Вирок від 10 листопада 2026 р. у справі №488/4393/25 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

Суд: Корабельний районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №488/4393/25

Суддя: Головіна Т. М.

справа № 488/4393/25

провадження № 1-кп/488/171/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2026 року

Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі: судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника адвоката ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 , її представника адвоката ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали кримінального провадження за обвинуваченням,-

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Посухівка Уманського р-ну Черкаської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Сформульоване судом овинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 125 КК України, визнане доведеним.

ОСОБА_5 05.09.2025 приблизно о 14 год. 30 хв., знаходячись біля будинку № 59 по вул. Вокзальній у м. Миколаєві на грунті раптово виниклого словесного конфлікту з потерпілою ОСОБА_7 , маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень останній, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій у вигляді шкоди здоров`ю ОСОБА_7 та бажаючи їх настання, наніс потерпілій удар рукою в область голови, внаслідок чого остання впала на землю, після чого ОСОБА_5 наніс їй не менше 9 ударів ногами в область голови, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок.

Унаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, який за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та множинних забоїв м`яких тканин голови, саден тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_5 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав у повному обсязі та суду показав, що в денний час 05.09.2025 він знаходився на балконі своєї квартири, що у будинку АДРЕСА_2 , коли побачив, як повз його будинку потерпіла вигулювала свою собаку. Він їй зробив зауваження, щоб вона не гуляла з собакою по тій ділянці, бо у них там все чисто і ця ділянка біля будинку не призначена для вигулу собак, на що потерпіла йому заперечила та із застосуванням ненормативної лексики його образила. Через таку поведінку потерпілої обвинувачений вийшов на вулицю, підійшов до потерпілої та пнув ногою її собаку, на що та побігла від потерпілої через дорогу. ОСОБА_7 побігла за собакою та відвела її до хлопців, які сиділи на лавці через дорогу, попросила їх притримати свою собаку, та сказала тим хлопцям, що вона його (обвинуваченого) піде бити. Після того побігла в його бік, навалилася на нього зі спини та вдарила кулаком лівої руки в його ліве око. В цей час її довге волосся впало йому на обличчя і він, з метою скинути її з себе, схопив її за волосся та скинув з себе, в наслідок чого та впала на лівий бік і лежала так на землі, а він пішов додому. Він жодного разу не вдарив потерпілу. В цей же вечір він бачив потерпілу біля свого будинку із її дружками, а потім протягом тижня в його квартирі ці її дружки били вікна. Він звертався до поліції з приводу заподіяних йому тілесних ушкоджень, однак йому відмовили у прийнятті заяви. Також його не прийняли у лікарні. Вважає, що потерпіла його умисно оговорила, щоб вимагати з нього гроші на лікування.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 вважав, що потерпіла у цій справі штучно створювала докази обвинувачення, робила з себе потерпілу та створила уявлення беззахисної дівчини, показання її протиречиві, тоді як ОСОБА_5 є невинуватим у даному кримінальному провадженні, просив суд прийняти рішення відповідно до Закону.

Незважаючи на повне невизнання провини обвинуваченим, його вина в пред`явленому обвинуваченні повністю підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів - показаннями потерпілої і свідків:

потерпіла ОСОБА_7 суду показала, що 05.09.2025 року в денний час вона вийшла на вулицю погуляти з собакою, на той час у неї було маленьке 3-х місячне цуценя, породи кокер-спаніель. В цей час з 2-го поверху будинку АДРЕСА_2 на неї став кричати обвинувачений та висловлювати погрози на її адресу, що кине їй в голову камінь, щоб вона уходила звідси зі своєю собакою, на що вона не відреагувала та пішла далі. Надалі вона відчула, що за нею хтось йде, побачила позаду обвинуваченого, вона зрозуміла, що зараз щось трапиться, бо ця людина їй погрожувала, тому включила камеру на телефоні. До неї прискореним кроком підійшов обвинувачений та вдарив її собаку ногою, на що та відлетіла вбік від неї на декілька метрів разом з повідком, який вирвався від такого удару у неї з руки. Обвинувачений став кричати, проганяти її з собакою та наніс їй удар в голову, від якого вона впала на землю, лежала на лівому боці, та він став наносити їй удари ногами хаотично по всьому тілу. Вона вспіла засняти на камеру телефону той момент, як обвинувачений йшов на неї, вдарив собаку та вдарив її рукою по голові. Телефон у неї трохи розбився, бо впав на землю, коли вона впала від удару в голову, і вимкнулось відео. В цей перший раз він їй наніс більше семи ударів. Собака сковчала осторонь, тому вона намагалась встати, щоб забрати свою собаку, щоб та нікуди не вбігла. Потім вона встала, відвела свою собаку до дітей, які сиділи на лавці, попросила їх потримати її, підійшла до обвинуваченого, який в цей час йшов вже в бік свого будинку, спитала в обвинуваченого, висловлювалась в цей час до нього бранью, що це було, що сталося, на що той розвернувся, підійшов до неї та знову вдарив її по голові рукою, від чого вона знову впала на землю на лівий бік. Він почав знову хаотично наносити їй удари в район тулубу, голови та живота ногами. Десь в районі 10 ударів наніс їй. Вона піднялась. Він її схопив за волосся, так тримав і продовжував бити ногами, скоріш за все коліном, в живіт, по тулубу, голові. Вона намагалась вирватися, він взяв її за волосся і з силою відкинув в дерево. Вона вдарилась лівою частиною тулубу об дерево та впала на землю, а він продовжив бити її ногами. Після того він пішов, можливо через те, що закричала сусідка з вікна. В цей раз більше 10 ударів наніс їй. Усього наніс їй обвинувачений близько 30 ударів. Вона стала дзвонити на лінію 102 та попросила сусідку винести ліки, щоб обробити рани. Вона вийшла і зателефонувала у швидку. ЇЇ доставили до лікарні БСМП, де було госпіталізовано. Після події, коли вона знаходилась в лікарні, їй написала в інстаграм повідомлення донька обвинуваченого, вона приїхала до неї в лікарню, сказала, що її батько особа похилого віку, що йому не потрібні ніякі проблеми, запропонувала назвати суму, яка потрібна на лікування, на що потерпіла відмовилась, бо не знала, скільки буде коштувати їй це лікування, сказала, що буде суд і там це питання буде вирішуватися. На той момент її дитині було 4 рочки. Після цієї події вона не може вести звичайний спосіб життя, вона дуже сильно боїться виходити на вулицю – одна, з собакою чи з дитиною, вона побоюється обвинуваченого, бо невідомо що у нього на умі, чи може він захоче помститися їй за те, що вона звернулась до поліції, він проживає у сусідньому будинку. Вона була вимушена звертатися до психіатра, бо не може спати, не може ходити по вулиці, у неї постійна тривожність, коли знаходиться на вулиці сама. Також загострились приступи хронічної астми. Вона працює фітнес тренером і після події не могла тренувати, бо мала тілесні пошкодження та погане самопочуття. Потерпіла наполягає на суворому покаранні обвинуваченому;

свідок ОСОБА_9 суду показав, що з потерпілою ОСОБА_7 він у товариських відносинах, що 05.09.2025 року близько 15 години ОСОБА_7 йому зателефонувала та просила допомогти, розповіла, що гуляла з собакою, коли чоловік з 2-го поверху став їй кричати, а потім вийшов до неї на вулицю та побив її. Приблизно через 30 хвилин він приїхав до потерпілої, на якій він побачив тілесні ушкодження у вигляді почервоніння на голові справа за вухом, та скаржилася на болі в боку та голові, кульгала. Також чи-то на нозі, чи-то на боку в неї були садна. На місці вже була швидка. Потім він побачив співробітників поліції, з якими йшов обвинувачений. На його запитання, навіщо він побив дівчину, той відповів, що «вона йому таке казала!», на що свідок йому відповів, що неважливо, що вона сказала, що у будь-якому випадку не можна бити дівчину. Він супроводив потерпілу до лікарні БСМП, вона їхала у кареті швидкої допомоги. Десь до 18-20 години в цей день він був з потерпілою в лікарні, ходив з нею по кабінетам лікарів, були у рентген-кабінеті, лабораторії. Потім її поклали на стаціонар, свідок поїхав по своїм справам;

свідок ОСОБА_10 суду показав, що працює хірургом КНП ММР «МЛШМД». На час надходження потерпілої в лікарню, він був на чергуванні, тому оглядав її у приймальному відділенні та вони надавали їй першу медичну допомогу, потерпіла в цей день була госпіталізована. Після огляду медичної картки стаціонарно хворої ОСОБА_7 , свідок пояснив, що потерпіла поступила в лікарню 05.09.2025 року у супроводі швидкої допомоги, була ним оглянута о 17.00 годині. Потерпіла скаржилася на болі в ділянках отриманих травм, загальну слабкість, нудоту, втрату свідомості, блювання. При огляді ним були виявлені чисельні садна та забої, забої м`яких тканин голови, тулуба, обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, забій обох ліктьових та колінних суглобів, правої кісті, однак він не знає чому не всі ушкодження зазначені в заключному діагнозі потерпілої (у виписці). Ними оброблялись рани – значить були якісь пошкодження на тілі. Він приймав рішення про госпіталізацію потерпілої до лікарні. Ним був встановлений діагноз потерпілій: закрита тупа травма грудної клітини, забій грудної клітки, СГМ, тупа травма живота, забій передньої черевної стінки, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, забій обох ліктьових та колінних суглобів та правої кісті. 3 рази їй проводили УЗД черевної порожнини, бо у потерпілої протягом декількох днів був больовий синдром в ділянці живота, задля того, щоб виключити черевну кровотечу. Потерпіла була оглянута нейрохірургом, який зробив висновок щодо струсу головного мозку. Алкоголю в крові виявлено не було;

свідок ОСОБА_11 суду показала, що в денний час доби у вересні 2025 року вона перебувала в кухні своєї квартири, розташованому у будинку АДРЕСА_2 (на першому поверсі), готувала їжу. Вікно у квартирі було відчинене. Вона періодично дивилась у вікно. Спочатку вона почула візг собаки і голоси, брань потерпілої в бік обвинуваченого за те, що той, як вона зрозуміла, вдарив її собаку. Вона продовжувала готувати. Через нетривалий час побачила, як потерпіла відвела собаку до хлопців, що сиділи неподалік. В наступний раз, коли виглянула у вікно, побачила, як обвинувачений рукою та ногою бив потерпілу по тулубу. Зараз вже точно не пам`ятає скільки саме та чим конкретно наносив удари, але при проведенні слідчого експерименту, який проводився після пригоди, вона більш детально розповіла про удари та їх число, бо тоді пам`ятала краще. Під час цих ударів дівчина зігнулась та присіла, затуляючи обличчя руками, в цей час обвинувачений ще раз наніс їй удар, на що свідок стала кричати у вікно. ЇЇ дуже обурило, що здоровий чоловік б`є таку молоду дівчину. Обвинувачений пішов.

Окрім того, вина обвинуваченого підтверджується:

протоколом прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_7 від 05.09.2025 року, відповідно до якої потерпіла зазначила, що 05.09.2025 року невстановлена особа, знаходячись біля будинку № 59 по вул. Вокзальній у м. Миколаєві нанесла їй не менше 30 ударів ногами в область голови, тулуба, рук та ніг (а.с.84);

протоколом огляду місця події від 05.09.2025 року з фототаблицею, відповідно до якого оглянуто відкриту ділянку місцевості, що розташована біля будинку № 59 по вул. Вокзальній у м. Миколаєві, нічого не виявлено (а.с.85-86);

випискою з журналу лікарні від 05.09.2025 року, відповідно до якої 05.09.2025 року до КНП ММР «МЛШМД» поступила ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з діагнозом закрита тупа травма грудної клітини, СГМ, тупа травма живота, множинні садна тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, забій обох ліктьових та колінних суглобів, множинні забої м`яких тканин голови. Пацієнт направлена на стаціонарне лікування (а.с.93);

випискою із медичної картки стаціонарного хворого КНП ММР «МЛШМД», відповідно до якої ОСОБА_7 перебувала у лікарні в період часу з 05 по 09.09.2025 року з діагнозом ЗТТК. Забій грудної клітки. Забій передньої черевної стінки. ЗЧМТ. СТМ. Множинні забої м`яких тканин голови. Була госпіталізована ургентно, у стані середньої важкості, через 1 годину після побутової травми й скаргами на біль у грудній клітки (а.с.93-1);

протоколом огляду предмета від 08.09.2025 року цифрового носія DVD-R 4.7 GB та оглянутим судом відеозаписом від 05.09.2025 року з камери мобільного телефону, наданого потерпілою ОСОБА_7 , з якого вбачається, як до потерпілої ОСОБА_7 (особи, яка веде відеозапис), прискореним кроком наближається обвинувачений ОСОБА_5 (особа 2, одягнена в джинсові шорти блакитного кольору та сорочку білого кольору). Надалі ОСОБА_5 впритул підходить до потерпілої, після чого відеозображення стає нестабільним, спостерігається тремтіння камери, зображення зміщується у різні сторони. На відмітці часу 00:07 відеозапису мається кадр, на якому видно собаку та падаючий на землю поводок-рулетку зеленого кольору. Довгань робить замах правою рукою в бік потерпілої, розвернувши долонь до потерпілої (00:08 година запису). Надалі тряска камери продовжується, відеозапис завершується (а.с.94-101);

протоколом огляду предмета, проведеного за участі підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 від 30.09.2025 року цифрового носія DVD-R 4.7 GB того ж самого відеозапису від 05.09.2025 року з камери мобільного телефону, наданого потерпілою ОСОБА_7 , під час огляду якого ОСОБА_5 заявив, що особа під №1 на відео це він (а.с.142-146);

протоколом пред`явлення потерпілій ОСОБА_7 осіб для впізнання від 23.09.2025 року та довідкою до протоколу, відповідно до яких потерпіла впізнала ОСОБА_5 , як особу, яка 05.09.2025 року приблизно о 14 год. 30 хв., знаходячись біля будинку № 59 по вул. Вокзальній у м. Миколаєві спричинила їй тілесні ушкодження (а.с.102-104);

протоколом пред`явлення свідку ОСОБА_11 осіб для впізнання від 09.09.2025 року та довідкою до протоколу, відповідно до яких свідок впізнала ОСОБА_5 , як особу, яка 05.09.2025 року приблизно о 14 год. 30 хв., знаходячись біля будинку № 59 по вул. Вокзальній у м. Миколаєві нанесла два удари ногою дівчині віком приблизно 20-25 років (а.с.105-107);

протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 від 24.09.2025 року та стенограмою до протоколу, відповідно до яких потерпіла, знаходячись біля будинку № 59 по вул. Вокзальній у м. Миколаєві, показала та розповіла, де саме вона прогулювалась із собакою 05.09.2025 року, показала балкон на другому поверсі, з якого їй кричав Довгань та вимагав, щоб вона пішла геть із своєю собакою, що він кине їй камінь в голову. Показала звідки та де саме, до неї підійшов обвинувачений, як вона тримала телефон у руці. Як він вдарив її собаку ногою, від чого та відлетіла, після того він наніс потерпілій удар в голову рукою, від якого вона впала на землю, та він став наносити їй удари ногами по всьому тілу, більше – по голові. В цей час вона знаходилась на лівому боці на землі. Потім вона встала, відвела свою собаку до дітей, підійшла до обвинуваченого, який в цей час йшов вже в бік свого будинку, спитала у нього, що сталося. Після цього він розвернувся, підійшов до неї та знову вдарив її по голові рукою, від чого вона знову впала на землю. Він почав знову бити її ногами. Вона піднялась. Він її схопив за волосся, так тримав і продовжував бити ногами в живіт, по тулубу, голові. Вона намагалась вирватися, він взяв її за волосся і з силою кинув в дерево, ось сюди (показує на дерево). Вона вдарилась лівою частиною тулубу (плечем та спиною) об дерево та впала на землю, а він продовжив бити її ногами, після того він пішов. Усього наніс їй обвинувачений близько 30 ударів. У неї було розбито телефон (а.с.108-118);

протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 09.09.2025 року та стенограмою до протоколу, відповідно до яких свідок, знаходячись біля будинку № 59 по вул. Вокзальній у м. Миколаєві, показала та розповіла про обставини вчиненого кримінального правопорушення 05.09.2025 року, свідком якого вона була. А саме, розповіла та показала, що в цей час близько 15 години вона знаходилась в кухні своєї квартири (на першому поверсі), готувала їжу, вікно у квартирі було відчинене. Вона періодично дивилась у вікно. Вона побачила дівчину, яка пройшла повз неї з песиком. Потім вона почула візг собаки (вказує на місце ліворуч від її вікна) і вирішила, що щось відбулось, однак не стала виходити, бо готувала їжу. Потім вона почула, що та дівчина звідкись біжить. Дівчина залишила собаку хлопцям, біля мусорки, та стала йти до цього чоловіка, сильно сварилась при цьому. В цей час вона виглянула у вікно та побачила, що стоїть чоловік, він з сусіднього під`їзду, вона зможе його впізнати. Коли дівчина почала вже кричати, вона побачила, що та сиділа зігнута біля дерева (вказує на місце праворуч від її вікна), а чоловік два рази вдарив її ногою в область тулубу. Та почала плакати, а чоловік пішов. Свідок стала кричати з вікна. З вікна свідку видно траекторію, що в районі того дерева, де чоловік бив дівчину. Потім вона бачила біля дому потерпілої карету швидкої допомоги (а.с.119-127);

висновком судово-медичної експертизи № 717 від 22.09.2025 року, відповідно до якого у ОСОБА_7 мають місце тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, який за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та множинні забої м`яких тканин голови, саден тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження могли утворитися 05.09.2025 року від ударних дій тупими твердими предметами, яким могли бути руки, ноги та інше. Так як в наданих медичних документах немає точної локалізації та кількості тілесних пошкоджень, то говорити о кількості ударних дій не представляється можливим (а.с.134-136);

висновком додаткової судово-медичної експертизи № 732 від 25.09.2025 року, відповідно до якого у ОСОБА_7 мають місце тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, множинних забоїв м`яких тканин голови, саден тулуба, верхніх та нижніх кінцівок. Механізм утворення даних тілесних ушкоджень відповідає механізму, зазначеному в протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 від 24.09.2025 року. Механізм утворення даних тілесних ушкоджень в ділянці тулуба відповідає механізму, зазначеному в протоколі проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 05.09.2025 року (а.с.137-139);

Оцінюючи у сукупності всі зібрані та досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на неупередженому, повному та всебічному дослідженні усіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, логічно пов`язані з тими обставинами, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Недопустимості доказів згідно вимог ст. 87-89 КПК України судом під час розгляду справи не встановлено.

Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судом встановлено також не було.

Аналізуючи представлені суду докази і даючи юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків:

у суду немає підстав не вірити свідченням потерпілої ОСОБА_7 , нічим не спростованими, підтвердженими медичною документацією, висновком судово-медичної експертизи № 717 від 22.09.2025 року та висновком додаткової судово-медичної експертизи № 732 від 25.09.2025 року, а також показаннями свідка ОСОБА_11 , наданими, як при проведенні слідчого експерименту, так і в суді, яка бачила частину нанесених обвинуваченим потерпілій ударів, та показаннями свідка ОСОБА_9 , який бачив потерпілу безпосередньо після завданих їй обвинуваченим тілесних ушкоджень, бачив її стан та наявні тілесні ушкодження, супроводжував потерпілу та перебував з нею в лікарні до моменту її госпіталізації.

До показань обвинуваченого, що він, фактично захищаючись від нападу потерпілої, яка на бігу навалилась на нього ззаду зі спини та вдарила кулаком лівої руки в його ліве око та він, з метою скинути її з себе, схопив її за волосся та тільки відштовхнув, і та впала на землю, суд відноситься критично, бо вони спростовані показами самої потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_11 щодо обставин завдання тілесних ушкоджень потерпілій обвинуваченим та маючих місце травм у потерпілої, яким у суду немає підстав не вірити, а також висновками судово-медичних експертиз.

Поміж іншого, з дослідженого судом запису з камери мобільного телефону, наданого потерпілою ОСОБА_7 , достеменно вбачається, як саме обвинувачений прискореним кроком наближається до потерпілої ОСОБА_7 , підходить до неї впритул та після того, як у потерпілої з рук падає поводок, саме Довгань робить замах правою рукою в бік потерпілої.

Таким чином, судом не встановлено ніяких вчинених з боку потерпілої дій, які б загрожували життю та здоров`ю обвинуваченого та які б спровокували обвинуваченого на посягання на життя та здоров`я потерпілої.

Суд не погоджується з твердженнями сторони захисту про необхідність оцінки показань потерпілої ОСОБА_7 критично через їх суперечність та невідповідність висновку судово-медичної експертизи, оскільки показання потерпілої стабільні, як на досудовому розслідуванні під час слідчого експерименту, так і в суді, не протиречиві та нічим не спростовані, а навпаки, підтверджені дослідженими судом доказами – показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , відеозаписом з камери мобільного телефону потерпілої та висновками судово-медичних експертиз, у тому числі висновком додаткової судово-медичної експертизи № 732 від 25.09.2025 року, на вирішення якої було поставлено у тому числі питання щодо відповідності маючих місце у потерпілої травм механізму слідчого експерименту за участі потерпілої, де остання, як і в суді наполягала на завданні їй обвинуваченим біля 30 ударів по всьому тілу. Відповідно до висновку названої експертизи, механізм утворення даних тілесних ушкоджень відповідає механізму, зазначеному в протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 від 24.09.2025 року.

Відповідно до кількості маючих місце у потерпілої ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, визначених, як медичною документацією, так і висновками судово-медичних експертиз, таких як закрита тупа травма грудної клітини, СГМ, тупа травма живота, забій передньої черевної стінки, множинні садна тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, забій обох локтьових та колінних суглобів, множинні забої м`яких тканин голови, потерпілій завдано не менше 10 ударних дій.

Такий висновок не суперечить показам потерпілої в частині нанесення загальної кількості ударів обвинуваченим.

Враховуючи, що удари, нанесені обвинуваченим потерпілій, могли бути завдані в одну й ту саме ділянку декілька разів, суд не ставить під сумнів показання потерпілої у тому числі в частині кількості завданих їх ударів.

Таким чином, всі досліджені судом фактичні обставини, які інкриміновано обвинуваченому ОСОБА_5 , показання потерпілої і свідків, дані слідчих експериментів, висновки судово-медичних експертиз та відеозаписи подій, свідчать про безпідставність доводів обвинуваченого в судовому засіданні щодо відсутності його провини у вчиненому та розцінюється судом як позиція сторони захисту від обвинувачення та бажання обвинуваченого уникнути покарання за скоєне, враховуючи невідворотність покарання, що загрожує йому.

В судовому засіданні не встановлено також підстав та причин обмовляти обвинуваченого ОСОБА_5 з боку потерпілої ОСОБА_7 , на що послався обвинувачений, заявивши, що потерпіла тим самим вимагає від нього гроші на лікування.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.2 ст. 125 КК України, як умисне завдання легкого тілесного ушкодження, що призвело до короткочасного розладу здоров`я.

Разом із тим, суд вважає за необхідне виключити з пред`явленого обвинувачення завданий обвинуваченим удар потерпілій її головою об стовбур дерева, під час її тримання за волосся, оскільки такі фактичні обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовані показаннями самої потерпілої ОСОБА_7 .

Щодо доводів обвинуваченого з приводу заподіяних йому потерпілою тілесних ушкоджень в день події а також пошкодження нею його майна протягом тижня після події у вигляді побиття вікон в його квартирі, суд вважає, що вони не спростовують висновків суду про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого правопорушення та завдання ним потерпілій тілесних ушкоджень, з огляду також на те, що кожна особа несе відповідальність за власні протиправні дії та їх наслідки.

Поміж іншого, до таких тверджень обвинуваченого суд відноситься критично, враховуючи, що з представлених стороною захисту доказів вбачається, що ОСОБА_5 звернуся до поліції із відповідною заявою з приводу завдання йому потерпілою тілесних ушкоджень (02.10.2025 року) тільки після повідомленої йому підозри та майже через місяць після маючих місце подій, а до лікарні швидкої медичної допомоги - через чотири дні. Доводи обвинуваченого, що він звертався до названих установ відразу після вчиненого відносно нього ОСОБА_7 злочину, однак йому було відмовлено у прийнятті заяв, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

На даний час жодній особі з приводу вчинених відносно обвинуваченого протиправних дій про підозру, не повідомлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховує

ступінь тяжкості вчиненого, відсутність тяжких наслідків; особу обвинуваченого – пенсіонера, раніше не судимого, який посередньо характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце мешкання та роботи.

Обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Визначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд також враховує характер та мотиви вчиненого ним кримінального правопорушення, зокрема те, що приводом для конфлікту стало невдоволення обвинуваченого тим, що потерпіла вигулювала собаку поблизу його будинку, що за своєю суттю не могло бути виправданою підставою для застосування до неї будь-якого насильства.

При цьому обвинувачений, якому на момент вчинення кримінального правопорушення хоча і виповнилося 76 років, усвідомлюючи обставини ситуації, самостійно вийшов до потерпілої, 26-річної жінки худорлявої статури, та, маючи очевидну фізичну перевагу над нею з огляду на власну добре розвинену фізичну будову, застосував до неї фізичне насильство, завдавши численних тілесних ушкоджень, що свідчить про явну невідповідність обраного ним способу реагування на звичайну побутову ситуацію.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, який є проступком, умисної форми вини обвинуваченого в інкримінованому злочині, з урахуванням даних щодо особи винного - який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також його пенсійний вік; враховуючи поведінку обвинуваченого до, в процесі і після вчинення злочину - який фактично у скоєному не покаявся, намагаючись уникнути відповідальності висував версії щодо протиправної поведінки самої потерпілої, які в ході розгляду справи свого підтвердження не знайшли, на підставі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності, а також врахувавши думку потерпілої ОСОБА_7 , яка наполягала на застосуванні суворого покарання відносно обвинуваченого, суд вважає, що для досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, необхідним буде призначення обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду.

При цьому суд виходить із того, що таке покарання, з одного боку, матиме належний превентивний та виховний вплив на обвинуваченого, а з іншого - відповідатиме принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання».

По справі потерпілою ОСОБА_7 заявлено позов, у якому потерпіла просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 заподіяну ним майнову шкоду, яка складається з витрат потерпілої на придбання медичних препаратів та проведеного МРТ обстеження голови на загальну суму 10 405,69 грн. та моральної шкоди у сумі 100 000 грн.

Обвинувачений позов потерпілої не визнав у повному обсязі.

На обґрунтування витрат на лікування, потерпілою суду надано чеки з аптечних установ та квитанції з її банківської картки, які свідчать про придбання препаратів на її лікування.

Враховуючи, що з квитанцій з банківської картки потерпілої та з чеків з аптек неможливо зрозуміти, що саме придбане потерпілою, чи є придбаний товар медичним препаратом, як і не зрозуміло, з частини наданих квитанцій – хто є одержувачем переказаних грошових коштів, суд не знаходить підстав для стягнення з обвинуваченого названих витрат потерпілої.

Суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої документально підтверджені чеком ТОВ «Ф Джерело+» витрати на проведення МРТ головного мозку у сумі 2 000 грн.

Розмір моральної шкоди потерпіла обґрунтувала завданням обвинуваченим їй моральних страждань внаслідок скоєння відносно неї злочину, а також через порушення нормального способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для захисту своїх прав, для лікування та відновлення психологічного стану, а також перебуванні на стаціонарному лікуванні, коли її малолітня дитина була позбавлена материнського піклування, з подальшим ускладненням стану здоров`я, бо внаслідок перенесеної травми вона має скарги на постійний головний біль, високий тиск та погане самопочуття, а також неможливість працювати визначений термін фітнес тренером через отримані травми. Через названі обставини, викликані перенесеним стресом, вона була вимушена звернутися до психіатра та їй було встановлено діагноз F43.2 – порушення адаптації, також у необхідності докладання додаткових зусиль для захисту своїх прав, для лікування та відновлення психологічного стану. В обґрунтування розміру моральної шкоди також пояснила, що до цих пір не може відійти від завданих їй Довганем насильницьких дій, що у неї з`явився страх спілкування з людьми за своє здоров`я та здоров`я своєї малолітньої дитини, з якою вона боїться вийти на вулицю на прогулянку, бо обвинувачений мешкає в сусідньому будинку, у неї погіршився сон, вона продовжує лікуватися у невропатолога.

Дослідивши документи, якими потерпіла обґрунтовує вимоги цивільного позову, а саме – копію медичної картки стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_7 , копію виписки з медичної картки стаціонарно хворого, копію виписки з приймального відділення від 09.09.2025 року, копію висновку МРТ головного мозку ОСОБА_7 , копію чеку за проведення МРТ від 15.09.2025 року, копію виписки з медичної картки ОСОБА_7 щодо звернень до невролога, копію консультації спеціаліста психіатра від 26.10.2025 року, а також висновки судово-медичних експертиз, заслухавши доводи сторін, суд прийшов до наступних висновків:

враховуючи, що обвинувачений є особою, діями якого потерпілій заподіяно моральну шкоду, завдана шкода у відповідності до ст.1167 ЦК України, підлягає відшкодуванню обвинуваченим.

Моральна шкода пов`язана із самим фактом скоєного обвинуваченим злочину. Є безспірним перенесений потерпілою фізичний біль від завданих обвинуваченим ударів в область обличчя, голови, тулуба та кінцівок, понесені моральні страждання від цього, незручності потерпілої, викликані заподіянням пошкоджень, в змінах звичайного пристрою побуту і життєвого укладу потерпілої, пов`язані зі зверненням до правоохоронних органів та медичних установ, емоційному навантаженні, емоційних і психологічних переживаннях потерпілої.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Підсумовуючи викладене, при конкретних обставинах заподіяння шкоди, враховуючи умисний характер дій обвинуваченого, безпідставність приводу, з якого виник конфлікт, спосіб вчинення кримінального правопорушення, а також приймаючи до уваги, що притягнення винного до відповідальності є певною мірою відшкодування моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, доходить висновку про часткову обґрунтованість вимог потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди та розмір компенсації моральної шкоди визначає в 60 000 грн.

Визначаючи саме такий розмір морального відшкодування, суд акцентує увагу, що грошове відшкодування моральної шкоди має бути співмірним із характером та глибиною завданих потерпілій страждань, забезпечувати їй розумну та справедливу сатисфакцію, не призводячи до безпідставного збагачення.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі. З обвинуваченого на користь держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Миколаївської міської ради підлягають стягненню кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого та документально підтверджені у сумі 7 915,33 грн.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.374, 381-382, 394, 424 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 3 (три) роки.

Покласти на засудженого ОСОБА_5 наступні обов`язки, визначені ст. 59-1 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) дотримуватися встановлених судом вимог щодо обмеження спілкування з потерпілою ОСОБА_7 , а саме утримуватися від будь-якого безпосереднього та опосередкованого спілкування з нею, у тому числі особисто, телефоном, за допомогою електронних засобів комунікації та через третіх осіб.

Роз`яснити засудженому, що наслідком ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є направлення уповноваженим органом з питань пробації відповідних матеріалів до органів Національної поліції для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди – 2 000 грн., на відшкодування моральної шкоди - 60 000 грн., в іншій частині позову - відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Миколаївської міської ради кошти на лікування потерпілої у сумі 7 915,33 грн.

Речові докази по справі - диск формату DVD-R - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з особливостями, передбаченими ч. 1, ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua