Суд: Тетіївський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Невиконання судового рішення
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №940/1750/26
Суддя: Самсоненко Р. В.
11.11.2026 Провадження по справі № 1-кп/940/167/26
Справа № 940/1750/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тетіїв Київської області об`єднане кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12026111300000132 від 27.07.2026 та № 12026111300000146 від 03.09.2026 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. П`ятигори, Тетіївського району, Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не депутата, не працюючого, одруженого, громадянина України, перебуваючого на військовому обліку як призовник, раніше судимого:
1) вироком Тетіївського районного суду Київської області від 09.12.2025 за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік;
2) вироком Тетіївського районного суду Київської області від 04.08.2026 за ч. 3 ст. 382, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані з керуванням транспортними засобами на строк 3 роки;
3) вироком Тетіївського районного суду Київської області від 28.08.2026 за ч. 3 ст. 382, ст. 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані з керуванням транспортними засобами на строк 3 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 382 КК України
ВСТАНОВИВ:
Судом визнано доведеним, шо ОСОБА_4 маючи не зняту та не погашену у визначеному законом порядку судимість, в період іспитового строку вчинив умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов?язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Обов`язковість судового рішення, згідно із ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства. Як установлено у ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Встановлено, що 26.09.2025 року Тетіївським районним судом Київської області, за результатами розгляду протоколу серії ААД №277343 від 06.09.2025 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, протоколу серії ААД277322 від 09.09.2025 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП та протоколу серії ААД277337 від 11.09.2025 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, об`єднано в одне провадження та винесено постанову по справі, №940/1758/25 (провадження №3/940/629/25), яка вступила в законну силу 07.10.2025, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п`ять років.
Однак, ОСОБА_4 достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 08.10.2025 о 16:50 год. керував автомобілем марки ВАЗ 2101 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 по вул. Київській в с. П`ятигори, Білоцерківського району, Київської області, зупинений працівниками поліції на підставі п. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України».
Зазначеними діями ОСОБА_4 умисно не виконав постанову Тетіївського районного суду від 26.09.2025 про позбавлення його права керування транспортними засобами, що набрала законної сили. Вироком Тетіївського районного суду Київської області від 09.12.2025, ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Проте, ОСОБА_4 будучи засудженим за ч. 1 ст. 382 КК України та достовірно знаючи про наявність рішення суду, про позбавлення його права керування транспортними засобами, будучи ознайомленими з ними з метою невиконання рішення суду 27.07.2026 о 11 год. 40 хв. керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухався по автодорозі Денихівка-Стадниця Білоцерківського району Київської області, де був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 та на останнього складено постанову про адміністративне правопорушення від 27.07.2026 серії ЕНА № 7621469 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає, що своїми діями, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, вчиненому особою, раніше судимою за такий злочин, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України.
Крім того, ОСОБА_4 , маючи не зняту та не погашену у визначеному законом порядку судимість за вироком Тетіївського районного суду Київської області від 09.12.2025, яким його засуджено за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік, на шлях виправлення не став та підозрюється у вчиненні нового кримінального правопорушення, за наступних обставин.
Так в липні 2026 року, перебуваючи за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що посвідчення водія є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, порядок видачі якого передбачений «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України під 08.05.1993р. №340 (в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 02.06.2021р. №580), а форма та реквізити - затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.1992р. №47 (в редакції постанови Кабінету. Міністрів України від 30.06.2021р. №665) з метою незаконного набуття права на керування транспортними засобами категорії «В», вирішив підробити та використовувати посвідчення водія, і таким чином уникнути можливої адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних із порушенням Правил дорожнього руху України (ст. 126 КУпАП).
Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_4 по телефону в соціальній мережі «Telegram» зв`язався із невстановленою на цей час слідством особою, контактні дані якої відшукав за допомогою мережі Інтернет за відповідним оголошенням щодо сприяння у виготовленні підроблених документів, та за винагороду у розмірі 17000 грн домовився із нею щодо спільного виготовлення підробленого посвідчення водія.
Потім ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою із вказаною невстановленою на цей час слідством особою, безпосередньо виконав частину об`єктивної сторони кримінально-караного діяння, пов`язаного із підробленням офіційних документів, надавши (повідомивши) цій особі свої анкетні дані, які необхідно було зазначити при підробленні документу, а також, використовуючи можливості мобільного телефону, переслав свою фотокартку та зразок свого підпису.
Після цього, невстановленою на час слідства особою, не встановленим поштовим переказом ТОВ «Нова Пошта», підроблене посвідчення серії - НОМЕР_3 , незаконно виготовлене на ім`я ОСОБА_4 , було відправлене ОСОБА_4 на поштове відділення №1 в с. П`ятигори, вул. Київська, 25, в якому він отримав його для подальшого використання.
Таким чином, ОСОБА_4 діючи за вказаних вище обставин за попередньою змовою із невстановленою на цей час досудовим розслідуванням особою, безпосередньо виконавши частину об`єктивної сторони кримінально-караного діяння, пов`язаного із підробленням офіційного документу, шляхом надання (повідомлення) цій особі своїх анкетних даних, які необхідно було зазначити при підробленні документа, а також використовуючи мобільний телефон, переславши свою фотокартку та зразку підпису вчинив підроблення посвідчення (офіційного документу), яке видається та посвідчується установою і яке надає права, з метою використання його підроблювачем.
Враховуючи викладене, суд вважає, що своїми діями, які виразились у підробленні посвідчення, яке видається установою і яке надає права, з метою використання його іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України.
Крім цього, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що він не отримував у визначеному законом порядку посвідчення водія, та що посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 28.07.2026 року на його ім`я підроблене, вирішив незаконно його використовувати під час перевірки документів працівниками поліції.
З метою виконання свого кримінально-протиправного умислу, ОСОБА_4 , 02.09.2026, о 16 години 35 хвилин, керуючи автомобілем марки "Chevrolet Lacetti", реєстраційний номер НОМЕР_4 та рухаючись по проїжджій частині в напрямку с. П`ятигори із с. Денихівка, Білоцерківського району, Київської області, порушив правила дорожнього руху, а саме рухався без увімкненого ближнього світла фар за межами населеного пункту, тому був зупинений працівниками батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП та на вимогу працівників поліції надати документи, які посвідчують право власності на автомобіль та право керування транспортним засобом, надав завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 28.07.2026, таким чином вчинив використання завідомо підробленого документа.
Враховуючи викладене, суд вважає, що своїми діями, які виразились у використанні завідомо підробленого документа, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.
Також, судом встановлено, що 26.09.2025 року Тетіївським районним судом Київської області, за результатами розгляду протоколу серії ААД №277343 від 06.09.2025 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, протоколу серії ААД277322 від 09.09.2025 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП та протоколу серії ААД277337 від 11.09.2025 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, об`єднано в одне провадження та винесено постанову по справі, №940/1758/25 (провадження №3/940/629/25), яка вступила в законну силу 07.10.2025, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п`ять років.
Однак, ОСОБА_4 достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 08.10.2025 о 16:50 год. керував автомобілем марки ВАЗ 2101 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 по вул. Київській в с. П`ятигори, Білоцерківського району, Київської області, зупинений працівниками поліції на підставі п. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України».
Зазначеними діями ОСОБА_4 умисно не виконав постанову Тетіївського районного суду від 26.09.2025 про позбавлення його права керування транспортними засобами, що набрала законної сили. Вироком Тетіївського районного суду Київської області від 09.12.2025, ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Проте, ОСОБА_4 будучи засудженим за ч. 1 ст. 382 КК України та достовірно знаючи про наявність рішення суду, про позбавлення його права керування транспортними засобами, будучи ознайомленими з ними з метою невиконання рішення суду 27.07.2026 о 11 год. 40 хв. керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухався по автодорозі Денихівка-Стадниця Білоцерківського району Київської області, де був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 та на останнього складено постанову про адміністративне правопорушення від 27.07.2026 серії ЕНА № 7621469 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Вироком Тетіївського районного суду Київської області від 28.08.2026 ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 382, ст. 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані з керуванням транспортними засобами на строк 3 роки.
Однак, ОСОБА_4 будучи засудженим за ч. 3 ст. 382 КК України та достовірно знаючи про наявність рішення суду, про позбавлення його права керування транспортними засобами, будучи ознайомленими з ними з метою невиконання рішення суду 02.09.2026 року о 16 год 30 хв. керував транспортним засобом марки «Chevrolet Lacetti» з реєстраційним номером НОМЕР_4 рухаючись по проїжджій частині в напрямку с. П`ятигори із с. Денихівка, Білоцерківського району, Київської області, та зупинений працівниками поліції на підставі п. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України».
Враховуючи викладене, суд вважає, що своїми діями, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, вчиненому особою, раніше судимою за такий злочин, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав в повному обсязі та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальних актах, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій за ч. 3 ст. 382 КК України, ч. 3, 4 ст. 358 КК України.
Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальних актах, беручи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції обвинуваченого, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами та має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Виходячи з приписів ст.12 КК України, вчинені обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 382 КК України, ч. 3,4 ст. 358 КК України, є відповідно тяжким злочином, нетяжким злочином та кримінальним проступком.
Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому кримінальних правопорушень, є активне сприяння розкриттю злочинів.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчинених ним кримінальних правопорушень, ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які згідно з класифікацією, наведеною у ст.12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, нетяжких злочинів, кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога, лікаря психіатра не перебуває, раніше судимий, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, і вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання:
-за ч. 3 ст. 382 КК України - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані з керуванням транспортними засобами на строк 3 роки;
-за ч. 3 ст. 358 КК України - 1 рік позбавлення волі;
-за ч. 4 ст. 358 КК України - 1 рік обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 3 років позбавлення з позбавленням права займати посади пов`язані з керуванням транспортними засобами на строк 3 роки.
Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.
При призначенні покарання, суд враховує, що вироком Тетіївського районного суду Київської області від 28.08.2026 ОСОБА_4 засуджений за ч. 3 ст. 382 КК із застосуванням ст. 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані з керуванням транспортними засобами на строк 3 роки.
При цьому суд враховує, що після постановлення вироку Тетіївського районного суду Київської області від 28.08.2026 , ОСОБА_4 через нетривалий проміжок часу, а саме 02.09.2026 року, вчинив нове умисне кримінальне правопорушення такого самого виду.
Відповідно до приписів частини 1 статті 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно із частини 4 статті 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відтак, оскільки кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_4 засуджується цим вироком, вчинене після постановлення вироку Тетіївського районного суду Київської області від 28.08.2026, яким ОСОБА_4 засуджений за ч. 3 ст. 382 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані з керуванням транспортними засобами на строк 3 роки, та на час ухвалення цього вироку зазначене покарання повністю не відбуте, суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України приєднує частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком до покарання, визначеного за цим вироком за правилами ч. 4. ст. 70 КК України, та вважає достатнім частково приєднати до покарання у виді - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані з керуванням транспортними засобами на строк 3 роки невідбуту частину покарання за вироком від 28.08.2026, та остаточно визначити покарання за сукупністю вироків у у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з керуванням транспортними засобами строком на 3 (три ) роки та 3 (три) місяці.
Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.
Арешт, накладений 03.09.2026 року ухвалою слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області у справі №940/1589/26, на посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_4 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) – скасувати.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати за проведення експертизи, згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 368, 370, 374, 615 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 382, ч.3,4 ст.358 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 3 ст. 382 КК України - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані з керуванням транспортними засобами на строк 3 роки;
- за ч. 3 ст. 358 КК України - 1 рік позбавлення волі;
- за ч. 4 ст. 358 КК України - 1 рік обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 3 років позбавлення з позбавленням права займати посади пов`язані з керуванням транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі статті 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднати до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Тетіївського районного суду Київської області від 28.08.2026, та визначити остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані з керуванням транспортними засобами на строк 3 роки та 3 місяці.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного приведення вироку до виконання.
Початок строку відбування додаткового покарання обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Арешт, накладений 03.09.2026 року ухвалою слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області у справі №940/1589/26, на посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_4 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) – скасувати.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. П`ятигори, Тетіївського району, Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь держави процесуальні витрати, зокрема за проведення експертизи в сумі 2888 гривень 16 копійок.
Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_3 , що знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №3 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області – зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Київським апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надсилати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
За приписами ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua