Суд: Покровський районний суд міста Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про приватну власність, з них:
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №211/6730/26
Суддя: Зімін М. В.
Справа № 211/6730/26
2/212/8632/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 року м.Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Зіміна М.В., з участю секретаря судового засідання Пелешенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без участі всіх осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Часовоярської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності за набувальною давністю, -
встановив:
23 червня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до Часовоярської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності за набувальною давністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 з 20 жовтня 2009 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для вселення до вказаного житлового приміщення слугував ордер на жиле приміщення серії ПЗ № 000020/28/09 від 15.10.2009, виданий Виконавчим комітетом Часовоярської міської ради на ім?я батька позивача – ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. За рішенням Виконавчого комітету Часовоярської міської ради № 125 від 17.12.2014 змінено договір найму спірного житлового приміщення на наймача ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що проживає у спірному житловому приміщенні з 2009 року по теперішній час та користується цією квартирою добросовісно, відкрито та безперервно, здійснюючи поточні ремонти та сплачуючи комунальні платежі.
Позивач звернулась до Часовоярської адміністрації з питанням приватизації спірного житла та відповідачем 01.04.2026 року надано відповідь, що приватизація комунального майна не проводиться.
Враховуючи викладене позивач просить суд визнати за нею право власності у порядку набувальної давності на житлову квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 24 червня 2026 року дану цивільну справу передано за підсудністю Покровському районному суду міста Кривого Рогу.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 10 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
05 жовтня 2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що позов про право власності за давністю володіння не може заявлятися особою, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. Вважає, що сам факт користування позивачкою квартирою, утримання її в належному стані, проведення капітального та поточного ремонтів, здійснення оплати за житлово-комунальні послуги не є підставою для виникнення у позивача права власності на спірне майно за набувальною давністю.
Ухвалою суду від 19 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з`явилась, надала 27 жовтня 2026 року до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та просила суд задовольнити позовні вимоги.
У судове засідання представник відповідача не з?явився, надав 11 вересня 2026 року до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає встановленим наступне.
Так, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками у свідоцтві про народження зазначено: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 з 20 жовтня 2009 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для вселення до вказаного житлового приміщення слугував ордер на жиле приміщення серії ПЗ № 000020/28/09 від 15.10.2009, виданий Виконавчим комітетом Часовоярської міської ради на ім?я ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
За рішенням Виконавчого комітету Часовоярської міської ради № 125 від 17.12.2014 змінено договір найму спірного житлового приміщення на наймача ОСОБА_1 .
Листом Часовоярської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 01.04.2026 № 01-06/758 розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 та повідомлено заявницю, що згідно акту обстеження об?єктів нерухомого майна, зруйнованих, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, будинок АДРЕСА_3 визнано зруйнованим (непридатним для відновлення та використання за цільовим призначенням, а тому приватизація квартири АДРЕСА_4 в даному будинку є неможливою.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом.
Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних вище тобто передбачених чинним законодавством умов у їх сукупності.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.
Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивач почала проживати у спірній квартирі, як член сім`ї особи, якій квартира була передана у користування на підставі ордеру. В подальшому після смерті основного наймача цієї квартири позивач набула статусу основного наймача з 17.12.2014 за рішенням власника спірної квартири - Виконавчого комітету Часовоярської міської ради.
За встановлених судом обставин убачається, що ОСОБА_1 володіє спірним майном за волею власника Виконавчого комітету Часовоярської міської ради і завжди знала, хто є власником цього майна, а тому вказані обставини унеможливлюють визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру за набувальною давністю відповідно до положень статті 344 ЦК України.
У зв?язку з викладеним суд доходить переконання про відмову у задоволенні позовних вимог через їх безпідставність.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Часовоярської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності за набувальною давністю залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Часовоярська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, код ЄДРПОУ 04052867, юридична адреса: 84551, Донецька область, Бахмутський район, м. Часів Яр, вул. Незалежності, буд. 1.
Повний текст рішення складено та підписано 11 листопада 2026 року.
Суддя: М. В. Зімін
Оригінал: reyestr.court.gov.ua