Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №279/6543/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Суд: Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне переправлення осіб через державний кордон України

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №279/6543/26

Суддя: Невмержицька О. А.

Справа № 279/6543/26

1-кп/279/779/26

У Х В А Л А

іменем України

10 листопада 2026 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого-судді ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , дистанційно захисника ОСОБА_6 , у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Коростень по кримінальному провадженню № 12026060490000514 від 12.08.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за ст. 332 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження №12026060490000514 від 12.08.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за ст.332 ч.2 КК України.

Захисником ОСОБА_6 подано клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 із застави на особисте зобов`язання та повернення внесеної ОСОБА_8 , як заставодавцем за ОСОБА_7 застави в сумі 133120 грн., оскільки останній своєю поведінкою довів відсутність ймовірності настання ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу - тримання під вартою строком на 60 днів із альтернативою внесення застави, за останнім місцем роботи та проходженням військової служби характеризується позитивно, був призваний на військову службу під час мобілізації та відправлений до ВЧ НОМЕР_1 .

У підготовчому судовому засіданні подані клопотання стороною захисту підтримані. Захисник ОСОБА_5 зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 хворіє на тяжку хворобу, у зв`язку з чим потребує додаткових коштів на лікування, а внесені кошти за заставу належать йому.

ОСОБА_8 , як заставодавець, клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 та повернення застави, посилаючись на те, що застава є безстроковим запобіжним заходом, який не має строку дії, підстав для зміни запобіжного заходу не має.

Розглянувши подані клопотання, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Статтею 194 КПК України визначено, що запобіжний захід може бути застосований до особи виключно у випадку, якщо буде доведено обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, зокрема, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Так, 14.08.2026 ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 133120 гривень, яку внесено 17.08.2026 заставодавцем ОСОБА_8 . У разі внесення застави на ОСОБА_7 покладено обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України. Строк дії обов`язків закінчився 17.10.2026.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Таким чином, на момент розгляду клопотання сторони захисту щодо обвинуваченого ОСОБА_7 продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави.

Згідно вимог ст. 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу.

З моменту внесення застави на підозрюваного покладаються обов`язки визначені ухвалою слідчого судді строком на два місяці та не продовження цих обов`язків не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави.

Запобіжний захід у вигляді застави у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 діє по теперішній час, однак строк обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, які були покладені на нього ухвалою суду, закінчився.

Закінчення строку дії покладених на підозрюваного слідчим суддею обов`язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким в даному випадку є застава) і не являється підставою або умовою повернення визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу і внесеної застави.

Порядок застосування запобіжного заходу у виді застави визначено статтею 182 КПК України, відповідно до частини 1 якої застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Частиною 11 вищевказаної норми передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

При цьому, строк дії запобіжного заходу у виді застави процесуальним законодавством не визначено, що свідчить про безстроковість такого запобіжного заходу, підтвердженням чого є і положення ст.196 КПК України, які не містять зобов`язання слідчого судді чи суду визначати дату дії ухвали про застосування такого запобіжного заходу, тому такий запобіжний захід є чинним до ухвалення остаточного судового рішення у провадженні.

Покладені обов`язки не є обтяжливими щодо обвинуваченого ОСОБА_7 та в достатній мірі забезпечують його належну процесуальну поведінку, виконання ним його процесуальних обов`язків. Обвинувачений ОСОБА_7 не порушував покладені на нього обов`язки, що, в свою чергу, свідчить про те, що застосований слідчим суддею запобіжний захід є таким, що достатньою мірою гарантує виконання покладених обов`язків, забезпечує належну процесуальну поведінку в кримінальному провадженні.

Наведені захисниками обставини у сукупності із наданими доказами не є достатніми для прийняття рішення про зміну застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання.

Доводи сторони захисту щодо належної поведінки та виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, не впливають ані на чинність застосованого запобіжного заходу, ані на відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. У цьому випадку застава є забезпеченням належної процесуальної поведінки обвинуваченого та гарантує виконання процесуальних обов`язків, передбачених ст.42 КПК України, які діють з моменту набуття ним процесуального статусу обвинуваченого в кримінальному провадженні.

Частиною 2 ст. 182 КПК України передбачена можливість внесення застави не тільки підозрюваним або обвинуваченим, а й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Згідно ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Із змісту наведених статей вбачається, що внесення застави є правом заставодавця, а не обов`язком.

Тобто, прийняття тією чи іншою особою (заставодавцем) такого рішення є добровільним. Приймаючи його ці особи самостійно обирають джерело грошових коштів, які мають бути внесені у якості застави та усвідомлюють, принаймні, мають усвідомлювати, що ці кошти вносяться на увесь строк дії запобіжного заходу. Саме припинення дії запобіжного заходу, відповідно до ч. 11 ст.182 КПК України є підставою для повернення внесеної суми застави, у тому числі заставодавцю.

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що судовий розгляд даного кримінального провадження не закінчився, дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинилась, суд приходить до висновку про відсутність підстав для повернення застави заставодавцю та відмову у задоволенні заявленого клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_6 також клопотав про зупинення провадження у справі відносно ОСОБА_7 до звільнення його з військової служби, подавши копію його картки військовослужбовця і наказу командира з військової частини, якими підтверджено вказану обставину, та виділення матеріалів відносно ОСОБА_7 в окреме провадження. Захисник зазначив, що таке виділення сприятиме здійсненню судового провадження у розумні строки, і водночас, не впливатиме на повноту судового розгляду, оскільки винуватість кожного з обвинувачених встановлюється окремо судом щодо кожного з них, на підставі всебічного дослідження наданих сторонами доказів.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 клопотання в частині зупинення підтримали, а щодо виділення матеріалів провадження вважають недоцільним.

Прокурор зазначив про те, що не заперечує щодо зупинення провадження в зв`язку з проходженням обвинуваченим ОСОБА_7 військової служби за призовом під час мобілізації, однак виділення в окреме провадження справи відносно обвинуваченого ОСОБА_7 вважає недоречним, так як негативно вплине на судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченимистаттею 217 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 217 КПК України у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду (ч. 4 ст. 217 КПК України).

Відповідно до ст.335 КПК України, якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Стаття 335 КПК містить імперативну норму щодо обов`язку суду за наявності підстав для зупинення провадження зупинити його лише стосовно того обвинуваченого щодо якого існують перелічені у цій статті підстави, тоді як щодо інших обвинувачених судове провадження повинно продовжуватись. Зупинення провадження являє собою тимчасову перерву в провадженні, викликану наявністю однієї з передбачених в законі обставин, яка перешкоджає здійсненню судового розгляду. Така перерва не потягне порушення розумних строків щодо обвинувачених, стосовно яких існують підстави для зупинення провадження.

Суд констатує, що виділення матеріалів кримінального провадження в даному випадку є недоцільним та негативно вплине на повноту судового розгляду, призведе до погіршення становища обвинувачених, оскільки зумовить необхідність проведення процесуальних дій повторно, і, взагалі, продовження розгляду щодо одного із обвинувачених буде порушенням права на справедливий суд та права на захист, призведе до порушення рівності учасників кримінального провадження та справедливої (належної) процедури, а відтак перешкодить повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванню обставин кримінального провадження.

Ураховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що клопотання захисника про зупинення провадження в зв`язку з проходженням обвинуваченим ОСОБА_7 військової служби за призовом під час мобілізації є обгрунтованим та підлягає задоволенню, та про відмову у задоволенні клопотання захисника в частині виділення матеріалів в окреме провадження.

Відтак, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, виникли підстави для зупинення судового провадження до його звільнення з військової служби.

Керуючись ст.ст. 177-179,182,193,194,196,316,334,335 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на особисте зобов`язання – відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення застави ОСОБА_8 – залишити без задоволення.

Клопотання захисника ОСОБА_6 про зупинення судового провадження задовольнити.

Судове провадження у кримінальному провадженні №12026060490000514 від 12.08.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за ст. 332 ч. 2 КК України – зупинити до звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 з військової служби.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про виділення в окреме провадження матеріалів у частині обвинувачення відносно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 332 КК України – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua