Суд: Сумський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №579/1019/26
Суддя: Худик А. М.
Справа №579/1019/26
Номер провадження 22-ц/816/2976/26
Категорія - 41
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Петен Я.Л.,
з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 28 липня 2026 року, ухваленого у складі судді Моргуна О.В. в місті Кролевець Сумської області, повне рішення суду складено 6 серпня 2026 року,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
20.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), звернулося до Кролевецького районного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просило суд стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № 25741-08/2023 від 21.08.2023 в сумі 100 000,00 грн, з тих підстав, що відповідач добровільно не виконав зобов`язання за кредитним договором.
Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 28 липня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 25741-08/2023 від 21 серпня 2023 року в загальному розмірі 100 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 90 000,00 грн – заборгованість за процентами, а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Аванс Кредит» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача. Суд зазначив, що відповідач не оспорював кредитний договір, не надав доказів того, що грошові кошти не були ним отримані, кредитний договір укладений проти його справжньої волі, а також не надав доказів відсутності заборгованості чи її меншого розміру.
Урахувавши, що відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву, не надав заперечень щодо розрахунку заборгованості та доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для стягнення заборгованості в загальному розмірі 100 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн – залишок за тілом кредиту та 90 000,00 грн – залишок за процентами. Крім того, керуючись положеннями статей 137, 141 ЦПК України, суд стягнув із відповідача 2 662,40 грн судового збору та частково задовольнив вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, визначивши їх розмір у сумі 1 000,00 грн з огляду на складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи та критерії розумності й співмірності судових витрат.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
12 вересня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 28 липня 2026 року у справі № 579/1019/26 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості в повному обсязі. У разі встановлення факту отримання кредитних коштів та наявності підстав для часткового задоволення позову просить змінити оскаржуване рішення в частині розміру заборгованості, відмовивши у стягненні процентів у заявленому розмірі 90 000,00 грн та визначивши їх розмір не більше 5 000,00 грн, що становить 50 % від суми основного боргу, а також відмовити у стягненні процентів, нарахованих після 13 грудня 2023 року, у частині 61 250,00 грн у зв`язку з недоведеністю права позивача на їх нарахування. Крім того, скаржник просить змінити розподіл судових витрат за результатами апеляційного перегляду, скасувавши або пропорційно зменшивши стягнуті з нього 2 662,40 грн судового збору та 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також стягнути з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на його користь судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених апеляційних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довів належними та достовірними доказами фактичного надання 10 000,00 грн саме ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять первинного документа АТ «ПУМБ» або іншого банку-емітента, який би підтверджував належність картки № НОМЕР_1 відповідачу, існування відповідного рахунку та фактичне зарахування на нього кредитних коштів. Сам позивач у позовній заяві зазначив про відсутність у нього додаткових доказів, які підтверджували б саме зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , у зв`язку з чим звертався з клопотанням про витребування відповідної інформації в АТ «ПУМБ». Водночас технічна токенізація карткових реквізитів не звільняє кредитора від процесуального обов`язку доведення фактичного зарахування коштів саме відповідачу, а факт укладення електронного договору сам по собі не доводить фактичної передачі кредитних коштів. За таких обставин висновок суду про фактичне надання відповідачу кредитних коштів не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не перевірив належним чином обсяг права вимоги, переданого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором факторингу від 13.12.2023, оскільки відповідно до реєстру боржників на момент переходу права вимоги заборгованість ОСОБА_1 становила 38 750,00 грн, з яких 10 000,00 грн – тіло кредиту та 28 750,00 грн – проценти, тоді як позивач заявив до стягнення 100 000,00 грн, збільшивши процентну складову ще на 61 250,00 грн. Суд не з`ясував, чи охоплював договір факторингу право на майбутні проценти, за який період нараховано додаткові 61 250,00 грн та на якій договірній і правовій підставі здійснено таке нарахування. Також скаржник вважає стягнення 90 000,00 грн процентів при тілі кредиту 10 000,00 грн очевидно непропорційним, оскільки проценти становлять 900 % від суми тіла кредиту, а загальна заявлена сума – 1000 % від отриманої суми кредиту, що не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Також скаржник посилається на те, що неподання ОСОБА_1 відзиву не є визнанням позову, не підтверджує факту отримання кредитних коштів та правильності розрахунку кредитора і не звільняє позивача від обов`язку належного доказування. Суд першої інстанції не встановив на підставі первинного банківського документа належність картки відповідачу та зарахування 10 000,00 грн, не дослідив належним чином збільшення вимоги з 38 750,00 грн до 100 000,00 грн, не встановив належної підстави для нарахування додаткових 61 250,00 грн процентів та не надав оцінки факту, що проценти в дев`ять разів перевищують тіло кредиту. На думку скаржника, зазначене свідчить про неповне з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, які суд визнав установленими, та недостатню оцінку доказів, а тому оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Узагальнені доводи та заперечення відзиву на апеляційну скаргу
21.09.2026 представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» – Усенко М.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 28 липня 2026 року – залишити без змін. Всі судові витрати покласти на скаржника.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що кредитодавець належним чином виконав свій обов`язок з надання кредиту, оскільки позичальник фактично отримав суму кредиту, визначену договором, що підтверджується повідомленням про успішне перерахування коштів. Розрахунок заборгованості у сукупності з іншими доказами є належним підтвердженням суми заборгованості. Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному договором, так і розмір боргу. Факт переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтверджується договором факторингу, витягом з реєстру боржників, актом приймання-передачі реєстру боржників та платіжною інструкцією, які у своїй сукупності підтверджують набуття позивачем прав первісного кредитора.
Нарахування відсотків здійснювалося відповідно до умов кредитного договору, з якими відповідач був ознайомлений та на які погодився, а саме процентна ставка становила 2,50 % в день та застосовувалася у межах строку кредиту. Позивач як новий кредитор набув права вимоги не лише щодо вже існуючої заборгованості, а й щодо відсотків, які продовжували нараховуватися відповідно до первісних договірних умов. Позичальником не пред`явлено вимоги про визнання умов договору недійсними щодо встановлення розміру процентної ставки. Аргументи скаржника є безпідставними, необґрунтованими та жодним чином не доведеними, не спростовують висновків суду першої інстанції, а підстав для скасування рішення не наведено, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Щодо змісту додаткових пояснень позивача
25.10.2026 позивач ОСОБА_1 подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що неподання відзиву до суду першої інстанції не звільняло позивача від доказування підстав і розміру вимог, оскільки саме позивач має довести обставини надання кредитних коштів відповідачу, виникнення права вимоги та правильність заявленої до стягнення суми. При цьому відсутність заперечень у першій інстанції не могла замінити перевірку доказів отримання коштів та правильності нарахування 90 000,00 грн процентів. Також зазначив, що наданий лист платіжного сервісу містить відомості про операцію та масковані реквізити картки, однак не містить імені та РНОКПП отримувача, а тому необхідно оцінити, чи дозволяє сукупність наявних доказів установити належність зазначеної картки відповідачу та отримання ним коштів за договором.
Крім того, позивач вказав, що посилання на встановлену пунктом 1.4.1 договору ставку 2,50% на день, строк кредитування 360 днів та додаток № 1 до договору не містить окремого пояснення застосування пункту 1.4.2 договору та збільшення нарахувань за початковий період кредитування. Зазначив, що відсутність окремого позову про визнання умов договору недійсними не усуває обов`язку встановити зміст пунктів 1.4.1, 1.4.2 договору та перевірити відповідність їм розрахунку. Також наголосив, що підтвердження правонаступництва не є самостійним підтвердженням правильності кожного нарахування за кредитним договором, а суд зобов`язаний перевірити правильність розрахунку заборгованості, оцінити докази та навести мотиви встановлення обставин, на яких ґрунтується рішення.
Позиція апеляційного суду щодо явки учасників справи та можливості апеляційного розгляду
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилися.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просив здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності представника товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце її розгляду, не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем укладено договір № 25741-08/2023 від 21.08.2023 про надання кредиту, договір підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Договір підписаний одноразовим ідентифікатором W2984
Відповідно до договору № 25741-08/2023 від 21.08.2023:
1.1. Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
1.2. Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 21.08.2023. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 14.08.2024.
1.3. У клієнта відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства у паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.
1.4. За користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. тип процентної ставки: фіксована.
1.4.1. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього Договору.
1.5. Клієнт зобов`язується сплачувати проценти - кожні 25 днів.
1.6. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки № 4314 – 14хх – хххх – 9364, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (а.с. 10-15).
Відповідно до графіка платежів, який є додатком № 1 до договору № 25741-08/2023, нарахування процентів за користування кредитом передбачено за період з 21 серпня 2023 року до 14 серпня 2024 року. Загальний розмір процентів за вказаний період становить 90 000 грн, тоді як сума кредиту за договором становить 10 000 грн (а.с. 15зв.-16).
ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.
Згідно з довідкою Сервісу онлайн-платежів iPay.ua № 3466_250630111350 від 30.06.2025, 21.08.2023 о 21:08:23 здійснено платіж на суму 10 000,00 грн на картковий рахунок із маскою картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 275350332. У призначенні платежу зазначено: «Зачисление 10000 грн на карту НОМЕР_1 ».
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 25741-08/2023 від 21.08.2023, складеного первинним кредитором (ТОВ «Аванс Кредит»), проценти за користування кредитом нараховувалися за період з 21.08.2023 до 13.12.2023 (90 календарних днів), унаслідок чого загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становив 38 750,00 грн, з яких 10 000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 28 750,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.
13.12.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 13122023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 25741-08/2023 від 21.08.2023 року (а.с. 19-24).
Відповідно до договору факторингу № 131220231.4:
1.4. Права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
13.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.
Договір підписано 13.12.2023.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 13122023 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 25741-08/2023 від 21.08.2023 в загальному розмірі 38 750 грн, з яких: 10 000 грн – залишок по тілу кредиту, 28 750 грн – залишок по відсотках (а.с. 24).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», за кредитним договором № 25741-08/2023 від 21.08.2023 проценти за користування кредитом нараховувалися за період з 14.12.2023 до 14.08.2024 (244 календарні дні). Згідно із зазначеним розрахунком, загальний розмір заборгованості відповідача перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» становив 100 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 90 000,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 26-28).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України)
Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Щодо доведеності факту надання кредитних коштів та їх перерахування саме відповідачу
Доводи скаржника про недоведеність факту надання йому кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн є безпідставними, оскільки ґрунтуються на вибірковій оцінці доказів та помилковому ототожненні відсутності окремої банківської виписки з відсутністю доказів проведення платіжної операції.
Як установлено судом, 21 серпня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 25741-08/2023, який підписано в електронній формі з дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання одноразового ідентифікатора W2984.
Зміст зазначеного договору спростовує твердження скаржника про відсутність належного зв`язку між ним, кредитним зобов`язанням та платіжним засобом, на який перераховувалися кошти.
Так, договір містить персональні дані позичальника, зокрема прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків та адресу, а також конкретні реквізити платіжної картки № 4314–14хх – хххх – 9364, на яку відповідно до пункту 1.6 договору мали бути перераховані кредитні кошти.
Тобто, реквізити зазначеної платіжної картки були безпосередньо включені до тексту кредитного договору, умови якого позичальник прийняв шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором W2984.
На підтвердження виконання первісним кредитором зобов`язання щодо надання кредиту позивачем подано документ платіжного сервісу iPay.ua, який містить відомості про проведення платіжної операції на суму 10 000,00 грн на картковий рахунок із маскою НОМЕР_1 , із зазначенням номера транзакції 275350332 та призначення платежу «Зачисление 10000 грн на карту НОМЕР_1 ».
Зазначені відомості узгоджуються з умовами кредитного договору як щодо суми кредиту, так і щодо реквізитів платіжного засобу, визначеного сторонами.
Таким чином, сукупність наявних у справі доказів засвідчує проведення платіжної операції на суму 10 000 грн, тобто в розмірі, що повністю відповідає сумі кредиту, із використанням платіжної картки, реквізити якої прямо зазначені в кредитному договорі, укладеному відповідачем.
При цьому твердження скаржника про те, що факт перерахування коштів міг бути підтверджений виключно банківською випискою або окремою довідкою банку-емітента про належність картки, не ґрунтується на вимогах процесуального закону.
ЦПК України не встановлює виключного засобу доказування факту надання кредитних коштів та не передбачає, що відповідна обставина може бути встановлена лише на підставі банківської виписки.
Відтак сама лише відсутність окремої банківської виписки не спростовує та не позбавляє доказового значення інших наявних у справі доказів, зокрема кредитного договору, підписаного відповідачем, та документа платіжного сервісу, який підтверджує перерахування суми, що відповідає розміру кредиту, на платіжну картку з реквізитами, зазначеними в цьому договорі.
Посилання скаржника на те, що первісний кредитор звертався з клопотанням про витребування в АТ «ПУМБ» додаткової інформації щодо належності картки та руху коштів, також не спростовує доказового значення документів, наявних у матеріалах справи.
Звернення сторони з клопотанням про витребування додаткових доказів не свідчить про відсутність або недостатність вже поданих доказів і не підтверджує недоведеність обставин, на які вона посилається, тоді як скаржник не навів жодних фактичних даних на спростування відомостей про проведення платіжної операції, не надав доказів того, що зазначена в кредитному договорі платіжна картка йому не належить, не спростував факту зарахування коштів на картку з відповідними реквізитами.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому покладений на позивача обов`язок довести факт надання кредитних коштів не означає необхідності спростовувати припущення про можливе використання його контрагентом персональних даних чи платіжної картки третіми особами, якщо відповідач не навів жодних конкретних обставин і не подав доказів, які б об`єктивно ставили під сумнів достовірність відомостей про укладення кредитного договору та перерахування коштів. Саме лише посилання на потенційну можливість неправомірного використання персональних даних не є належним запереченням проти позову та не звільняє відповідача від обов`язку довести обставини, на які він посилається.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про недоведеність фактичного надання кредитних коштів ґрунтуються виключно на формальному запереченні достатності поданих документів та не містять належного фактичного спростування встановлених судом обставин.
Щодо обсягу права вимоги, набутого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором факторингу
Доводи апеляційної скарги про те, що до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги лише в розмірі 38 750,00 грн, зазначеному в реєстрі боржників станом на 13 грудня 2023 року, є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні допускається на підставі правочину, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому стаття 1078 ЦК України (чинна на момент укладення договору факторингу № 13122023 від 13.12.2023) прямо передбачає можливість відступлення за договором факторингу не лише наявної, а й майбутньої грошової вимоги.
У цій справі предметом відступлення було право грошової вимоги за конкретним кредитним договором № 25741-08/2023 від 21 серпня 2023 року, укладеним між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 . Відомості про відповідача та зазначений кредитний договір включені до реєстру боржників, переданого за договором факторингу № 13122023 від 13 грудня 2023 року. Отже, новий кредитор набув прав за відповідним кредитним зобов`язанням у межах обсягу, визначеного договором факторингу та переданими документами, а не лише право на стягнення суми, яка була розрахована на дату оформлення реєстру.
Зазначення в реєстрі боржників заборгованості в розмірі 38 750,00 грн, з яких 10 000,00 грн – основний борг та 28 750,00 грн – проценти, відображає стан виконання грошового зобов`язання на дату відступлення права вимоги. Така фіксація розміру заборгованості не означає припинення нарахування процентів за кредитним договором і не свідчить про обмеження обсягу переданих прав виключно зазначеною сумою, оскільки саме кредитне зобов`язання на цю дату продовжувало існувати, а погоджений сторонами строк кредитування не закінчився.
Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 7 січня 2026 року у справі № 727/2790/25, відповідно до якого необхідно розмежовувати наявну грошову вимогу, строк виконання якої ще не настав (так звану «недозрілу» вимогу), та майбутню вимогу, що виникає з договорів, укладених після договору факторингу. Водночас Суд зазначив, що «майбутня вимога – це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому [...], тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що "з`явилися" із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу». У цій справі кредитний договір, з якого виникло спірне зобов`язання, був укладений до договору факторингу, а тому право на одержання процентів за користування кредитом випливало з уже існуючого договірного зобов`язання та не потребувало укладення нового кредитного договору після відступлення права вимоги.
Крім того, в постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила, що предметом договору факторингу відповідно до статті 1078 ЦК України можуть бути як наявні, так і майбутні грошові вимоги. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 8 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) також виклала правові висновки щодо правової природи договору факторингу та можливості відступлення майбутньої грошової вимоги.
Отже, перехід права вимоги до нового кредитора не припиняє та не змінює умов первісного кредитного зобов`язання. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», набувши статусу нового кредитора, отримало право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором на тих самих умовах, які були погоджені первісним кредитором із позичальником, у тому числі право на одержання процентів за користування кредитом у межах установленого договором строку кредитування.
Щодо доводів про несправедливість розміру процентів за користування кредитом
Доводи апеляційної скарги про неспівмірність суми нарахованих процентів із розміром основної суми кредиту та невідповідність заявленої до стягнення заборгованості принципам справедливості, добросовісності й розумності не дають підстав для висновку про неправомірність нарахування процентів у спірному розмірі.
Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір № 25741-08/2023 укладено 21 серпня 2023 року, тобто до набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX. Умовами договору визначено суму кредиту в розмірі 10 000,00 грн, строк кредитування – 360 днів, а фіксовану процентну ставку – 2,50 % за кожен день користування кредитом. При цьому застосування зазначеної ставки прямо обмежено строком кредитування, який закінчувався 14 серпня 2024 року.
Отже, розмір процентної ставки, порядок її застосування та період нарахування були визначені безпосередньо в кредитному договорі, з умовами якого позичальник погодився під час його укладення. Заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 90 000,00 грн є результатом застосування погодженої сторонами ставки 2,50 % на день до суми кредиту 10 000,00 грн протягом установленого договором строку кредитування – 360 днів. Таким чином, наведений розрахунок ґрунтується на визначених договором умовах, а не на односторонньому встановленні кредитором іншого розміру плати за користування кредитом.
При цьому сам по собі факт того, що сума нарахованих процентів у дев`ять разів перевищує суму основного боргу, не є достатньою правовою підставою для автоматичного зменшення договірних процентів судом. Співвідношення основної суми кредиту та процентної складової саме по собі не свідчить про недійсність відповідної умови договору або про відсутність у кредитодавця права на одержання погодженої сторонами плати за користування кредитними коштами.
Верховний Суд у постанові від 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 зазначив, що «до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит [...] потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит». При цьому «суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів [...] як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень», оскільки такі положення відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягають тлумаченню на користь споживача.
Водночас Об`єднана палата наголосила, що «оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може». Отже, якщо споживач не заявив відповідних позовних вимог, суд не вправі самостійно зменшувати погоджений сторонами розмір процентів. Так само саме по собі посилання на пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не є підставою для зменшення процентів за правомірне користування кредитними коштами, оскільки передбачене цією нормою регулювання стосується непропорційно великої компенсації за невиконання зобов`язань, а не плати за користування кредитом.
Водночас суд ураховує, що проценти за користування кредитом нараховані не за період прострочення після закінчення строку кредитування, а в межах погодженого сторонами 360-денного строку. Такий підхід відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, щодо розмежування процентів за правомірне користування кредитом і наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що стягнення 90 000,00 грн процентів за користування кредитом у розмірі 10 000,00 грн саме по собі суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, не спростовують правомірності нарахування процентів відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору та не є самостійною підставою для зміни оскаржуваного рішення в цій частині.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги свідчать про те, що доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції щодо укладення між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 кредитного договору № 25741-08/2023 від 21 серпня 2023 року, фактичного отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10 000 грн та переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Матеріалами справи підтверджено укладення кредитного договору в електронній формі шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором W2984, а також проведення платіжної операції на суму 10 000 грн на картку, реквізити якої зазначені в договорі. Перехід права вимоги підтверджується договором факторингу № 13122023 від 13 грудня 2023 року та відповідним витягом із реєстру боржників. При цьому зазначення в реєстрі заборгованості в розмірі 38 750 грн на дату відступлення права вимоги не обмежує обсяг переданих прав виключно цією сумою, оскільки новий кредитор набув право вимоги за існуючим кредитним зобов`язанням, у тому числі право на отримання процентів у межах погодженого строку кредитування.
Розмір заборгованості в сумі 100 000 грн, з яких 10 000 грн – основний борг та 90 000 грн – проценти за користування кредитом, підтверджується наявними у справі розрахунками. Проценти нараховано за погодженою сторонами ставкою 2,50 % на день протягом установленого договором 360-денного строку кредитування. Сам по собі факт перевищення суми процентів над основним боргом не є достатньою підставою для їх автоматичного зменшення судом.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо укладення кредитного договору, надання кредитних коштів, переходу права вимоги та правомірності нарахування процентів за користування кредитом, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.
Висновки суду щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони відповідно до результатів вирішення спору (частини перша та друга статті 141 ЦПК України).
Оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги – без задоволення, підстав для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, не вбачається.
Витрати, пов`язані з апеляційним переглядом справи, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги покладаються на особу, яка її подала, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України.
Отже, судові витрати, розподілені судом першої інстанції, підлягають залишенню без змін.
Інші процесуальні питання розгляду апеляційної скарги
Згідно ст. 384 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
За ч. 1 ст. 389 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно ч 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, зокрема, судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків встановлених цією статтею.
Оскільки предметом розгляду у цій справі є позов про стягнення боргу з ціню позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то постанова апеляційного суду згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 28 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2026 року.
Головуючий - А.М. Худик
Судді: В.І. Криворотенко
Я.Л. Петен
Оригінал: reyestr.court.gov.ua