Вирок від 09 листопада 2026 р. у справі №201/12792/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Суд: Соборний районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №201/12792/26

Суддя: Мельниченко С. П.

Справа № 201/12792/26

Провадження № 1-кп/201/1028/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра кримінальне провадження № 12026047130000074 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

потерпіла ОСОБА_5

представник потерпілої

ОСОБА_6 обвинувачення, яке визнане судом доведеним.

11 березня 2026 року, близько 16 год. 40 хв., потерпіла ОСОБА_5 , знаходячись в будинку АДРЕСА_1 , вимагала від ОСОБА_3 залишити територію домоволодіння, на що останній підійшов до вікна, схопив велику цеглину та цілеспрямовано кинув її в бік потерпілої.

Далі, перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час ОСОБА_3 з мотиву особистої неприязні, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно та реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на заподіяння умисного тілесного ушкодження, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, та бажаючи їх настання, неодноразово повертався до вікна та кидав у бік ОСОБА_5 цеглини, здійснивши не менше чотирьох кидків, завдаючи ударів по тулубу, руках та ногах потерпілої, чим спричинив останній тілесні ушкодження.

Далі, продовжуючи реалізацію свого умислу спрямованого на заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, залізши через вікно на кухонний стіл, ОСОБА_3 тримаючи двома руками дерев`яну палицю, умисно завдав потерпілій два удари по передпліччю та по голові від чого ОСОБА_5 намагалася захищатися руками, прикриваючи обличчя та голову, та вимагала припинити насильство. Після чого ОСОБА_3 вистрибнув через вікно на вулицю та почувши про виклик правоохоронних органів, залишив місце вчинення кримінального правопорушення та зник у невідомому напрямку.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді садна в правій лобно-скроневій області волосистої частини голови, синця на задньо-внутрішній поверхні лівого плеча у нижній третині, садна на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, 11-ти саден на тильній поверхні лівої кисті в проекції голівки 3-ї п`ясної кістки, на тильній поверхні правої кисті в проекції голівок 3-ї та 4-ї п`ясних кісток і в міжпальцьовому проміжку між 4-м і 5-м пальцями, синця на внутрішній поверхні правого передпліччя в середній третині, синця з садном на його тлі на передній поверхні лівої гомілки в середній третині. Виявлені тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_5 , як кожне окремо, так і в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 125 КК України, а саме, умисне легке тілесне ушкодження.

ІІ. Позиція обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що винуватість у інкримінованому правопорушенні не визнає, фізичного насильства щодо потерпілої ОСОБА_5 не застосовував, а його дії були зумовлені тривалим конфліктом між ними та необхідністю захиститися від застосованого потерпілою газового балончика.

Зазначив, що неприязні стосунки з потерпілою та її матір`ю тривають із 2014 року та пов`язані з майновими спорами щодо домоволодіння. За його словами, у 2021 році йому було подаровано у власність 48/100 частин домоволодіння, після чого він почав упорядковувати територію домоволодіння та здійснювати необхідні ремонтні роботи. Водночас потерпіла ОСОБА_5 не погоджувалася на мирне врегулювання конфлікту та наполягала на вирішенні майнових питань у судовому порядку. Вона систематично провокувала його, ображала, надсилала нецензурні повідомлення та викликала поліцію і він забив цвяхами вхідні двері до частини будинку через постійні конфлікти з потерпілою.

З приводу подій, які відбулися 11 березня 2026 року, обвинувачений пояснив, що близько 16 год. 00 хв. прибув до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де зустрів потерпілу ОСОБА_5 , з якою у них виник словесний конфлікт. В ході чого потерпіла зайшла до своєї частини будинку через вікно, так як двері забиті цвяхами. Коли обвинувачений зазирнув у вікно, потерпіла одразу розпилила йому в обличчя газовим балончиком, внаслідок чого він відчув сильний біль та отримав опік обличчя. Після цього він відійшов від будинку, щоб промити очі, а повернувшись, узяв цеглини та декілька разів кинув їх у бік вікна, маючи на меті налякати потерпілу. Водночас наголосив, що в потерпілу не цілився та не влучав у неї, оскільки цеглини потрапляли у стіни, меблі та шпалери. На підтвердження своєї позиції послався на незначний характер зафіксованих у потерпілої тілесних ушкоджень, які, на його думку, не могли утворитися за описаного нею механізму їх заподіяння.

Надалі обвинувачений проник через вікно до приміщення будинку, оскільки вважав, що домоволодіння є спільною частковою власністю, а порядок користування окремими кімнатами судом не визначений. Перебуваючи всередині, він узяв до рук дерев`яну палицю та розмахував нею виключно з метою залякати потерпілу, проте ударів по її тілу чи голові не завдавав. Надалі, побачивши, що потерпіла злякалася, він залишив приміщення через вікно.

Також обвинувачений додав, що місце події не залишав із метою уникнення відповідальності, а самостійно викликав працівників поліції, після чого був доставлений ними до відділу поліції. Згодом звернувся до медичного закладу для фіксації отриманого опіку обличчя та проходження обстеження.

З приводу походження тілесних ушкоджень, зафіксованих у потерпілої, нічого пояснити не зміг, припустивши, що вони могли виникнути за інших обставин або бути отримані раніше.

ІІІ. Докази надані сторонами та потерпілою в ході судового розгляду, які дослідженні в судовому засіданні.

Протокол огляду від 20.08.2026 року, за участю потерпілої ОСОБА_5 , об`єктом якого є територія домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, в ході огляду вказаного домоволодіння було встановлено, що територія огороджена парканом, у центральній частині якої розташований двоповерховий будинок. На лівій фасадній стінці будинку, орієнтовно по центру, виявлено та зафіксовано електролічильник з наявними ознаками механічного пошкодження. Поруч з лічильником розташоване металопластикове вікно білого кольору, на якому на момент огляду наявних пошкоджень немає. На момент огляду вікно перебувало у відчиненому стані та вело до внутрішніх приміщень будинку. Також, встановлено вхідні двері сірого кольору, які розташовані на задній частині будинку, які на момент огляду відчинити не вдалося, оскільки дверне полотно забите цвяхами з внутрішнього боку. На зовнішній поверхні дверей наявний надпис «Продолжим». Перебуваючи в кухонній кімнаті будинку, ОСОБА_5 вказала на місце де перебував ОСОБА_3 ,, а саме зі сторони вулиці, де останній взяв цеглину та цілеспрямовано кинув її в бік ОСОБА_5 під час конфлікту (т. 1 а.с.111-115).

Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення 12.03.2026 року від потерпілого ОСОБА_5 , зі змісту якої вбачається, що остання просить органи поліції прийняти заходи до її сусіда ОСОБА_3 , який 11.03.2026 року, близько о 16 год. 50 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , спричинив їй тілесні ушкодження (т.1 а.с.19);

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що проживає у АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю третьої групи безстроково внаслідок неврологічного захворювання.

Зазначила, що знайома з ОСОБА_3 близько п`яти років, між ними склалися неприязні стосунки на ґрунті тривалого майнового конфлікту щодо користування домоволодінням. Зокрема, 52/100 частини домоволодіння належать її матері, а 48/100 частини належать ОСОБА_3 на підставі договору дарування. Між сторонами триває судовий спір щодо визнання недійсним заповіту. Потерпіла пояснила, що ОСОБА_3 неодноразово вимагав продати йому належну їм частину домоволодіння, а після відмови погрожував виселенням, пошкоджував господарські споруди та комунікації. Крім того, приблизно за два роки до події він забив цвяхами вхідні двері до частини будинку, якою користувалися потерпіла та її мати, внаслідок чого вони були змушені потрапляти до житла через вікно. Побоюючись за власну безпеку, потерпіла, навіть, придбала газовий балончик.

З приводу подій, які відбулися 11 березня 2026 року, остання пояснила, що близько 16 год. 35 хв., повертаючись додому з роботи, побачила ОСОБА_3 біля вікна будинку, який почав поводитися агресивно та погрожувати їй та її матері виселенням із домоволодіння. Оскільки вхідні двері були забиті, вона почала залазити до будинку через вікно, однак у цей момент ОСОБА_3 підійшов ззаду та штовхнув її у спину, внаслідок чого вона впала всередину приміщення кухні, після чого останній кинув у відчинене вікно дерев`яну колоду.

Надалі потерпіла увімкнула камеру мобільного телефону, щоб зафіксувати дії ОСОБА_3 , який продовжував погрожувати їй та почав кидати в її бік цеглини, які влучали в неї. Загалом таких кидків було понад десять. Після цього ОСОБА_3 проник через вікно до приміщення кухні, взяв зі столу дерев`яну колоду та завдав нею декілька ударів по тілу, зокрема в ділянку лівого плеча, передпліччя та голови. На її прохання припинити протиправні дії останній не реагував.

Сприймаючи дії ОСОБА_3 як реальну загрозу власному життю та здоров`ю, потерпіла застосувала щодо нього газовий балончик, після чого останній вистрибнув через вікно на подвір`я та ще декілька разів кинув цеглини в бік будинку. Коли ОСОБА_3 , відійшов, потерпіла перейшла до іншої кімнати, оглянула наявні тілесні ушкодження та викликала працівників поліції. Дізнавшись про виклик правоохоронців, ОСОБА_3 залишив місце події.

Протокол слідчого експерименту від 15.05.2026 року, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_5 , якій було запропоновано провести слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень при обставинах, що мали місце 11.03.2026 року близько о 14 год.40 хв. за адресою:м.Дніпро, вул.Довжок, поблизу буд.7.

Так в ході слідчого експерименту, потерпіла відтворюючи механізм нанесення їй тілесних ушкоджень вказала та показала як саме та куди саме нанесли їй тілесні ушкодження на статисті, який виконує роль потерпілої ОСОБА_5 . Так відтворюючи дії нападника потерпіла ОСОБА_5 вказала на статисті та відтворила на статисті механізм нанесення тілесних ушкоджень, а саме показала як нападник більше чотирьох разів кинув цеглину в напрямок потерпілої та в результаті чого спричинив останній тілесні ушкодження. Далі в ході проведення слідчого експерименту потерпіла вказала на статисті місця куди саме попала цегла. Далі в ході проведення слідчого експерименту потерпіла відтворюючи дії нападника вказала, що нападник тримав двома руками дерев?яне бревно та даним бревном завдав 2 удари після чого потерпіла відворила на статисті механізм нанесення ударів та вказала на статисті місця куди саме завдав ударів нападник, а саме: один удар у ліве передпліччя та один удар по голові в область в правої лобно-скроневої області

голови (т.1 а.с.50-53).

Протокол огляду диску від 12.08.2026 року, об?єктом якого є оптичний диск з назвою «Конфлікт 11.03.2026 АДРЕСА_1 ».

В ході дослідження вказаного диску, встановлено, що на ньому міститься відео-файл під назвою «Конфлікт 11.03.2026 АДРЕСА_1 » на початку відео вбачається, що зйомка ведеться з телефону всередині будинку. На відео вбачається, як за вікном стоїть чоловік похилого віку з довгим волоссям, одягнений в клетчату рубашку. Також на відео чутно, як жіночий голос каже пішов геть звідси після чоловік відходить та одразу повертається назад та тримаючи в правій руці предмет схожий на цеглину здійснює кидок в напрямок жінки яка його знімає на свій особистий мобільний телефон. Далі на відео вбачається, як чоловік знову відходить і одразу повертається тримаючи в обох руках предмети схожі на цеглину та здійснює кидок даним предметом, спочатку правою рукою в напрямку жінки, яка його знімає, а потім переклавши предмет схожий на цеглину з лівої руки в праву знову кидає правою рукою предмет схожий на цеглину в напрямку жінки. Далі на відео вбачається, як чоловік знову відходить і одразу повертається тримаючи в обох руках предмети схожі на цеглину та знову здійснює кидки цеглини в напрямку жінки, яка його знімає, а потім знову переклавши предмет схожий на цеглину з лівої руки в праву і здійснює кидок цеглини в напрямку жінки, яка його знімає після чого залізає у вікно з палицею подібною на дерев?яну, а жінка, яка його знімає на свій мобільний телефон починає розпиляти балончик з невідомою рідиною в напрямок чоловіка похилого віку. Після чого на відео чутно гуркіт та після цього об?єктив камери телефону було прикрито невідомим предметом та на відео нічого не було видно, лише гучні звуки та гуркіт. Далі на відео вбачається, як чоловік похилого віку, з довгим волоссям, одягнений в клетчату рубашку, сині джинсові штани та коричневі черевики кидає палицю подібну на дерев?яну на підлогу та вилізає з вікна на двір. Після чого на відео вбачається як жінка, яка знімає його на свій мобільний телефон зачиняє вікно та відходить на деяку відстань від нього. Далі на відео ми бачимо, як жінка, яка знімає його на свій мобільний телефон прямую до іншої кімнати, яка зовні схожа на спальню та потім повертається назад до кухні де перебував конфлікт та камеру спрямовує в напрямок вікна, та на відео вбачається відкрите вікно та чоловіка похилого віку, з яким відбувся конфлікт, та він відійшов від вікна після чого жінка знімає його на свій мобільний телефон знову зачиняє вікно. Далі на відео чутно жіночій голос, який викликає поліцію та промовляє адресу АДРЕСА_2 та каже що неадекватна людина лізе у вікно, кидає каміння, промовляє фразу так, чекаємо та каже ОСОБА_7 . Після чого на відео вбачається, як жінка починає йти в іншу кімнату яка зовні схожа на спальню, а потім знову повертається до кухні з вікном та на цьому відео завершується (т.1 а.с.75-77).

Висновок спеціаліста судово-медичного експерта № 784 від 13.03.2026 року, згідно якого, у ході проведення судово-медичного обстеження потерпілої ОСОБА_5 в останньої виявлено тілесні ушкодження в вигляді синців та саден на голові обох верхніх та лівій нижніх кінцівок, що спричинені від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки (т.1 а.с.16-17).

Висновок експерта № 1792е від 29.05.2026 року (т. 1, а. с. 58–62), згідно з яким за результатами проведення судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_5 у останньої виявлено тілесні ушкодження у вигляді садна в правій лобно-скроневій області волосистої частини голови; синця на задньо-внутрішній поверхні лівого плеча в нижній третині; садна на задній поверхні лівого ліктьового суглоба; одинадцяти саден на тильних поверхнях обох кистей, зокрема в проекції голівки третьої п`ястної кістки лівої кисті, голівок третьої та четвертої п`ястних кісток правої кисті, а також у міжпальцевому проміжку між четвертим і п`ятим пальцями правої кисті; синця на внутрішній поверхні правого передпліччя в середній третині; синця із садном на його тлі на передній поверхні лівої гомілки в середній третині.

За своїм характером кожне із зазначених тілесних ушкоджень окремо належить до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. З урахуванням їх характеру, локалізації та ступеня вираженості ознак загоєння експерт зазначив, що такі ушкодження могли бути отримані у строк, на який вказувала потерпіла ОСОБА_5 .

Крім того, встановлено, що виявлені синці та садна не відображають характерологічних особливостей і розмірів травмуючого предмета, однак могли бути спричинені внаслідок механічної дії тупого твердого предмета (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, що діяв (діяли) в ділянку голови, верхніх та лівої нижньої кінцівок. При цьому, з огляду на характер і локалізацію ушкоджень, розташованих по різних анатомічних лініях, вони не є характерними для утворення внаслідок падіння з висоти власного зросту.

Також експерт зазначив, що локалізація, характер виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень та механізм їх спричинення, встановлені під час проведення судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру ушкоджень, на які вказувала ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту за її участю (т.1 а.с.60-62)

Також, у судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_8 , яка надала показання про те, що зі слів матері потерпілої їй відомо про конфлікт.

Також в судове засідання було викликано свідка ОСОБА_9 , однак учасники не поставили йому жодного питання, яке б стосувалось подій, які розглядаються судом.

ІV. Оцінка Суду.

На початку оцінки, суд звертає увагу на загальні положення щодо доказування в кримінальному процесі, застосування яких в даному конкретному випадку створює умови для реалізації завдань кримінального провадження.

Зокрема кримінально процесуальне законодавство не закріплює стандартів доказування, проте із положень чинного КПК прослідковується їх зміст.

Згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Крім того, із частини другої статті 17 КПК можна побачити стандарт доказування «поза розумним сумнівом», який, з огляду на частину першу цієї статті, має бути усунутий шляхом доведення вини особи у порядку передбаченому КПК України, тобто виключно доказами, які відповідають вимогам ст. 85, 86 КПК України.

Із статті 94 КПК випливає стандарт «внутрішнього переконання», зміст якого зводиться до того, що суддя повинен вільно оцінювати докази на основі свого внутрішнього переконання, яке виникає не з вузької оцінки доказів наданих сторонами, а з оцінки їх з урахуванням життєвого досвіду судді та всіх обставин справи.

В даній справі, враховуючи обставини, які підлягають встановленню, є застосовними обидва вказані стандарти. Застосування одного з них без іншого може призвести до хибних висновків, що недопустимо у провадженні в якому вирішуються важливі питання, що впливають на життя обвинуваченого.

Оцінюючи надані сторонами докази з точки зору належності, суд вважає, що всі описані вище докази, крім показань свідка ОСОБА_9 , є належними, так як відповідають критеріям визначеним в ст. 85 КПК України та підтверджують обставини, які підлягають доказуванню і мають значення для кримінального провадження.

Щодо показань свідка ОСОБА_9 , то суд вважає їх неналежними доказами, так як він не був очевидцем подій і не надав жодних пояснень, які б стосувались обставин, що підлягають встановленню в межах даного кримінального провадження.

Оцінюючи надані сторонами докази з точку зору їх допустимості, суд не бачить підстав визнавати їх недопустимими, крім показань свідка ОСОБА_8 , а тому всі досліджені докази підлягають оцінці в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для доведення обставин викладених в обвинувальному акті.

Щодо показань свідка ОСОБА_8 , то вони надані суду про обставини які відомі свідкові зі слів матері потерпілої. При цьому, стороною обвинувачення не наведено мотивів з яких суд не міг би опитати очевидця події, суд досліджує докази безпосередньо (ст. 97 КПК України), а показання отримує усно (ст. 23 КПК України), а докази отримані не в порядку передбаченому КПК України є недопустимими (ст. 86 КПК України), а тому суд вважає за можливе визнати показання свідка недопустимими доказами.

Суд, оцінюючи всі інші докази в їх сукупності та взаємозв`язку, вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведеною.

Так, обставини спричинення потерпілій ОСОБА_5 тілесних ушкоджень підтверджуються її показаннями, наданими в судовому засіданні, які є послідовними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Зокрема, відповідно до висновку спеціаліста № 784 від 13.03.2026 року у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на голові, обох верхніх та лівій нижній кінцівках, які утворилися внаслідок дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпіла відтворила під час проведення слідчого експерименту 15.05.2026 року, у ході якого продемонструвала кидання ОСОБА_3 у її напрямку цеглин, а також нанесення їй двох ударів дерев`яним брусом, який ОСОБА_3 тримав обома руками, у ділянки лівого передпліччя та правої лобно-скроневої ділянки голови.

Водночас згідно з висновком експерта № 1792е від 29.05.2026 року виявлені у потерпілої ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді саден та синців могли бути спричинені механічною дією тупого твердого предмета (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею. Експерт також зазначив, що характер і локалізація зазначених ушкоджень, розташованих по різних анатомічних лініях, не є характерними для їх утворення внаслідок падіння з висоти власного зросту.

Крім того, експертом встановлено, що локалізація та характер виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень, а також механізм їх утворення не суперечать обставинам, на які ОСОБА_5 вказувала під час проведення слідчого експерименту.

Отже, результати зазначеної слідчої дії узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи щодо характеру, локалізації та можливого механізму утворення тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_5 .

Також, винуватість ОСОБА_3 в інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджуються протоколом огляду диска від 12.08.2026 року, відповідно до якого на відеозаписі зафіксовано самого ОСОБА_3 , який перебуває за вікном будинку, неодноразово кидає в напрямку потерпілої ОСОБА_5 , яка здійснює відеозйомку, предмети, схожі на цеглини, а надалі проникає через вікно до приміщення з предметом, схожим на дерев`яну палицю. Після застосування ОСОБА_5 газового балончика останній залишає приміщення через вікно.

Зазначений відеозапис підтверджує обставини конфлікту, про які повідомляла потерпіла ОСОБА_5 , водночас суд враховує, що безпосередній момент нанесення ударів на відеозаписі не зафіксований у зв`язку з перекриттям об`єктива камери, а тому оцінює його в сукупності з іншими доказами.

Таким чином, оцінюючи наведені докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд доходить висновку, що вони узгоджуються між собою та підтверджують факт спричинення ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень за обставин, на які вона вказувала.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення суд оцінює як обрану ним позицію захисту, яка сама по собі не спростовує встановлених судом обставин та не ставить під сумнів належність і узгодженість досліджених доказів.

За таких обставин суд вважає, що сукупність досліджених у судовому засіданні доказів є достатньою для висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме, умисне легке тілесне ушкодження.

Доводи обвинуваченого про тривалий конфлікт між ним та потерпілою, суд приймає до уваги, однак ця обставина не надає права застосувати насильство до потерпілої чи спричиняти їй тілесні ушкодження.

Доводи обвинуваченого про те, що до кидання цеглин потерпіла застосувала слізогінний газ до нього, не знайшли ані свого підтвердження, ані спростування в судовому засіданні, однак в будь-якому разі, застосування газового балончику до обвинуваченого не дає йому права застосовувати насильство до потерпілої, окрім перебування у стані необхідної оборони.

При обставина, встановлених судом, обвинувачений очевидно не перебував у стані необхідної оборони, так як на момент кидання цеглин та нанесення ударів палицею до обвинуваченого газ не застосовувався, потерпіла знаходилась у кімнаті в якій вона проживає і вчиняла дії направлені лише на захист від посягання обвинуваченого.

V. Призначення покарання.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є умисним закінченим кримінальним проступком, обставини вчинення кримінального правопорушення, в тому числі і причини, з яких обвинувачений його вчинив, до яких входить і поведінка потерпілої, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушення, особу винного, який вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, раніше не судимий, пенсіонер, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66, 67 КК України в судовому засіданні не встановлено.

Враховуючи, що санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, окрім штрафу, передбачено альтернативні види покарання у виді громадських або виправних робіт, суд зазначає, що призначення таких видів покарання ОСОБА_3 є неможливим, оскільки він досяг пенсійного віку. З огляду на вимоги ч. 3 ст. 56 та ч. 2 ст. 57 КК України, якими встановлено заборону на призначення зазначених видів покарання таким особам, суд вважає за необхідне обрати покарання у виді штрафу.

Тому з урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин вчиненого кримінального проступку, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за доцільне призначення покарання у вигляді штрафу.

Підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі, встановленої санкцією статті, суд не вбачає.

VI. Рішення про цивільний позов

Відповідно до статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової чи моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого у межах кримінального провадження. Згідно зі статтею 129 КПК України суд зобов`язаний вирішити питання щодо такого позову під час ухвалення вироку.

У межах вищевказаного кримінального провадження представником ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, зокрема майнової шкоди в розмірі 1 835 грн 10 коп. та моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.

Вирішуючи цивільний позов у частині відшкодування майнової шкоди в розмірі 1 835 грн 10 коп., судом встановлено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 ОСОБА_5 було завдано тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим вона понесла додаткові витрати на придбання лікарських засобів та виробів медичного призначення.

На підтвердження зазначених витрат стороною позивача надано фіскальні чеки: ТОВ «Дніпрофарма», аптека № 5, від 16.03.2026 на суму 227,00 грн (розчин діамантового зеленого, перекис водню 3 %, хлоргексидин, Діокор Соло); ТОВ «Подорожник Дніпро», чек № 119690 від 20.03.2026 на суму 280,00 грн (Пантенол аерозоль — 2 од., пластир Micropore — 2 од.); ТОВ «Дніпрофарма», аптека № 5, від 24.03.2026 на суму 104,50 грн (Діокор Соло); ТОВ «Подорожник Дніпро», від 31.03.2026 на суму 91,60 грн (хлоргексидину біглюконат 0,05 %, 1 л); ТОВ «Подорожник Дніпро», від 01.04.2026 на суму 500,00 грн (Олсапрес, Ванлерк); ТОВ «Аптека низьких цін Дніпро», аптека № 25, від 07.04.2026 на суму 169,00 грн (Барбовал, Кардіопрес-Д); ТОВ «Дніпрофарма», аптека № 5, від 08.04.2026 на суму 158,00 грн (Бетофтан, очні краплі); ТОВ «Трансферм-Дніпро», аптека № 26, від 20.04.2026 на суму 104,00 грн (Діокор Соло); ТОВ «Дніпрофарма», аптека № 5, від 02.05.2026 на суму 201,00 грн (Гідазепам, Фармадипін). Загальний розмір зазначених витрат становить 1 835 грн 10 коп.

Водночас суд зазначає, що надані фіскальні чеки підтверджують факт придбання ОСОБА_5 зазначених лікарських засобів та виробів медичного призначення, однак самі по собі не свідчать про те, що такі препарати були призначені їй лікарем у зв`язку з тілесними ушкодженнями, отриманими 11.03.2026, або були необхідними для їх лікування. Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували причинний зв`язок між придбанням вказаних препаратів та лікуванням наслідків кримінального правопорушення, суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено, що заявлені витрати в розмірі 1 835 грн 10 коп. були понесені саме у зв`язку із заподіяними тілесними ушкодженнями, а тому в задоволенні цивільного позову в частині відшкодування майнової шкоди слід відмовити.

Стосовно позовної вимоги потерпілого про відшкодування моральної шкоди суд зазначає, що потерпілий має право на таке відшкодування.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оскільки такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи, розмір присудженої до відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги потерпілого про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань потерпілої, причини внаслідок яких потерпіла отримала тілесні ушкодження до яких відноситься і її поведінка, а також матеріальний стан обвинуваченого. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і оцінює моральну шкоду, спричинену потерпілій протиправними діями обвинуваченого в 10 000 гривень.

Стосовно вимог потерпілої ОСОБА_5 в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає, що він підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої, виходячи з наступного.

Згідно з висновком викладеним у п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Визначаючи розмір відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу, суд виходить із засад розумності та вважає, що заявлений потерпілою ОСОБА_5 розмір є обґрунтованим, а тому підлягає стягненню з обвинуваченого.

VI. Інші питання

Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати понесені за надання правничої допомоги в розмірі 58 000 гривень.

Речові докази: - CD-R диск у кіл. 1 шт. на якому міститься відеозапис під назвою «Конфлікт 11.03.2026 АДРЕСА_1 »; флеш-накопичувач на якому міститься 1 відео-файл під назвою «Конфлікт 11.03.2026 м. Дніпро,вул. Довжок, будинок №7» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua