Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №380/17022/24
Суддя: Пліш Михайло Антонович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/17022/24 пров. № А/857/5011/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Затолочного В.С., Шавеля Р.М.,
секретаря судового засідання Хомича О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року (головуючий суддя Брильовський Р.М., м.Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Старосамбірської міської ради Львівської області від 09.04.2024 року за № 1876 «Про внесення змін до рішення Старосамбірської міської ради від 19.12.2023 № 1722 «Про затвердження структури та чисельності апарату Старосамбірської міської ради та її виконавчих органів на 2024 рік»;
визнати протиправним та скасувати розпорядження Старосамбірського міського голови Старосамбірської міської ради Львівської області від 26.06.2024 року за № 81/04-01 «Про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_1 »;
визнати протиправним та скасувати розпорядження Старосамбірського міського голови Старосамбірської міської ради Львівської області від 08.07.2024 року за № 97/04-01 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 26.06.2024 року № 81/04-01 «Про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 »;
поновити гр. ОСОБА_1 на посаді заступника Старосамбірського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 09.07.2024 року;
стягнути із Старосамбірської міської ради Львівської області на користь гр. ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, розрахунок якого провести станом на дату постановлення рішення суду;
стягнути із Старосамбірської міської ради Львівської області на користь гр. ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Старосамбірської міської ради Львівської області від 09.04.2024 № 1876 «Про внесення змін до рішення Старосамбірської міської ради від 19.12.2023 № 1722 «Про затвердження структури та чисельності апарату Старосамбірської міської ради та її виконавчих органів на 2024 рік».
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Старосамбірського міського голови Старосамбірської міської ради Львівської області від 26.06.2024 № 81/04-01 «Про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_1 »;
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Старосамбірського міського голови Старосамбірської міської ради Львівської області від 08.07.2024 № 97/04-01 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 26.06.2024 року № 81/04-01 «Про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника Старосамбірського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 09.07.2024.
Стягнуто з Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.07.2024 по 17.10.2024 в сумі 93934 грн 75 коп.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 29021 грн 85 коп. допущено до негайного виконання.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Старосамбірська міська рада Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що однією з підстав визнання протиправним та скасування рішення Старосамбірської міської ради Львівської області від 09.04.2024 №1876 «Про внесення змін до рішення Старосамбірської міської ради від 19.12.2023 №1722 «Про затвердження структури та чисельності апарату Старосамбірської міської ради та її виконавчих органів на 2024 рік» Позивач зазначив порушення Кодексу законів про працю України, Регламенту міської ради, затвердженого рішенням Старосамбірської міської ради від 21.12.2020 року №29, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про доступ до публічної інформації», «Про службу в органах місцевого самоврядування». Однак, жодних доводів щодо порушення Відповідачем норм вказаних документів Позивач не надав, крім зазначення, що рішення щодо зміни штатної чисельності міської ради прийнято з порушенням Регламенту, оскільки не було оприлюднено завчасно. Львівський окружний адміністративний суд, враховуючи висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 06.02.2020 року у справі №420/718/19, зазначив, що оскаржуване рішення ради не відноситься до нормативно-правових актів, які підлягають обов`язковому оприлюдненню, а є актом індивідуальної дії. А тому, відхилив доводи Позивача щодо порушення Відповідачем положень Регламенту в частині обов`язкового оприлюднення рішення.
Позивачем також зазначалось, що Старосамбірською міською радою порушено процедуру ухвалення оскаржуваного рішення від 09.04.2024 року №1876 через не розгляд постійною комісією міської ради питання порядку денного пленарного засідання. Судом також відхилено вказані доводи Позивача, посилаючись на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №140/1860/18 та від 06.02.2020 року у справі №420/718/19.
Однак, не зважаючи на те, що судом визнано, що процедуру прийняття оскаржуваного рішення Старосамбірською міською радою не порушено, вказане рішення визнано протиправним та скасовано. Львівським окружним адміністративним судом не взято до уваги той факт, що рішенням Старосамбірської міської ради Львівської області від 09.04.2024 №1876 «Про внесення змін до рішення Старосамбірської міської ради від 19.12.2023 №1722 «Про затвердження структури та чисельності апарату Старосамбірської міської ради та її виконавчих органів на 2024 рік» вносилися зміни до структури та чисельності апарату Старосамбірської міської ради. Натомість, суд зазначає, що Відповідач вказаним рішенням фактично констатував звільнення Відповідача.
Всупереч своїм же висновкам суд вказує, що основними етапами у спірних правовідносинах є: 1. Прийняття рішення про необхідність проведення скорочення чисельності або штату; 2.Прийняття рішення про внесення змін до структури та штатної чисельності апарату; 3. Визначити працівників, які підлягають скороченню; 4. Попередити працівників про скорочення; 5.Запропонувати іншу роботу працівникам, які підлягають звільненню; 6. Звільнити працівників та провести остаточний розрахунок в разі, якщо працівник не виявив бажання на подальшу працю на запропонованих посадах.
Зважаючи на те, що рішенням Старосамбірської міської ради Львівської області від 09.04.2024 №1876 «Про внесення змін до рішення Старосамбірської міської ради від 19.12.2023 №1722 «Про затвердження структури та чисельності апарату Старосамбірської міської ради та її виконавчих органів на 2024 рік» скорочено чисельність апарату міської ради, тому міською радою дотримано всіх вимог трудового законодавства щодо звільнення особи, яка займала посаду, що підлягала скороченню.
Суд зазначає, що затвердження на посаду заступника міського голови є результатом волевиявлення депутатів цієї ради, які так само можуть достроково припинити повноваження на цій посаді, затвердження на вказану посаду, так і припинення повноважень на цій посаді є передусім волевиявленням депутатів цієї ради. Однак, суд дійшов хибного висновку, щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Суд зазначає, що з даної посади Позивач повинен був звільнятися за рішенням депутатів ради. Однак, не бере до уваги той факт, що саме звільнення Позивача з посади, є результатом волевиявлення депутатів ради щодо скорочення посади заступника. Тобто, процедурно міською радою не порушено процедуру звільнення ОСОБА_1 з посади:
1. Прийнято рішення про необхідність проведення скорочення чисельності або штату;
2. Прийнято рішення про внесення змін до структури та штатної чисельності апарату;
3. Визначено працівника, який підлягає скороченню;
4. Попереджено працівників про скорочення;
5.Запропоновано іншу роботу працівнику, який підлягав звільненню;
6. Звільнено працівника та проведено остаточний розрахунок.
Частиною другою статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка підписана від імені України 06 листопада 1996 року в м. Страсбурзі, ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» та відповідно до частин першої, п`ятої статті 6 КАС України є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
Згідно листа Мінпраці від 07.04.2011 №114/06/187-11 «Щодо надання роз`яснення» вказано, що штат працівників це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.
Отже, скорочення штату є результатом виведення/введення відповідної посади, як у даному випадку сталось із виведенням посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
Штатний розпис, структура і загальна чисельність виконавчих органів та апарату органів місцевого самоврядування є внутрішнім організаційно-нормативними документами. Органи місцевого самоврядування мають право розробляти та затверджувати свої штати виходячи з місцевих умов і можливостей.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5¬1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати такого працівника.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
З метою виконання зазначених норм права листом від 15.04.2024 № 414/02-23 ОСОБА_1 було запропоновано вакантну посаду першого заступника міського голови та попереджено про наступне вивільнення у разі відмови від пропозиції не раніше ніж за 2 місяці від дня ознайомлення (в матеріалах справи). Позивач ознайомився з попередженням, не висловив заперечень та подав заяву про прийняття пропозиції вакантної посади(в матеріалах справи). Міським головою було внесено дане питання та заяву ОСОБА_1 на пленарне засідання ради для розгляду, оскільки призначення на посаду першого заступника здійснюється шляхом затвердження радою (в матеріалах справи).
Отже, матеріали справи свідчать про те, що позивача було належним чином повідомлено про майбутнє вивільнення, відповідно передбачену процедуру відповідачем дотримано, а вивільнення відбулось після 2-х місяців від дня отримання позивачем відповідного повідомлення.
При цьому, такий обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.
Суд не взяв до уваги, що дострокове припинення повноважень заступника міського голови та скорочення чисельності та штату працівників, це різні підстави для звільнення працівників, та передбачають різні процедури. Судом розглянуто справу як дострокове припинення повноважень посадової особи, призначення якої затверджується відповідною радою, а фактично звільнення Позивача відбулося за процедурою скорочення посади, що не є заборонено законом.
Таким чином, відбулась підміна понять та судом винесено рішення, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Також суд зазначає, що ні 08.04.2024, ні 09.04.2024 не було прийнято рішення про необхідність покриття дефіциту коштів саме в освітній сфері, і що таке рішення відсутнє в матеріалах справи. Однак, судом не взято до уваги той факт, що для прийняття рішення потрібно пройти певну процедуру розроблення, обговорення для внесення змін до показників бюджету, а також для перепланування бюджету необхідно мати вільні (зекономлені) кошти, які до моменту скорочення посади не могли бути заплановані чи перекинуті на інші цілі. Дану процедуру було роз`яснено Відповідачем і в додаткових поясненнях і усно у судовому засіданні, а також надано копію відповідного рішення та пояснювальної записки до даного рішення (рішення сесії Старосамбірської міської ради від 22.08.2024 №2137 «Про внесення змін до показників бюджету Старосамбірської міської територіальної громади на 2024 рік» (знаходиться у матеріалах справи).
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Згідно матеріалів справи рішенням Старосамбірської міськради від 24 листопада 2020 року № 13 «Про затвердження заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів», було затверджено Пупу Р. Р. на посаду заступника Старосамбірського міського голови з питань діяльності виконавчих органів.
Розпорядженням міського голови Старосамбірської міськради від 17 грудня 2020 року за № 41/04-01 «Про прийняття на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради», було прийнято ОСОБА_1 на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 18 грудня 2020 року з оплатою праці згідно штатного розпису.
Рішенням Старосамбірської міськради від 09 квітня 2024 року № 1876 «Про внесення змін до рішення Старосамбірської міської ради від 19 грудня 2023 року № 1722 «Про затвердження структури та чисельності апарату Старосамбірської міськради та її виконавчих органів на 2024 рік» Старосамбірська міськрада вирішила:
1. Внести зміни в додаток 1 до рішення Старосамбірської міськради від 19 грудня 2023 року № 1722 «Про затвердження структури та чисельності апарату Старосамбірської міської ради та її виконавчих органів на 2024 рік» та викласти його в новій редакції (додається).
2. Ліквідувати посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради – 1 (одна) штатна одиниця.
3. Внести відповідні зміни до штатного розпису та ввести його в дію з 01 липня 2024 року.
4. Попередити працівника, посада якого підлягає скороченню про наступне вивільнення у строки, передбачені законодавством та здійснити інші необхідні заходи. Фактичне вивільнення працівника здійснити шляхом видання розпорядчого документу не раніше, як через 2 місяці з дня письмового затвердження.
5. Економію коштів після ліквідації посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради скерувати на погашення дефіциту по заробітній платі.
6. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань фінансів, бюджету, планування соціально-економічного розвитку, інвестицій та міжнародного співробітництва.
25 квітня 2024 року Старосамбірська міськрада вручила позивачу Попередження про вивільнення від 15 квітня 2024 року № 414/02-23, у якому повідомила останнього про майбутнє звільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яке відбудеться не раніше 28 червня 2024 року з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку. Водночас, відповідач повідомив про наявність вакантної виборчої посади першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, призначення на яку здійснюється шляхом затвердження радою відповідно до абзацу 4 частини першої статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
29 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав до Старосамбірської міськради заяву про прийняття пропозиції вакантної посади, за результатом розгляду якої відповідно до протоколу 32 сесії восьмого скликання Старосамбірської міськради від 28 травня 2024 року рішення не прийняте.
26 червня 2024 року міський голова Старосамбірської міської ради видав розпорядження № 81/04-01 «Про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 », відповідно до якого відповідач вирішив достроково припинити повноваження та звільнити 28 червня 2024 року ОСОБА_1 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивача, 08 липня 2024 року міський голова Старосамбірської міської ради видав розпорядження № 97/04-01 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 26 червня 2024 року № 81/04-01 «Про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 », згідно з пунктом 1 якого відповідач вирішив внести зміни до пункту 1 розпорядження міського голови від 26 червня 2024 року № 81/04-01 та викласти його в наступній редакції:
« 1. Достроково припинити повноваження та звільнити 08 липня 2024 року ОСОБА_1 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників».
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон № 280/97-ВР) чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.
Згідно із п. 6 ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова: вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
За змістом ч. 1 ст. 46 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Згідно з ст. 1 Закону України від 07.06.2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється, зокрема, на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України.
Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
З огляду на вказане, суд першої інстанції вірно вважав, що посада заступника міського голови належить до посад місцевого самоврядування, яка затверджується рішенням ради прийнятим на пленарному засіданні. Затвердження на посаду заступника міського голови є результатом волевиявлення депутатів цієї ради, які так само можуть достроково припинити повноваження на цій посаді, затвердження на вказану посаду, так і припинення повноважень на цій посаді є передусім результатом волевиявленням депутатів цієї ради.
Відповідно до ч. 3 ст. 147-1 КЗпП України працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.
Згідно із ст. 2 Регламенту Старосамбірської міської ради затвердженого рішенням Старосамбірської міської ради від 21.12.2020 за № 29 (далі – Регламент), цим регламентом встановлюється порядок скликання сесій ради, підготовки і розгляду нею питань, проведення засідань, прийняття рішень ради, загальні умови формування та організації роботи постійних та інших комісій ради, виконавчих органів влади, здійснення депутатської діяльності, обрання і затвердження посадових осіб місцевого самоврядування та інші процедури, які випливають з повноважень ради, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 26 Регламенту рішення про скликання чергової сесії ради доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках – не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається винести на розгляд справи.
Інформація про скликання сесії ради оприлюднюється на офіційному веб-сайті ради за адресою http: sts-mrada.gov.ua.
У даній спірній ситуації, суд першої інстанції правильно вказав, що оскаржуване рішення ради не відноситься до нормативно-правових, а є актом індивідуальної дії.
Відповідно до висновків Верховного Суду, висловлених у постанові від 06.02.2020 року у справі № 420/718/19, внутрішньо організаційними є акти, які приймаються з метою організації та впорядкування роботи суб`єктів владних повноважень, тобто це акти, які стосуються кадрових питань, а також інші акти у тому разі, якщо вони обмежуються внутрішньою організацією роботи суб`єкта владних повноважень та відповідних посадових осіб. Враховуючи те, що проект рішення стосувався внутрішньо-організаційного (кадрового) питання щодо дострокового припинення повноважень, яке вирішується виключно депутатами ради, проект такого рішення не підлягає обов`язковому оприлюдненню.
Тому суд підставно відхилив доводи Позивача щодо порушення Відповідачем положень Регламенту в частині обов`язкового оприлюднення рішення.
Крім, судом враховано, що згідно статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено:
постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету (частина перша);
постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями (частина четверта);
постійні комісії за дорученням ради, голови, відповідно заступника голови районної у місті, районної ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради або за власною ініціативою вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та виконавчому комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради органів, а також з питань, віднесених до відання ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності та їх посадових осіб, подають за результатами перевірки рекомендації на розгляд їх керівників, а в необхідних випадках на розгляд ради або виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради; здійснюють контроль за виконанням рішень ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради (частина шоста);
за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» (частина десята).
Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради (частина п`ятнадцята).
При цьому суд слушно зауважив, що надаючи тлумачення частинам четвертій-п`ятій наведеної норми Закону, Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 року справа №280/8088/21, посилаючись на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 15.06.2021 року справа № 140/1860/18 та від 06.02.2020 року справа № 420/718/19, зазначив про не встановлення чинним законодавством обов`язкового розгляду постійними комісіями питання про звільнення першого заступника голови обласної ради (заступника міського голови). Питання припинення повноважень першого заступника голови обласної ради (заступника міського голови) не передбачено серед вичерпного переліку питань, які за дорученням ради або за власною ініціативою розглядаються постійними комісіями.
Згідно з ст. 30 Регламенту питання, які не були попередньо розглянуті відповідними постійними комісіями з тих чи інших причин можуть включатися в порядок денний та розглядатись на сесії.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача про порушення Старосамбірською міською радою процедури ухвалення оскаржуваного рішення від 09.04.2024 року № 1876 через нерозгляд постійною комісією міської ради питання порядку денного пленарного засідання.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
За змістом ст. 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до ст. 10 Закону № 2493-III прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється:
- на посаду сільського, селищного, міського голови в порядку, встановленому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»;
- на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання відповідною радою;
- на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою;
- на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
З вищенаведених норм законодавства вбачається, що посада заступника голови міської ради належить до посад місцевого самоврядування, яка затверджується рішенням ради прийнятим на пленарному засіданні.
З огляду на вказане суд підставно зауважив, що затвердження на посаду заступника міського голови є результатом волевиявлення депутатів цієї ради, які так само можуть достроково припинити повноваження на цій посаді. Затвердження на вказану посаду, так і припинення повноважень на цій посаді є передусім результатом волевиявленням депутатів цієї ради.
Відповідно до ст. 20 Закону № 2493-III крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі:
- порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої ст. 11 цього Закону;
- порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (ст. 5 цього Закону);
- виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (ст. 12 цього Закону);
- досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (ст.18 цього Закону).
Посадові особи місцевого самоврядування, крім посадових осіб, зазначених у частині другій цієї статті, яких притягнуто до відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією або стосовно яких набрало законної сили рішення суду щодо визнання їх активів або активів, набутих за їх дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, підлягають звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.
Перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх секретаріатів, крім працівників патронатної служби.
Відповідно до ст. 12 Закону № 2493-III на службу в органи місцевого самоврядування не можуть бути прийняті особи: 1) визнані судом недієздатними; 2) які мають судимість за вчинення умисного кримінального правопорушення, якщо ця судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку; 3) які за рішенням суду позбавлені права займати посади в органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування протягом установленого строку; 5) які у разі прийняття на службу в органи місцевого самоврядування будуть безпосередньо підпорядковані близьким особам.
З огляду на викладене, суд першої інстанції не встановив з оскарженого рішення від 09 квітня 2024 року № 1876, які саме обставини визначені Законом № 2493-III перешкоджали перебуванню позивача на службі в органах місцевого самоврядування. Зазначив, що такі обставини не зазначені ані в протоколі № 8 наради Старосамбірської міськради від 08 квітня 2024 року, ані в протоколі засідання Старосамбірської міськради від 09 квітня 2024 року, як і не зазначено підстав та мотивів для ініціювання звільнення виключно ОСОБА_1 з посади заступника міського голови. У свою чергу суд не встановив з оскарженого рішення № 1876 від 09.04.2024 року, які саме обставини визначені Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» перешкоджали перебуванню Позивача на службі в органах місцевого самоврядування.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, ст. 42, 42-1, ч. 1, 2 і 3 ст. 49-2, ст. 74, ч. 3 ст. 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40, п. 6 ч. 1 ст. 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Стаття 40-1 КЗпП України встановлює, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
При цьому, суд першої інстанції вважав, що повідомленням про наступне звільнення від 15 квітня 2024 року, яке ОСОБА_1 отримав 25 квітня 2024 року, відповідач фактично констатував про таке звільнення позивача через два місця після прийняття відповідного рішення, а саме не раніше 28 червня 2024 року, а також зазначив про те, що при звільненні буде виплачено вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку.
Також, суд першої інстанції зауважив, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 09 квітня 2024 року № 1876 став, зокрема, лист начальника фінансового відділу виконавчого комітету Старосамбірської міської ради від 08 квітня 2024 року та протокол № 8 наради Старосамбірської міської ради від 08 квітня 2024 року, проте вказаний лист містить посилання на доручення Львівської обласної військової адміністрації від 19 лютого 2024 року № 6/0/6-24ВА, а також питання щодо оптимізації шкільної мережі громади, але аж ніяк не питання щодо необхідності скорочення штату працівників у зв`язку із дефіцитом коштів на оплату праці заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
Суд першої інстанції наголосив, що відповідно до відповіді Старосамбірської міськради від 09 серпня 2024 року № 834/02-23 убачається, що у бюджеті Старосамбірської міської територіальної громади на 2024 рік затверджено видатки на утримання апарату виконавчого комітету Старосамбірської міськради за КПКВ 0110150 «Організаційне, інформаційно – аналітичне та матеріально – технічне забезпечення діяльності обласної ради, районної ради, районної у місті ради (у разі її створення), міської, селищної, сільської рад», що і передбачає видатки на оплату праці заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади. Більш того, згідно з відповіддю фінансового відділу виконавчого комітету Старосамбірської міськради від 09 серпня 2024 року № 119/1-10 вбачається те, що кредиторська заборгованість по заробітній платі (або ж інших обов`язкових платежах) станом на 08 квітня 2024 року не зареєстрована.
Крім цього, Львівський окружний адміністративний суд звернув увагу на те, що як в усних поясненнях представників відповідача по суті справи, так і в додаткових письмових поясненнях від 02 жовтня 2024 року, Старосамбірська міськрада зазначає про те, що оскаржуване рішення від 09 квітня 2024 року № 1876 було прийнято органом місцевого самоврядування для покриття дефіциту коштів в освітній сфері за рахунок коштів після ліквідації посади заступника міського голови. Однак, жодної згадки про необхідність покриття дефіциту коштів в освітній сфері за рахунок скорочення посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів не містить ані протокол пленарного засідання 31 сесії 8 скликання від 09 квітня 2024 року, ані оскаржуване рішення від 09 квітня 2024 року № 1876. Тобто, жодного рішення Старосамбірською міськрадою про необхідність покриття дефіциту коштів саме в освітній сфері прийнято не було, і таке рішення відсутнє в матеріалах справи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо відсутності об`єктивних підстав для скорочення штату працівників, а до матеріалів справи не долучено документів, які свідчили б про необхідність скорочення лише однієї посади, яку обіймав ОСОБА_1 .
При цьому суд першої інстанції посилався на правові позиції Верховного Суду про те, що зміни в організації виробництва і праці не можуть бути підставою зловживань та незаконного звільнення працівників. Роботодавець не може безпідставно здійснювати скорочення штату чи чисельності працівників.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що слід визнати протиправним та скасувати рішення Старосамбірської міської ради Львівської області від 09.04.2024 за №1876, а також розпорядження Старосамбірського міського голови Старосамбірської міської ради Львівської області від 26.06.2024 за № 81/04-01 та від 08.07.2024 за № 97/04-01.
Щодо безпідставного скорочення посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Старосамбірської ради, відсутності доказів, які підтверджуються таку необхідність її скорочення, колегія суддів вважає за необхідне зазначає наступне.
Як уже зазначалось вище, починаючи з грудня 2020 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Старосамбірської міськради на підставі рішення Старосамбірської міськради від 24 листопада 2020 року «Про затвердження заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів» № 13 та розпорядження від 17 грудня 2020 року № 41/04-01 «Про прийняття на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів».
Системний аналіз наведених вище норм свідчить, що спеціальним законом, який регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, є Закон № 2493-III, відповідно до статті 10 якого визначено порядок прийняття на службу в органи місцевого самоврядування, зокрема, на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою.
Із змісту положень Закону № 280/97-ВР висновується, що система місцевого самоврядування включає, серед іншого, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради. Поряд з цим, виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
При цьому слід вказати, що Закон № 280/97-ВР установив виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад щодо питань, зокрема: утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.
Крім того, відповідно до статті 1 Регламенту Старосамбірської міськради, затвердженого рішенням цієї ради від 21 грудня 2020 року № 29 (далі — Регламент), порядок діяльності ради, її органів та посадових осіб визначається Конституцією України, Законами № 280/97-ВР, № 2493-III, а також Законом України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», іншими законами України та цим Регламентом.
Згідно статті 67 Регламенту кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету ради затверджується радою за пропозицією міського голови за винятком кандидатур осіб, які обіймають посади секретаря ради та старост, які входять до складу виконавчого комітету за посадою. Кандидати на посади заступників голови обов`язково обговорюються на пленарному засіданні, виступають та відповідають на запитання.
З огляду на вказане слід зазначити, що зміна структури виконавчих органів ради та загальної чисельності апарату ради можлива виключно на пленарних засіданнях цієї ради, органам місцевого самоврядування надано можливість самостійно затверджувати загальну чисельність апарату місцевої ради, її виконавчих органів та витрати на їх утримання. При цьому, положення Закону № 280/97-ВР (стаття 64) дає право міським радам самостійно розпоряджатися коштами відповідних місцевих бюджетів, визначати напрями їх використання.
Орган місцевого самоврядування, як роботодавець, якому надано право визначати чисельність, штат і структуру підприємства, установи, організації, в даному випадку в межах своєї компетенції самостійно вирішує питання щодо структури, штату та чисельності працівників, при цьому суд під час розгляду відповідних справ не може втручатися у дискреційні повноваження цього органу.
Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 389/2770/16-а(2-а/389/87/16).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що посада заступника голови міської ради (у тому числі з питань діяльності виконавчих органів) належить до посад місцевого самоврядування, яка затверджується рішенням ради, прийнятим на пленарному засіданні. При цьому, затвердження на посаду заступника міського голови є результатом волевиявлення депутатів цієї ради.
Отже, спірні рішення відповідача повинні бути перевірені адміністративним судом на предмет законності та легітимності, а не доцільності їх прийняття.
Подібна за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 360/2169/19 та від 11 грудня 2025 року у справі № 440/1614/21, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
Ураховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції у частині дослідження обставин та надання їм оцінки щодо існування (відсутності) доказів, які б підтверджували (спростовували) наявність вагомих підстав, визначених Законом № 2493-ІІІ, задля внесення змін до рішення Старосамбірської міської ради від 19 грудня 2023 року № 1722 «Про затвердження структури та чисельності апарату Старосамбірської міської ради та її виконавчих органів на 2024 рік», як наслідок, - необхідності скорочення штату та чисельності Старосамбірської міськради (ліквідації посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади).
Водночас матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем процедури прийняття такого рішення, а тому у суд першої інстанції не було достатньо правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Старосамбірської міської ради Львівської області від 09.04.2024 року за № 1876 «Про внесення змін до рішення Старосамбірської міської ради від 19.12.2023 № 1722 «Про затвердження структури та чисельності апарату Старосамбірської міської ради та її виконавчих органів на 2024 рік»;
Що стосується правомірності розпорядження Старосамбірського міського голови Старосамбірської міськради від 26 червня 2024 року за № 81/04-01 «Про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_1 » та розпорядження Старосамбірського міського голови Старосамбірської міськради від 08 липня 2024 року № 97/04-01 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 26 червня 2024 року № 81/04-01, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Як уже вказувалось вище, розпорядженням Старосамбірського міського голови Старосамбірської міськради від 26 червня 2024 року за № 81/04-01 було достроково припинено повноваження та звільнено ОСОБА_1 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників).
Аналогічний зміст містить розпорядження Старосамбірського міського голови Старосамбірської міськради від 08 липня 2024 року № 97/04-01, зміни внесені лише щодо дати звільнення позивача.
Отже, спірними розпорядженнями міський голова Старосамбірської міськради фактично одноосібно достроково припинив повноваження заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 (виборна посада відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в України», дострокове припинення якої врегульовано статтею 56 цього Закону) та одночасно звільнив його, застосовуючи загальні положення трудового законодавства України (статтю 40 КЗпП України).
Законом № 280/97-ВР, який регулює спірні правовідносини, зокрема статтею 42 установлено повноваження сільського, селищного, міського голови.
Так, частина четверта статті 42 Закону № 280/97-ВР передбачає, що сільський, селищний, міський голова, серед іншого:
- підписує рішення ради та її виконавчого комітету;
- вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради;
- вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради;
- вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України;
- призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру»;
- видає розпорядження у межах своїх повноважень;
Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
За приписами частини другої статті 51 цього Закону кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.
При цьому, слід зауважити, що положення спеціального Закону установлюють, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу, внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск (стаття 26 Закону № 280/97-ВР).
З огляду на вказане вище, колегія судців вважає, що посада заступника міського голови (у цій справі - заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів) належить до посад місцевого самоврядування, яка затверджується рішенням ради прийнятим на пленарному засіданні. Крім того, затвердження на посаду заступника міського голови (у цій справі - заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів) є результатом волевиявлення депутатів цієї ради, які так само можуть достроково припинити повноваження на цій посаді.
Отже, прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень заступника міського голови належить до виключної компетенції відповідної ради і такі повноваження є дискреційними. При цьому, здійснення таких дискреційних повноважень, як звільнення, в рамках встановленої процедури дострокового припинення повноважень заступника міського голови має відбуватися з дотриманням критеріїв правової (справедливої) процедури, як складової принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) і принципу законності (частина друга статті 19 Конституції України).
У матеріалах справи відсутні відповідні рішення Старосамбірської міськради, прийняті на її сесіях, які б свідчили про розгляд питання дострокового припинення повноважень заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_1 , а також його звільнення з цієї посади, які, у свою чергу, давали б підстави для видання міським головою цієї ради відповідного розпорядження на виконання рішення ради (як то передбачено 42 Закону № 280/97-ВР).
Крім того, Регламент Старосамбірської міськради від 21 грудня 2020 року № 29, також не передбачає повноважень міського голови щодо одноособового винесення ним розпорядження про дострокове припинення повноважень заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів та його звільнення, без попереднього розгляду цього питання на відповідній сесії ради. Стаття 14 Регламенту установлює, що повноваження міського голови визначаються чинним законодавством, при здійсненні наданих повноважень міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед громадою, підзвітним і підконтрольним перед радою за діяльність її виконавчих органів.
Рішення Старосамбірської міськради від 09 квітня 2024 року за № 1876 «Про внесення змін до рішення Старосамбірської міської ради від 19 грудня 2023 року № 1722 «Про затвердження структури та чисельності апарату Старосамбірської міської ради та її виконавчих органів на 2024 рік», на підставі якого нібито міським головою було винесено спірні розпорядження про дострокове припинення повноважень та звільнення позивача з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади, не може беззаперечно свідчити про наявність таких повноважень міського голови, оскільки рішенням Старосамбірської міськради від 09 квітня 2024 року за № 1876 було лише внесено відповідні зміни до штатного розпису та ліквідовано посаду міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади. Однак, цим рішенням ради не вирішувалося питання щодо затвердження персонального складу виконавчого комітету міської ради за пропозицією міського голови, а також не розглядалося питання стосовно дострокового припинення повноважень позивача та його звільнення.
Оскільки міським головою не дотримано порядку та процедури дострокового припинення повноважень заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_1 , а також його звільнення з цієї посади у контексті норм спеціального Закону № 280/97-ВР, то відповідно позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування спірних розпоряджень розпорядження Старосамбірського міського голови Старосамбірської міської ради Львівської області підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Днем звільнення вважається останній день роботи (п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за 110).
Оскільки днем звільнення позивача є 08.07.2024 року, то правильним є твердження суду першої інстанції, що останнього слід поновити на посаді заступника Старосамбірського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з наступного дня, тобто з 09.07.2024 року.
Відтак, вимога ОСОБА_1 про поновлення на посаді з 09.07.2024 року підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення на користь гр. ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з ст. 27 Закону України «Про оплату праці» пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до п. 5 розд. ІV «Порядок розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної плати» Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.
Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.
Для розрахунку середньоденної заробітної плати доходи за квітень та травень 2024 року судом вірно враховано дані довідки від 07.08.2024 року №19.
Оскільки позивач звільнений 08.07.2024, відтак для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу враховується заробітна плата за фактично відпрацьовані позивачем два календарні місяці, що передували дню звільнення, а саме травень та червень 2024 року відповідно «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року.
Згідно з довідкою про доходи від 07.08.2024 №19 позивачу ОСОБА_1 нараховано усього заробітку за травень 2024 року - 37690,21, а за червень - 20353,76 гривень. У сумі цих виплат враховані також компенсаційні витрати на відрядження, виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника - щорічної і додаткової відпусток та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
Отже, для правильного розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 , суд вірно вважав, що слід виключити:
1) за травень 2024 року: компенсацію за відрядження (24.05.2024); допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за рахунок міської ради - 1 день, а також за рахунок ПФУ за квітень - 4 дні; виплата за щорічну основну відпустку з 27.05.2024 по 09.06.2024.
Таким чином, у травні Позивачем було фактично відпрацьовано 17 робочих днів, за які нараховано заробітної плати - 20367,73 грн.
2)за червень 2024 року: компенсацію за відрядження (11.06, 18.06, 19.06); виплата за щорічну основну відпустку з 20.06.2024 по 21.06.2024.
Таким чином, у травні Позивачем було фактично відпрацьовано 10 робочих днів, за які нараховано заробітну плату - 14375,26 грн.
Отже, середньоденна заробітна плата відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року, позивача ОСОБА_1 за останні два календарних місяці перед звільненням становить 1286,77 (20367,73+14375,26)/27=1286,77).
Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 , станом на день ухвалення судом першої інстанції рішення, становить 73 (станом на 17.10.2024).
Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 17 жовтня 2024 року становить 93934 гривні 75 копійки (1286,77 х 73 = 93934,75).
Оскілки апелянтом оскаржено рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, то з урахуванням положень ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не надає оцінку рішенню суду в частині вимог щодо стягнення моральної шкоди в суді 10000,00 грн, де суд відмови у задоволенні таких.
З урахуванням вказаного, колегія судді вважає, що висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, рішення прийнято з частковим порушенням норм матеріального та процесуального прав, тому таке слід скасувати частково.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п.1, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі №380/17022/24 – скасувати в частині: «Визнати протиправним та скасувати рішення Старосамбірської міської ради Львівської області від 09.04.2024 № 1876 «Про внесення змін до рішення Старосамбірської міської ради від 19.12.2023 № 1722 «Про затвердження структури та чисельності апарату Старосамбірської міської ради та її виконавчих органів на 2024 рік»» та ухвалити в цій частині нове рішення яким у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення Старосамбірської міської ради Львівської області від 09.04.2024 № 1876 «Про внесення змін до рішення Старосамбірської міської ради від 19.12.2023 № 1722 «Про затвердження структури та чисельності апарату Старосамбірської міської ради та її виконавчих органів на 2024 рік» - відмовити.
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі №380/17022/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддяМ.А. Пліш
суддіВ. С. Затолочний
Р. М. Шавель
У зв`язку з перебуванням головуючого судді у період з 02.11.2026 по 06.11.2026 у відпустці постанова складена в повному обсязі 09.11.2026.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua