Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №761/40761/20 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №761/40761/20

Суддя: Коломієць Ганна Василівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 761/40761/20

провадження № 61-4557св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Національна поліція України, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТБ СТУДІО», ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчука Віталія Володимировича та Національної поліції України на рішення Шевченківського районного суду міста. Києва від 07 березня 2023 року, ухвалене у складі судді Саадулаєва А. І., та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Національної поліції України (наді - НП України), Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТБ СТУДІО» (далі - ТОВ «ТТБ СТУДІО»), ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (далі - ТОВ «ТРК «Студія 1+1»), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист особистих немайнових прав, вішкодування моральної шкоди.

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ТОВ «ТРК «Студія 1+1» на телеканалі «1+1» здійснило показ фільму під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» авторства ТОВ «ТТБ СТУДІО», який містив фактичні твердження, що становлять недостовірну інформацію про їх причетність до вбивства журналіста ОСОБА_6 та замаху на вбивство ОСОБА_7 . Крім того, фільм розміщено в мережі Інтернет і він є публічно доступним за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачі вважали, що розголошення у вказаному фільмі їх прізвищ, імен та по батькові, демонстрація їх фото- та відеозображення (21:00 хв - 31:00 хв фільму) без їх дозволу є порушенням закону та їх прав. Крім того, сам фільм містить твердження, що порушують принцип презумпції їх невинуватості.

Позивачі стверджували, що, розповсюджуючи інформацію про їх причетність як затриманих осіб до вчинення злочинів, із зазначенням їх повних анкетних даних та за умови відсутності обвинувального вироку суду, без їх дозволу, відповідачі порушили їхні особисті немайнові права.

Посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), позивачі зазначали, що принцип презумпції невинуватості є одним із елементів справедливого судового розгляду та забороняє формування передчасної позиції суду, не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом.

Позивачі стверджували, що поширення відповідачами недостовірної інформації про них викликало у них обурення та призвело до сильних душевних хвилювань, створивши непереборний страх перед незаконним засудженням, внаслідок можливого впливу цієї інформації на суддів, присяжних, що розглядатимуть справу, а також прокурорів, які будуть підтримувати державне обвинувачення в суді, та зазначали, що розповсюдження недостовірної інформації порушило звичайний для них уклад життя, через необхідність вжиття додаткових заходів для захисту своєї репутації.

Визначаючи розмір компенсації за моральну шкоду, позивачі вказали, що поширення недостовірної інформації відбулось в ефірі телеканалу, що має значне коло глядачів. Крім того, справа про вбивство ОСОБА_6 має значний суспільний резонанс і широке висвітлення у засобах масової інформації, а тому розповсюджена недостовірна інформація негативно впливає на громадську думку про них. Отже, заявлений розмір компенсації вважали справедливим та співмірним понесеній моральній шкоді.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд:

1) визнати недостовірною та такою, що порушує принцип презумпції невинуватості, порочить честь і гідність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інформацію про причетність їх до вбивства ОСОБА_6 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, у фільмі «ІНФОРМАЦІЯ_2», який був оприлюднений ІНФОРМАЦІЯ_3 на телевізійному каналі «1+1», у тому числі, що містилась у таких висловлюваннях:

- «Було встановлено, що ОСОБА_15 та ОСОБА_8 », ОСОБА_1 , прибули в Івано-Франківську область з міста Києва на орендованому автомобілі і заклали вибухівку. Але вони не подумали про те, що орендований автомобіль обладнаний насправді GPS-трекером, який контролює маршрут його руху, що й надало можливість встановити насправді осіб, які скоїли цей злочин», яке належить начальнику департаменту карного розшуку Національної поліції України ОСОБА_5 ;

- «Співучасником злочину відносно ОСОБА_9 в Івано-Франківську у ОСОБА_10 був хлопець на прізвисько « ОСОБА_11 »», яке належить першому заступнику голови Національної поліції України ОСОБА_4 ;

- «Зловмисники прибули до ОСОБА_12 з Києва на орендованому автомобілі вдвох. Сам ОСОБА_13 « ОСОБА_14 » та водій на прізвисько ОСОБА_15 », що є частиною закадрового коментаря авторів фільму;

- «Їх участь (подружжя ОСОБА_10 ) у вбивстві ОСОБА_6 розслідується окремо, зокрема мова йде про виготовлення або передачу вибухового пристрою для підриву автомобіля», що є частиною закадрового коментаря авторів фільму;

2) визнати таким, що порушує немайнове право ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на використання імені, оприлюднення ІНФОРМАЦІЯ_3 їхніх прізвищ, імен, по батькові, як підозрюваних у кримінальних провадженнях, на телевізійному каналі «1+1» у фільмі «ІНФОРМАЦІЯ_2» авторами фільму та начальником департаменту карного розшуку Національної поліції України ОСОБА_5 , та першим заступником голови Національної поліції України ОСОБА_4 ;

3) визнати такою, що порушує інтереси ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як осіб, що зображені на фотографіях, демонстрацію (розповсюдження) без дозволу позивачів їх фотозображень, здійснену ІНФОРМАЦІЯ_3 на телевізійному каналі «1+1» у фільмі «ІНФОРМАЦІЯ_2»;

4) зобов`язати відповідачів протягом десяти днів з моменту набрання чинності судовим рішенням спростувати інформацію про причетність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до вбивства ОСОБА_6 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, яка була розповсюджена у фільмі «ІНФОРМАЦІЯ_2»;

5) заборонити ТОВ «ТТБ СТУДІО», ОСОБА_3 та ТОВ «ТРК «Студія 1+1» розповсюдження фільму «ІНФОРМАЦІЯ_2» до усунення порушень прав позивачів, встановлених судом;

6) стягнути з НП України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди 500 000,00 грн;

7) стягнути з ТОВ «ТТБ СТУДІО», ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди 250 000,00 грн;

8) стягнути з ТОВ «ТРК «Студія 1+1» на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди 250 000,00 грн;

9) стягнути з НП України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої моральної шкоди 500 000,00 грн;

10) стягнути з ТОВ «ТТБ СТУДІО», ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої моральної шкоди 250 000,00 грн;

11) стягнути з ТОВ «ТРК «Студія 1+1» на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої моральної шкоди 250 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано таким, що порушує немайнове право ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на використання імені, оприлюднення ІНФОРМАЦІЯ_3 їхніх прізвищ, імен як підозрюваних у кримінальних провадженнях, на телевізійному каналі «1+1» у фільмі «ІНФОРМАЦІЯ_2» авторами фільму ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Визнано такою, що порушує інтереси ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як осіб, що зображені на фотографіях, демонстрацію (розповсюдження) без дозволу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 їх фотозображень, здійснену ІНФОРМАЦІЯ_3 на телевізійному каналі «1+1» у фільмі «ІНФОРМАЦІЯ_2».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що із поширеної інформації зрозуміло, що розслідування події, які цікавлять суспільство, ще не закінчено, отже, і остаточні висновки, у тому числі щодо причетності осіб, будуть зроблені згодом, указав, що спірна інформація, яка поширена вперше службовою особою Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), згідно зі статтею 62 Конституції України, не може вплинути на право позивачів уважатися невинуватими, поки їх вину не буде доведено у встановленому законом порядку. Захист честі і гідності у такому випадку може бути реалізовано шляхом надання іншої точки зору, наприклад у спосіб реалізації права на відповідь.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що оспорювана інформація, яка вперше була поширена під час прес-конференції 12 грудня 2019 року, вже була предметом спору за позовом позивачів у цивільній справі № 761/1004/20.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року, яке постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року залишено без змін, відмовлено у задоволенні позову у справі № 761/1004/20.

Відмовляючи у задоволенні вимог про спростування інформації, заявленої до відповідачів, суд першої інстанції вказав, що вони є похідними від вимоги про визнання недостовірною інформації.

Оскільки закадрові коментарі авторів фільму є їх оціночними судженнями, позивачі мають право на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Такі оціночні судження не можуть бути предметом судового захисту.

Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період надання оспорюваної інформації, яка міститься у фільмі, були працівниками НП України, отже, не є належними відповідачами.

ТОВ «ТРК «Студія 1+1» не є належним відповідачем, оскільки набуло право на публічне сповіщення (телевізійний показ) фільму відповідно до ліцензійної угоди з ТОВ «ТТБ СТУДІО», згідно з пунктом 3.2 якої будь-які претензії або позовні вимоги третіх осіб, державних органів щодо використання творів ліцензіатом на умовах і відповідно до цієї угоди можуть бути пред`явлені ліцензіарові, що буде нести відповідальність перед такими третіми особами або державними органами.

Суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що позивачі не давали згоди на використання, публікацію, відтворення, розповсюдження фотографій та відеозаписів з використанням їх імен та їх зображення, а також, що відповідачами не доведено надання згоди на використання імен та прізвищ (частина четверта статті 296 ЦК України).

Натомість вимога про заборону ТОВ «ТТБ СТУДІО», ОСОБА_3 , ТОВ «ТРК «Студія 1+1» розповсюджувати фільм до усунення порушень прав позивачів, встановлених судом, не підлягає задоволенню, оскільки допущені порушення та спосіб захисту, який обрали позивачі, є неспівмірними з позовними вимогами.

Позивачі не довели, що, випустивши оспорюваний сюжет у фільмі у світ з інформацією, яка до цього була опублікована 12 грудня 2019 року на брифінгу, відповідачі завдали позивачам моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, апеляційну скаргу НП України залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким зазначені позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з НП України на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.

Стягнуто з ТВО «ТТБ СТУДІО» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Стягнуто з НП України судовий збір у сумі 2 102,00 грн на користь держави.

Стягнуто з ТВО «ТТБ СТУДІО» судовий збір у сумі 2 102,00 грн на користь держави.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у сумі 2 102,00 грн на користь держави.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що порушує принцип презумпції невинуватості, порочить честь і гідність ОСОБА_2 , інформацію про причетність останньої до вбивства ОСОБА_6 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, у фільмі, про зобов`язання відповідачів протягом 10-ти днів з моменту набрання чинності судовим рішенням спростувати інформацію про причетність ОСОБА_2 до вбивства ОСОБА_6 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, яка була розповсюджена у фільмі, суд апеляційної інстанції вказав, що рішення в цій частині ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками про те, що ТОВ «Студія 1+1», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не є належними відповідачами у справі, а вимога про заборону відповідачам ТВО «ТТБ СТУДІО», ОСОБА_3 , ТОВ «ТРК «Студія 1+1» розповсюджувати фільм не є належним способом захисту.

Встановивши, що ОСОБА_2 не давала згоди на використання, публікацію, відтворення, розповсюдження фотографій та відеозаписів з використанням її імені та її зображення в оприлюдненому фільмі, а також, що відповідачами не доведено надання згоди на використання імен та прізвищ, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди, суд апеляційної інстанції встановив, що розповсюдження спірної інформації порушило звичайний для позивачки уклад життя, через необхідність вжиття додаткових заходів для захисту своїх імені та репутації, а також честі і гідності, порушило нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження громадського життя, спричинило необхідність виправдовуватися перед іншими через безпідставні звинувачення у причетності до вчинення злочинів, спровокувало почуття безпорадності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що використання, публікація, відтворення, розповсюдження фотографій та відеозаписів з використанням імені ОСОБА_2 та її зображення в оприлюдненому фільмі призвело до моральних страждань останньої, а тому наявні підстави для стягнення на її користь грошової суми на відшкодування заподіяної моральної шкоди, у розмірі 50 000,00 грн, яка підлягала стягненню з НП України та з ТОВ «ТТБ «Студіо», ОСОБА_3 по 20 000,00 грн з кожного.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У квітні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ковальчук В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва у частині відмови у задоволенні позовних вимог; постанову Київського апеляційного суду скасувати; у скасованій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У квітні 2025 року НП України подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Здійснити поворот виконання постанови Київського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року у частині стягнення з НП України моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

ОСОБА_1 не оскаржив рішення суду першої інстанції ні в апеляційному, ні в касаційному порядку.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

11 квітня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчука В. В. у справі, витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

14 квітня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу НП України залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

24 квітня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НП України у справі, витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У квітні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

18 вересня 2025 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду, у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_26, 27 лютого 2026 року сформовано протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи, визначено склад суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В.

04 березня 2026 року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження у справі № 761/40761/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду цивільної справи № 761/1004/20 (провадження № 61-7826сво24).

05 серпня 2026 року ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження у справі № 761/40761/20, оскільки 22 червня 2026 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду переглянув справу № 761/1004/20 у касаційному порядку.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчука В. В. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Підставами касаційного оскарження зазначає те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) та у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/10624/21 (провадження № 61-1711св23).

Зазначає, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 29 Закону України «Про інформацію», звільнивши відповідачів від відповідальності. Відповідачі мали поставитися з повагою до прав позивачів і проінформувати суспільство про перебіг розслідування, приховавши особисті дані та обличчя позивачів, з дотриманням статей 296, 308 ЦК України.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність завданої моральної шкоди позивачам, оскільки, зокрема, не дослідив інформацію, оприлюднену на брифінгу МВС України 12 грудня 2019 року.

Визначаючи розмір завданої моральної шкоди, позивачі звертали увагу суду на спосіб, у який така інформація була поширена, та значне коло осіб, яким вона стала відома. Суди не надали цьому оцінку, а визначений судом апеляційної інстанції розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості. Апеляційний суд помилково визначив менший розмір відшкодування моральної шкоди, який не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Суди неправильно застосували положення статті 277 ЦК України, відмовивши у позові з тих підстав, що позивачі могли захистити свою честь і гідність в інший спосіб - шляхом реалізації права на відповідь, оскільки вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, належить позивачеві.

Суди неправильно застосували положення статті 82 ЦПК України, помилково визнавши преюдиційне значення правової оцінки, наданої судом у справі № 761/1004/20. Посилання суду на висновки, зроблені у вказаній справі з власної ініціативи, свідчить про відсутність об`єктивності на неупередженості суду.

Заявник звертає увагу, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам справи, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці цих обставин.

Суд неправильно застосував статтю 30 Закону України «Про інформацію», помилково визначив розповсюджену інформацію оціночними судженнями.

Заявник не погоджується з тим, що суди визначили ТОВ «ТРК «Студія 1+1», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 неналежними відповідачами. При цьому застосували частину четверту статті 277 ЦК України для таких висновків, однак не обґрунтували їх належним чином.

Заявник указує, що відповідальність несе не лише автор твору - ТОВ «ТТБ СТУДІО», а і його розповсюджувач - ТОВ «ТРК «Студія 1+1 ».

Заявник стверджує, що ТОВ «ТРК «Студія 1+1» є належним відповідачем щодо відшкодування моральної шкоди та заборони подальшого розповсюдження інформації про позивачів, викладеної у фільмі.

Суд не застосував статтю 278 ЦК України, безпідставно відмовив у забороні розповсюдження фільму до усунення порушень прав позивачів, заявлений до ТОВ «ТРК «Студія 1+1», чим позбавив позивачів ефективного способу захисту порушених прав.

Крім того, ТОВ «ТРК «Студія 1+1» є належним відповідачем щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.

Суд неправильно застосував положення статей 6 та 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Конвенція забороняє посадовим особам оголошувати особу винною до моменту її засудження судом.

Суди не врахували того, що відповідачі у створеному та розповсюдженому фільмі не були обережними та спонукали громадськість повірити у причетність позивачів до злочинної діяльності, вийшли за межі прав, визначених статтею 10 Конвенції, внаслідок чого були порушені права позивачів, визначені частиною другою статті 6 Конвенції.

Касаційна скарга НП України мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Підставами касаційного оскарження зазначено те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 910/715/17 та у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 569/4199/15-ц (провадження № 61-16027св19), від 02 березня 2020 року у справі № 910/434/19, від 09 квітня 2020 року у справі № 908/690/19, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16 (провадження № 61-18013сво18), від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності сторін.

Суд апеляційної інстанції без жодного обґрунтування винних дій співробітників НП України щодо позивачів, причинно-наслідкового зв`язку, розміру заявленої суми, доказів її підтвердження стягнув на користь позивача відшкодування моральної шкоди.

Позивачі не надали доказів порушення їхніх прав та завдання моральної шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і винними діями.

Право громадськості знати всю інформацію переважає право позивачів на їх захист, а тому таке поширення інформації відповідає практиці ЄСПЛ, статті 8 Конвенції.

Суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину четверту статті 296 ЦК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2025 року НП України подала до Верховного Суду відзив, в якому просила касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчука В. В. залишити без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року в частині, що оскаржується ОСОБА_2 , без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_3 ТОВ «ТРК «Студія 1+1» на телевізійному каналі «1+1» здійснило показ фільму під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» авторства ТОВ «ТТБ СТУДІО».

В оприлюдненому фільмі розголошено прізвища, ім`я, по батькові позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Фільм містив такі твердження щодо позивачів:

«Було встановлено, що ОСОБА_27 та ОСОБА_8 », ОСОБА_1 , прибули в Івано-Франківську область з міста Києва на орендованому автомобілі і заклали вибухівку. Але вони не подумали про те, що орендований автомобіль обладнаний насправді GPS-трекером, який контролює маршрут його руху, що й надало можливість встановити насправді осіб, які скоїли цей злочин». Твердження належить начальнику департаменту карного розшуку Національної поліції України ОСОБА_5 , про що зазначено в самому фільмі (23 хвилина 20 секунда запису).

«Співучасником злочину відносно ОСОБА_9 в Івано-Франківську у ОСОБА_10 був хлопець на прізвисько « ОСОБА_11 ». Твердження належить першому заступнику голови Національної поліції України ОСОБА_4 , про що також зазначено у фільмі (26 хвилина 03 секунда запису).

Фільм містив такі закадрові коментарі диктора, якими супроводжувалась демонстрація фото та відеоматеріалів за участі позивачів:

«Зловмисники прибули до ОСОБА_12 з Києва на орендованому автомобілі вдвох. Сам ОСОБА_13 « ОСОБА_14 » та водій на прізвисько ОСОБА_27 (23 хвилина 10 секунда запису).

«Їх участь (подружжя ОСОБА_10 ) у вбивстві ОСОБА_6 розслідується окремо, зокрема мова йде про виготовлення або передачу вибухового пристрою для підриву автомобіля (31 хвилина 01 секунда запису).

Оспорювана інформація була предметом спору у цивільній справі № 761/1004/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна».

У справі № 761/1004/20 судами встановлено, що 12 грудня 2019 року МВС України у прямій трансляції на загальнонаціональних телеканалах (в тому числі і на телеканалі «112 Україна»), за присутності Президента України та Генерального прокурора України, провело терміновий брифінг для журналістів, під час якого службові особи МВС України оприлюднили інформацію про причетність до вбивства журналіста ОСОБА_6 таких громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , а також про причетність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року.

Службовими особами МВС України, серед іншого, повідомлено таку інформацію про позивачів: «Як підозрюваних у вчиненні цього замаху було встановлено сімейне подружжя ОСОБА_20 та ОСОБА_21 », «Таким чином, проведеними слідчо-розшуковими заходами і подальшим документуванням членів групи вдається чітко відокремити тих осіб, які об`єктивно підозрюються нами у виконанні вбивства ОСОБА_6 . Це: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 і подружжя ОСОБА_10 ».

ТОВ «ТРК «Студія 1+1» набуло право на публічне сповіщення (телевізійний показ) фільму відповідно до ліцензійної угоди з ТОВ «ТТБ СТУДІО», згідно з пунктом 3.2 якої будь-які претензії або позовні вимоги третіх осіб, державних органів щодо використання творів ліцензіатом на умовах і відповідно до цієї угоди, можуть бути пред`явлені ліцензіарові, що буде нести відповідальність перед такими третіми особами або державними органами. Ліцензіат звільняється від відповідальності за вказаними у цьому пункті угоди претензіями або позовними вимогами.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчука В. В. підлягає частковому задоволенню.

Касаційна скарга НП України підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції у нескасованій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідають.

Частинами першою, другою статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

За частиною другою статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Відповідно до статті 10 Конвенції і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно з частиною другою статті 272 ЦК України фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав, а відповідно до частини третьої статті 273 цього Кодексу діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

Наведені положення законодавства виконують функцію утримання балансу між необхідністю здійснення розслідування кримінальних проваджень задля забезпечення захисту суспільних інтересів і попередження нанесення шкоди репутації особи під час такого розслідування.

У статті 275 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Частиною четвертою статті 296 ЦК України встановлено, що ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з усталеною позицією ЄСПЛ, частина друга статті 6 Конвенції забороняє не лише передчасне висловлення судом думки про винуватість, а й будь-які заяви інших державних посадових осіб, які можуть сформувати у громадськості переконання про вину підозрюваного або визначити наперед оцінку фактів судом. Саме з цих підстав ЄСПЛ встановив порушення у справах: «Allenet de Ribemont v. France», «Lavents v. Latvia», «Butkevicius v. Lithuania», «Minelli v. Switzerland», «Shagin v. Ukraine», «Dovzhenko v. Ukraine».

Рішенням ЄСПЛ у справі «Fatullayev v. Azerbaijan» від 22 квітня 2010 року, в якому було наголошено, що пункт 2 статті 6 Конвенції не забороняє владі інформувати суспільство про здійснювані кримінальні розслідування, проте вимагає робити це із максимальною обережністю та обачністю, які необхідні для дотримання принципу презумпції невинуватості.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 761/1004/20 (провадження № 61-7826сво24), до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі, проаналізувавши положення статті 296 ЦК України, частини другої статті 9 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 8 частини першої статті 16 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», частину першу статті 7 Закону України «Про Службу безпеки України», рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2022 року № 3-р(ІІ)/2022 у справі № 3-20/2021(40/21), практику ЄСПЛ вказав, що «що покладення на правоохоронний орган обов`язку інформувати суспільство саме по собі не означає надання йому права розкривати персональні дані у спосіб, який здатний сформувати суспільне уявлення про винуватість особи до ухвалення обвинувального вироку щодо цієї особи.

З огляду на практику ЄСПЛ можна зробити висновок, що сам факт інформування відповідною уповноваженою особою правоохоронного органу про підозру, обвинувачення чи перебіг розслідування не є порушенням, якщо використовується нейтральна процесуальна мова, оскільки вирішальним критерієм є зміст і тональність висловлювання, а також його здатність сформувати у громадськості переконання про доведену вину.

Частина четверта статті 296 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого використання (обнародування) імені фізичної особи, яка є затриманою, підозрюваною чи обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення, допускається лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду або у випадках, прямо передбачених законом. За своєю правовою природою ця норма має гарантійний характер і спрямована на забезпечення конституційних цінностей - презумпції невинуватості, поваги до честі, гідності та репутації особи, а також права на приватність. У системному зв`язку з положеннями Конституції України та міжнародними стандартами захисту прав людини вона виконує функцію запобігання передчасній «кримінальній стигматизації» особи через публічну комунікацію».

Звернувшись з позовом до суду, ОСОБА_2 стверджувала, що ТОВ «ТРК «Студія 1+1» на телеканалі «1+1» здійснило показ фільму під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якого є ТОВ «ТТБ СТУДІО», а цей фільм, розміщений для широкого кола осіб в мережі Інтернет, містив фактичні твердження, що становлять недостовірну інформацію про її причетність до вбивства журналіста ОСОБА_6 та замаху на вбивство ОСОБА_25 . Позивач уважала, що розголошення у фільмі її прізвища, імені та по батькові, демонстрація її фото та відеозображення без її дозволу, за відсутності обвинувального вироку суду, порушує її особисті немайнові права, що заборонено частиною четвертою статті 296, статтею 308 ЦК України.

Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суди встановили, що у зазначеному фільмі використано інформацію, оприлюднену представниками МВС України, під час доведення до громадськості інформації щодо розслідування вбивства журналіста ОСОБА_6 , а саме: озвучено прізвище, ім`я та по батькові позивачки ОСОБА_2 , а також продемонстровано її фото. Поширена службовими особами МВС України інформація стосувалася перебігу досудового розслідування у резонансному кримінальному провадженні.

Недопустимим, з огляду на завдання цивільного судочинства, є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза його межами передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у наведеній вище постанові від 22 червня 2026 року у справі № 761/1004/20 (провадження № 61-7826сво24) також вказав: «Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту. Аргументи особи про невинуватість у вчиненні злочину має перевірити суд під час розгляду відповідного кримінального провадження, а не суд цивільної юрисдикції під час розгляду справи про захист честі і гідності фізичної особи».

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що за правилами цивільного судочинства можуть бути вирішені позовні вимоги, а саме:

- про визнання недостовірною та такою, що порушує принцип презумпції невинуватості, порочить честь і гідність ОСОБА_2 , інформація про її причетність до вбивства ОСОБА_6 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, що була використана у фільмі «ІНФОРМАЦІЯ_2», який був оприлюднений ІНФОРМАЦІЯ_3 на телевізійному каналі «1+1»;

- про зобов`язання відповідачів спростувати інформацію про причетність ОСОБА_2 до вбивства ОСОБА_6 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв;

- про заборону ТОВ «ТТБ СТУДІО», ОСОБА_3 та ТОВ «ТРК «Студія 1+1» розповсюдження фільму «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Такі відносини виникли з приводу збирання й оцінки на предмет належності та допустимості доказів, отриманих в процесі слідчих дій, здійснюваних службовими особами МВС України у кримінальному провадженні, про хід яких було доведено громадськості на відповідному брифінгу. Тому розгляд заявлених позовних вимог не може відбуватися за правилами цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі № 761/1004/20 (провадження № 61-7826сво24)).

Щодо вимог ОСОБА_2 про визнання таким, що порушує її немайнове право на використання імені, оприлюднення її прізвища, імені, по батькові; визнання такою, що порушує її інтереси як особи, яка зображена на фотографіях, демонстрацію (розповсюдження) відповідних фотографій, колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі № 761/1004/20 (провадження № 61-7826сво24) наголошував, що правомірність розповсюдження інформації про особу оцінюється комплексно, а дотримання презумпції невинуватості не легітимізує автоматично втручання у приватне життя.

При цьому необхідно врахувати, що у такій категорії спорів ключовим є не лише встановлення факту порушення особистого немайнового права, а й забезпечення його реального поновлення (стаття 276 ЦК України).

Сама лише декларативна форма вимоги не є достатньою підставою для висновку про її неналежність. Безумовно, цивільне судочинство не призначене для абстрактного встановлення фактів або надання загальних оцінок поведінці учасників спору. Однак вимога про визнання порушення конкретного особистого немайнового права не тотожна абстрактному встановленню факту, якщо вона спрямована на поновлення порушеного становища особи.

Якщо заявлена вимога не здатна припинити триваюче порушення або усунути його наслідки, така вимога не відповідає критерію ефективності судового захисту, оскільки залишає потерпілу особу в стані правової невизначеності.

Верховний Суд зазначає, що у випадку задоволення цих позовних вимог рішення суду матиме виключно констатуючий характер, оскільки подальше поширення інформації не припиняється та не відновлюється становище, яке існувало до такого порушення.

Оскільки обраний позивачем спосіб захисту не здатний самостійно досягти мети відновлення порушеного права, тому у задоволенні позовних вимог про визнання таким, що порушує немайнове право ОСОБА_2 на використання імені, оприлюднення її прізвища, імені, по батькові, та про визнання такою, що порушує інтереси ОСОБА_2 як особи, що зображена на фотографіях, демонстрацію (розповсюдження) її фотографій слід відмовити саме з цих підстав (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі № 761/1004/20 (провадження № 61-7826сво24)).

З огляду на викладене, Верховний Суд уважає, що доводи касаційної скарги НП України про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права частково підтвердилися, тому оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про визнання таким, що порушує немайнове право ОСОБА_2 на використання імені, оприлюднення її прізвища, імені, по батькові, та про визнання такою, що порушує інтереси ОСОБА_2 як особи, що зображена на фотографіях, демонстрацію (розповсюдження) її фотографій, підлягають скасуванню, з ухваленням постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі № 761/1004/20 (провадження № 61-7826сво24) вказав, що «Водночас у випадку якщо позивач вважає, що внаслідок поширення відповідної інформації їй було завдано майнову чи моральну шкоду, належним та ефективним способом захисту її прав може бути звернення з вимогою про відшкодування такої шкоди. Саме застосування способів захисту, спрямованих на компенсацію негативних наслідків порушення, здатне забезпечити реальне поновлення порушених прав та інтересів особи у випадках, коли усунення наслідків поширення інформації є неможливим або не призводить до фактичного відновлення становища, яке існувало до порушення».

ОСОБА_2 скористалась своїм правом на судовий захист, одночасного просила суд відшкодувати з відповідачів моральну шкоду, завдану внаслідок порушення її особистих немайнових прав.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Моральною шкодою визнаються страждання, завдані людині внаслідок фізичного чи психічного впливу, що зумовив погіршення або позбавлення можливості реалізації звичок і бажань, погіршення відносин з оточенням, інші негативні наслідки морального характеру (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала таку шкоду; наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи та результатом цієї поведінки - моральною шкодою; вина завдавача такої шкоди. У разі встановлення особи, яка завдала моральну шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач має довести протиправність поведінки відповідача, її наслідки у вигляді наявності шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між нею і протиправною поведінкою її завдавача; (б) відповідач доводить відсутність протиправності, шкоди та вини з його боку (див. mutatis mutandis близькі за змістом висновки у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 у цій частині, суд апеляційної інстанції вказав, що використання, публікація, відтворення, розповсюдження фотографій та відеозаписів з використанням її імені та її зображення в оприлюдненому фільмі «ІНФОРМАЦІЯ_2» призвело до моральних страждань останньої, а тому наявні підстави для стягнення на її користь грошової суми на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Визначаючи коло осіб, які мають нести відповідальність за завдану моральну шкоду перед ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були працівниками НП України та поширили спірну інформацію при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, а ТОВ «Студія 1+1» набуло право на публічне сповіщення (телевізійний показ) фільму відповідно до ліцензійної угоди з ТОВ «ТТБ СТУДІО», якою визначено, що ліцензіат (ТОВ Студія 1+1») звільняється від будь-яких претензій або позовних вимог третіх осіб щодо використання творів, тому апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Студія 1+1» не є належними відповідачами за заявленими ОСОБА_2 позовними вимогами, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчука В. В. цих висновків не спростовують.

Визначаючи розмір відшкодування, суд апеляційної інстанції врахував, що розповсюдження спірної інформації порушило звичайний для позивачки уклад життя, через необхідність, зокрема вжиття додаткових заходів для захисту свого імені, репутації, виходячи із обставин цієї справи і зібраних у справі доказів, стягнув відшкодування із НП України у розмірі 50 000,00 грн, із ТОВ «ТТБ «СТУДІО» - 20 000,00 грн, із ОСОБА_3 - 20 000,00 грн.

З огляду на правильне застосування судом апеляційної інстанції норми права у подібних правовідносинах, Верховний Суд неуповноважений надавати власну оцінку доказам та обставинам справи, які стали основою для визначення судом апеляційної інстанції завданої НП України, ТОВ «ТТБ «СТУДІО», ОСОБА_3 позивачу моральної шкоди.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 (провадження № К/9901/59673/18) Верховний Суд дійшов висновку про відсутність повноважень у суду касаційної інстанції змінювати розмір стягненої моральної шкоди з огляду на особливості її визначення на підставі фактичних обставин справи та доказів, оцінка яких належить до компетенції судів першої та апеляційної інстанцій.

З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчука В. В., про те, що розмір моральної шкоди є заниженим та неспівмірним завданій моральній шкоді.

З огляду на висновки, викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 761/1004/20 (провадження № 61-7826сво24), колегія суддів уважає, що доводи касаційних скарг НП України та представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчука В. В. про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права підтвердилися частково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно.

За таких обставин касаційні скарги НП України, представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчука В. В. слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує принцип презумпції невинуватості, порочить честь і гідність; про зобов`язання спростувати розповсюджену інформацію, про заборону розповсюдження фільму скасувати та закрити провадження; у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання такими, що порушують її немайнові права використання її прізвища, імені, по батькові та зображення, демонстрацію фотографій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, в іншій частині рішення суду першої інстанції у нескасованій апеляційним судом частині та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - адвоката Ковальчука Віталія Володимировича задовольнити частково.

Касаційну скаргу Національної поліції України задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року у частині позовних вимог ОСОБА_2 про:

1) визнання недостовірною та такою, що порушує принцип презумпції невинуватості, порочить честь і гідність ОСОБА_2 інформацію про причетність її до вбивства ОСОБА_6 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, у фільмі «ІНФОРМАЦІЯ_2», який був оприлюднений ІНФОРМАЦІЯ_3 на телевізійному каналі «1+1», у тому числі, що містилась у таких висловлюваннях:

- «Було встановлено, що ОСОБА_15 та ОСОБА_8 », ОСОБА_1 , прибули в Івано-Франківську область з міста Києва на орендованому автомобілі і заклали вибухівку. Але вони не подумали про те, що орендований автомобіль обладнаний насправді GPS-трекером, який контролює маршрут його руху, що й надало можливість встановити насправді осіб, які скоїли цей злочин», яке належить начальнику департаменту карного розшуку Національної поліції України ОСОБА_5 ;

- «Співучасником злочину відносно ОСОБА_9 в Івано-Франківську у ОСОБА_10 був хлопець на прізвисько « ОСОБА_11 »», яке належить першому заступнику голови Національної поліції України ОСОБА_4 ;

- «Зловмисники прибули до ОСОБА_12 з Києва на орендованому автомобілі вдвох. Сам ОСОБА_13 « ОСОБА_14 » та водій на прізвисько ОСОБА_15 », що є частиною закадрового коментаря авторів фільму;

- «Їх участь (подружжя ОСОБА_10 ) у вбивстві ОСОБА_6 розслідується окремо, зокрема мова йде про виготовлення або передачу вибухового пристрою для підриву автомобіля», що є частиною закадрового коментаря авторів фільму;

2) зобов`язання відповідачів протягом десяти днів з моменту набрання чинності судовим рішенням спростувати інформацію про причетність ОСОБА_2 до вбивства ОСОБА_6 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, яка була розповсюджена у фільмі «ІНФОРМАЦІЯ_2»;

3) заборону ТОВ «ТТБ СТУДІО», ОСОБА_3 розповсюдження фільму «ІНФОРМАЦІЯ_2» до усунення порушень прав позивачів, встановлених судом,

скасувати та закрити провадження у справі в цій частині.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про:

1) визнання таким, що порушує немайнове право ОСОБА_2 на використання імені, оприлюднення ІНФОРМАЦІЯ_3 її прізвища, імені, по батькові, як підозрюваної у кримінальних провадженнях, на телевізійному каналі «1+1» у фільмі «ІНФОРМАЦІЯ_2» авторами фільму та начальником департаменту карного розшуку Національної поліції України ОСОБА_5 та першим заступником голови Національної поліції України ОСОБА_4 ;

2) визнання такою, що порушує інтереси ОСОБА_2 , як особи, що зображена на фотографіях, демонстрацію (розповсюдження) без дозволу позивача її фотозображень, здійснену ІНФОРМАЦІЯ_3 на телевізійному каналі «1+1» у фільмі «ІНФОРМАЦІЯ_2»,

скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року у нескасованій апеляційним судом частині та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua