Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №487/3100/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 06 серпня 2026 р.

Справа: №487/3100/26

Суддя: Кузьменко В. В.

Справа № 487/3100/26

Провадження № 2/487/2511/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Кузьменка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Демиденко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, та визначення способів участі батька у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, в якій позивач просить суд зобов`язати відповідачку не чинити позивачу перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просить визначити спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним таким чином: за місцем проживання батька у період з 16:00 год. до 19:00 год. кожного вівторка, четверга, суботи, без присутності матері; проведення спільного відпочинку батька з дитиною сім діб поспіль у літній період без присутності матері, з правом виїзду на оздоровлення та відпочинок в межах України, з попереднім повідомленням матері про місце перебування дитини за 10 днів; святкування Нового року почергово з кожним із батьків за згодою дитини; забезпечити можливість позивачу безперешкодно спілкуватись із сином засобами телефонного чи іншого зв`язку.

В обґрунтування вимог посилається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.03.2017 року. Під час шлюбу в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На сьогоднішній день шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення суду. Наразі, син ОСОБА_4 проживає з матір`ю. У зв`язку з тим, що позивач та відповідач не можуть знайти компромісу в питаннях виховання та утримання дитини 26.11.2025 року виконавчий комітет ММР ухвалив рішення № 1710, в якому визначив участь позивача у вихованні сина, а саме надав можливість спілкуватись з дитиною кожного вівторка, четверга, суботи з 16:00 год. до 19:00 год. за попередньою домовленістю між батьками, з правом зміни графіка та порядку спілкування за взаємною згодою батьків, враховуючи бажання та інтереси дитини, з дотриманням правил безпеки та алгоритму дій під час оголошення повітряної тривоги. З 2018 року по 2021 рік позивач мав змогу постійно спілкуватись із своїм сином. Батьківські обов`язки щодо утримання та матеріального забезпечення дитини ним виконувались належним чином, заборгованість зі сплати аліментів на теперішній час відсутня. З 2022 року відповідач почала перешкоджати позивачу у спілкуванні з сином, а саме: позивач не мав змоги особисто бачити дитину; не мав можливості вітати дитину на свята, робити подарунки, спілкуватись із сином шляхом мобільного чи інтернет зв`язку. Позивач звертався до поліції з метою фіксації факту перешкоджання відповідачем у спілкуванні з дитиною.

Також у позові зазначає, що дитина за ним сумує та бажає проводити час разом, дозвілля та мати постійний контакт. Відносини між ними є дуже привітними, існує тісний емоційний зв`язок між батьком та сином. Відсутність рідного батька в житті дитини може негативно вплинути на його емоційний та духовний розвиток.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Кузьменка В.В.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва Кузьменка В.В. від 24.04.2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі за вказаним позовом та призначено підготовче засідання.

25.05.2026 року до суду надійшов відзив від представника відповідачки – адвоката Ротар А.Л., де сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_2 жодного разу не створювала перешкод у спілкуванні позивачу з дитиною та не обмежувала його участь у житті дитини та виховному процесі. Також жодним чином відповідачка не обмежує можливість телефонного спілкування між позивачем та сином. Вказує, що позивачем не додано до позову жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, викладених у ньому. На сьогоднішній день питання участі батька у вихованні дитиною врегульовано рішення виконавчого комітету ММР, в зв`язку з чим фактичний спір між сторонами відсутній. Досягнення домовленостей між сторонами у позасудовому порядку ускладнено поведінкою позивача, який під час спілкування допускає агресивну та конфліктну форму комунікації, не налаштований на конструктивне погодження часу та порядку зустрічей з дитиною. На підтвердження таких обставин до відзиву додаються скріншоти листування сторін, з яких вбачається характер спілкування позивача та відсутність з боку відповідачки заперечень щодо зустрічей батька з дитиною.

Також у відзиві зазначають, що конфліктна та агресивна манера спілкування позивача негативно впливає на емоційний стан дитини. Данііл відчуває психологічний дискомфорт у спілкуванні з батьком, побоюється залишатись з ним наодинці та висловлює небажання тривалого перебування без матері. Відповідачка діючи виключно в інтересах дитини та з урахуванням його емоційного стану, не перешкоджає спілкуванню батька з дитиною, однак вважає, що таке спілкування має відбуватись поступово, у спосіб, який не створюватиме для дитини стресу та психологічного тиску. Відповідачка неодноразово демонструвала готовність до мирного врегулювання питання спілкування батька з дитиною, однак конструктивний діалог ускладнено поведінкою позивача та його небажанням спокійно узгоджувати порядок зустрічей.

03.06.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача – адвоката Шахова В.В., де сторона позивача зазначає, що наявність рішення органу опіки та піклування не позбавляє батька права на звернення до суду. Позивач звертається до суду через те, що встановлений виконавчим комітетом графік свідомо не виконується відповідачкою, остання блокує комунікацію. Крім того, факт систематичного недопуску батька до дитини та ухилення від виконання графіку зафіксовано органами Національної поліції. Посилання відповідачки, що зустрічі зривались через «небажання дитина» або «погане самопочуття» є стандартною формою психологічного маніпулювання з метою приховати навмисне блокування прав батька.

Також зазначено, що відповідачка намагається зобразити комунікацію з боку позивача як «агресивну», додаючи скріншоти особистого листування, походження яких невідоме. Батько позбавлений можливості виховувати дитину через штучні бар`єри, створені відповідачкою. Водночас позивач повноцінно виконує свій фінансовий обов`язок.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 06.07.2026 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача надав суду заяву, в якій вимоги позову підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити.

Представник відповідачки надав суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, просив врахувати позицію, викладену у відзиві, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, у задоволенні позову просив відмовити.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, про наявність поважних причин, які перешкоджають участі в судовому засіданні не повідомили.

На підставі статтей 223 та 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, встановив такі обставини.

09.03.2017 року позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 09.03.2017 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 123.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 07.04.2017 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, видно, що від шлюбу сторони мають малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07.12.2018 року у справі № 489/5068/18, яке набрало законної сили 09.01.2019 року, шлюб між сторонами було розірвано.

З наявних у матеріалах справи платіжних документів судом встановлено, що позивач здійснював грошові перекази на користь відповідачки, яка зазначена у відповідних квитанціях одержувачем коштів, при цьому у призначенні платежу прямо зазначено «аліменти».

Крім того, матеріали справи містять квитанції, які підтверджують перерахування позивачем грошових коштів на рахунок Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у межах виконавчого провадження.

Копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 79070327, сформованого Корабельним ВДВС у місті Миколаєві ОМУ МЮУ (м. Одеса), підтверджується, що станом на 01.04.2026 року заборгованість відсутня.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1730 від 26.11.2025 року визначено участь ОСОБА_1 у вихованні дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надавши йому можливість спілкування з дитиною кожного вівторка, четверга, суботи з 16:00 год. до 19:00 год. за попередньою домовленістю між батьками, з правом зміни графіка та порядку спілкування за взаємною згодою батьків, враховуючи бажання та інтереси дитини, з дотриманням правил безпеки та алгоритму дій під час оголошення повітряної тривоги. Батька попереджено про відповідальність за порушення законодавства щодо захисту дитини. Контроль за виконанням вказаного рішення покладено на начальника служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради.

Копією талону-повідомлення єдиного обліку № 5497 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 24.03.2026 року підтверджується, що 17.03.2026 року о 16:17 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 17.03.2026 року о 16:17 год. за адресою: АДРЕСА_1 , 6-й під`їзд, колишня дружинна не дозволяє спілкуватись з дитиною, 9 років, заявник має на руках рішення, яке передбачає його часи на спілкування з дитиною. Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , телефонував з метою фіксації факту.

Крім того, 21.10.2025 року відділенням поліції № 2 ГУ НП в Миколаївській області направлено лист № 184526-2025 на ім`я позивача, де зазначено, що його заява щодо вжиття заходів до колишньої дружини ОСОБА_2 , яка не дає бачитись з їх спільною дитиною, зареєстрована за № 20206 від 23.09.2025 року та за нею проведено перевірку. Було встановлено, що питання визначення способу участі батьків у вихованні дитини та спілкуванні з нею належить до компетенції служби у справах дітей та суду. Органи поліції не мають повноважень самостійно вирішувати спори між батьками щодо виховання або спілкування з дитиною, якщо відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення.

З копії характеристики, виданої 06.04.2026 року ТОВ «Фроузен Фуд» вбачається, що ОСОБА_1 працює у ТОВ «Фроузен Фуд» на посаді оператора лінії виробництва харчової продукції з 01.10.2025 року. За період роботи зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований та сумлінний працівник. До виконання своїх посадових обов`язків ставиться уважно та професійно, чітко дотримується встановлених технологічних процесів і норм виробництва. В роботі проявляє уважність до деталей. Відповідально ставиться до дотримання санітарно-гігієнічних вимог та правил техніки безпеки. Виявляє ініціативність у вирішенні виробничих питань, здатний ефективно працювати як самостійно, так і в колективі. У колективі користується повагою, підтримує доброзичливі та конструктивні взаємини з колегами та керівництвом. Конфліктних ситуацій не створює, поводиться коректно та врівноважено.

Крім того, на ім`я позивача Виконавчим комітетом Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області надано характеристику від 01.04.2026 року за № б/н, де вказано, що за час проживання останнього на території сільської ради, скарг, заяв на його поведінку до ради не надходило.

Так, відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Частиною першою статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Відповідно до частини другої цієї статті, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до частини першої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Згідно з частиною другою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Частиною третьою статті 157 СК України встановлено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини першої статті 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Частиною другою статті 158 СК України встановлено, що рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Частиною першою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до частини другої статті 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Цією ж нормою передбачено, що в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення такого спору береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Отже, рівність прав матері та батька не означає необхідності механічного забезпечення однакового за тривалістю часу перебування дитини з кожним із них. Визначальним критерієм при вирішенні спору є забезпечення найкращих інтересів дитини з одночасним створенням реальної можливості тому з батьків, який проживає окремо, підтримувати з дитиною регулярні особисті відносини та брати участь у її вихованні. Такий підхід відповідає наведеним нормам Сімейного кодексу України та Конвенції про права дитини.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.10.2023 року у справі «Терещенко проти України» (заява №35481/20) при вирішенні питання щодо обсягу спілкування одного з батьків із дитиною застосував загальний принцип статті 8 Конвенції, відповідно до якого національні органи повинні забезпечувати справедливий баланс між інтересами дитини та батьків, надаючи особливого значення найкращим інтересам дитини. ЄСПЛ також звернув увагу, що обмеження періодичності та інших аспектів контактів батьків з дітьми потребує належної оцінки всіх відповідних обставин та інтересів. Саме цей висновок застосований Верховним Судом у постанові від 21.03.2024 року у справі №711/1839/23.

У рішенні від 07.12.2006 року у справі «Хант проти України» (заява №31111/04) Європейський суд з прав людини також виходив з необхідності дотримання справедливої рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, при цьому особлива увага має приділятися інтересам дитини, які залежно від їх характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Водночас стаття 8 Конвенції не надає батькам права вимагати здійснення заходів, які можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини.

Аналогічні підходи застосовуються Верховним Судом у спорах щодо визначення способів участі одного з батьків у вихованні дитини.

Так, у постанові від 14.05.2024 року у справі № 756/3852/22 Верховний Суд погодився з висновками судів щодо необхідності забезпечення дитині спілкування з обома батьками та зазначив, що за відсутності обставин, які унеможливлюють реалізацію права батька на спілкування з дитиною, відповідний порядок має забезпечувати його реальну участь у вихованні.

Суд враховує, що рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.11.2025 року вже було визначено участь ОСОБА_1 у вихованні сина шляхом спілкування з ним кожного вівторка, четверга та суботи з 16:00 год. до 19:00 год. При цьому реалізація визначеного графіка пов`язана з попередньою домовленістю між батьками. Наявність такого рішення органу опіки та піклування сама по собі не позбавляє батька права на звернення до суду, оскільки частина третя статті 19 СК України прямо передбачає, що звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

Крім того, встановлені у справі обставини свідчать про наявність між батьками тривалого конфлікту щодо порядку участі батька у вихованні дитини та нездатність сторін самостійно забезпечити стабільний порядок їх спілкування.

Матеріали справи містять талон-повідомлення від 24.03.2026 року щодо звернення на лінію «102» 17.03.2026 року з повідомленням про недопуск батька до спілкування з дитиною у час, визначений відповідним рішенням, а також матеріали попереднього звернення позивача до поліції у вересні 2025 року щодо неможливості бачитися з дитиною.

Разом з тим, сам факт реєстрації заяви чи повідомлення органами поліції підтверджує факт звернення особи до правоохоронного органу з відповідним повідомленням, однак сам по собі не є безумовним доказом достовірності викладених заявником обставин. Тому такі документи підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами, а не як самостійне і достатнє підтвердження систематичного перешкоджання.

Водночас, оцінюючи зазначені докази не ізольовано, а в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд враховує, що звернення позивача до органів поліції щодо перешкоджання у спілкуванні з дитиною мали місце як до прийняття Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради рішення від 26.11.2025 року про визначення порядку участі батька у вихованні дитини, так і після його прийняття.

Наведені обставини у сукупності з наявністю між сторонами тривалого спору щодо реалізації батьком права на спілкування з дитиною, необхідністю попереднього звернення позивача до органу опіки та піклування для встановлення відповідного графіка, подальшим зверненням до поліції вже після його встановлення, а також запереченням відповідачкою заявлених позовних вимог дають суду підстави для висновку, що встановлений позасудовим рішенням порядок не забезпечив позивачу реальної можливості безперешкодно спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні. За таких обставин суд вважає доведеними наявність перешкод у реалізації позивачем батьківських прав та підстави для їх усунення відповідно до частини першої статті 159 СК України.

Суд також бере до уваги ставлення позивача до виконання батьківських обов`язків. Наявні у справі квитанції підтверджують здійснення ним переказів на користь відповідачки із зазначенням призначення платежу «аліменти», а також перерахування коштів у межах відповідного виконавчого провадження. З розрахунку Корабельного ВДВС у місті Миколаєві вбачається, що станом на 01.04.2026 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Зазначена обставина не має самостійного вирішального значення для визначення способу спілкування батька з дитиною, однак відповідно до частини другої статті 159 СК України під час вирішення спору суд бере до уваги, зокрема, ставлення батьків до виконання своїх обов`язків. Тому належне виконання позивачем обов`язку щодо матеріального утримання сина підлягає врахуванню у сукупності з іншими встановленими обставинами. Також суд враховує надані характеристики позивача, відповідно до яких за місцем роботи він характеризується як відповідальний, дисциплінований та неконфліктний працівник, а за місцем проживання скарги на його поведінку до органу місцевого самоврядування не надходили.

Разом з тим зазначені характеристики свідчать про поведінку позивача у трудових та суспільних відносинах і не можуть самі по собі підтверджувати характер його взаємовідносин із дитиною, а тому оцінюються судом у сукупності з іншими доказами.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що особисте спілкування батька з сином може перешкоджати нормальному розвитку дитини або завдати шкоди її фізичному чи психологічному стану.

Враховуючи встановлені у справі обставини, вік дитини, необхідність забезпечення сталого та регулярного особистого спілкування сина з батьком, належне виконання позивачем обов`язку щодо утримання дитини, відсутність встановлених судом обставин, які б свідчили, що особисте спілкування ОСОБА_1 із сином без присутності матері суперечить інтересам дитини або перешкоджає її нормальному розвиткові, а також тривалу відсутність між сторонами можливості самостійно узгодити порядок такого спілкування, суд доходить висновку про наявність підстав для визначення судом конкретного способу участі батька у вихованні сина.

При цьому суд враховує, що рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.11.2025 року вже визначався графік побачень батька з дитиною кожного вівторка, четверга та суботи з 16:00 год. до 19:00 год., однак залежність його реалізації від попередньої домовленості між батьками в умовах існуючого між ними конфлікту не забезпечила стабільного порядку спілкування батька з сином. Тому встановлення судом конкретних днів та годин спілкування відповідає меті ефективного вирішення спору.

Суд також вважає, що перебування дитини разом із батьком протягом семи днів у літній період є способом участі у вихованні дитини, прямо передбаченим частиною другою статті 159 СК України, та за умови належних умов перебування дитини у батька і попереднього повідомлення матері про місце перебування дитини сприятиме підтриманню та розвитку емоційного зв`язку між батьком і сином.

Щодо вимоги про почергове святкування Нового року з кожним із батьків суд виходить з того, що спільне проведення святкових днів є складовою особистого спілкування дитини з батьками та сприяє збереженню сімейних зв`язків. Враховуючи рівність прав батьків щодо дитини та те, що заявлений позивачем спосіб прямо поставлений в залежність від згоди самої дитини, суд вважає такий порядок таким, що забезпечує можливість участі обох батьків у житті сина та одночасно враховує його власне бажання.

З огляду на необхідність підтримання регулярного контакту батька з сином поза межами особистих зустрічей суд вважає обґрунтованою також вимогу про забезпечення можливості їх спілкування засобами телефонного та іншого зв`язку.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1 331,20 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

На підставі статей 19, 141, 153, 155, 157-159 СК України, статей 3, 9 Конвенції про права дитини, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, та визначення способів участі батька у вихованні дитини – задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , не чинити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним таким чином:

- за місцем проживання батька ОСОБА_1 у період з 16:00 год. до 19:00 год. кожного вівторка, четверга, суботи, без присутності матері;

- проведення спільного відпочинку батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сім діб поспіль у літній період без присутності матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з правом виїзду на оздоровлення та відпочинок в межах України, з попереднім повідомленням матері ОСОБА_2 про місце перебування дитини за 10 днів;

- святкування Нового року почергово з кожним із батьків за згодою дитини;

- забезпечити можливість ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , безперешкодно спілкуватись із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телефонного чи іншого зв`язку.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Кузьменко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua