Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №188/805/26
Суддя: Джерелейко О. Є.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/803/2841/26 Справа № 188/805/26 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О. М. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,
за участю:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
захисника Сіренка М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Сіренка М.Ю. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2026 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, 09.03.2026 року 10 год.45 хв в с.Миколаївка вул.Першотравнева, 1Г, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Transit д/з НОМЕР_1 по дорозі 1090 км траса М-30 в стані алкогольного сп`яніння, пройти освідування на вимогу працівника поліції на Драгер та проїхати до лікарні на освідування на стан алкогольного сп`яніння гр. ОСОБА_1 відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Сіренко М.Ю. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та справу закрити на п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування посилається на такі обставини:
- незаконність зупинки транспортного засобу;
- ознак алкогольного сп`яніння, які зазначені в протоколі, працівниками поліції не перевірено;
- направлення на огляд складено поліцейським о 10:45 год., що суперечить матеріалам справи, зокрема відеозапису, з даним документом ОСОБА_2 не було ознайомлено;
- сторона захисту вважає, що поліцейськими було схилено ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду;
- працівниками поліції не роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду;
- не відсторонено від керування транспортним засобом;
- не безперервний відеозапис.
В суді апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги закону при розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення були дотримані та виконані в повному обсязі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності, зокрема: протоколом серії ЕПР1 №610186 від 09.03.2026, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.03.2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 огляд не проходив, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що від проведення огляду ОСОБА_1 відмовився, відеозаписом.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Зазначені вище докази є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.
Твердження про відсутність законних підстав зупинки транспортного засобу саме по собі не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідальність за цією нормою настає за керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмову від проходження огляду, а не за правомірність чи неправомірність первинної зупинки. Підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння.
Доводи апеляційної скарги захисника Сіренка М.Ю. про незаконність зупинки транспортного засобу не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки, з відеозапису вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейський зазначив, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено під час проїзду через стаціонарний блокпост з метою перевірки документів, що ОСОБА_1 не заперечувалось. Під час спілкування з водієм працівником поліції було виявлено запах алкоголю з порожнини рота, що стало підставою для виникнення обґрунтованої підозри щодо перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння та подальшої пропозиції пройти огляд у встановленому законом порядку.
Посилання на те, що працівниками поліції не було перевірено ознаки алкогольного сп`яніння, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, також є безпідставними. З відеозапису вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції повідомив про виявлений запах алкоголю з порожнини рота. Крім того, на запитання поліцейського про те, коли він востаннє вживав спиртні напої, ОСОБА_1 відповів, що вчора. Наведені обставини свідчили про наявність підстав для пропозиції водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Водночас для встановлення факту перебування особи у стані сп`яніння у передбаченому законом порядку водієві було запропоновано пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу або в закладі охорони здоров`я.
Посилання на невідповідність часу, зазначеного у направленні на огляд, фактичним подіям на відеозаписі, не спростовують факту вчинення правопорушення та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки такі розбіжності не є істотними та не свідчать про недопустимість доказів. Крім того, як вбачається з відеозапису, о 10 год 54 хв працівник поліції повідомив водієві, що його транспортний засіб було зупинено 09 березня 2026 року о 10 год 45 хв, на що останній відповів ствердно та жодних заперечень щодо зазначеного часу не висловив. Отже, наведені захисником обставини не свідчать про істотні порушення процедури оформлення матеріалів справи та не впливають на доведеність факту відмови від проходження огляду.
Твердження про нероз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків, а також наслідків відмови від проходження огляду, не є підставою для скасування постанови, оскільки під час розгляду справи він та його захисник мали можливість реалізувати свої процесуальні права у повному обсязі, надати пояснення, заявити клопотання та подати докази.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозйомка не є небезперервною, не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин. Сам по собі факт початку відеофіксації не з першої хвилини не свідчить про відсутність події правопорушення чи недопустимість такого доказу. Водночас наявний у матеріалах справи відеозапис містить зафіксовані обставини, які мають істотне значення для вирішення справи, зокрема факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння як із використанням спеціального технічного засобу Драгера, так і в закладі охорони здоров`я, крім того, під час спілкування з працівником поліції, зокрема щодо обставин керування транспортним засобом, ОСОБА_1 не заперечував.
Доводи про те, що працівники поліції схиляли ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду, не знаходять свого підтвердження під час апеляційного розгляду. З відеозапису вбачається, що поліцейський запропонував водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» або проїхати до закладу охорони здоров`я для проведення відповідного огляду. У відповідь на таку пропозицію ОСОБА_1 повідомив, що не має часу. Зазначене свідчить про те, що водієві було надано можливість обрати передбачений законом спосіб проходження огляду, тоді як будь-яких об`єктивних даних про примушування його до відмови від такого огляду матеріали справи не містять.
Посилання захисника на невідсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом також не спростовує висновків суду першої інстанції щодо доведеності вчиненого адміністративного правопорушення. Недотримання працівниками поліції вимоги щодо відсторонення водія від керування, за умови встановлення інших обставин події належними та допустимими доказами, саме по собі не свідчить про відсутність у діях особи складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За порушення водієм обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, за таку відмову настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність.
Судом обґрунтовано накладено стягнення на загальних підставах за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, а тому порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.
При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, вважаю за доцільне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції – без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника Сіренка М.Ю. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2026 року – залишити без задоволення.
Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП — залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Є. Джерелейко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua