Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №191/6392/26
Суддя: Джерелейко О. Є.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/803/2827/26 Справа № 191/6392/26 Суддя у 1-й інстанції - Форощук С. А. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2026 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,
В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, 30 серпня 2026 року, о 11 год. 00 хв. в м. Синельникове, вул. Локомотивній, 19, водій ОСОБА_1 керував мопедом Honda Lead, без н.з., з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився, повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.
Постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, витребувати з відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області повний запис нагрудної камери №797303 за 30.08.2026 за період з 11:00 до 12:10 разом з відомостями про причини переривання запису, а також відомості про доставлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, зазначеного в направленні, та дослідити відеозапис в повному обсязі.
В обґрунтування посилається на такі обставини:
- фактично судом першої інстанції не розглянуто клопотання ОСОБА_1 про визнання доказів недопустимими та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення;
- не безперервний відеозапис;
- відсутні докази керування транспортним засобом;
- документ, що фіксує результат огляду чи відмову від нього, оформлювався вже після вручення протоколу особі, що є істотним порушенням встановленого порядку фіксації доказів;
- процесуальні документи складено не на місці зупинки транспортного засобу.
Будучи увідомленим про місце та час розгляду справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, в апеляційній скарзі просив розглянути скаргу без його участі, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги закону при розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення були дотримані та виконані в повному обсязі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності, зокрема:
-протоколом серії ААД №996164 від 30.08.2026 року;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.08.2026 року, з якого вбачається, що поліцейським виявлені ознаки алкогольного сп`яніння;
-акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від огляду за допомогою спеціального технічного засобу;
-постанови Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
-відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який було відтворено у судовому засіданні, з якого вбачається, що: ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним мопедом, декілька разів відмовився від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Драгер та у медичному закладі, пропонував працівникам поліції домовитися без складання протоколу, показав що дійсно випивав.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Зазначені вище докази є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із ч.2 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На законну вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest», а також пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився.
Із матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти відповідний огляд. З дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факту вживання алкогольних напоїв, на запитання працівника поліції підтвердив, що випивав, а після пропозиції пройти огляд не висловив однозначної згоди на його проходження. Зокрема, об 11 год. 15 хв. працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а близько 11 год. 18 хв. повторно запропонував пройти такий огляд, на що останній відповів відмовою. Крім того, ОСОБА_1 відмовився і від проходження огляду в медичному закладі. Таким чином, відеозапис підтверджує факт пропонування працівниками поліції пройти огляд, усвідомлення ОСОБА_1 змісту такої пропозиції та його відмову від проходження огляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання ОСОБА_1 про визнання доказів недопустимими та закриття провадження у справі, апеляційний суд вважає безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі, в якому, серед іншого, посилався на переривання відеозапису та відсутність доказів керування ним транспортним засобом. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції навів доводи зазначеного клопотання та, дослідивши письмові матеріали справи, пояснення ОСОБА_1 і відеозапис із нагрудної камери поліцейського, дійшов висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому незгода особи з оцінкою судом наведених у клопотанні обставин та відхилення її доводів не свідчать про те, що відповідне клопотання залишено без розгляду.
Крім того, апеляційний суд перевірив зазначені у клопотанні та апеляційній скарзі доводи й не встановив обставин, які б свідчили про недопустимість покладених в основу постанови доказів або необхідність закриття провадження у справі.
Посилання на те, що відеозапис із нагрудної камери поліцейського є неповним та не безперервним, а тому не відображає повної хронології події, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови. Так, відповідно до ст. 251 КУпАП відеозапис належить до передбачених законом джерел доказів, за допомогою яких можуть встановлюватися обставини вчинення адміністративного правопорушення. Водночас сам по собі факт переривання відеозапису не свідчить про його недопустимість або недостовірність, оскільки доказове значення має не лише безперервна фіксація всієї події, а й можливість за наявними відеоматеріалами встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У цьому випадку з наданого відеозапису можливо встановити всі необхідні для вирішення справи обставини, зокрема факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, пропонування працівниками поліції пройти огляд на стан сп`яніння та відмову останнього від його проходження як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. При цьому зафіксовані на відеозаписі обставини узгоджуються з відомостями, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових матеріалах справи.
Отже, попри відсутність безперервної фіксації всієї події, наявний відеозапис містить достатній обсяг інформації для встановлення обставин, які становлять об`єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 не наведено конкретних обставин, які б свідчили про спотворення зафіксованих подій, монтаж відеозапису або невідповідність його змісту іншим матеріалам справи. За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав ставити під сумнів достовірність наявного відеозапису лише з огляду на те, що він не є безперервним.
Щодо клопотання про витребування повного запису нагрудної камери № 797303 за період з 11 год. 00 хв. до 12 год. 10 хв. разом із відомостями про причини переривання запису суд апеляційної інстанції та про витребування відомостей про доставлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, зазначає, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції клопотання про визнання доказів недопустимими та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, крім того, ним було подано письмові пояснення, однак питання про необхідність витребування повного запису нагрудної камери у суді першої інстанції ним не порушувалося.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Нові докази досліджуються судом апеляційної інстанції лише у випадках, коли визнається обґрунтованим їх неподання до суду першої інстанції. За таких обставин, з урахуванням того, що питання про витребування відеозапису та інформації про доставлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я в суді першої інстанції не порушувалося, відсутні обставини, які перешкоджали заявити відповідне клопотання раніше, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Так, з дослідженого відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування мопедом Honda Lead. Більше того, на запитання працівників поліції щодо обставин його руху та зупинки він надавав відповіді, які стосувалися саме його маршруту та керування транспортним засобом. Зазначені обставини узгоджуються з відомостями, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення від 30 серпня 2026 року та рапорті працівника поліції. Отже, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується не лише письмовими матеріалами справи, а й безпосередньо його поведінкою та висловлюваннями під час спілкування з працівниками поліції, зафіксованими на відеозаписі. Таким чином, твердження про відсутність доказів керування транспортним засобом спростовуються наявними у справі доказами.
Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що документ, який фіксує результат огляду або відмову від його проходження, був оформлений після вручення протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про істотне порушення встановленого порядку фіксації доказів. Відповідно до ст. 266 КУпАП огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у такому стані.
Порядок проведення такого огляду визначений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735.
При цьому апеляційний суд зазначає, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду підтверджується безпосередньо відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано пропозиції працівників поліції пройти відповідний огляд та відмову останнього. За таких обставин саме по собі оформлення окремого документа після складання чи вручення протоколу не спростовує факту відмови від проходження огляду, який мав місце та був зафіксований раніше на відеозаписі. Визначальним у цій справі є те, що відмова водія від проходження огляду мала місце, була зафіксована технічним засобом відеозапису та підтверджується іншими матеріалами справи.
Отже, наведена обставина не свідчить про порушення порядку фіксації адміністративного правопорушення, яке б впливало на допустимість або достовірність зібраних доказів.
Не можуть бути підставою для скасування постанови й доводи щодо розбіжності у часі, зазначеному в направленні на огляд, та фактичному часі оформлення процесуальних документів. Так, наявність певної розбіжності у зазначенні часу в окремих процесуальних документах сама по собі не спростовує встановлених обставин події та не свідчить про недотримання порядку огляду, оскільки з наявного відеозапису можливо встановити послідовність дій працівників поліції та самого ОСОБА_1 . При цьому така розбіжність не впливає на висновок про наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 взагалі відмовився від проходження будь-якого огляду на стан алкогольного сп`яніння — як із застосуванням спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.
Таким чином, незалежно від зазначеної у направленні часової відмітки, сам факт пропонування огляду та категоричної відмови від його проходження підтверджується відеозаписом, а тому відповідна розбіжність не спростовує обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови.
Необґрунтованими є також доводи апелянта про те, що процесуальні документи були складені не на місці зупинки транспортного засобу.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою, який у разі його оформлення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
Вимоги до змісту протоколу визначені ст. 256 КУпАП, відповідно до якої у ньому, зокрема,
Вимоги до змісту протоколу визначені ст. 256 КУпАП, відповідно до якої у ньому, зокрема, зазначаються дата і місце його складення, місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення.
При цьому сам по собі факт складення окремих процесуальних документів не безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу не свідчить про порушення вимог КУпАП, оскільки визначальним є дотримання встановленого порядку оформлення матеріалів, належне відображення обставин правопорушення та забезпечення особі можливості реалізувати свої процесуальні права.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення підписав без будь-яких зауважень чи заперечень щодо викладених у ньому обставин.
ОСОБА_1 не наведено конкретних обставин, які б свідчили, що місце оформлення документів перешкодило йому надати пояснення, заявити зауваження щодо їх змісту або скористатися іншими правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
За таких обставин апеляційний суд не вбачає, що зазначена обставина свідчить про істотне порушення порядку оформлення матеріалів справи та впливає на доведеність вини ОСОБА_1 .
Щодо повторності вчинення адміністративного правопорушення апеляційний суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначеною постановою встановлено, що 6 жовтня 2025 року о 18 год. 18 хв. у м. Синельникове по вул. Пролісковій, біля будинку № 73, ОСОБА_1 керував мопедом Honda Lead у стані алкогольного сп`яніння, що було підтверджено результатом огляду із застосуванням спеціального технічного засобу Alkotest Drager 6810, який становив 2,66 проміле. У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав свою вину та щиро розкаявся. Отже, на момент вчинення правопорушення 30 серпня 2026 року з часу попереднього притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не минув один рік.
Таким чином, наявні у справі матеріали підтверджують, що ОСОБА_1 протягом року після притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, повторно вчинив порушення, передбачене цією статтею, що утворює кваліфікуючу ознаку повторності та зумовлює правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи апеляційної скарги зводяться до власної оцінки доказів, не спростовують встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та не містять відомостей про істотні порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови суду першої інстанції.
Судом обґрунтовано накладено стягнення на загальних підставах за ч. 2 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначення судом першої інстанції в резолютивній частині постанови розміру штрафу як «однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» є очевидною опискою, оскільки правильно визначена сума штрафу становить 34 000 гривень, що відповідає 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Така описка не впливає на правильність визначеного судом стягнення та не свідчить про порушення вимог закону при його накладенні.
Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.
При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, вважаю за доцільне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2026 року – залишити без задоволення.
Постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2026 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Є. Джерелейко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua