Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №932/15451/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Суд: Шевченківський районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Недбале ставлення до військової служби

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №932/15451/26

Суддя: Міросєді А. І.

Справа № 932/15451/26

Провадження № 3/932/3128/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Міросєді А.І., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення, який надійшов із ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Широке Солонянського району Дніпропетровської області, громадянина України, офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз`яснені права згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, за ч.2 ст. 172-15 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ДЕП 3225 від 07 жовтня 2026 року, ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою та обіймаючи посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 та на підставі витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 «Про створення груп оповіщення військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 24.09.2026 № 286 виконуючи обов`язки військової служби у якості старшого групи оповіщення, 25 вересня 2026 року, близько 09:15 год., в районі вул. Панікахи на Запорізькому шосе у м. Дніпрі виконував обов`язки військової служби без нагрудного відеореєстратору, а стрілець відділення оповіщення солдат ОСОБА_2 виконував обов`язки військової служби у медичній масці, на форменому одязі були відсутні знаки розрізнення (шеврони), погони, та був відсутній нагрудний відеореєстратор, що є порушенням вимог розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.04.2026 № 43062/С, а саме забезпечення під час здійснення заходів оповіщення військовослужбовцями ТЦК та СП визначених правил носіння військової форми одягу з відповідними знаками розрізнення, заборони носіння балаклав, масок та пов`язок, у тому числі окулярів, що не дозволяють ідентифікувати особу, а також інших елементів одягу або речей, що закривають обличчя, що утворює собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував свою провину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення та повідомив, що він обіймає посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , та згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 «Про створення груп оповіщення військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 24.09.2026 № 286 виконував обов`язки військової служби у якості старшого 2 групи оповіщення, до якої солдат ОСОБА_2 не входив, у зв`язку з чим останній не перебував у його підпорядкуванні. Солдат ОСОБА_2 входив до 1 групи оповіщення, старшим якої був призначений ОСОБА_3 . Також він безпосередньо не здійснював оповіщення громадян, тому не мав нагрудного портативного відеореєстратора, натомість очолювана ним група оповіщення мала три портативні відеореєстратори.

Начальника відділення патрульно-постової служби та діяльності Військової служби правопорядку в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що 25 вересня 2026 року ним було виявлений факт перебування під час здійснення оповіщення солдата ОСОБА_2 в медичній масці, але, як він потім дізнався, останній був у медичній масці з медичних показань. Він спілкувався з офіцером, яким був ОСОБА_1 , але не міг знати, що солдат ОСОБА_2 не входить до очолюваної ОСОБА_1 групи оповіщення.

Також у судовому засіданні були досліджені наступні докази:

- рапорт начальника відділення патрульно-постової служби та діяльності Військової служби правопорядку в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_4 від 05 жовтня 2026 року;

- письмові пояснення начальника відділення патрульно-постової служби та діяльності Військової служби правопорядку в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_4 від 25 вересня 2026 року;

- витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 286 від 24 вересня 2026 року «Про створення груп оповіщення військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 »;

- витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 61 від 01 березня 2026 року (по стройовій частині);

- витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 70 від 10 березня 2026 року (по стройовій частині);

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 07 жовтня 2026 року;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 07 жовтня 2026 року;

- рапорт начальника групи запобігання і профілактики злочинів та правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_5 від 07 жовтня 2026 року;

- витяг з Журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, Копіювання цифрової інформації у ІНФОРМАЦІЯ_6 за 25 вересня 2026 року.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне.

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Обов`язковою складовою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП, є суспільно-небезпечна бездіяльність у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечні наслідки, які можуть настати в результаті цього. Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Згідно ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема: суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Тобто, у протоколі повинно бути відображено такі складові: фактичні обставини, формулювання порушення та правову кваліфікацію.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним обставинам, які наявні в матеріалах справи, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення не містить даних, що ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі, не виконав покладених на нього обов`язків, оскільки встановлено, що солдат ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби не підпорядковувався ОСОБА_1 , так як не входив до очолюваної ним групи оповіщення, а військовослужбовці очолюваної ним групи оповіщення були забезпечені портативними відеореєстраторами у кількості 3-х штук.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25).

Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№ 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, відсутність належних і допустимих доказів у даній справі про адміністративне правопорушення свідчить про недоведеність у судовому засіданні складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення як недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За наведених вище обставин приходжу до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-15 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ст. 247, ч.3 ч.1 ст. 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Широке Солонянського району Дніпропетровської області, громадянина України, офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua