автомобіля в сумі 46800 грн., є збитками в розумінні ст.22 ЦК України та також підлягаю відшкодуванню за рахунок відповідачки.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року №14-463цс18, справа №210/5258/16-ц та постанові Верховного Суду від 08.11.2018 року №61-44173св18, справа № 336/3665/16-ц, наведено правовий висновок про те, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, отже, обов`язок доведення відсутності вини власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).
При визначенні розміру відшкодування, суд враховує роз`яснення, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно яких розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Суд враховує, що під час ДТП позивачка безпосередньо перебувала за кермом належного транспортного засобу. Внаслідок цього, позивачці було заподіяно моральної шкоди у вигляді негативних емоцій та переживань внаслідок потрапляння у ДТП, суттєвого пошкодження належного їй транспортного засобу, необхідності витрачати додаткові зусилля та час, змінювати плани та відволікатись від своїх звичайних занять та роботи, для врегулювання ситуації навколо ДТП; нести незаплановані додаткові витрати на ремонт транспортного засобу.
Поряд з цим, суд також враховує, що внаслідок ДТП позивачці не було завдано фізичної шкоди; відшкодування більшої частини вартості відновлювального ремонту страховою компанією, використання позивачкою протягом перебування пошкодженого транспортного засобу у ремонті іншого транспортного засобу, вимоги про відшкодування витрат на прокат якого також заявлені до стягнення позивачкою та задоволені судом.
Таким чином, визначаючи розмір відшкодування позивачці моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер та обсяг душевних страждань, їх тривалість та фактичні обставини справи, суд вважає за необхідне задовольнити відповідні позовні вимоги частково, стягнувши з відповідачки на користь позивачки у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн.
Всього таким чином, з відповідачки на користь позивачки слід стягнути у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 145114 грн. 24 коп. (68439 грн. + 29875 грн. 24 коп. + 46800 грн.), у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України та пропорційно до задоволених позовних вимог (86,48% від ціни позову) з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1176 грн. 92 коп., витрати по оплаті послуг експерта в сумі 6918 грн. 40 коп.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до ст.ст.134,137,141 ЦПК України.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).
Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21.
Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
В своєму позові позивачка просила стягнути з відповідачки понесені витрати на правову допомогу в сумі 25000 грн., на підтвердження чого надано договір про надання правничої допомоги №23/04/26 від 23.04.2026 року із адвокатом Константиновим Р.Д., додатковий договір №1 від 23.04.2026 року, виданий на підставі цього договору ордер, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, акт надання правничої допомоги №1 від 14.05.2026 року та квитанція до прибуткового касового ордеру 23/04/26-1 від 23.04.2026 року про оплату коштів за договором в сумі 25000 грн.
Згідно додаткового договору №1 від 23.04.2026 року та акту надання правничої допомоги, розмір гонорару адвоката було визначено в сумі 25000 грн., що включає в себе послуги по ознайомленню із правовим питанням, вивчення наданих документів, оцінки перспектив судового вирішення спору, надання консультацій з приводу можливих судових перспектив виконання предмету договору, аналізу судової практики, адвокатських запитів тощо; підготовки та складання позовної заяви з додатками та подання позову до суду; судового супроводу справи – підготовки та подачі процесуальних документів, вчинення процесуальних дій, складання необхідних клопотань, заяв, відзивів, заперечень, відповідей; часті в судових засіданнях.
Суд враховує, що матеріалами справи підтверджено факт підготовки та подачі представником позивачки – адвокатом Константиновим Р.Д., позовної заяви з додатками, відповіді на відзив, участь представника в п`яти судових засіданнях, загальною тривалістю 1 год. 35 хв.
За вказаних обставин, виходячи із положень ч.3 ст.141 ЦПК України, складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критеріїв необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, враховуючи відповідні заперечення сторони відповідача, а також часткове задоволеннях позовних вимог, суд вважає, що заявлені стороною позивача витрати на правничу допомогу є завищеними та підлягають зменшенню до 15000 грн.
Таким чином. позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки на користь позивачки у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 145114 грн. 24 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1176 грн. 92 коп., витрати по оплаті послуг експерта в сумі 6918 грн. 40 коп., витрати на правову допомогу в сумі 15000 грн., а всього стягнути 170209 грн. 56 коп.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст.22,23,999,1166,1167,1187,1188,1192,1194 ЦК України, ст.ст.4,5,19,27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.2,4,5,10-13,76-82,102,106,133,134,137,141,258,259,263-268 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 (зареєстрована: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 145114 грн. 24 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1176 грн. 92 коп., витрати по оплаті послуг експерта в сумі 6918 грн. 40 коп., витрати на правову допомогу в сумі 15000 грн., а всього стягнути 170209 грн. 56 коп.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05 листопада 2026 року.
Суддя С.Ю. Казак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua