Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №914/1335/26(465/6446/25) — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 Справа № 914/1335/26(465/6446/25)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»

до відповідача: ОСОБА_1

про: стягнення 21175 грн. 00 коп. заборгованості

в межах справи: № 914/1335/26

про неплатоспроможність: ОСОБА_1

Суддя Цікало А. І.

За участю секретаря Андріюк В. М.

Представники:

Позивача: не з`явився

Відповідача: не з`явився

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1335/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , провадження в якій відкрито ухвалою суду від 09.06.2026 р.

28.07.2025 р. до Франківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання коштів в кредит № 73376477 від 23.01.2025 р. у розмірі 21175 грн. 00 коп. (з яких: 11000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3245,00 грн. - заборгованість за процентами; 1650,00 грн. - заборгованість за комісією; 5280,00 грн. - заборгованість за процентами за понадстрокове користування).

Позов обґрунтовано тим, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість за Договором про надання коштів в кредит № 73376477 від 23.01.2025 р. укладеним із ТзОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів», право вимоги на яку перейшло до ТзОВ «Фінпром Маркет» на підставі Договору факторингу № 26/06/25 від 26.06.2025 р.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 02.09.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 465/6446/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04.08.2026 р. справу № 465/6446/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості передано до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи № 914/1335/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Справа № 465/6446/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості надійшла до Господарського суду Львівської області 02.09.2026 р. за вх. № 3053.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.09.2026 р., зазначеній справі присвоєно єдиний унікальний номер 914/1335/26(465/6446/25) та передано таку для розгляду судді Цікало А. І., в провадженні якого перебуває справа № 914/1335/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.09.2026 р. справу № 914/1335/26(465/6446/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості прийнято до розгляду в межах справи № 914/1335/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; постановлено розгляд справи № 914/1335/26(465/6446/25) здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; повторно розпочато розгляд справи № 914/1335/26(465/6446/25) по суті; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.11.2026 р.

Сторони були належно повідомленні про дату, час та місце цього засідання, в судове засідання не з`явились, причин неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне:

23.01.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник, відповідач у справі) укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73376477 (надалі - Договір кредиту № 73376477), умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 11000,00 грн. строком на 30 днів ( з 23.01.2025 р. по 21.02.2025 р.). із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 1.000% які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15.00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1650,00 грн.). У разі порушення, Позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту № 73376477 підписано електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 73007, що був надісланий на вказану Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

20.02.2025 р. між Кредитодавцем та Позичальником за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду № 14276617 до Договору позики № 73376477, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 29 днів в результаті чого загальний строк кредитування змінився з 30 днів на 59 днів (до 22.03.2025 р.). Додатковий договір підписано електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 76717, що був надісланий на вказану Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Кредитодавець ідентифікував Позичальника за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від «Monobank» за згодою ОСОБА_1 персональні данні Позичальника в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме: підпис 73007 - 23.01.2025 р. 11:56:01; підпис 76717 - 20.02.2025 р. 10:28:23, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Кредитодавець на виконання умов Договору кредиту № 73376477 перерахував Позичальнику грошові кошти в розмірі 11000,00 грн., про що свідчить Довідка АТ «Таскомбанком» № 27594/47.1. від 11.07.2025 р., якою підтверджено успішне проведення платіжної операції про переказ коштів в розмірі 11000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 не виконала взяті на себе кредитні зобов`язання за Договором кредиту № 73376477, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у розмірі 21175,00 грн. (з яких: 11000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3245,00 грн. - заборгованість за процентами; 1650,00 грн. - заборгованість за комісією; 5280,00 грн. - заборгованість за процентами за понадстрокове користування). Вказана заборгованість підтверджується відповідним розрахунком заборгованості за Договором кредиту № 73376477.

26.06.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (Фактор, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 26/06/25 (надалі - Договір факторингу № 26/06/25).

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу № 26/06/25, за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (Ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Відповідно до п. 2.1.3. Договору факторингу № 26/06/25, перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 26/06/25-02 від 26.06.2025 р. - Клієнт відступив Фактору право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 26/06/25 від 26.06.2025 р., в тому числі до ОСОБА_1 за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73376477 від 23.01.2025 р. у розмірі 21175,00 грн. (з яких: 11000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3245,00 грн. - заборгованість за процентами; 1650,00 грн. - заборгованість за комісією; 5280,00 грн. - заборгованість за процентами за понадстрокове користування).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушення зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (ч. 1 ст. 76 ГПК України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73376477 від 23.01.2025 р., Товариство з обмеженою відповідальністю « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 11000,00 грн. Вказані кошти було зараховано на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується Довідкою АТ «Таскомбанком» № 27594/47.1. від 11.07.2025 р., а також випискою АТ «Універсал Банк» за картковим рахунком, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 не виконала взяті на себе кредитні зобов`язання за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73376477 від 23.01.2025 р., внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у розмірі 21175,00 грн. (з яких: 11000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3245,00 грн. - заборгованість за процентами; 1650,00 грн. - заборгованість за комісією; 5280,00 грн.- заборгованість за процентами за понадстрокове користування). Вказана заборгованість підтверджується відповідним розрахунком заборгованості за Договором кредиту № 73376477.

На підставі Договору факторингу № 26/06/25 від 26.06.2025 р. ТзОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило, а ТзОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73376477 від 23.01.2025 р. у розмірі 21175,00 грн. (з яких: 11000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3245,00 грн. - заборгованість за процентами; 1650,00 грн. - заборгованість за комісією; 5280,00 грн.- заборгованість за процентами за понадстрокове користування).

Доказів погашення ОСОБА_1 заборгованості за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73376477 від 23.01.2025р. у розмірі 21175,00 грн. матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що позивачем надано належні докази на підтвердження позовних вимог, відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73376477 від 23.01.2025 р. у розмірі 21175,00 грн. (з яких: 11000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3245,00 грн. - заборгованість за процентами; 1650,00 грн. - заборгованість за комісією; 5280,00 грн. - заборгованість за процентами за понадстрокове користування) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором про надання коштів в кредит № 73376477 від 23.01.2025 р. у розмірі 21175 грн. 00 коп. (з яких: 11000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3245,00 грн. - заборгованість за процентами; 1650,00 грн. - заборгованість за комісією; 5280,00 грн. - заборгованість за процентами за понадстрокове користування), стягнення якої є предметом цього спору, виникла до відкриття провадження у справі № 914/1335/26 про неплатоспроможність ОСОБА_2 (відкрито ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.06.2026 р.). Отже Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» є конкурсним кредитором ОСОБА_1 в розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

На вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 у розмірі 21175 грн. 00 коп. поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.06.2026 р. у справі № 914/1335/26.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено розрахунок судових витрат, який складається із витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн., та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 579937456.1 від 24.07.2025 р.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідача.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до позовної заяви додано Договір про надання правової допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 р. який укладено між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та ТзОВ «Фінпром Маркет»; витяг з Акту № 16-П від 11.07.2025 р. приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 р., платіжну інструкцію кредитного переказу коштів № 579937082.1 від 11.07.2025 р. про оплату згідно акту № 16-П приймання-передачі наданої правничої допомоги від 11.07.2025 р. за Договором про надання правової допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 р.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні докази на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із поданням позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредиту.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 3, 7, 8, 11, 16, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 124, 126, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73376477 від 23.01.2025 р. у розмірі 21175,00 грн. (з яких: 11000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3245,00 грн. - заборгованість за процентами; 1650,00 грн. - заборгованість за комісією; 5280,00 грн. - заборгованість за процентами за понадстрокове користування) - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (вул. Садова, буд. 31/33, м.Ірпінь, Бучанський район, Київська область, 08205; ідентифікаційний код 43311346) заборгованість за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73376477 від 23.01.2025 р. у розмірі 21175 грн. 00 коп. (з яких: 11000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3245,00 грн. - заборгованість за процентами; 1650,00 грн. - заборгованість за комісією; 5280,00 грн. - заборгованість за процентами за понадстрокове користування), а також 2422 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору та 3500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 листопада 2026 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.