Суд: Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Шахрайство
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №753/15078/17
Суддя: Антонюк Наталія Олегівна
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 753/15078/17
провадження № 51-2190км26
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
визнаного невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2024 року ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК,на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю, що ним вчинені інкриміновані кримінальні правопорушення.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він у 2015 році за допомогою отриманих від ОСОБА_8 паспортних даних виготовив довідку «Форми 3» «Про склад родини» та свідоцтво про право власності на житло, а саме на кв АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_9 , яка насправді перебувала в комунальній власності та належала територіальній громаді м. Києва.
Надалі ці завідомо підроблені документи було використано з метою отримання права на житло шляхом вступу у право власності на успадковану частину квартири, в результаті чого ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право на спадщину від 07 травня 2015 року № 7/427 (Спадкова справа № 558-2.015).
Далі ОСОБА_7 підшукав ОСОБА_10 та сприяв продажу квартири шляхом укладення договору купівлі-продажу та отримання за її продаж 570 855 грн, чим було спричинено територіальній громаді міста Києва матеріальний збиток в особливо великих розмірах, а саме на суму 1 060 439 грн без ПДВ.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї
У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
На обґрунтування касаційних вимог прокурор стверджує про те, що:
- як місцевий, так і апеляційний суди здійснили неналежне та неповне дослідження усіх обставин справи та наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК;
- необґрунтовано визнали недопустимими доказами показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також оперативного співробітника ОСОБА_13 ; відомості, що зафіксовані у протоколах впізнання за фотознімками від 26 вересня 2015 року за участю ОСОБА_11 та від 17 лютого 2016 року за участю ОСОБА_12 ;
- в матеріалах кримінального провадження відсутні звукозаписи низки судових засідань місцевого суду, а також журнал судового засідання цього суду від 28 вересня 2021 року, що є істотним порушенням вимог КПК;
- низка журналів судових засідань місцевого суду не відповідає вимогам ст. 108 КПК;
- судовий розгляд у суді першої інстанції відбувся з порушенням прав представника потерпілого;
- колегією суддів місцевого суду було порушено таємницю нарадчої кімнати;
- судом першої інстанції не вирішено цивільний позов;
- текст вироку місцевого суду не підписано всіма суддями колегії;
- ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
В доповненнях до касаційної скарги прокурор вказує про безпідставне ненадання оцінки судами попередніх інстанцій показанням ОСОБА_8 , які вона надавала під час досудового розслідування та які зафіксовані у протоколі її допиту від 29 листопада 2016 року; визнання недопустимим доказом відомостей, які зафіксовані у протоколі впізнання за фотознімками від 02 серпня 2016 року за участю ОСОБА_8 ; незадоволення клопотання прокурора про проведення судової почеркознавчої експертизи.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник вказує про її необґрунтованість та просить залишити її без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримала касаційну скаргу і просила скасувати оскаржувані судові рішення з призначенням нового розгляду цього кримінального провадження у суді першої інстанції, а виправданий та його захисник вважали рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Мотиви суду
Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.
Насамперед, визначаючи предмет та межі касаційного провадження, колегія суддів вважає, що у доповненнях до касаційної скарги, які надійшли поза межами строку на касаційне оскарження, прокурор наводить додаткові доводи на погіршення становища засудженого, які не були зазначені у первинній касаційній скарзі, а тому з огляду на положення статей 403, 432 КПК Суд не бере до уваги аргументи доповнень до касаційної скарги і переглядає оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в межах поданої прокурором первинної касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Колегія суддів вважає, що у цьому провадженні суди правильно констатували недостатність доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 , непроведення під час досудового розслідування низки слідчих дій, про які прокурор згадав вже в ході судового розгляду, та про велику кількість інших процесуальних порушень зі сторони обвинувачення, яка потягнула визнання доказів недопустимими, і у підсумку не дозволила встановити ким були вчинені кримінальні правопорушення.
Хоча прокурор і оскаржив виправдувальний вирок суду першої інстанції у апеляційному та касаційному порядку, однак з врахуванням суттєвості допущених у провадженні процесуальних порушень, які вже не можливо виправити під час судового розгляду, та непроведення слідчих дій під час досудового розслідування, які прокурор міг провести, таке оскарження мало фактично формальний характер.
У цьому провадженні виправданий не визнав своєї вини, вказував про те, що знав ОСОБА_8 як особу, яка з чоловіком на ім`я ОСОБА_14 здійснювали продаж квартири АДРЕСА_2 , яку він хотів придбати, але так і не купив. Жодних документів з приводу цієї квартири він не підробляв, до нотаріусів з приводу оформлення спадщини та продажу квартири ні з ОСОБА_8 , ні з іншими особами він не ходив.
Отже, його винуватість у цьому провадженні могла бути доведена лише сукупністю інших доказів, які б підтверджували факт вчинення інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Суди вважали, що у цьому провадженні таких доказів стороною обвинувачення не надано. Прокурор не погодився із позицією судів, та звернувся до суду касаційної інстанції зі скаргою.
В касаційній скарзі сторона обвинувачення посилається на безпідставне неврахування судами попередніх інстанцій показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , та на необґрунтоване визнання недопустимими доказами відомостей, що зафіксовані у протоколах впізнання за фотознімками від 26 вересня 2015 року за участю ОСОБА_11 та від 17 лютого 2016 року за участю ОСОБА_12 . На переконання сторони обвинувачення цих доказів достатньо для висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК.
Зі змісту зафіксованих у вироку суду показань свідків, виклад яких сторона обвинувачення не ставить під сумнів, вбачається, що:
- свідок ОСОБА_11 (сестра ОСОБА_8 ) розповіла в суді про те, що до вказаних подій із ОСОБА_7 не була знайома. В 2014-2015 роках проживала в спірній квартирі разом із іншими родичами. Спадщини на квартиру не було, оскільки вона перебуває у комунальній власності. ОСОБА_8 повідомляла їй про бажання продати свою частину квартири. Одного разу на вулиці до неї підійшли хлопець та дівчина і запитали чи вона не знає хто продає квартиру, однак як з`ясувалося пізніше, квартиру вже було продано. Після цього вона під`їжджала до офісу фірми, де зустріла ОСОБА_7 . Далі вони спілкувалися щодо продажу квартири ОСОБА_10 . Пізніше її викликали в поліцію, де пред`являли фотографії для впізнання і вона впізнала виправданого, як особу, яку раніше бачила;
- свідок ОСОБА_12 (дочка ОСОБА_8 ) під час допиту в суді розповіла, що ОСОБА_7 раніше не знала, повідомила, що мати хотіла обміняти квартиру. ОСОБА_7 бачила лише один раз поруч з під`їздом, де він розмовляв із матір`ю.
Зі змісту викладених показань цих свідків слідує, що вони підтверджують факт спілкування ОСОБА_8 з ОСОБА_7 .
Цей же факт додатково підтверджується протоколами впізнання за фотознімками від 26 вересня 2015 року та від 17 лютого 2016 року за участю ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Суди визнали результати цих слідчих дій недопустимими доказами, з огляду на те, що вони були проведені оперативними співробітниками за відсутності відповідних доручень слідчого на їх проведення, що суперечить вимогам ст. 41 КПК.
У суді касаційної інстанції прокурор надав доручення, надані слідчим оперативним співробітникам на проведення оперативно-розшукових заходів під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Прокурором не було надано доручень, якими б слідчий уповноважував оперативних співробітників на проведення таких слідчих дій, як впізнання за фотографіями зі свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Однак колегія суддів додатково констатує, що результати впізнання дублювали те, що свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомили суду під час допиту. Тож ця інформація була у суду і суд її правильно оцінив як таку, що підтверджує факт спілкування, однак сама по собі не є достатньою для доведення винуватості ОСОБА_7 .
Що стосується показань свідка ОСОБА_13 , то Суд звертає увагу на таке.
В суді першої інстанції був допитаний як свідок начальник СВКР Голосіївського управління поліції ГУ НП в м. Києві ОСОБА_13 , який повідомив, що як оперативний співробітник супроводжував досудове розслідування у кримінальному провадженні про незаконне заволодіння квартирою на підставі заяви ОСОБА_11 . Свідок вказав, що під час проведення оперативно-розшукових заходів стало відомо, що до цього може бути причетний ОСОБА_7 , а тому було проведено впізнання за фотографіями.
Таким чином відомості, повідомлені свідком ОСОБА_13 фактично є повідомленням оперативного працівника про вчинювані ним дії в межах кримінального провадження і не надають суду окремих доказів, оскільки оперативний працівник не мав окремої інформації, яка безпосередньо стосується вчинених злочинів. Тому колегія суддів не вбачає порушення вимог КПК під час оцінки показань цього свідка, як про це стверджує прокурор.
В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що прокурор лише під час розгляду цієї справи у місцевому суді звернувся до суду з клопотанням про проведення судової почеркознавчої експертизи з ОСОБА_7 .
Місцевий суд розглянув вищевказане клопотання прокурора згідно з вимогами ст. 350 КПК та відмовив у його задоволенні.
Не погодився із твердженнями прокурора про безпідставну відмову у задоволенні цього клопотання і суд апеляційної інстанції.
Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, в ході досудового розслідування стороною обвинувачення було проведено судову почеркознавчу експертизу, висновок якої був предметом дослідження судом першої інстанції.
Зі змісту вказаного висновку вбачається, що предметом цього експертного дослідження були питання щодо ймовірності виконання рукописного тексту та підпису в довідках Форми №3 від 29 квітня 2015 року №4387 та від 08 липня 2015 року №3567, довідці від 29 квітня 2015 року №1-374, договорі купівлі-продажу квартири від 11 липня 2015 року та заявах від 07 травня 2015 та від 11 липня 2015 року ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Водночас проведення експертних досліджень щодо ймовірності виконання рукописного тексту в підроблених документах ОСОБА_7 органом досудового розслідування не ініціювалися.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ініціювання прокурором питання про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення можливої підробки вказаних документів ОСОБА_7 , яка не проводилась на стадії досудового розслідування та яка, за твердженнями прокурора, може підтвердити причетність виправданого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, фактично є спробою перекласти на суд обов`язки щодо збирання нових доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 на стадії судового розгляду, що не ґрунтується на вимогах закону та фактично призведе до порушення принципу диспозитивності.
З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів.
Як правильно наголосили суди попередніх інстанцій, низка інших письмових доказів, які надала суду сторона обвинувачення, підтверджують лише факт підроблення невстановленими особами документів, які слугували підставою для подальшого продажу квартири, проте не містять будь-яких відомостей, які б свідчили про причетність до цих кримінально-караних діянь саме ОСОБА_7 .
Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що у цьому провадженні сторона обвинувачення не надала судам попередніх інстанцій достатніх доказів, які б свідчили про причетність виправданого до інкримінованих кримінальних правопорушень, а тому судові рішення, ухвалені судами, є правильними.
Твердження прокурора про відсутність в матеріалах кримінального провадження звукозаписів низки судових засідань місцевого суду, а також журналу судового засідання цього суду від 28 вересня 2021 року, що є істотним порушенням вимог КПК, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належним чином їх розглянув, визнав неспроможними та навів належні й докладні мотиви своїх висновків.
В ході апеляційного розгляду цим судом було встановлено, що судові засідання від 16 жовтня та 04 грудня 2023 року, 15 лютого, 18 червня та 06 грудня 2024 року зафіксовані місцевим судом із використанням підсистеми відеоконференцзв`язку і звуко-, відеозаписи цих судових засідань були надані апеляційному суду стороною захисту на флеш носії після отримання доступу до них у цій підсистемі.
Також захисником було отримано в суді першої інстанції та долучено до матеріалів провадження в апеляційному суді звуко-, відеозапис судового засідання від 09 грудня 2020 року.
Колегія суддів наголошує, що навіть якщо у матеріалах провадження є відеозаписи, які фіксують перебіг всього або частини судового засідання на власні засоби фіксації учасників провадження, оскільки з технічних причин у підсистемі відеоконференцзв`язку звуко-, відеозаписи, які здійснював секретар судового засідання, не збереглися або їх не можливо було здійснити через відсутність електроенергії чи з інших технічних причин, то здійснення такої фіксації судового засідання на власні технічні засоби є належним підтвердженням як самого факту проведення судового засідання, так і його перебігу. Фіксація проведена у такий спосіб з об`єктивних причин не може вважатися істотним порушенням вимог КПК.
Судом встановлено, що технічний носій із звуко-, відеозаписом судового засідання від 28 вересня 2021 року, в якому було здійснено допит свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , міститься в матеріалах кримінального провадження разом із електронним примірником журналу цього судового засідання.
При цьому прокурор ані в суді апеляційної інстанції, ані в касаційній скарзі не стверджував про порушення процедури допиту вказаних свідків, а лише формально посилався на відсутність журналу цього судового засідання, як на підставу для скасування вироку місцевого суду, а тому відсутність паперового примірника цього журналу в матеріалах справи не може бути безумовною підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Щодо звукозаписів судових засідань місцевого суду від 09 липня та 17 серпня 2020 року, під час яких долучалися та досліджувалися письмові докази як сторони обвинувачення, так і сторони захисту.
Суд не виключає, що за певних обставин відсутність звукозаписів окремих судових засідань може стати підставою для скасування судових рішень, якщо сторона, яка посилається на таку обставину, доведе, що це істотно вплинуло або могло вплинути на законність та вмотивованість судового рішення. У цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення не обґрунтувала, яким чином відсутність технічних записів вищезазначених судових засідань вплинула на законність і обґрунтованість судових рішень та вирішення справи по суті.
У цьому провадженні ні сторона захисту, ні сторона обвинувачення не заперечували факту долучення письмових доказів сторонами кримінального провадження, а також дослідження цих письмових доказів місцевим судом у вказаних судових засіданнях.
Таким чином, Суд відхиляє довід сторони обвинувачення про істотне порушення вимог КПК у цій частині.
Також апеляційний суд підставно не визнав істотним порушенням КПК того, що деякі журнали судових засідань місцевого суду не були підписані секретарем, оскільки сторонами провадження не оспорювалися хід та повнота судового розгляду, які відображені в цих журналах.
Аргументи сторони обвинувачення про те, що судовий розгляд у суді першої інстанції відбувся з порушенням прав представника потерпілого, також були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Як правильно встановив суд апеляційної інстанції, розгляд цього кримінального провадження здійснювався за участі представника Київської міської ради ОСОБА_18 , яка періодично з`являлася в судові засідання, а періодично подавала клопотання про розгляд справи без її участі.
В ході касаційної перевірки також було встановлено, що на неодноразові виклики до суду апеляційної інстанції представник потерпілого жодного разу не з`явився та не скористався своїм правом на оскарження ані вироку місцевого суду, ані ухвали суду апеляційної інстанції, в тому числі з підстав порушення прав потерпілого.
Суд відхиляє доводи прокурора про порушення колегією суддів місцевого суду таємниці нарадчої кімнати, оскільки жодних аргументів у чому саме полягало це порушення в касаційній скарзі не наведено.
Доводи сторони обвинувачення про те, що текст вироку місцевого суду не підписано всіма суддями колегії, Суд також відхиляє з огляду на те, що в матеріалах кримінального провадження є належно підписані судові рішення.
Таким чином всі доводи прокурора про те, що у цьому провадженні порушено права потерпілого, не підписано судове рішення, неправильно оформлено журнали судових засідань, незафіксовано ходу судових засідань були правильно відхилені судом апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції також не вважає, що означені аргументи прокурора можуть слугувати підставою для скасування виправдувального вироку у цьому провадженні, та ухвали суду апеляційної інстанції.
Доводи прокурора про неправильну оцінку судами деяких доказів Судом відхилено з тих міркувань, що саме дії або бездіяльність сторони обвинувачення призвели до визнання частини доказів недопустимими, або ж сторона обвинувачення не провела тих слідчих дій, які можна було провести на етапі досудового розслідування, однак просила про це суди після спливу тривалого часу, враховуючи окрім всього іншого те, що події, про які йдеться у провадженні, мали місце у 2014 році.
Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що у цьому провадженні немає належних, достатніх, допустимих доказів, якими можна довести вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які, у тому числі, є аналогічними доводам касаційної скарги сторони обвинувачення, і визнав їх необґрунтованими, навів належні й докладні мотиви своїх висновків, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
Таким чином, судами попередніх інстанцій не допущено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому підстав для задоволення касаційної скарги Суд не вбачає.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Оригінал: reyestr.court.gov.ua