Суд: Господарський суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №916/4554/25
Суддя: Мусієнко О.О.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/4554/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (просп. Берестейський, № 14, м. Київ, 01135)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сара Володимира Васильовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 93 587, 44 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
12.11.2025 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі – ДП "АМПУ", позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі "Електронний суд" (вх. № 4689/25 від 12.11.2025), про стягнення з стягнення з Фізичної особи-підприємця Сара Володимира Васильовича (далі – ФОП Сара Володимир Васильович, відповідач) на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії державного підприємства "Адміністрації морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) суму заборгованості у розмірі 69 424, 98 грн, штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення в сумі 18 145, 88 грн, збитки спричинені інфляцією в сумі 4245, 67 грн та 3% відсотки річних від простроченої суми у розмірі 1770, 91 грн та понесені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.11.2025 (суддя – Цісельський О.В.) прийнято позовну заяву (вх. №4689/25 від 12.11.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу № 916/4554/25 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2026 (суддя – Мусієнко О.О.) прийнято справу № 916/4554/25 до свого провадження; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з повторним розглядом справи по суті; роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Ураховуючи наявність електронних кабінетів у позивача та у відповідача ухвала суду від 08.09.2026 була доставлена до їх електронних кабінетів 08.09.2026, про що свідчать відповідні довідки про доставку документа в кабінет Електронного суду, сформовані за допомогою Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 7 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет – це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч. 6 ст. 242 ГПК України).
Згідно з ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Отже, ГПК України передбачено два способи надсилання судового рішення: (1) в електронній формі – через "Електронний кабінет" та (2) шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Тобто, ухвала суду від 08.09.2026 була надіслана позивачу та відповідачу у відповідності до вимог ГПК України.
Суд також бере до уваги, що сторони мали можливість ознайомитись з усіма процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Таким чином, матеріали справи свідчать про належне повідомлення учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, а також створення учасникам судового процесу належних умов для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
З огляду на викладене господарський суд доходить висновку про належне повідомлення як позивача, так і відповідача про розгляд судом даного спору.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Щодо строку розгляду справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Частиною 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродньо встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Ураховуючи викладене, суд, зважаючи на необхідність забезпечення доступу до правосуддя в умовах воєнного стану, розглянув справу № 916/4554/25 поза межами строку, встановленого ст. 248 ГПК України, в розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Позиція учасників справи.
Доводи позивача – ДП "АМПУ".
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 408к від 01.08.2009 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги в частині своєчасної оплати.
Вказує, що позивачем протягом дії договору систематично направлялись на підпис відповідачу акти прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг), зокрема протягом 2025 року від 30.04.2025 №3183/87, №3684/87 та №3685/87, від 31.05.2025 №4514/87 та №4515/97, від 30.06.2025 №5202/87 та №5205/87, від 31.08.2025 №6879/87 та №6881/87, від 30.09.2025 №7794/87 та №7795/87. Зазначені акти прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не були підписані відповідачем, проте зауважень та заперечень не надійшло. Згідно вказаних актів прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг) були виставлені рахунки: від 30.04.2025 №3183/87, №3684/87 та №3685/87, від 31.05.2025 №4514/87 та №4515/97, від 30.06.2025 №5202/87 та №5205/87, від 31.08.2025 №6879/87 та №6881/87, від 30.09.2025 №7794/87 та №7795/87, які наразі безпідставно несплачені та загальна сума заборгованості за такими рахунками складає 69 424, 98 грн.
Також вказує, що під час виконання умов договору у 2025 році відповідач несвоєчасно сплачував рахунки за договором, а саме: 29.07.2025 було сплачено рахунки від 31.01.2025 №1052/87 та №1053/87, від 28.02.2025 №1784/87 та №1785/87, від 31.03.2025 №2787/87 та 2788/87, проте така оплата відбулась із простроченням; 15.08.2025 було сплачено рахунки від 31.07.2025 №6063/87 та №6065/87, проте і ця оплата відбулась із простроченням; 11.09.2025 було сплачено рахунки від 30.11.2024 №14161/87 від 31.12.2024 №15110/87; 12.09.2025 було сплачено рахунки від 30.11.2024 №14162/87, від 31.12.2024 №15111/87, проте і ці оплати відбулись із простроченням.
Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 611, 612, 624, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).
У відповіді на відзив, сформованій в системі "Електронний суд" 10.04.2026 (вх. № 12394/26 від 10.04.2026), позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення в сумі 18 145, 88 грн, збитки спричинені інфляцією в сумі 4245,67 грн та 3% відсотки річних від простроченої суми у розмірі 1 770,91 грн та понесені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Зазначає, що відповідачем дійсно 31.10.2025 було сплачено рахунок від 30.04.2025 №3684/87 та 19.12.2025 було сплачено рахунки від 30.04.2025 №3183/87 та №3685/87, від 31.05.2025 №4514/87 та №4515/97, від 30.06.2025 №5202/87 та №5205/87, від 31.08.2025 №6879/87 та №6881/87, від 30.09.2025 №7794/87 та №7795/87 повторної сплати яких Позивач не вимагає. Факт сплати рахунків свідчить про безумовне визнання відповідачем заборгованості, а тому твердження щодо невизнання зобов`язань через не підписання актів, не підтвердження даних про заборгованість, тощо не є доречними.
ДП «АМПУ» готове до складення акту звірки по платежах, натомість твердження відповідача про ухилення від цього є голослівним, нічим не підтвердженим. Враховуючи, що оплата боргу відбулась після пред`явлення позову в цій справі, вважає безпідставними твердження відповідача про обов`язок саме позивача повідомити про це суд.
Зазначає, що перебіг строків позовної давності за спірними правовідносинами був зупинений на момент виникнення спірних правовідносин та був відновлений відповідно до Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, згідно якого було виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а отже не є пропущеним.
Вказує, що стороною за договором, є державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії, тоді як позивачем є державне підприємство «Адміністрація морських портів України».
При цьому, позивачем не подано окремої письмової заяви про зменшення розміру позовних вимог у порядку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України. Отже, наведене у відповіді на відзив прохання про стягнення меншої суми порівняно із сумою, заявленою у позовній заяві, фактично свідчить про зміну кількісного показника первісно заявленої майнової вимоги.
Доводи відповідача - Фізичної особи-підприємця Сара Володимира Васильовича.
У відзиві, сформованому в системі "Електронний суд" 06.04.2026 (вх. № 1184/26 від 06.04.2026), відповідач просив: прийняти заяву про пропуск ДП «АМПУ» строку давності для стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення з ФОП Сара В.В. на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України за листопад, грудень 2024 року, січень, лютий 2025 року; відмовити в повному обсязі в позовних вимогах ДП «АМПУ».
Повідомляє, що 02.08.2023 через ракетний удар Збройних сил РФ, а саме масовані атаки ударних безпілотних літальних апаратів була пошкоджена частина будівлі морського вокзалу, в якому розташований ДП «АМПУ», у зв`язку з чим у останнього виникли труднощі в наданні комунальних і інших послуг ФОП Сара В.В. За таких обставин заклад громадського харчування ФОП Сара В.В. частково припинив свою діяльність, а власник вимушений був виїхати за кордон. Не дивлячись на тяжкий матеріальний стан заклад громадського харчування ФОП Сара В.В. частково продовжує свою діяльність.
Вважає, що позов ДП «АМПУ» по справі № 916/4554/25 в повному обсязі не підлягає задоволенню з наступних підстав: після надання ДП «АМПУ» позовної заяви від 12.11.2025 до Господарського суду Одеської області суду ФОП Сара В.В. терміново 19.12.2025 оплатив повністю заборгованість по отриманим рахункам за 2025 рік на загальну суму 80 507, 07 грн; в той же час ДП «АМПУ» підтверджує в наданій позовній заяві сплату ФОП Сара В.В. інших рахунків на загальну суму 82 487, 69 грн.
Однак, ДП «АМПУ» продовжує вимагати стягнути з ФОП Сара В.В. на користь ДП «АМПУ» в особі Ізмаїльської філії ДП «АМПУ» суму заборгованості у розмірі 69 424, 98 грн, але не надає конкретний розрахунок цієї заборгованості на теперішній час.
Позивач надає до Господарського суду Одеської області акт приймання-передачі виконаних робіт з 30.11.2024 по 30.09.2025, які не підписані відповідачем або його довіреною особою, що ставить під сумніви реальність складених ДП «АМПУ» рахунків за отримання комунальних і інших послуг. Також позивач не визначився з містом проживання ФОП Сара В.В., повідомлення по оплаті поступають на різні адреси. Без отримання підтверджених споживачем об`ємів спожитих електроенергії, водопостачання, розміру водовідведення визначати точну заборгованість достовірно щомісячно неможливо.
ДП «АМПУ» пропустили шестимісячній строк стягнення штрафних санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення по всім рахункам з 28.02.2025. ДП «АМПУ» необґрунтовано в розрахунку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення помилився на 9 878, 03 грн через невиконання вимог закону № 4196-ІХ.
Через відсутність конкретних розмірів постачання ДП «АМПУ» комунальних і інших послуг ФОП Сара В.В., які були б підтверджені письмово та конкретно, на думку відповідача, не є можливим згідно наданого розрахунку пені, 3% річних та інфляційних витрат визначити щомісячну заборгованість, а відтак неможливо повністю і точно визначити суму штрафних санкцій і компенсаційних виплат через несвоєчасну сплату основного боргу.
В матеріалах справи відсутні письмові докази, які б надавали можливість стягувати за позовом ДП «АМПУ» не конкретно юридичної особі, а її Ізмаїльському філіалу.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт", як балансоутримувачем, та ФОП Сарою Володимиром Васильовичем, як орендарем, 01.08.2009 був укладений договір № 408 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги (далі – договір), п. 1.1. якого передбачено, що балансоутримувач Ізмаїльський морський торговельний порт забезпечує надання комунальних (електроенергія, вода) та інших послуг на майданчик біля морського вокзалу, - загальною площею 297 кв. м, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.
У відповідності до пп. 2.1.1., 2.1.2 п. 2.1. договору балансоутримувач майданчика зобов`язується забезпечити: виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з обслуговуванням прилеглої території та наданням необхідних комунальних послуг; Надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами. Розмір плати за комунальними та іншими витрати залежить від розміру витрат і визначається розрахунком щомісячних платежів за комунальних та інших послуг балансоутримувача.
Згідно з пп. 2.2.1., 2.2.2. п. 2.2. договору орендар зобов`язується: містити майданчик в належному порядку, суворо дотримуючи протипожежні і санітарні правила. Не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача за комунальні та інші послуги. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.
За положеннями пп. 3.1.1., 3.1.2. п. 3.1. договору балансоутримувач має право: стягнути в установленому порядку суми усіх збитків від пошкодження елементів держмайна, які сталися з вини орендаря; стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в пункті 2.2.2 договору.
За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. За несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги орендар сплачує пеню у розмірі згідно п.2.2.2 договору (п. п. 4.1., 4.3. договору).
Між ДП "АМПУ" в особі виконуючого обов`язки начальника Ізмаїльської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) та ФОП Сарою Володимиром Васильовичем 13.06.2013 було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 408к від 01.08.2009 про те, що у зв`язку з тим, що Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» є правонаступником Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» щодо орендованого майна державне підприємство «Адміністрація морських портів України» стало стороною за договором та правонаступником прав та обов`язків державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» з 13.06.2013.
У подальшому між позивачем та відповідачем до договору № 408к від 01.08.2009 укладалися додаткові угоди № 1/1 від 01.12.2014, № 2 від 01.11.2014, № 3 від 03.02.2016, № 4 від 01.06.2017, № 5 від 12.07.2017, № 6 від 08.02.2018, № 7 від 31.05.2018, № 8 від 01.08.2018, № 9 від 27.01.2020, № 10 від 25.06.2020, № 11 від 11.03.2021, № 12 від 19.05.2021, № 13 від 09.03.2023, № 14 від 08.02.2024.
За умовами додаткової угоди № 2 від 01.11.2024 до договору № 408к від 01.08.2009:
1. Сторони, керуючись п.5.2 Договору, дійшли згоди викласти п. 2.2.3 Договору доповнити реченням наступного змісту (згідно Додатку 2):
« 2.2.2. Орендар компенсує Балансоутримувачу витрати пов`язані зі сплатою земельного податку пропорційно кількості одиниць площі земельної ділянки, які використовуються Орендарем. Платіж за період з 13 червня 2013 року по 30 листопада 2014 року має бути здійснений протягом десяти днів з моменту виставлення рахунку згідно розрахунку наведеного у Додатку 2 до Договору, наступні платежі здійснюються не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем».
За умовами додаткової угоди № 14 від 08.02.2024 до договору № 408к від 01.08.2009:
1. Сторони, керуючись п. 5.2 Договору, у зв`язку зі зміною тарифів на утримання мереж водопостачання і водовідведення, тарифу на утримання мереж електрозабезпечення, домовились викласти Додаток №1 у новій редакції, що додається до цієї Додаткової угоди.
2. У всьому іншому, що не врегульоване цією Додатковою угодою, Сторони керуються Договором та чинним законодавством України.
3. Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору від 01.08.2009 № 408к.
5. Сторони домовились, що відповідно ст. 631 Цивільного кодексу України умови цієї Додаткової угоди розповсюджуються на їх взаємовідносини, які виникли між ними до її укладання, а саме з 01.04.2024р.
6. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і діє протягом строку дії Договору, а в частині розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.
7. Цю Додаткову угоду складено українською мовою, у двох автентичних примірниках по одному для кожної із Сторін.
Позивачем надано розрахунки плати комунальних послуг, наданих балансоутримувачем орендарю по майданчику загальною площею 297 кв.м., на якому розміщене кафе "Пікнік".
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, як орендодавцем, та ФОП Сарою Володимиром Васильовичем, як орендарем, 24.09.2012 укладено акт, за умовами якого:
орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: відкритий облаштований майданчик, площею 297,0 кв.м., (надалі – Майно) розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, набережна Лукі Капікраяна, 2-А, що перебуває на балансі ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” (в подальшому – Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку вартості об`єкту оренди, що була проведена ПП „Аркада ЮГ”, станом на 27.06.2012 і становить: 108 955 грн;
майно передається в оренду з метою розміщення літнього кафе, що здійснює продаж підакцизної групи;
стан Майна на момент укладання договору не потребує капітального ремонту, визначений у звіті з незалежної оцінки та дозволяє використовувати майно відповідно до мети, визначеної у п.1.2. договору.
Позивач надав акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 14161/87 від 30.11.2024, № 14162/87 від 30.11.2024, № 15110/87 від 31.12.2024, № 15111/87 від 31.12.2024, № 1052/87 від 31.01.2025, № 1053/87 від 31.01.2025,№ 1784/87 від 28.02.2025, № 1785/87 від 28.02.2025, № 2787/87 від 31.03.2025, № 2788/87 від 31.03.2025, № 3183/87 від 30.04.2025, № 3684/87 від 30.04.2025, № 3685/87 від 30.04.2025, № 4514/87 від 31.05.2025, № 4515/87 від 31.05.2025, № 5202/87 від 30.06.2025, № 5205/87 від 30.06.2025, № 6063/87 від 31.07.2025, № 6065/87 від 31.07.2025, № 6879/87 від 31.08.2025, № 6881/87 від 31.08.2025, № 7794/87 від 30.09.2025, № 7795/87 від 30.09.2025.
Вищенаведені акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) підписані лише позивачем.
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату № 14161/87 від 30.11.2024, № 14162/87 від 30.11.2024, № 15110/87 від 31.12.2024, № 15111/87 від 31.12.2024, № 1052/87 від 31.01.2025, № 1053/87 від 31.01.2025,№ 1784/87 від 28.02.2025, № 1785/87 від 28.02.2025, № 2787/87 від 31.03.2025, № 2788/87 від 31.03.2025, № 3183/87 від 30.04.2025, № 3684/87 від 30.04.2025, № 3685/87 від 30.04.2025, № 4514/87 від 31.05.2025, № 4515/87 від 31.05.2025, № 5202/87 від 30.06.2025, № 5205/87 від 30.06.2025, № 6063/87 від 31.07.2025, № 6065/87 від 31.07.2025, № 6879/87 від 31.08.2025, № 6881/87 від 31.08.2025, № 7794/87 від 30.09.2025, № 7795/87 від 30.09.2025.
Відповідач оплату за надані послуги здійснив в повному обсязі, про що свідчать платіжні інструкції від 29.07.2025, від 15.08.2025, від 11.09.2025, від 12.09.2025 та про що позивачем вказано у відповіді на відзив (вх. № 12394/26 від 10.04.2026) .
У вимозі № 897/14-01-04/Вих від 23.07.2025, адресованій відповідачу, позивач зазначив, що загальна сума заборгованості за договором від 01.08.2009 №408к складає 117 091, 07 грн та вимагав у 7-денний термін з дня її отримання сплатити на користь вказану суму заборгованості.
5. Позиція суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).
В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як передбачено ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором № 408к від 01.08.2009 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги виконував, що підтверджено актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які хоча і підписані лише позивачем, проте не заперечуються відповідачем.
Так, заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу за вказаним договором була погашена відповідачем частково – 29.07.2025, 15.08.2025, 11.09.2025, 12.09.2025, а повністю, – лише під час розгляду цієї справи, а саме: 30.10.2025 та 19.12.2025, про що свідчать матеріали справи та пояснення сторін.
Факт оплати заборгованості за надані позивачем послуги визнається відповідачем та не оспорюється сторонами. Тобто у розумінні статті 599 ЦК України у цій частині зобов`язання припинено виконанням.
Таким чином, предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством України за порушення строку виконання зобов`язання з оплати наданих послуг.
Рахунки від 31.01.2025 №1052/87 та №1053/87, від 28.02.2025 №1784/87 та №1785/87, від 31.03.2025 №2787/87 та 2788/87 відповідач сплатив 29.07.2025; рахунки від 31.07.2025 №6063/87 та №6065/87 відповідач сплатив 15.08.2025; рахунки від 30.11.2024 №14161/87 від 31.12.2024 №15110/87 відповідач сплатив 11.09.2025; рахунки від 30.11.2024 №14162/87, від 31.12.2024 №15111/87 відповідач сплатив 12.09.2025; рахунок від 30.04.2025 №3684/87 відповідач сплатив 31.10.2025; рахунки від 30.04.2025 №3183/87 та №3685/87, від 31.05.2025 №4514/87 та №4515/97, від 30.06.2025 №5202/87 та №5205/87, від 31.08.2025 №6879/87 та №6881/87, від 30.09.2025 №7794/87 та №7795/87 відповідач сплатив 19.12.2025.
Ураховуючи умови укладеного договору (п. 2.2.2. договору), відповідач повинен був не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача за комунальні та інші послуги.
Тобто, зважаючи на погоджені сторонами умови договору щодо порядку та строків проведення розрахунків, мало місце прострочення виконання зобов`язання, а строк оплати є таким, що настав.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що при формуванні свого розрахунку, позивачем включено до періоду нарахування дні фактичної сплати суми боргу, що суперечить висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 10.04.2019 у справі № 910/13064/17, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 25.02.2020 у справі № 910/2615/18, від 11.11.2021 у справі № 922/449/21, від 21.12.2021 у справі № 910/15364/20, від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20.
Ураховуючи викладене, суд зробив власний розрахунок за формулою:
сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С – сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення:
З 13.12.2024 по 10.09.2025; сума боргу 1041, 37 грн; період прострочення грошового зобов`язання 272 дня; 23,28 грн.
З 13.12.2024 по 11.09.2025; сума боргу 12 343, 81 грн; період прострочення грошового зобов`язання 273 дня; 276,92 грн.
З 13.01.2025 по 10.09.2025; сума боргу – 1072, 38 грн; період прострочення грошового зобов`язання 241 день; 21,24 грн.
З 13.01.2025 по 11.09.2025; сума боргу – 13 385, 99 грн; період прострочення грошового зобов`язання 242 дня; 266,25 грн.
З 13.02.2025 по 28.07.2025; сума боргу – 14 832, 20 грн; Період прострочення грошового зобов`язання 166 днів; 202,37 грн.
З 13.02.2025 по 28.07.2025; сума боргу – 1250, 15 грн; період прострочення грошового зобов`язання 166 днів; 17,06 грн.
З 13.03.2025 по 28.07.2025; сума боргу – 972, 24 грн; період прострочення грошового зобов`язання 138 днів; 11,03 грн.
З 13.03.2025 по 28.07.2025; сума боргу 13 037, 54 грн; період прострочення грошового зобов`язання 138 днів; 147,88 грн.
З 13.04.2025 по 28.07.2025; сума боргу 1120, 73 грн; період прострочення грошового зобов`язання 107 днів; 9,86 грн.
З 13.04.2025 по 28.07.2025; сума боргу 13 575, 73 грн; період прострочення грошового зобов`язання 107 днів; 119,39 грн.
З 13.08.2025 по 14.08.2025; сума боргу 1212, 67 грн; період прострочення грошового зобов`язання 2 дня; 0, 20 грн.
З 13.08.2025 по 14.08.2025; сума боргу 8642, 88 грн; період прострочення грошового зобов`язання 2 дня; 1, 42 грн.
В іншій частині розрахунок 3% є арифметично вірним.
Таким чином, загальна сума 3 % річних – 1766, 56 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунки заборгованості індексу інфляції в сумі 4245, 67 грн, суд встановив, що такий розрахунок є вірним.
У відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 щодо можливості вважати формулювання в господарському договорі "за кожний день прострочення" установленням іншого, ніж визначено частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій зазначено, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
У даній справі судом установлено, що умови укладеного між позивачем та відповідачем договору не містять будь-яких додаткових застережень (зокрема, “до повного виконання зобов`язання”, “до повної сплати заборгованості”, “до повного погашення боргу”), які свідчили б про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, тому пеня за прострочення виконання зобов`язань відповідачем, має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.
При цьому, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи тлумачення ст. 549 ЦК України та ст. 231 ГК України виснувала, що незалежно від того, які правовідносини урегульовано конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені. Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення (постанова від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).
Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов`язання за договором позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню, водночас її нарахування обмежується шістьма місяцями з урахуванням усталеної правової позиції ВП ВС від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд дійшов висновку, що позивачем зазначено неправильний період прострочення грошового зобов`язання, у зв`язку з чим зробив власний за формулою: пеня = С x 2УСД x Д : 100, де С – сума заборгованості за період, 2 УСД – подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення:
З 13.12.2024 по 12.06.2025: сума боргу – 1041, 37 грн, період прострочення грошового зобов`язання – 182 дня; 153, 74 грн;
З 13.12.2024-12.06.2025: сума боргу – 12 343, 81 грн; період прострочення грошового зобов`язання 182 дня; 1822, 35 грн;
З 13.01.2025 по 12.07.2025: сума боргу – 1072, 38 грн; період прострочення грошового зобов`язання – 181 день; 160, 94 грн;
З 13.01.2025 по 12.07.2025: сума боргу – 13 385, 99 грн; період прострочення грошового зобов`язання 181 день; 2010, 83 грн.
З 13.02.2025 по 28.07.2025: сума боргу – 14832, 20 грн; період прострочення грошового зобов`язання 166 днів; 2073, 26 грн.
З 13.02.2025 по 28.07.2025; сума боргу – 1250, 15 грн; період прострочення грошового зобов`язання 166 днів; 174, 75 грн.
З 13.03.2025 по 28.07.2025; сума боргу – 972, 24 грн; період прострочення грошового зобов`язання 138 днів; 113, 95 грн.
З 13.03.2025 по 28.07.2025; сума боргу – 13 037, 54 грн; період прострочення грошового зобов`язання 138 днів; 1528, 07 грн.
З 13.04.2025 по 28.07.2025; сума боргу 1120, 73 грн; період прострочення грошового зобов`язання 107 днів; 101, 85 грн.
З 13.04.2025 по 28.07.2025; сума боргу 13 575, 73 грн; період прострочення грошового зобов`язання 107 днів; 1233, 72 грн.
В іншій частині розрахунок пені є арифметично вірним.
Таким чином, загальна сума пені – 16 293, 26 грн.
Твердження відповідача про повторне стягнення позивачем суми заборгованості спростовується викладеним у відповіді на відзив проханням стягнути лише штрафні санкції, інфляцію та 3 % річних.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.
Згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин діяв з 12.03.2020 до 28.06.2023.
Згідно з пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (в редакції, чинній до 04.09.2025), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 та він триває на момент розгляду справи.
Законом України від 03.06.2025 №4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено, однак ці зміни набули чинності лише з 04.09.2025. Позивач звернувся з позовною заявою 12.11.2025.
Таким чином, починаючи з 12.03.2020 строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, продовжено на час дії карантину, а в подальшому – на час воєнного стану.
З огляду на вищевикладене позивач звернуся в межах встановленого законом строку.
Решта доводів відповідача не спростовують вищенаведених висновків суду.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сара Володимира Васильовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрації морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Луки Капікраяна, 4; ідентифікаційний код юридичної особи: 38728402) пеню у сумі 16 293, 26 грн (шістнадцять тисяч двісті дев`яносто три гривні, двадцять шість копійок), три проценти річних у сумі 1766, 56 грн (одна тисяча сімсот шістдесят шість гривень, п`ятдесят шість копійок), інфляційні втрати у сумі 4245, 67 грн (чотири тисячі двісті сорок п`ять гривень, шістдесят сім копійок) та судовий збір в розмірі 579, 96 грн (п`ятсот сімдесят дев`ять гривень, дев`яносто шість копійок).
3. В решті позовних вимог – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.О. Мусієнко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua