Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №581/690/26 — Сумський апеляційний суд

Суд: Сумський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №581/690/26

Суддя: Клімашевська І. В.

Справа №581/690/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Бутенко Д. В.

Номер провадження 33/816/1682/26Суддя-доповідач Клімашевська І. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В., в присутності секретаря – Кравченко Д.І., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – адвоката Шульги О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Шульги О.С. на постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 13 жовтня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 13 жовтня 2026 року ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на неї було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що вона

14 вересня 2026 року о 00 год 39 хв поблизу с. Колядинець керувала автомобілем ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу газоаналізатора «Драгер» із позитивним результатом 1,53 ‰ алкоголю у повітрі.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 13 жовтня 2026 року та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат вказував, що судом першої інстанції було з`ясовано, що автомобіль ВАЗ 212140 зупинився ще до його виявлення працівниками поліції, проте факт керування ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 (чоловіка, який також знаходився на місці події), до моменту наближення патрульного автомобіля, не з`ясовувався судом взагалі. Транспортним засобом керував саме ОСОБА_3 , однак ці обставини не знайшли свого відображення в оскаржуваній постанові. Дії працівників поліції мали послідовний, провокативний та чітко спрямований характер, який мав на меті сформувати у суду хибне уявлення про фактичні обставини справи. До того ж, звертав увагу, що оскаржувана постанова у своїй резолютивній частині не містить ніяких висновків про причетність чи винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адже у ній зазначено лише дані про стягнення.

В судовому засіданні адвокат підтримав вимоги поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити та проводити розгляд у відсутність ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої захисником апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ № 770942 від 14 вересня 2026 року; роздруківкою результатів тестування на алкоголь газоаналізатора «Драгер», яким підтверджено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння в межах двох годин від часу зупинки транспортного засобу поліцейським 14 вересня 2026 року із показником 1,53 ‰ алкоголю; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зафіксовані виявлений працівником поліції очевидна ознака алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 та результат її огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з позитивним показником 1,53 ‰ алкоголю; постановою поліцейського про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7878832 від 14 вересня 2026 року з приводу того, що ОСОБА_1 , керуючи вищевказаним транспортним засобом, не мала при собі реєстраційний документ на транспортний засіб та посвідчення водія, чим порушені норми п.2.1.б Правил дорожнього руху та відеозаписів, які було долучено працівниками поліції до складених матеріалів.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

При цьому, суд не погоджується з позицією апелянта, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання її винуватою, з огляду на наступне.

Чинне законодавство, в тому числі й Правила дорожнього руху України, не містять чіткого визначення терміну «керування транспортним засобом».

Таке визначення наведено лише в пункті 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Згідно п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

У даному випадку, суд першої інстанції, дослідивши відомості, що містяться на долученому до матеріалів справи відео, дійшов вірних висновків про те, що ОСОБА_1 у вказаний в протоколі день і час керувала транспортним засобом.

Зокрема, з відео вбачається, що працівники поліції їдуть по дорозі і помічають, що на зустрічний смузі перебуває автомобіль з увімкненим світлом фар та заведеним двигуном. У зв`язку із тим, що події відбувають у нічний час під час дії комендантської години, вони вмикають проблискові маячки та стають поряд з автомобілем. За його кермом сидить жінка, яка представляється ОСОБА_1 . Каже, що їде з виклику, так як є медичним працівником, тобто не заперечує, що щойно керувала вказаним транспортним засобом ( файл NOR-000000-000000-20260914004634, фрагмент відео з 00:40 год). Десь з-за машини виходить її чоловік та теж починає спілкування з працівниками поліції. Коли працівники поліції виявляють, що вона керує транспортним засобом без наявного посвідчення водія, має ознаки алкогольного сп`яніння, починають виносити постанову та складати протокол відносно неї, вона ще раз каже, що їхала з виклику, просить її відпустити, так як їхала до хворої людини, тобто сама каже, що керувала транспортним засобом ( файл NOR-000000-000000-20260914010134, фрагмент відео з 02:38 год). При цьому, протягом всього часу спілкування ані вона, ані її чоловік, жодного разу не вказують, що транспортним засобом керувала інша особа, а не ОСОБА_1 . Як під час спілкування з працівниками поліції, так і під час винесення постанови і складання протоколу, ОСОБА_1 в письмовій чи усній формі не висловлювала заперечень щодо керування транспортним засобом. Версія про те, що вона не була водієм з`явилась вже під час розгляду справи судом першої інстанції.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Слід зазначити, що чинний КУпАП не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоч й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку. Тобто, суд оцінює всі докази в справі за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом (ст. 252 і 280 КУпАП).

За таких обставин, сукупністю вищезазначених доказів підтверджується факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , а тому суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, доданий до матеріалів справи відеозапис, апеляційним судом не встановлено у діях працівників поліції порушень вимог ч.2 ст. 266 КУпАП та п.п. 6, 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». При цьому, не вбачається будь-яких провокативних дій з боку працівників поліції.

Щодо тверджень апелянта, що оскаржувана постанова у своїй резолютивній частині не містить ніяких висновків про причетність чи винуватість особи до адміністративної відповідальності, адже у ній зазначено лише дані про стягнення, то слід зазначити наступне.

Ст. 283 КУпАП визначені вимоги до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення. При цьому, ст. 284 КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП; 3) про закриття справи.

Дослідивши вказану постанову, слід зазначити, що вона повністю відповідає вимогам, які пред`являються до її змісту і вона не суперечить ст. 283,284 КУпАП, а тому підстав для закриття справи не має.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 13 жовтня 2026 року, якою ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Шульги Олександра Сергійовича – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua