Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №725/8034/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Суд: Чернівецький районний суд міста Чернівців

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Мобінг (цькування) працівника

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №725/8034/26

Суддя: Вольська-Тонієвич О. В.

Єдиний унікальний номер 725/8034/26

Номер провадження 3/725/1597/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 року.Суддя Чернівецького районного суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О.В., за участю: захисника ОСОБА_1 : адвоката Попова В.Д., представника потерпілих: адвоката Байцара І.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.173-5 ч.1 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаїв Львівської області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , в.о. директора Чернівецької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України»,-

ВСТАНОВИВ:

Протоколом про адміністративне правопорушення серії №ПЗ/ЧВ/10151/024394/П/ПТ, встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді виконувача обов`язків директора Чернівецької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», вчинив відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дії, які мають ознаки мобінгу, який носить систематичний характерта були спрямовані на приниження їх честі, гідності, ділової репутації, у тому числі, з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявлялися у формі психологічного тиску, створення стосовно працівників напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушувала їх недооцінювати свою професійну придатність та створюють враження, що вказані особи здійснювали кримінальні злочини відносно ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії шляхом крадіжки природного газу з метою отримання фінансового зиску, чим порушив ст.2-2 КЗпП України, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-5 КУпАП.

07.10.2026 від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, де він свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-5 КУпАП, не визнав. Вважає, що твердження потерпілих мають суб`єктивний характер та зводяться до фактичної незгоди з управлінськими рішеннями, результатами службових розслідувань, заходами контролю, процедурами врегулювання конфлікту інтересів та правомірністю наказів про накладення на них дисциплінарних стягнень. Ці дії не мають ознак мобінгу. Просив провадження відносно нього закрити.

Під час розгляду справи захисник ОСОБА_1 – адвокат Попов В.Д підтримав пояснення ОСОБА_1 , а також пояснення, які були надані ним. Вважає, що протокол не відповідає вимогам законодавства, містить ряд помилок і неточностей. Окрім того, зі змісту протоколу не можливо встановити які ж саме дії ОСОБА_1 мають ознаки мобінгу та якими доказами це доведено.

Просив провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказували, що за останній рік роботи до них систематично застосовуються дисциплінарні стягнення у вигляді доган. Вважають, що це пов`язано з тим, що вони створюють конкуренцію ТОВ «Газорозподільні мережі України», оскільки маючи статус ФОП, виконують роботи, пов`язані із газифікацією об`єктів споживачів природного газу.

ОСОБА_2 пояснив, що віднедавна його місце роботи перенесено з Кіцманя (де він раніше працював) до Чернівців, у зв`язку із чим, він щодня вимушений долати додатковий шлях до місця роботи. Окрім цього, у нього забрали службовий автомобіль, яким він постійно користувався.

ОСОБА_3 додав, що після всіх подій, пов`язаних із дисциплінарним стягненням, його перевели на посаду, де не передбачено бронювання, однак після його численних звернень бронювання відновлено.

Вони відчули як у колективі змінилося відношення до них, їх стали сторонитися колеги. На даний час вони оскаржують накази про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 – адвокат Байцар І.Б. підтримав пояснення своїх довірителів. Вважає, що у діях ОСОБА_1 містяться ознаки мобінгу, так як своїми діями та управлінськими рішеннями він відкрито демонструє негативне ставлення до потерпілих та намагається примусити їх розірвати трудові відносини з підприємством. За останній час його довірителів систематично притягують до дисциплінарної відповідальності, а в колективі створюється ворожа атмосфера по відношенню до них.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

Частиною першою ст.173-5 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення мобінгу (цькування) працівника. Диспозиція цієї норми є банкетною, а зміст поняття «мобінг (цькування)» розкривається у ст. 2-2 КЗпП України.

Так, відповідно до норми ст.2-2 КЗпП України мобінгом (цькування) є систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:

- створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);

- безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (не запрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);

- нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;

- нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;

- безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);

- необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Згідно з частиною 2 статті 173 Кодексу законів про працю України, у разі ушкодження здоров`я працівника, причиною якого став мобінг (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, заподіяна шкода відшкодовується у розмірі понесених витрат на лікування. Також відповідальність за мобінг (цькування) працівника встановлена ст.173-5 КУпАП.

Водночас, вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Із наведеної норми випливає, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-5 КУпАП, утворюють лише такі дії (бездіяльність), яким одночасно притаманні всі наведені нижче ознаки:

по-перше, систематичність (повторюваність) і тривалість – окремі, не пов`язані між собою епізоди мобінгом не є;

по-друге, умисний характер – особа має усвідомлювати протиправний характер своїх дій і бажати настання відповідних наслідків (ст.10 КУпАП); мобінг з необережності неможливий;

по-третє, спеціальна спрямованість (мета) – приниження честі, гідності, ділової репутації працівника, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків;

по-четверте, протиправність: дії не можуть бути законною реалізацією повноважень роботодавця, оскільки вимоги щодо належного виконання трудових обов`язків, а також зміна робочого місця, посади чи розміру оплати праці в установленому порядку прямо виключені законодавцем із поняття мобінгу.

Відсутність хоча б однієї з наведених ознак виключає склад правопорушення. Окремі управлінські рішення, розмежовані в часі, кожне з яких має самостійну законну підставу, не можуть штучно об`єднуватися в «систему» лише тому, що їх адресатом була одна й та сама особа.

З матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що протягом січня-червня 2026 року ОСОБА_4 , ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді доган.

Так, наказом № 8/д від 19.03.2026 ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у зв`язку із порушення ним вимог Кодексу корпоративної етики ТОВ «Газорозподільні мережі України», пункту 1.2 Розділу І Положення про проектно-кошторисний відділ (ПКВ) Департаменту технічного розвитку філії Товариства, вимог пункту 2.2 Розділу ІІ посадової інструкції інженера-проєктувальника, а також базового обов`язку працівника діяти добросовісно в інтересах роботодавця.

Наказом Чернівецької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 20.05.2026 №20/д ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оголошено догану за грубе порушення вимог Кодексу газорозподільних систем, внутрішніх нормативних документів Товариства, посадових інструкцій та Кодексу корпоративної етики Товариства.

Підставою для видання наказу стали встановлені службовою перевіркою факти грубих порушень нормативних вимог під час проведення робіт з фактичної реконструкції із зміною траси прокладання газопроводу високого тиску Ду 219 мм на території ТОВ «ДЬОЛЕР БУКОВИНА».

Наказом Чернівецької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 03.07.2026 №25/ддо ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Застосування дисциплінарного стягнення обумовлено встановленими службовою перевіркою фактами неналежного виконання працівником трудових обов`язків, порушення внутрішніх нормативних документів Товариства, Кодексу корпоративної етики та недодержання вимог трудової та технологічної дисципліни.

Наказом від 03.07.2026 №25/д до ОСОБА_3 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, у зв`язку із встановленням численних фактів неналежного виконання ним посадових обов`язків провідного інженера з капітального будівництва департаменту технічного розвитку Чернівецької філії.

Із доданих письмових доказів вбачається, що наведені вище накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності прийняті ОСОБА_1 на підставі висновків службової перевірки. При цьому суд не може надавати оцінку законності цих наказів, оскільки вказані накази про накладення дисциплінарних стягнень є предметом оскарження Ахтимійчуками в окремому порядку.

Проте, на думку суду, такі дії ОСОБА_5 не можуть розцінюватись як «цькування», а є реагуванням роботодавця на встановлення порушення підлеглими трудової дисципліни та законодавства України.

При цьому питання звільнення ОСОБА_6 було винесено на розгляд колегіального органу (профспілки), який вільно висловив свою позицію та відмовив у наданні згоди на їх звільнення, що беззаперечно свідчить про відсутність будь-якого одноосібного тиску, упередженості чи ознак мобінгу з боку керівника ОСОБА_1 .

Не знайшли свого підтвердження й доводи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо навмисного формування ОСОБА_1 по відношенню до них несприятливих умов праці, штучного перешкоджання у виконанні посадових обов`язків.

Так, протягом усього періоду трудових відносин за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зберігалися їхні робочі місця, вони не відсторонювалися від роботи, не переводилися на нижче оплачувані посади, не позбавлялися можливості виконувати свої трудові функції та отримувати заробітну плату.

Жодних заходів, які б свідчили про ізоляцію працівників від трудового колективу, створення перешкод у доступі до робочого місця чи позбавлення можливості здійснювати трудову діяльність, роботодавцем не вчинялося.

Більше того, аналіз посадових обов`язків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідчить про те, що роботодавцем були створені всі необхідні організаційні умови для виконання ними покладених функцій.

Будь-яких документально підтверджених фактів, які б свідчили про неможливість виконання потерпілими своїх трудових обов`язків з вини роботодавця, матеріали справи не містять.

Безпідставними є й доводи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо ненадання їм службового автомобіля, оскільки а ні трудовим договором, а ні посадовою інструкцією потерпілих, ні локальними нормативними актами Товариства не передбачено безумовного обов`язку роботодавця забезпечувати їх службовим транспортом.

Посадовими інструкціями потерпілих визначено їх функціональні обов`язки, права та відповідальність, однак не встановлено гарантії щодо закріплення за ними окремого транспортного засобу або обов`язку роботодавця надавати їм службовий автомобіль для постійного користування. Відтак відсутність у працівника службового автомобіля сама по собі не може розглядатися як обмеження трудових прав чи прояв психологічного або економічного тиску.

Доводи потерпілого ОСОБА_2 про створення йому несприятливих умов праці, у зв`язку із перенесенням робочого місця до м.Чернівці є безпідставним, адже як підтвердив потерпілий, в Чернівцях у нього є окреме робоче місце з доступом до комп`ютерної техніки та мережі інтернет.

Отже, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши всі наявні у справі докази, надавши оцінку доводам особи, яка притягається до відповідальності, а також доводам потерпілих, в контексті наявності ознак дискримінації та/або мобінгу, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_5 ознак мобінгу під час трудових відносин з потерпілими.

При цьому суд виходить з того, що будь-яких конкретних, правових, беззаперечних доказів, які б свідчили або давали суду саме правові підстави для висновку про вчинення відносно потерпілих мобінгу з боку керівника ТОВ «Газорозподільні мережі України», матеріали адміністративної справи не містять.

Суд вважає, що наявність трудового конфлікту, незгода працівника з рішеннями керівника та застосування до працівника передбачених трудовим законодавством заходів відповідальності самі по собі не утворюють складу мобінгу.

Згідно ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.62 ч.3 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи наведене, суд, керуючись ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-5 КУпАП, тлумачить на його користь, у зв`язку із чим приходить до висновку про закриття провадження у справі.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи із наведених вище підстав, суд приходить до висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-5 КУпАП необхідно закрити, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.9,33,124,247,283-285,294 КпАП України,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити, у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-5 КУпАП України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти діб з дня винесення постанови до Апеляційного суду Чернівецької області через Чернівецький районний суд міста Чернівців.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О. В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua