Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №279/4739/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/4739/26 Головуючий у 1-й інст. Івашкевич О. Г.

Номер провадження №33/4805/1401/26

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Чеботаренко О. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Чеботаренко О.Л., за участі секретаря судового засідання Романенко Т.Р., захисника – адвоката Бовсунівського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Бовсунівського Олександра Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2026 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 05.07.2026 року об 11:35:00 год. в с.Ходаки Коростенського району Житомирської області, 2 км дороги Ходаки-Берестовець, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом - автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. У встановленому законом порядку водію запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров`я, на що водій відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор поліцейського Мotorola VB-400 V3 858231. Від керування транспортним засобом водія відсторонено, згідно вимог ст.266 КУпАП, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, адміністративна відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, про що складений протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №711231 від 05.07.2026 року.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Бовсунівський О.В., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що на відеозапису зафіксована поведінка ОСОБА_1 , яка є абсолютно адекватною, такою, що відповідає обстановці, наскільки це можливо під час спілкування з поліцейським, який провокував та упереджено ставився до ОСОБА_1 , дозволяючи собі навіть висловлюватися на адресу останнього нецензурно.

Вважає, що жодні ознаки вказані, в письмових документах та озвучені працівником поліції, на відеозапису не знаходять свого підтвердження, а тому подальша вимога поліції пройти огляд не ґрунтується на вимогах закону та є порушенням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції.

Стверджує, що з моменту пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння пройшло тільки 5 хв., поліцейський ще навіть не почав оформлювати адміністративні матеріали і вважає, що безпідставно відмовив ОСОБА_1 в проведенні процедури, яку сам і ініціював.

Посилається на те, що докази вини ОСОБА_1 не є переконливими і достатніми та не відповідають фактичним обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку захисника – адвоката Бовсунівського О.В., який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.

Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №711231 від 05.07.2026, вбачається, що 05.07.2026 року о 11:35:00 год. в с.Ходаки, дорога Ходаки-Берестовець 2 км., Коростенського району Житомирської області водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. У встановленому законом порядку водію запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров`я, на що водій відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор поліцейського Мotorola VB-400 V3 858231, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, адміністративна відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Від керування транспортним засобом водія відсторонено, згідно вимог ст.266 КУпАП.

Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від проходження огляду за допомогою алкотестеру Драгер та у найближчому закладі охорони здоров`я з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №711231 від 05.07.2026;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від такого огляду;

-направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння за виявленими у водія ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння рук, поведінка що не відповідає обстановці), від проходження якого ОСОБА_1 відмовився;

-розпискою ОСОБА_1 про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.ст. 55, 56, 59, 63 та ст. 268 КУпАП;

-розпискою ОСОБА_1 про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу;

-розпискою ОСОБА_1 про інформування водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом;

-постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7494580 від 05.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП;

-рапортом працівника поліції;

-довідкою, яка посвідчує наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія з категоріями В, С1, С, СЕ;

-відеозаписом фіксації правопорушення та оформлення адміністративних матеріалів.

Так, із вказаного відеозапису вбачається, що відеозапис розпочинається з моменту, коли ОСОБА_1 перебуває у автомобілі і працівники поліції повідомляють, що технічний стан транспортного засобу незадовільний, тобто порушено ПДР – на задніх габаритних ліхтарях нанесено тонування, що не дає світопропускання. Працівники поліції пропонують йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння рук, поведінка, що не відповідає обстановці, на що ОСОБА_1 відмовляється та вимагає викликати слідчо-оперативну групу. Поліцейський роз`яснює, що підстав для виклику СОГ немає і пропонує пройти огляд в лікарні , на що останній погоджується. Поліцейський роз`яснює порядок проходження огляду у медичному закладі, пояснюючи, що ОСОБА_1 має закрити свій автомобіль, сісти в авто поліції та проїхати до медичного закладу. Однак ОСОБА_1 у категоричній формі повідомив , що не буде залишати машину та після повторного питання щодо проходження огляду у медичному закладі відмовився від проходження такого огляду . У подальшому поліцейський роз`яснює наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Також ОСОБА_1 роз`яснили його права та обов`язки та повідомили про відсторонення від керування транспортним засобом. Після складання документів працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що на нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанову за ч.1 ст.121 КУпАП, ознайомили з наданими йому документами.

Долучений відеозапис апеляційний суд визнає належним та допустимим доказом, оскільки останній відповідає п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 №1026, є безперервним, послідовним і відображає обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Відтак, апеляційним судом не встановлено порушень з боку працівників поліції під час оформлення адміністративних матеріалів, дані зафіксовані на відеозаписі підтверджують, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Вказана справа розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно, і доводами апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовано.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.

Так, п.2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Таким чином, за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції.

Доводи апелянта про відсутність ознак сп`яніння спростовуються письмовими матеріалами справи та відеозаписом, на якому працівником поліції озвучуються відповідні ознаки як підстави для проходження огляду. Отже, вимога пройти огляд була обумовлена встановленими обставинами, а твердження про порушення ст. 266 КУпАП та Інструкції не знаходять свого підтвердження.

Твердження захисника щодо безпідставної відмови у проведенні огляду є необґрунтованими, оскільки на відеозапису не зафіксована згода ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп`яніння ні під час роз`яснення йому порядку огляду, ні протягом часу, коли поліцейські складали документи , ні коли останні надавали ОСОБА_1 складені процесуальні документи. Таким чином , працівник поліції діяв відповідно до встановленої процедури та вимог законодавства і сам по собі п`ятихвилинний проміжок часу й нездійснення оформлення адміністративних матеріалів на той момент не свідчать про порушення порядку проведення огляду, враховуючи категоричну позицію ОСОБА_1 про відмову у проходження огляду на стан сп`яніння. Тому підстав вважати дії працівника поліції неправомірними немає.

Посилання апелянта щодо недостатності та непереконливості доказів є безпідставними, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, зокрема письмовими документами та відеозаписом, які узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи. Підстав для сумніву в обґрунтованості висновків суду першої інстанції не вбачається.

Посилання на провокативну поведінку працівника поліції та його упереджене ставлення є суб`єктивною оцінкою апелянта й не спростовують фактичних обставин справи та зафіксованої поведінки особи. Крім того , ОСОБА_1 не обмежений у своєму праві щодо оскарження неправомірних дій поліцейських.

Апеляційний суд наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, враховуючи тяжкість ймовірних наслідків.

У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .

Керуючись 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Бовсунівського Олександра Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.Л. Чеботаренко