Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №576/1846/26 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Суд: Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №576/1846/26

Суддя: Сапон О. В.

Справа № 576/1846/26

Провадження № 2/576/948/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

20.07.2026 р. ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором у розмірі 20213,65 грн., 2662,40 грн. витрат по сплаті судового збору та 13000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.06.2025 р. між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 103182731, відповідно до умов якого відповідач отримав 4000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Вказаний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно ст. ст. 6,7,12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». 29.12.2025 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 29-12/2025/Т відповідно до якого, ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитним договором до позичальників, у тому числі за договором № 103182731. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаним договором становить 20213,65 грн., з яких: 3988,00 грн. -заборгованість за тілом кредиту, 2488,57 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 3073,08 грн. - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги), 8000,00 грн. - заборгованість за пенею та/або штрафами, 2664,00 грн. - заборгованість за комісіями.

20.07.2026 р. за результатами автоматизованого розподілу вищезазначену справу було передано до провадження судді Усенко Л.М.

26.08.2026 р. на підставі проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи: у зв`язку з увільненням від виконання посадових обов`язків зі здійснення правосуддя (призовом на військову службу під час мобілізації) судді Усенко Л.М., справу передано до мого провадження.

07.09.2026 року ухвалою судді відкрито спрощене провадження у даній справі. Цього ж дня ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Крім того, відповідачу позивачем була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу судом був визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 08.09.2026 р. отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі. У встановлений судом строк відзив на позов не подав.

За таких обставин суд приходить до висновку про можливість вирішення справи за наявними матеріалами у відповідності до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 10.06.2025 р. між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 103182731, згідно якого відповідачу надано кредит в сумі 4000,00 грн. Відповідно до умов договору строк кредиту - 360 днів з 10.06.2025 р. (дата надання кредиту); 05.06.2026 р. (дата остаточного погашення заборгованості); загальні витрати позичальника за кредитом - 13312,40 грн.; денна процентна ставка - 0,92%; орієнтована реальна річна процентна - 1644,40 відсотків річних; орієнтована загальна вартість кредиту - 17312,40 грн.; комісія за надання кредиту - 270,00 грн., яка нараховується за ставкою 6,75 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування - 6512,00 грн. , що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів; проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховується за ставкою 27,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти за користування протягом решти строку кредитування нараховується за стандартною процентною ставкою 180,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів; нараховані згідно п.1.5.2 та 1.5.3 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування - 6530,40 грн. (а.с. 8-13).

Вказаний договір було підписано відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором 717451.

Сторонами погоджено графік платежів, що є додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 103182731 від 10.06.2025 р. (а.с. 14).

При цьому, суд зазначає, що кредитний договір містить інформацію про узгодження сторонами реквізитів банківського рахунку, на який кредитор мав перерахувати кошти - НОМЕР_1 (п. 2.1 договору).

До матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з врахуванням побажань споживача (сума кредиту - 4000,00 грн., строк кредиту), інформація стосовно орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором 762126 (а.с. 18-19).

В матеріалах справи міститься анкета-заява на кредит № 103182731 відповідача ОСОБА_1 із зазначенням ідентифікаційних даних позичальника, номера телефону, адреса електронної пошти (а.с. 22).

Згідно довідки про ідентифікацію, відповідачу 10.06.2025 р. о 08:06:51 год. на номер телефону НОМЕР_2 для підписання кредитного договору було направлено одноразовий ідентифікатор 717451 (а.с. 28).

Факт перерахування кредитних коштів відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_1 у сумі 4000,00 грн. підтверджується квитанцією 2658792269 від 10.06.2025 р. (а.с. 29).

Таким чином, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, в зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 17140,57 грн., з яких: 3988,00,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2488,57 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 2664,00 грн. - заборгованість по комісії, 8000,00 грн. - заборгованість по пені та штрафам, що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення, наданою ТОВ «Мілоан» (а.с. 30-32).

Також судом встановлено, що 29.12.2025 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 29-12/2025/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 103182731 (а.с. 34-36, 37-39, 41).

30.12.2025 р. між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до договору факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025 р., відповідно до якої сторони домовились внести зміни до додатку № 3 (реєстрі боржників для друку від 29.12.2025 р. до договору) (а.с. 40).

Згідно Реєстру боржників до договору факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025 р. (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2025 р.) позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 103182731 від 10.06.2025 р. в сумі 17140,57 грн., з яких: 3988,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 2488,57 грн. - заборгованість за відсотками, 2664,00 грн. - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 8000,00 грн. - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) (а.с. 44-46, 47).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Факторинг Партнерс», заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 09.07.2026 р. складає 20213,65 грн., з яких: 3988,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5561,65 грн. - заборгованість за відсотками, 2664,00 грн. - заборгованість за комісією, 8000,00 грн. - заборгованість за пенею/штрафами (а.с. 33).

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 103182731.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у встановлені строки (терміни) виконання зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема припинення зобов`язання, сплата неустойки, що передбачено статей 549, 611 Цивільного кодексу України. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1088 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

А згідно приписів ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Враховуючи положення ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка.

Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказаний кредитний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Факт укладення кредитного договору належним чином підтверджений та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Договір містить усі істотні умови, необхідні для даного виду правочину, а відтак, враховуючи його особисте підписання відповідачем, його умови були відомі останньому. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов`язання первісний кредитор виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначені договором строки не виконав.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3988,00 грн. основного боргу, 5561,65 грн. відсотків та 2664,00 грн. комісії є обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею, суд зазначає наступне.

Так, Указом Президента України N 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Враховуючи те, що заборгованість за пенею у відповідача за кредитним договором № 103182731 від 10.06.2025 р. виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 8000,00 грн. стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині позову слід відмовити.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню в розмірі 12213,65 грн., з яких: 3988,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5561,65 грн.- заборгованість за відсотками, 2664,00 грн. заборгованість за комісією.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат, то суд виходить із наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2662,40 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.

Частинами 1 та 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача;

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, закон вимагає від суду дослідження питань розумності і справедливості цього виду судових витрат.

Тому, враховуючи складність вказаної справи, а саме, що це справа про стягнення заборгованості за кредитними договором, а тому не є складною, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого ним на виконання таких робіт, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження і адвокат не приймав безпосередню участь в судових засіданнях, а його участь фактично звелась лише до складання позовної заяви, а також, враховуючи принцип розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. з урахуванням співмірності виконаних адвокатом робіт та заявленої суми до стягнення.

Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на 60,42% (12213,65х100:20213,65=60,42), то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 1608,62 грн. (2662,40х60,42:100=1608,62) судових витрат по оплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 141, 178, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», розташованого по вул. Ґедройця Єжи, буд 6, офіс 521 у м. Києві, код ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 12213,65 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 1608,62 грн. витрат по сплаті судового збору та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон

Оригінал: reyestr.court.gov.ua