Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №209/5298/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Суд: Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №209/5298/26

Суддя: Корнєєва І. В.

Справа № 209/5298/26

Провадження № 2/209/3158/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського

у складі: головуючого судді – Корнєєвої І.В.

за участю секретаря – Пиндик Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

04 серпня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 12.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 12.10.2025-100001519. Відповідач підписав електронним цифровим підписом Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, отримав на свій рахунок кошти в розмірі 8 000,00 гривень, а отже акцептовано умови договору. Під час укладення кредитного договору відповідачем пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID. Під час ідентифікації позичальника ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи. З 01 листопада 2020 року ТОВ «Споживчий центр» являється клієнтом системи LigPay АТ Комерційний банк «Приватбанк». ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 30 560,00 грн. гривень.

Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 12.10.2025-100001519 від 12.10.2025 року в розмірі 30 560,00 гривень; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 07 вересня 2026 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник ТОВ «Споживчий центр» прохав проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи через направлення судових документів поштою , в судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, у якій зазначив, що відповідач не заперечує проти стягнення основної суми боргу в розмірі 8 000,00 грн. Але заперечує проти стягнення відсотків за ст.625 ЦК України у розмірі 8 000,00 грн., посилаючись на передбачену законом вимогу про списання кредитодавцем під час воєнного стану у зв`язку зі звільненням позичальника від відповідальності , передбаченої ст. 625 ЦКУ. Відповідач також заперечує проти стягнення 1 440,00 грн. додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Просить суд перевірити розрахунок заборгованості на відповідність ч.5 ст. 8 та абз.2 ч.2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідач вважає, що проценти , нараховані поза межами строку кредитування , стягненню не підлягають. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 8 000,00 грн. за ст.625 ЦЦ України, 1 440,00 грн., додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості проценти , нараховані поза межами строку кредитування, а також у частині процентів , що перевищує обмеження, встановлені ст. 18,21 Закону України «Про споживче кредитування».

09 вересня 2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що провадив розрахунок процентів та загальних витрат за споживчим кредитом відповідно до п.9 ч.1 ст.12 та п.4 ч.3 ст.9, ч.4 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування ». Загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема в порядку , передбаченому ст. 625 ЦК України , позивачем не нараховувались та позовні вимоги не заявлялися. Відповідачем не надано жодних доказів ,які б спростовували правильність розрахунків заборгованості, проведеного позивачем .Комісія за обслуговування кредитної заборгованості, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок , вказаний позичальником, з використанням стороннього сервіс-інтернет-еквайрингу.Безоплатність надання послуг за обслуговування законодавством не встановлена .Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги ,які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до вимог чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив , що він ознайомлений з усіма умовами, в тому числі , й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії , відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.Просить позовні вимоги задовольнити.

10 вересня 2026 року відповідач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, свою правову позицію він виклав у відзиві на позовну заяву та її підтримує.

29 вересня 2026 року відповідач подав до суду клопотання про розстрочення виконання рішення суду, мотивуючи тим, що відповідач перебуває у скрутному матеріальному стані . стосовно нього на розгляді у суді знаходяться ще дві справи про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Одночасне звернення стягнення за всіма цими зобов`язаннями зробить виконання фактично неможливим , потягне відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору в розмірі 10 % та внесення відомостей про відповідача до Єдиного реєстру боржників, тобто збільшить загальний тягар і зменшить імовірність того, що позивач узагалі отримає кошти. Відповідач на ухиляється від виконання зобов`язання . 09 вересня направив позивача з пропозицією укласти мирову угоду. Відповідач просить відстрочити виконання рішення на 3 місяці з дня набранням ним законної сили та розстрочити його виконання на 12 місяців рівними щомісячними платежами із внесенням першого платежу до 25 числа місяця , наступного за місяцем закінчення відстрочення , а кожного наступного- до 25 числа відповідного місяця .

01 жовтня 2026 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач заперечує проти розстрочення виконання рішення суду, мотивуючи тим, що відсутні підстави для цього, відповідачем не надано доказів щодо його реального матеріального стану ,які б свідчили про істотне ускладнення або неможливість виконання судового рішення. Просить відмовити відповідачу у розстроченні виконання судового рішення.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що 12.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 12.10.2025-100001519. Відповідач підписав електронним цифровим підписом Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, отримав на свій рахунок кошти в розмірі 8 000,00 гривень, а отже акцептовано умови договору.

Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця в загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця;

- заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником у смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) є пропозицією ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною в розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором в розумінні ст. 633 ЦК України.

Електронний кредитний договір укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладення електронних підписів сторонами договору закріплено в пп. 2.3.1-2.3.6 п. 2.3 Пропозиції, а саме: кредитодавець розміщує на власному вебсайті пропозицію укласти електронний договір (оферту). Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником у смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті. Позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір. У випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником. Також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор у смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті. Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вказаному вище порядку.

Судом установлено, що кредитний договір № 12.10.2025-100001519 від 12.10.2025 року підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Е285.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (cт. 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Нормами частин 3, 6, 7, 8, 12 ст. 11 цього Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У статті 12 цього Закону закріплено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року по справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року по справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року по справі № 757/40395/20-ц.

Підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_2 засвідчив, що він погодився на отримання грошових коштів у кредит саме на умовах, що визначені в договорі № 23.10.2023-100001009 від 23.10.2023 року. Сторони узгодили всі істотні умови надання грошових коштів у кредит, а отже, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

Таким чином, кредитний договір № 23.10.2023-100001009 від 23.10.2023 року укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За цим Договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 3.1-3.2 Пропозиції).

Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача НОМЕР_1 .

Відповідно до умов кредитного договору, ОСОБА_1 надається кредит у сумі 8 000,00 гривень на 217 дні. Дата повернення (виплати) кредиту - 16.05.2026.

Процентна ставка - фіксована незмінна в розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом періоду «Економ», 1% за один день користування кредитом всього строку «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Комісія , пов`язана з наданням кредиту – 9 % від суми кредиту , комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 720 грн у кожному з 2 чергових періодів.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало кредит у сумі 3 500,00 гривень на номер картки 5168-74ХХ-ХХХХ-9696.

У порушення умов кредитного договору, відповідач своєчасно не виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 12.10.2025-100001519 від 12.10.2025 року , внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 21 120 гривень, з яких: 8 000,00 гривень - основний борг; 12 400,00 гривень – проценти, 720,00 грн – комісія , пов`язана з наданням кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За змістом ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі викладеного вище та враховуючи, що відповідач отримав грошові кошти за кредитним договором № 12.10.2025-100001519 від 12.10.2025 року, але в порядку та на умовах кредитного договору не повернув їх кредитодавцю, внаслідок чого виникла заборгованість, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» необхідно стягнути заборгованість у розмірі 21 120 гривень, з яких: 8 000,00 гривень - основний борг; 12 400,00 гривень – проценти, 720,00 грн – комісія , пов`язана з наданням кредиту.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 1 440,00 грн., нарахування відсотків по ст. 625 ЦК України у розмірі 8 000,00 грн., суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України Про банки і банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України Про захист прав споживачів з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, враховуючи викладене, відсутні підстави нарахування відповідачу комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 440,00 грн.

Вимоги про стягнення комісії за надання кредиту грунтуються на вимогах укладеного кредитного договору та законодавства України та підлягають стягненню з відповідача.

Щодо стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (далі Закону № 2102-ІХ), з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався і триває по теперішній час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан продовжувався, та триває на теперішній час.

Оскільки, законодавець на рівні ЦК України (пункти 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення позичальника від відповідальності за ст. 625 ЦК України , суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення з Відповідача відсотків , нарахованих по ст. 625 ЦК України, в розмірі 8 000,00 грн.

Вирішуючи питання судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного , з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог 69,11 % : судовий збір 1 839,98 грн. та витрати , пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 83,06 грн.

Щодо клопотання позивача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 цього Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, підставою для розстрочення виконання рішення суду є обставини, що ускладнюють виконання рішення. У вирішенні питання про розстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані, а також мають бути враховані права стягувача (позивача).

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Також судом враховується те, що обставинами, які ускладнюють виконання можуть бути лише ті обставини, які існують насправді, і які безпосередньо не дозволяють відповідачу виконати судове рішення в обсязі, в строки та в порядку, визначеному в ньому.

Суд бере до уваги наявність заперечень із сторони позивача щодо поданої заяви відповідача.

Суд задовольняє розстрочення лише у виключних випадках (тяжка хвороба, стихійне лихо тощо). Просте посилання на скрутне матеріальне становище без об`єктивних доказів є підставою для відмови.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних і допустимих доказів (довідок про доходи, медичних документів, підтвердження відсутності майна).

Крім того, суд зазначає, що надання розстрочки порушує баланс інтересів сторін і надмірно затягує реальне виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,10,12,76,141,263-265,280-282 ЦПК України, ст.ст.261,509,525,526,530,551,625,1050,1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( 01032 м.Київ , вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ), заборгованість за кредитним договором №12.10.2025-10001519 від 12.10.2025 у розмірі 21 120 (двадцять одну тисячу сто двадцять ) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( 01032 м.Київ , вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ), суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 839 (одну тисячу вісімсот тридцять дев`ять ) грн.98 коп. та витрати , пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 83 (вісімдесят три ) грн. 06 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складений 09листопада 2026 року.

Суддя І.В. Корнєєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua